Олекса Pізниченко
Спадщина тисячоліть. Чим українська мова багатша за інші?

БУВАЛЬЩИНА ПРО ДВОХ ПОДОРОЖНІХ

VI. РУКА/РУЦІ, ЧОРНОВІЛ/ЧОРНОВОЛА
Чергування звуків

Чергування звуків, наявне в українській мові, я схильний вважати теж багатством, хоч дехто і заперечуватиме це.
СІК/СОКУ, ВІЛ/ВОЛА - це ж чудово!
РУКА/РУЦІ, ВУХО/ВУСІ, НОГА/НОЗІ - це ще краще!

Це все одно, що ви маєте і гривні, і долари. Коли треба - користуєтесь гривнею, а коли й доларом платите.

У посібнику для вчителів (В.В. Іванов, З.А. Потиха "Исторический комментарий к занятиям по русскому языку в средней школе") я знайшов дуже цікаве пояснення, чому зникло чергування К/Ц. Автори досліджують, яким чином К', Г', X' стали м'якими в нинішній московській з колишніх твердих КЬІЕВЪ, ГЬІБЪЛЬ, ХЬІТРЬІЙ (до речі, зверніть увагу: у нашій мові вони так і лишилися твердими з
індоєвропейських часів!).

Тож дозволю собі розлогу цитату:

"...пом'якшені задньоязикові могли виникати у самій давньоруській мові в результаті вирівняння парадигм. Що це за явище? Розглянемо приклад.
При відмінюванні іменника РУКА у всіх відмінках основа мала закінчення -К-, а у давальному та місцевому відмінках однини- на Ц': РУКА-РУКИ-РУКУ-РУКАМИ-РУКАХЪ, але РУЦЪ; під впливом панівних форм з К з'являється РУКЪ>РУКЕ з пом'якшеним К' перед Ъ. Порівняй у чоловічому роді РОГЪ-РОГА-РОГУ-РОГИ. але місцевий відмінок РОЗЪ, звідки далі РОГЪ>РОГЕ.

Пізніше у східних слов'ян відбуваються зміни КЬІ; ГЬҐ-, ХЬІ, в КИ-, ГИ, ХИ, КЬІЕВЪ>КИЕВ, ГЬІБЪЛЬ >ГИБЕЛЬ, ХЬІТРЬІЙ>ХИТРЫЙ, РУКЬІ>РУКИ, НОГЬІ>НОГИ, СОХЬІ>СОХИ" (Стор. 42).

Прискіпливий читач уже, мабуть, вигукнув: "Але ж дозвольте! У нашій мові ХИТРИЙ чи ГИБЕЛЬ, як звучали тисячу років тому, так і звучать зараз - не ХІТРИЙ і не ГІБЕЛЬ, як у Москві! І що найголовніше для нас, як патріотів свого краю, назва нашої столиці, "матері городів руських", Києва, уже 2-3 тисячі років зберігає те саме тверде К і звучить КИЇВ а не КІЄФ."

Я цілком згоден з прискіпливим читачем, але хочу повернути його увагу до чергування К,Г,X/Ц,3,C, до факту його зникнення. Ми вже не раз пересвідчилися, що на території Московського князівства у ХІ-ХІІ-ХІІІ століттях зникали, пропадали, "исчезали", як у Бермудському трикутнику, форми слів (ЇЖМО, БРАТЕ), звуки (Г українське), чергування, яке ми розглядаємо.

Певен, що у прискіпливого читача виникало не раз питання: чому це відбулося?

Панове Іванов і Потіха так делікатно пишуть, що пом'якшення К, Г, Х "могло виникати в московській мові внаслідок вирівнення парадигм".

Можливо, що їм і повірять "русскоязычные ученики". Але ж не ми, які знаємо дві мови! Бо у нас відразу виникає питання до них; "А чому у нашій мові не відбулося отого вирівнювання? А чому наша зберегла і кличний відмінок, і 1-у особу наказового способу?"

Очевидно, що причина не "в сaмом древнерусском языке", ні. На моє глибоке переконання, в отих втратах винуваті туземці - фінни, меря, чудь, весь, мордва, які не годні були опанувати мову українських колоністів, бо вивчали її не з колиски, а будучи дорослими. Образно кажучи, оті втрати були "виїдені" з мови артикуляційним апаратом туземців Півночі, їхніми ротами.

Нагадаю ще раз цитоване уже зауваження Павла Житецького:

"Справа не в тім, що ці форми жили у московському говорі, а власне в тому, що вони перестали жити в ньому"!

Іванов і Потіха наводять всі можливі чергування приголосних у московській мові - див. стор. 38 вказаного видання.

У табличці їхній наведено 15 рядів. Оцих трьох, які ми розглядаємо, нема. Таким чином московська мова за вісім останніх століть збідніла на три древніх ряди чергувань, які наша зберегла в недоторканости!

Хоча, чому на три? Їх більше!

Досить солідний "Морфемний словник" Л. М. Полюги (Київ, Радянська школа, 1983 р.) подає на стор. 461 подібну ж табличку українських чергувань. Тут ми бачимо 20 (двадцять) рядів, замість очікуваних 18. Інші два ряди чергувань - це такі:

Д/ДЖ: ВОДИТИ/ВОДЖУ, ХОДИТИ/ХОДЖУ, САДИТИ/САДЖУ
Д/ЖДЖ: ВИЇЗДИТИ/ВИЇЖДЖАТИ

ДЖ і ЖДЖ це так звані африкати (складні нерозривні приголосні), які у літературній московській мові не збереглися.

До речі, окремо слід би виділити пом'якшену африкату Ц (т+с), про яку видатний мовознавець Ю. Шевельов сказав так: "Українська мова - єдина слов'янська мова, що зберігає праслов'янське палаталізоване ЦЬ в усіх позиціях, крім перед Е, Й..." (Енциклопедія українознавства, т. І, стор. 77, Київ, 1993 р.).

Та повернімся ще до чергування І/О. Відсутність його у московській мові тривалий час викликала плутанину у московськомовній прессі з прізвищем Вячеслава Чорновола. Там писали то "Чорновола" то "Чорновила". А Це і наших журналістів провокує на неусталеність написань родового відмінку від прізвищ типу Олійників, Різників, Петрів. Частенько читаємо: Олійниківа, Різниківа, Петріва...

Панове, не забуваймо правила відкритого складу! І прекрасних наших чергувань: сік/соку, віл/вола...

Далі

До змісту