Мирослав ДОЧИНЕЦЬ
«МНОГІЇ ЛІТА, БЛАГІЇ ЛІТА»

Заповіді 104-річного Андрія Ворона – як жити довго в щасті і радості

ТРИ КАМЕНІ ЗЕМНОГО ЖИТТЯ

Молитви мої короткі. І зазвичай подячні. Але, буває, я щось і прошу собі. Зокрема, прошу потрібності. Щоб я був потрібний іншим, щоб був потрібний Господу і був потрібний собі. Це три камені, на яких постає моє земне буття.

Не порушуй чистоти роду. Бо з роду все починається — родина, народ, родова мова і родова сила. Ти несеш, як краплина, цю ріку далі. І не порушуй її чистоти й глибини. Тоді в минулому твоєму буде радість і в майбутньому матимеш надію.

У тебе в житті немає високої мети? То й не біда. Не всі кораблі пливуть до Америки. Є човни, з яких ловлять для людей рибу. І є човники, що перевозять людей на переправі. І вони в не меншій пошані.

Пливіть життям і тримайтесь берегів. І знайте, куди пливете. Коли це знаєте, можна покластися на течію. Тоді течія тихою водою принесе вас туди.

Хочеш бути здоровим? Хочеш! Тоді ти вже одужуєш.

Яким би я хотів бути? Мені дуже подобаються слова одного мудреця: пан своєї волі, друг своєї долі, слуга своєї совісті.

Не воюй силою. Будь-яка сила викликає опір. Якби хтось із нас не поступався, рід людський давно згинув би. Коли ми не відповідаємо злом на зло, тоді зло захлинається і припиняється. Якщо відповідаємо, то отримуємо наступний удар зла, і так без кінця.

Не похваляйся своїм хистом і не жертвуй усім заради свого ремесла. Бо народжені ми не для ремесла. Воно дано в поміч нашим душам, які зліпив великий Ремісник. І втішився. То й ми більше тішмося тим, що душа наша творить, а не руки й мозок.

Не суди. Бо немає справедливого суду. Не просівай добро і зло. Бо людина зла хвилину, а добра — день. І навпаки. Життя часто псує людську вдачу, але не псує людину. А наше недосконале око бачить її злою, недоброю. І навпаки.

Немає вірної оцінки. Немає справедливого суду. Непомильне тільки милосердя.

Якось молоді родичі сором’язливо запитали мене, де б я бажав мати могилу і яку. А я відмахнувся від бесіди про це. І потім пожалкував. Це дуже природне запитання, і я мав би за нього бути вдячний їм. Відтак я написав кілька рядків, що можуть правити за мій короткий заповіт.

«Поховайте мене там, де і всіх ховають. Я намагався бути таким, як усі. Камінь на могилі не обтяжить мене, бо я і сам був камінцем, що котився по цій землі, аби не порости мохом.
Звичайно, добре б не щербити камінь різними написами. Та коли вже хочете віддати шану звичаєві, то вибийте на тому камені слова від мене: «Дякую тобі, Боже, що я жив на цьому світі».

Хочете довго жити: треба більше їсти ягід, горіхів, квасолі й бобів. А яблука, цибуля, капуста, буряк і часник повинні бути завжди на вашому столі. І не слід боятися м’яса, якщо худоба зросла на зеленій траві. І яєць — якщо курка з сільського двору.

І знову: пити чи не пити спиртне? Ось вам моя відповідь: якщо ви не впевнені в собі, якщо сумніваєтесь, то не пийте.

СТАН ЛЮБОВІ

Не маючи доброї води, люди чинять грубу помилку: п’ють багато чаю, компотів, соків і, що найгірше — солодких газованих вод. Рідина і жива вода — це різні речі. Як зерно і полова, хоч наїстися можна і тим, і другим. Якщо немає джерельної води (а її при бажанні можна знайти бодай для пиття), то водопровідну воду пийте хоча б відстояну, чи фільтровану, чи заморожену... Можна заощаджувати на їжі, але на воді заощаджувати я не раджу.

Повірте, жоден з мудреців не знає чогось більшого, ніж знає кожен з вас. Просто вони прислухалися до своєї душі і йшли їй назустріч. Вірте своєму серцю — і врятуєтесь. Шукайте в стільниках свого мозку — і знайдете.

Я нікого не примушую молитися силоміць. Це вибір кожного. Але я кожного закликаю: живіть у любові. Стан любові — найкраща молитва. Той, хто перебуває в стані любові, не знає страху.

Всі хочуть жити довго. Але при цьому ніхто не хоче старіти. Хоча ми тільки те й робимо, що старіємо. Але не хочемо цьому вчитися. А між тим життя — це великий перехід з нічого в щось. Це — довге прощання.

Матеріальне і духовне одною пуповиною пов’язані. З праці, успіху постає матерія, достаток. І найчастіше саме завдяки цьому матеріальному вдається зробити щось для душі. Бо голодний перше думає про їжу, аніж про Бога.

Дивлюся на декотрих людей і думаю: гостина — друге їхнє ім’я. Ми — нація, що дуже любить пригощатися. Останнє віддадуть, щоб стіл угинався під стравами й пляшками. А потім сидять за столом по півдня. Що тут удієш?! Якщо ви переїли, не поспішайте з ліками швидкої дії. Довіряйте власним печінці й ниркам. І вони не підведуть. Найперше — випийте щонайменше півлітра води. Погуляйте годину, бажано там, де є дерева. Потім ще випийте води. Відтак їжте просту домашню їжу.

Де б ти не був, залишай сліди. Сліди рук, розуму і душі. Де б ти не був, там ти потрібен.
100 відсотків мого часу належить мені. І ніхто, якщо я того не хочу, не відбере і не вкраде його — ні телевізор, ні горілка, ні пусті теревені. Це те, що справді моє.

Люблю спостерігати за тваринами. Хоча б за своїм псом. Що він найбільше любить? Кістку? Ні. Кашу? Ні. Найбільше він радіє прогулянкам зі мною в ліс чи в поле. Тішиться на волі, як дитина. І більше за їжу йому важить моя увага до нього, моє добре слово, лагідність. Дивлюся на собаку й думаю: є чому повчитися в нього.

Кров людська — не водиця. Але розбавляти її водицею, розріджувати треба. Чим легшою буде кров — тим жвавішою. І ви такими будете.

Нехай робота ніколи не буде для вас тягарем. Працюємо ми для того, щоб відпочивати. А відпочиваємо для того, щоб працювати.

ПОМІЧ ВІД ДЕРЕВА

Візьміть собі за звичку носити в кишенях кілька горіхів. Коли ходите, перебирайте їх руками. Це підживить ваші сили, заспокоїть. А коли хочеться, горіхи можна з’їсти. Якщо немає під рукою горіхів, годяться каштани чи жолуді. Це поміч від дерева. Бо дерева — великі наші захисники.

Наповніть спочатку себе знаннями, як потік наповнюється водою. А вже потім цю живу воду віддавайте струмками.

Кожного хлопчика слід виховувати борцем, що готовий захистити як родину, так Вітчизну й віру. А живучи в мирний час, повинен боротися за вдосконалення життя своєї родини і Вітчизни. В дітях я раджу виховувати жадобу світла, правди і справедливості. Тоді можемо бути спокійними за наш народ, за нашу країну.

Прийшов до мене хлопець. Гарний, порядний юнак. Допитується, як йому чинити в такому випадку, як в іншому...

«Це я в тебе, хлопче, повинен учитися», — кажу я. Він дивується. «Ти шкодуєш про те, що було з тобою раніше?» — «Ні», — каже. — «Боїшся того, що буде в майбутньому?» — «Ні». — «Ти робиш те, що тобі подобається?» — «Так». — «Ти зустрічаєшся з тою, яку любиш?» — «Так». — «Ти товаришуєш з тими, з якими тобі цікаво?» — «Так». — «То чого ти в мене ще хочеш навчитися? Я сам усе життя цьому вчуся. А ти, завдяки своїй здоровій молодості, вже його маєш. Прийдеш до мене через тридцять років...»

Багатство тоді радісне, коли служить тобі та іншим з користю. Бідності ганьбитися нема чого. Але велика ганьба, якщо, маючи здорову голову й руки, ти не намагаєшся працею позбутися бідності.

...Він похваляється, що не п’є, не курить і добре харчується. Настільки добре, що за раз з’їдає піввідра. Це при тому, що фізичної роботи ніякої не виконує. Нещасний, він не розуміє, що це ще гірше, ніж пити й курити...

Якщо маєте слабе серце, на вашому столі завжди повинна бути мисочка з горіхами, сушеним виноградом і абрикосами. І глечик свіжої води. Це перші ваші ліки.

Маловірці не розуміють: як це можна в серйозних справах покладатися на Бога? Мій дід воював у Першій світовій війні в німецькому війську. Воювали з Англією. Німеччина поклала собі за мету знищити її. І англійці дуже перейнялися цим, боялися поразки. Вся країна молилася, просила Господнього захисту. Молитви тривали поспіль два дні й дві ночі. Коли німецька армія рушила в атаку, раптом ряди похитнулися і більшість вояків у паніці почали тікати назад. Ні англійці, ні німецьке командування не розуміли, в чому причина. Дідо розповідав, що вони побачили, як з обох боків на них летіли вершники на білих конях, що копитами не торкалися землі. Тоді це врятувало англійську армію...

Або згадати історію давнішу. Коли Франція у війні з Англією зовсім знесилилась, зубожіла і вже готова була впасти перед ворогом, король зняв з голови корону і поклав її до ніг Богоматері: «Я зробив усе, що міг. Тепер вручаю свою країну в твої руки». Звідтоді патріотичний дух і мир повернулися в країну. І так постав величний Нотр-Дам — Собор Паризької Богоматері.

ПОДИВИСЯ В ДЗЕРКАЛО

Хто винен, що ти не мудріший і не добріший? Хто винен, що ти не багатший? Хто винен, що ти не такий щасливий? Подивися в дзеркало.

Коли мій дід побачив, що я випльовую шкірку й кісточки з винограду, вхопив мене за вухо і сердито сказав: «Я не дозволю плювати на мою працю!» Я це запам’ятав на все життя. Хоча тоді й не здогадувався, що найсмачніша частина винограду – м’яке солодке сусло містить у 10 разів менше корисних речовин, ніж кісточки. Саме в кісточці — вся сила виноградини. Воно й не дивно, адже з неї прокльовується паросток і розростається могутня лоза. Смакуйте виноград, це дуже корисно для серця, легень, кров’яного тиску, а судини будуть такими ж гнучкими й міцними, як лоза.

З роками всихає і дряхліє не тільки тіло, серце, але й легені. Дуже важливо їх освіжати й провітрювати. Найкраще для цього годяться жваві прогулянки біля річки. А найкраще — плавання. Я завжди поселявся близько до водойм, щоб плавати. Якщо не знаходите часу на плавання чи прогулянки, то хоча б робіть протягом дня 100 присідань. Побачите, якими легкими стануть ноги, як легко дихатиметься.

Якщо треба робити вибір, не бійся — роби. Навіть якщо дуже складний вибір. Знай, що вибір ніколи не буває абсолютно вірним. Але вибирати належить. І це буде твій вибір, яким би він не був. І в цьому теж твоя сила.

Поки йдеш, ти в дорозі. Навіть тоді, коли достеменно не знаєш, куди йдеш. Але йди. Це твоя дорога. Дорожи дорогою. Бо тільки вона може вивести на Путь.

Коли не знаєш, куди йти і навіщо, встань, простягни вперед руку — і йди. Тепер ти бачиш, куди йти. Ти знову в дорозі. І це головне — бути в дорозі.

Коли не знаєш, що робити, встань і йди. Це вже робота. Між людей, між дерев, між думок знайдеш своє призначення, свою потребу.

Все, що хочеш зробити головного, посутнього, роби до 50-ти років. А далі нехай життя і праця твої будуть легкими. Нехай напрацьоване досі працює на тебе. А ти помірно займайся тим, що знаєш і любиш. Ти заслужив це.

Не треба боятися воєн і криз. Це суспільні хвороби. Але — хвороби очищення. І в цей період народжується більше сильних і розумних дітей.

Не відкладай на «колись», на «коли-небудь». Домагайся того, чого хочеш, вже. А якщо домігся, користуйся ним уже. Не відмовляйся від заслужених благ. Бо прийде час і побачиш, що все краще вже було і більше не буде.

Коли не знаєш, як молитися, — просто дякуй: «Господи, дякую Тобі за те, що Ти зі мною. Господи, дякую Тобі за те, що я з Тобою». Дякуйте не тільки за те, що вам дається, але й за те, що відбирається. Там краще знають, що і скільки вам потрібно.

— Діду, ви не старієте, — кажуть мені якось.
— Мені ніколи старіти, — відповідаю.
— Та хіба старості можна уникнути?
— Я завжди в дорозі і вона не встигає за мною, — віджартовуюсь.
— А смерть? Від неї ж не відкупишся. Що на це скажете, діду?
— Свого часу я з нею домовився: «Я не лізу в твої справи, а ти не пхайся в мої». От і живу...

ЧОМУ НЕ СЛІД «ЖИРУВАТИ»?

Ще раз кажу: їжте те, що належить їсти людині, а не свині. Вона їсть усе підряд і без міри.
Через це навіть очі в неї заплилі жиром. А ви їсте її. І хочете після цього виглядати інакше?!

А гляньте на молоде теля, що гарцює на зеленому лужку. Чи не кращий вибір, якщо говорити про м’ясо?!

Або візьмімо жирну качку, що ледве суне. І молодого півника, що літає двором. Чи рибу, що стрілою пронизує студену воду... То який вибір підказує вам розум?!

Ще раз кажу: людина виглядає на те, що їсть. Вибирайте.

Для давнього грека після денних трудів ласою гостиною був хліб, сир і вино навпіл із водою. Римський легіонер ішов у бій після жмені запареного зерна, жмені фініків і кварти вина. Колись селянин косив цілий день з мискою гречки, кусником сала і глечиком молока... А що і скільки їмо нині ми, та ще й переважно без будь-яких фізичних зусиль?!

Після сорока п’яти років (а бажано ще раніше) варто забути назавжди про таку їжу: солодка випічка (крім вівсяної), масло, свинячий смалець, маргарин, ковбаси, сосиски, качка, жирне м’ясо, холодець, какао, майонез, соуси, шоколад, цукерки, морозиво, сметана, вершки, смажена картопля, м’ясні бульйони. Всі ці дорогі витребеньки, витягуючи гроші, збуджують наш апетит, спокушають смак і руйнують, передчасно зістаріють організм. Серце втомлюється від них, гусне кров і мляво працює мозок.

Остерігайтеся масного. Воно не тільки шкідливе, але й підступне. Чим жирніша їжа, тим більше хочеться їсти. Шматок шашлику чи шоколаду збуджує в нас коротку радість. Ось чому нас так вабить така їжа. Але «жирування» небезпечне, як усяке облудне задоволення. Вилийте бульйон у лійку, раз, удруге, втретє... Якогось разу лійка заб’ється від масного осаду. Що ж тоді казати про наші тоненькі судини, які ми бездумно наповнюємо масною кров’ю...

Замість масла приправте кашу перцем або сушеницями.

Зеленину я не ріжу. Із соком вивітриться все найцінніше і пахощі. Зеленину я їм цілою або рву пальцями.

Призвичайтеся все запікати або тушкувати. В крайньому разі — варити. Але — не смажити.

Не хочеш об’їдатися — не кидайся одразу на їжу. Спочатку треба запахом «наситися». Їж дуже повільно, добре до страви завжди додати якийсь твердий сирий овоч. Жуючи, не відволікайся, не думай про стороннє. Запивай водою. Якщо так робитимеш, з’їдатимеш удвічі менше.

Солодким не раджу захоплюватися. (Хіба коли підстрибнув кров’яний тиск). Від надмірності солодкого більше хвороб, ніж від іншого. Ласощі збурюють пристрасті.
Замінюйте їх буряком, морквою, свіжими й сушеними плодами.

Солоне затримує воду в організмі, тіло набрякає, тиск підвищується. А от гірке допомагає ниркам, мозку, очищує організм від зайвини.

Гостре допомагає травленню, очищує кров, зігріває в холод. Спецій, трав’яних приправ не цурайтеся.

Не запивайте страву молоком, воно — окрема страва. Не їжте хліб з м’ясом і не споживайте фрукти під час обіду — буде бродіння в шлунку.

Мене часто запитують: чим ви харчуєтесь, що зберегли таке здоров’я, таку жвавість тіла? Краще запитайте мене, чим я не харчуюся. Я не їм тістечок і солодощів, свинячого смальцю та інших топлених жирів тварин, масла, сметани, ковбас, жирного м’яса, нічого не їм смаженого, копченого, консервованого і не п’ю газованих напоїв, хіба що зрідка чай і вино.

Я нікого не силую дотримуватися цього. Але якщо ви спробуєте на собі таке обмеження, то за три місяці вже не будете дивуватися моїй відповіді. А відтак дивуватиметесь з того, як жили раніше. Але це буде не просто, на це можуть піти роки. І то нічого. Ніколи не пізно починати. Погано ніколи не починати. Людина в першу чергу повинна знати не те, що їй потрібно, а те, що їй не потрібно.

Затямте: все, що я раджу, — не для продовження старості людської. Це — для продовження стану молодості.

Моя мати прожила 98 років при тілесній змозі і ясному розумі. Земне життя тихо покинула уві сні. Мені запам’яталося, що в останні роки вона їла одну їжу — запарену кукурудзяну крупу, яку запивала кислим молоком з томатним соком. (Останнього доливала в чашку третину). Коли рідні бідкалися, що так вона геть утратить сили, мама усміхалася: «Та ні, якраз ця їжа й додає мені сил, щоб довше залишатися з вами».

Не стомлююся повторювати про корисність риби. Але не кожному риба по кишені, та ще й добра. Тоді зуживайте риб’ячий жир, хоча б дві ложки на день. Це зміцнить вас, очистить і подовжить вік. Будете почуватися, як риба у воді.

Не забувайте, що найліпша їжа — тепла їжа. Це слід пам’ятати надто тим, у кого шлунок слабий, вередливий. Віддайте йому більше уваги. Після їжі м’яко погладжуйте шлунок за годинниковою стрілкою.

ЯК НАПОВНИТИ ЩАСТЯМ КОЖЕН СВІЙ ДЕНЬ

Будьте вдячними.

Втішайтесь з кожної своєї справи.

Сподівайтесь тільки на ліпше.

Робіть те, що вам найкраще вдається.

Робіть добрі вчинки.

Основне для мене — Світло, яке я все життя шукаю і яке сам намагаюся нести для інших. Як той світлячок, що крихіткою світла пом’якшує ніч. Знаю, що ніч мені не перебороти, але однаково свічу.

Мені подобається притча про святого Августина. Коли до нього хтось підійшов, він стриг овець. Той запитав: «Ось, припустімо, ти стрижеш овець, а в цю мить настає Страшний суд. Що ти робитимеш?» Святий Августин відповів: «Буду стригти овець».

Якщо ти чекаєш на щось добре, воно з’явиться. Чекай. Воно може з’явитися несподівано навіть тоді, коли ти вже не чекаєш.

Найбільша цінність, яку я здобув за життя, — це свобода. Внутрішня свобода. Звільнення від страху, від забобону, марних клопотів, облудних пристрастей, людського поговору. Цю свободу мені відкрив Ісус.

«Що таке життя ваше? Пара, яка з’являється на хвильку, а потім зникає». Так казав апостол Яків. Наше життя — це щоденна дорога до смерті. То чому б її не пройти з радістю. Тим більше, що там нас чекає нова дорога, цікавіша й радісніша. Не біймося помирати. Тих, що відійшли, набагато більше, ніж тих, що живуть.

Найвищий наш дар — дар життя. На світі немає речей, заради яких варто вмерти. Зате багато, заради яких варто жити.

Не біймося смерті. Цілком ми не вмираємо, бо ми частина Природи, а Природа — безсмертна.

Що посієш, те й пожнеш. Не завжди знаємо, що випаде нам пожинати, але зерна для посіву можемо добирати щодня. Сійте в душі своїй зерна світлих і добрих думок — і вони проростуть бажаним жнивом. Те, що хочете мати, — про те й думайте. Яким хочете себе бачити — таким і уявляйте. І матимете, і змінюватиметесь. Бо тверда думка, як смерекова смола, затвердне в коштовний камінь.

Бідність, багатство — все дуже відносне. Онуки моїх сестер співчувають мені: «Діду, ви такий розумний, а бідний». Хіба я бідний?! Я маю житло, харчі, одяг, інструменти, книги, пенсію дістаю. Хочу працюю, а хочу — читаю чи мандрую лісами. От мій дід був справді бідним. Коня кував лише на передні ноги, ніколи не вистачало грошей на всі чотири підкови. А баба, бувало, зашивала одежину своїм волоссям, бо в хаті не було ниток...

Очищуймось. Зішкрібаймо з душ учорашній день, бо в життя, що над нами, не можна входити із земним брудом. Чим раніше це зрозуміємо, тим краще нам буде і тут, і там.

Не забувай дякувати щодня. Коли за що дякувати — це тобі підкаже день.

Від завтра постанови собі новий чин життя — усе робити з радістю.

Усе важке для лінощів, а для труда все легке.

Не гайнуй часу — це матерія, з якої створено твій світ.

У здорового свій шлях життя. І у хворого свій. Але і той, і другий веде до однієї кінцевої мети. Можна пройти цей шлях легко і втішно, без гріхів і хвороб. А можна по— іншому. Тож вибирай.

Першим і останнім у тебе хай буде дія, діяльність.

Мене теж лякають знегоди життя, але вони підстьобують до дії, роблять сильнішим, мудрішим.

Ти кажеш, що не цілком ще дозрів до серйозного діла... Чого ж ти дочікуєшся? Поки не зігниєш?

Може, й справді, перш ніж пізнати мудрість, пізнаєш страх і сумніви.

...І тоді, коли твого батька виноситимуть з хати — чужі люди з його хати — ти пізнаєш сповна гірку правду буття: нічого немає твого на цій землі. Тільки — душа. Та й та належить Господу.

Далі

До змісту Мирослав ДОЧИНЕЦЬ «МНОГІЇ ЛІТА, БЛАГІЇ ЛІТА»