У РОЗЛУЦІ З КОХАНИМ...

Так задовго Тебе Чекаю -
аж Чути Серцю Моєму
Очі Твої
Видко Голос Твій...
Чому Тебе Нема й Немає?!.. -
аж втома на всіх на усе лягає
Мене гвалтує
й ніколи півникам будити
світанок
нікому Глибочінь Відчиняти
Обіймати Променями
Сонячними
Природу Майбуття
Відкриватись...
То вода уся-всенька мілину
народжує
Непосильно
Творчості Дихати

***
Чоловіку без Жінки -
то Деревам добровільно
перегризти Жили
свойого Коріння.
Жінці без Чоловіка -
це непосильно Глибині
себе Відлунням Глибочіні
Бездонної ВиТворити
Надію враз не всилі Природі в собі НЕСТИ...

СЕРГІЙЧИКУ ЛЮБОМУ

Лілейних квітоньок
Торжество Демонстрацію Вирощуєш
Ростом Квітчастим
Лише Єдиним ВДивлянням
у мене
Блиск очей заКоханих
Наших
Спалює стінища гратовані
Наближення
Свята
Святкування
НадПрироди
Природи у Природі
без Тебе - неможливим
Ти - корінням бездонних
океанів океанищ заОкеанюєш
піщані світи
Рятуєш Мою Глибочінь від смертельної спеки.

***
Тінища криків
Ростуть
зграями навалами
парадом оскаженілим
стовпищ
В панцирі силоміць
затиснути Усмішки Душі
розірвати Юність Вогняну
зупинити зачинити
затопити Лет
й очі Мої засiяти
зайвістю
кожнісіньку букву, весь
алфавіт наситити
отрутою буднів, -
Такими дощі,
коли не поспішає
ніколи серцем своїм до мене коханий

***
Букет гвоздик - це коханого мого
океан Болей Біль Болі Болей
серця розкраяного
ЗА МЕНЕ й - за мене
за мене!..
це Крила, якими Дихає повітря
і Джерело й ПраКорінні Вітрів
Зіркових Касталієво врочистих
 

КОХАНОМУ

Тебе забути - то Душі своїй
не вміти Пробачити...
та тягар непосильний!!!!!!!
ввігнати-загнати
в серце Природи
й задушливість Майбуттю
в собі розширити - оберігати
Тебе не Багнути в себе -
це в полон сну та темряви
вкинути Орфеєве Слово
...А в собі Тебе Леліяти - то
Книгу Творчості Відкривати
Дарами оНовлено
Воскреслими суНовими
...Додати Слави Багаттю
Глибочіні Жар-Птаховій
!!!!!!!!!!!!
ТИ - мого Духу Сердечна окраса
Зброя Невидима проти
чорної туги
Меч Сонячний
Промінців Свободи що
загибель дає зайвій чи
смертельній одинокості.
 

КОХАНОМУ СЕРГІЙЧИКУ

А без Усмішки Твоєї
Згинається всім-усім
Квітам-Квітонькам
і вбивати-забити себе готові
душі, серця... падають очі!..
Ти - Свято Святкове Моє Найперше
!!! Музика Тиші Врочиста
хоча й - зболена...
Стежинка Любові Жива
до Щастя...
Кличу Тебе Безпорадністю
Глибочіні Своєї -
стає враз Миттю Політно
не тільки мені, тобі, людству
всенькому, а й - Майбуттю Природи...
!!! Навіть хмарища сажні
починають вливати в нас
Дух осяйно Христовий
Тільки тому, що поспішають
Твої й мої очі рук Дихання
один до одного завше...
моє чекання - до твого,
а Твій Зір - до єства мого.
 

ЦИКЛ "РОЗЛУКА З КОХАНИМ"

Без Тебе, Любий - це Глибочіні
повсякчас надзамкнено
зачинено
й Вона не вміє Відкритись...
У розлуці вимушеній з Тобою
осліплюють себе океан глибокий
квіт Майбуття Істини Блиск...
Коли Тебе нема - Убивають себе Пісні
Казкові, НадПриродні Вогні... Музика Гір...
Я так скучила за Тобою що аж
втома усе легко ловить та ловить
і у всьому в усіх Бачу твій голос
чую Очей Твоїх Очі...
Так задовго Тебе немає поруч
- що аж Чути
твоє обличчя мені і Видко твої плачі
Видно плачі твої...
озовись Душею серця до мене,
Трояндовий - і тоді НадЧуття мою
Безмежність не полишать...!
 

БЕЗ КОХАНОГО

На війках, вустах Природи - забарикадованість
й мілина - тягарищами
вени Жили Любові
здушує
Занижує себе Височінь навіть Надійна...
 

МІЙ КОХАНИЙ...

Надійями Веселки
Небом, яке Вагітне Любистковим
Водограєм... Пісенним!..й Водограйними Любистками
ВиТворюєш хвилями океанів музичними
Нове Майбуття Квітчасте в мені
Узорів Танці Молитву Єдності
до Любові Щедротність ХлібоСольну
Ти - Крилами Глибочіні моєї...
Болями Зцілень від мук
Відкритістю очей моїх
Відчиняєш Природу.

***
І навіть від океанів Стійких
Океанських
Глибочінь втікає, -
це коли я - у задовгій  розлуці
  з коханим...

***
Чоловік звикає без жінки
завше залишатись -
запилюють себе шматують-розшарпують
ховають замикають сторінки книг
мертвими снігами зачиняється
Захист Повік НадЧуттєвих

***

***
Кохати - мук не боятись
 а ВиТворювати
 НадПриродність їхню в собі
 дорожити Новизною
 власних Болей...

***
Мого Милого
Очі
До себе забувають
 Мене
 Кликати -
- всенькі книги
Найцінні
заскоро
із себе
Палітурки
зривають...

СЕРГІЙЧИКУ ЛЮБОМУ

...І тільки Ти
Політ мого єства
ВиТворюєш
Звільняєш
від безлічі затягаревих
 замкищ
УсміхомДолонь своїх
У глибочінь мою
 вростаєш
 Невидимо
 Казково
 Загадково
Іменем своєї свободи
голизни оголеної...
і голизни свободи

***
Без тебе, коханий -
то Природі
зрікатися вітрів лагідних
а Душам всім втекти
від людей назавжди...

Розділ 1
До Свободи! Правди! Честі!

Розділ 2
Біль негаснучий безкрайнього кохання...