ПРО ДУШУ
ЗАЧОРНОБЛЕНУ І БОЛІ
НАДПРИРОДНІ
У ТВОРАХ МАРІЇ
ПРИЙМАЧЕНКО...

1.Затиснуто лещатами іржавими кусюче прегризучими
Долю нашу Народну... Звіра пречорнобильського якогось
"зверх" - звихрено фантастичного в селянство занижене
здавлене втягнуто...
до проклинання народом себе аж неймовірно...
Немає більш болей, болючіших за оці що без Віри свойого
рідного
ПраКоріння...Безліч шрамів товпижних п'явками в
кожнісіньку
Щілиночку, яка себе боїться, залазять... та й земля
лякається
Землицею-Матінкою залишатися: Рoбота з неї ліплять -
отже звіра...
Ай! Забула навіть Природа простору як її звати...!!!
Чужі окуляри на зір відмінний Чорнобривців Упліткових
Усіх клеяться... примагнічуються глизяво-глизяво...
Слідками притоптаними - дощі чіпляються до всеньких
живих тих які повинні ось-ось із лона щедрувального
вийти...
Та хліб на світі цьому без солі, а сіль - без хлібного
завше...
Хвостам не набридає копитами бити по Вікнах навстіж
розкритих
З пащі лева стукає соняшник пальчиками обгорілими але
нікому крім нього
Його Волань голосінь про Допомогу сущу
не Чутно. Як не видно Зіниць Плачу їх...
Висічено зірки хрестаті на спині часу сучасного
але їх все мало-замало цій нинішності...
хоч і кличеться вона нашою...
Тільки Тривогами Народними Душу свою виліковую...
Лише пухлин якнайбільш щочасно із верхів до Сердець
Сердець вибудяковується... Бо вони НЕЩАСНИМИ в
щасті земному бояться побути хоча б мить...!!!
 

ПРО ЗВІРІВ
СТАРОДАВНІХ
І СУЧАСНИХ БОЛОТЯНИХ
БО ЗАЗАЧОРНОБОЛЮЧИХ

2. Презасажнено болями нелюдськими і святості безрогій
Все ті ж ореоли заштовхнуто під корита розбиті
Копитищами - чуб вітрів Купами хвостів задиких -
сонце.
І навіть дятловими птахами деревця досмоктуються
Обкусано себе Собою обкушує все живе найперш Сто
окулярів на нього натягнуто та воно себе не в змозі Бачити
через хотіння вагітніти лише Щастям та Щастям... Повзуть
слимаково колесищами неймовірно опудаловими
дощі на свято сердець аж прохромлюються ними Пуп"янки
Пагінців щойно-
Зароджених... Несе і несе на плечах своїх що вгрузлими
вдавлено
прохромленими до середини землі закиданими, Селянство
наше світи...
Ой! як воно заворожене! на собі тягне їх ці вози зайвих
груньових візків
! хоч уже не в силі усе зазаколгоспнене й поворухнутися! а
лише карає себе-над за усе й- за ні за що! ах! якнайбільш!
пекельно до нестями!
Природи безвинної! Придавленим притлумленим старим
чаклуном - і як
папуга - час наш сучасний бо мовчати надзвиклось.
Зеленастий кукурудзяний павич що сам сам і сам свій дзьоб
безмежністю
Клювів власних відкрив аби завжди дихати Ним на
найменших
Визволив мене із туману глекового куди засуджено і
скороспілість Маків
Пам"яті вічної народної в Пракорінні вільного рідного
На Пологи легкоКРИЛІ багатоБарвності барвистої лікар
теперішності наліг
уклавсь який у себе прелякається сум повсюдненості
впустити - тому він на все
на усе навалюєтся криками божевільними аби підошвам
ніколи не тяжко жилося...
Так! Застрашна страхітлива фантастика стала для Душ
реальністю
недо чи надмір реальною...РРР!!!!Р-Р!-Р!-РРР! Придивіться
це ж не
Листочки дерев всіх весняних а багатоповерхові
пазуристості
душать Коріння Коріння найКорінне безсмертне...
Зациганений
простір наш - вдягнений
надвзутий у мільйони плащів
шкарбанів лаптів і знову
лаптів
смолянодьогтевий мавпун
мавпунище
В рядні - ми І!І!І!І!
ікластім!...
ОсІннЄ листЯя
Офірове нагадування
Жертовності
Болей зоряних
про рани муки Візерункові
Щедрість Крові землі
Океан квітів що себе спалюють
Заради Відродження Духу
очей вітрів
пелюстки Блискавиць
Відкривають скарбничку
Природи Відчиняють себе
для параду Хлібних Сяйвин
Королівський танець зажури
Величністю царськи втому непосильну
відганяє виштовхує
із Крил Вільних
Безмежних
Визволяють повіви яріючі
ХлібоСольність...
 безкрайю...
Серця сердець зазмучених
товщу широку, стін зайвість
пронизують - прорізують
вирятовують нас із
полону безтурботного
  метеликового
 пір'їнкового але - обтяжливого від легкості
 із пастки надмір зафарбованих прикрас

***
Сонячними пелюстками ікон,
 блиск очей яких
Вчить НадДорожити землею
Природою офіровою заціловує рани її
Оголено-Голо, - листя осені пізньої

***
Бути Незвичністю - це Пізнавати ціну мук.

***
Переродження силоміць Бджілкових тіней
у вирій стигм осліплених пекельних
В повінь мук густо Могутніх
Народити Витворити
Виплекати лелійно
Свято Болей Природи, - ніч
ОСІНЬ
На знак жалоби розривають свій одяг
Вітри...
Їм так наджаль
птахів, які не хочуть чи не в силі змагатися з ними
котрі розлучаються з їхніми бурями або бояться Майбутніх
віхол та лякаються Громів Завірюшних
А Пиріг безмежний родзинковий розламують силоміць
очі Блискавиць, переповнені кров'ю...
й заморожують його,
ховають надовго під люки,
навіть знаючи, що Він - Єдиною Втіхою
для Друзів крилатих. Та покидають вони
світ цей, даруючи на прощання, на пам'ять про
свій лет Щедрість хороводів очей своїх понад землею
 

СІЧЕНЬ

Зір каміння загостроріжучий,
погляд каміння...
Відсторонений...
корони ростять себе цинкові, мідні,
сталеві... корони, що тримають на собі
вінок із гадюк, із змій,... в яких вирвано язики,
а вкладено в них навали
злив... голок, що колють
клюють нас усіх...
 

ПЕРЕД КАРТИНОЮ ОЛЕКСАНДРА БУТЕНКА
"ОСІННІ МОТИВИ"

Блиск Неймовірно Безмежний
Поцілунків
  землі та неба!..
й замінює куполи смолоскипові
Хрести Надій Народних
Щедротність Танку оГолена
   Багать
   Політних
Вогнювато Степовикова Відгримуюча  суТонкість Дощів
НадТворча Величність ЗаЖури
Осіняє Христово і знову Християнськи усіх усе..
Доказ Відданої Віддано Вірності
Касталії непофарбованій
повітрям оНовлено Новим сузакоханим
землю жертовно Святково
Священно заЦілувати
...Балет Крові
Нагадує нам про Муки
Творця
Катуваннями глибини власної повсякчас барвистої
самих себе Відродити
і Майбутнє Природи
Обійми Молитв - в ранах простору...
Гора барвистих стін
ламає себе
своїми ліками зболеностей.
 

КВІТКА ОСІННЯ

... - Поцілунок найКрилатіший
Безмежний окрилено
океанів усеньких Вітластих-Гіллястих
Вітливість Хвиль їхніх Врочистих
Святково
З неба збирання НайГідне
Променів Стійких Відлунюючих Мужньо
Хліба ПреСвіжого Родзинкового, але переповненого
Болями Муками зраненнями
!!! Портрет Очей Обличчя
Гір СуПечальних що й на Мить
не вміють гаснути!..

***
Закохатись - Вміти Відчинити усіх й усе серцем
  Душі своєї...

***
Дерево - Коріння Переживань
  Свободи, Ключ від Глибочіні Вітрів
  Поклик із Висотою Єднатись
  Надія Музики Музи Вірності
Це - Переможні Руки й Душа
землі які Небо Відчиняють
 Будять Висоту
Ікона Гірська Казково Фантастична
  Гора Квітуча Свята
  Святковості Офірової!..
Серцем Природи НадПриродно Душу Плекає простору
Майбуття

***
Квітонька - серце мого коханого жертовне
 Слово Душа Істинні
Правдиві - Істиною-Істинно
Мою Глибочінь Голублять
Навіть тоді, коли й немає мене
Це - руки Христові пам'яттю праЗемлі
Віри висота глибинна
співанок букет зіниць вітрів
Бездонна зіницевість повівів вільноніжних
 

МОРЕ

Свято Гір Урочисто Піднесене
Святковість Поцілунків Безмежних
Гра волосся волосин НадПрироднього!..
Втеча у гру кохання
шаленого
Замріяність Вітрів повівів Кроки то Весільні то похоронні
Музики Боротьби
        і Тиші
        й Чайок...
Море - це Крила Безмежні
Птахів...
Їхня Війна Мирна за Найпалкіші Обійми
Очей, Висоту Волі
  Свободи
Поезію глибочіні землі
поклик до Щедрості, Любові Щедротної
 

СНІГ

Сердець розірваних
 Багаття...
Та з Душ розбитих
Офіра квітоньок Росте
політно летюча...
поцілунками духищ протесту
ховають себе зранення землі
ЇЇ анестезія в усе
в усіх проХодить
колючими уколами
Безмежжям колючок
 Кусючих
лякають тіло та зір
 Та зір Природи зачиняють
Ікона Жива Крові
Божої
і Безмежні Букети
Болей того Світу
Бог навіть із
смітинок із смітин
суміцні Кришталеві
Прикраси Хлібні
творить
 

МІСЯЦЬ ЛЮТИЙ

Розбиває вітер
норовливість скель
Їхня покірність стає
М'якою-м'якою
Очі вміють нарешті
себе Відкривати
 Відчинити
але їм заважко
Нести й досі
Завантаженість гір
А Треба підтримувати її щоби
вона не завалила
всіх а ставала
необхідною
та важливою
Водою Болей
що тягарями
своїми
Омиває
Світ
 

ВЕЧІР

Піжмурки осліплених Квітів
 але суСтійких твердо
що з м'яких знаків
роблять залізні..
В Молитві до Тиші
в ролі душ жебрачих
 ВиСтояти...

***
Вчитись Любити - це
Відчиняти людство
Очима Вогнем Істиною
Правди

***
Вечір - книга книги себе
 закриває замикає
 зачиняє
 склеює-заклеює твердо
 найглизявіш зіниці Природи
 і хмари закидає в
 очі Наші а потім - в
 усіх, в усе картинами
 старезного минулого заштовхується світ тягучий   в'язкий та сув'язкий клейкий настирливо
 нахабно й німий теж

***
Квітка - Вуста закохані Закоханих заЛюблено
НадЛюбо Люб'язно Милозвучно Творять
Букет із Війок повік гірських скелястих
гір Скель Висот Зіницею безмежною,
Свічковою Неба й землі Волелюбно

***
...позирання коней непорушне
Зачаклованих й зачаклованих
і - Доріг ШЛЯХІВ затуго запеленаних
в гамівну сорочку втиснуто Запальний
Дух - Танець Веселки, Офірової, - початок грудня.
 

СНІГ

... Єдність Лісу Кульбабок
розстрілює
кроки кістяків
 павуків
 павутиння
а вони вбивають похід величний танок Кульбабкових
сердець
Гарячих Вогняних та
Рятують себе від падіння й згорання
Повіки землі парашутами
вітрилами буремними морськими
а Курочки, в білі привиди перефарбовані, клюють зір ЇЇ...
Та в боротьбі за існування
перемелюють його на купи борошна але з піску
і на віхи гори
  зернинок
   пшеничних
Висидіти Витворити з них
яєчка Перепелині та знову
повторно повторами яєчка
Перепелині, з яких Народиться
Вилетить Сад писанок Нових
  різнокольорових!
 

СНІГ

Пелюстини Мужні Ромашкові
Заглиблюють єство природи
Прикрашають Ритмами
нестримними Ритуалу свого
Фантастичного
 Очі землі...
Фейєрверк слідів тіней Пташкових
Очищає без перерви себе...
повітря - гранітовим яблуком
  надкушеним
Хмарки себе цідять розчавлюють собою годують простір
а книгу землі земляну
замуровано в стіни гратовані
сторінки її всі глизявою надзамкнено
 

СІЧЕНЬ

Сталь примагнічується
 до Привітів оголених
й гартує вона очі повітря зраненого
цинковими хворобами його
стежин випробовується Воля...
Святкування Святе Гір...
Їх День Народження ВиТворення
як Вічність НеДосяжна
як очі сиротини приморожені
але НайІстиннo Справжні!..
  без фальші!
Правдиві...

***
Осінь - Букети колосків
 Житніх Вчаться навіть
 із навали пісків Створити
 Відгомін Вогнів Дощових
 які Вагітніють і Від
 пекельних танців Зірковими Водограями пісень

***
Дощ дощі дощі -
 себе вчиться
 хліб солити
 підсолювати...
 

СНІГ

М'яко й колючково
розвихрені Шаленіючі ритми
й округлено Дощиково
 Блискучі...
Ритми...
Нестрим мовчазно палахкотючий
Зернятка яблук очищені
себе сіють у лоно квітів
пригаслих возродити їх
Лілеями Стійкими Вартовими
Природи
 

СНІГ СІЧНЯ

роз'єднано
  Лінії Дощів
  Гармонійні
уколами морозяними
колосків заколючих жорстоких

***
За рідний край мені померти -
то найБільш Врочисте Свято Перемоги

***
Зима - Клич Сопілки під стіни
 завалено... Співи Вінчальні
Бандур Юних і Дозрілих найДостиглих із
Вітрами Нареченими з Верху Висот
скинуто під землю

***
Грудень - то клею безмежжя
 глизяве заполонює очі наші
 то окатістю зухвалою
 Вчить їх гартувати
 Зіниці свої
 А тепло Пролісків на
Вікнах усіх ялинками
Кришталевими марить
і ВиТворює їх, хоча
й холодно йому, та
Морозом Випробовує
Міць Власну
щоби не впасти Природі

***
Кінець зими - безмеж яблук
 багатокольорових
 себе розкриває
 Відмикає
НайВідчиненіш М'якістю
  СуМ'яко
Очі Наші Збільшує Будить
Дихання вітрів...
Війна Мирна за Надію Свободи
Землі... її обіймів закоханості
квітчастих!..
Втеча у гру океанів морів.
Настрій хвиль їхніх заглибити
і Влити у нього Бездонність

***
Ніч - вир квітів червоних осліплено
     твердість дух твердий знаків м'яких
рай тихий в ролі блискучій пекельності
а підземелля грає надпокірно тишею
лякаючою в тишу переполоху
Ховає себе Книга Вільна
Відлунююча Люба й Свобідна завше
від гвалту метушні...
Від натовпу
ховається свобода...

***
Усмішка Свіжості завше - дерева...
Але ж чому
вітрища чому
вітрища світу цього
їх карають жорстоко...
 

БЕРЕЗА

Ран відбілені Усмішки
Рани весілля
Ікона Жива Раю Майбутнього
печально змучена таємниця-НареченаВітру усміхнена
Книга Птахів
Ікона Плачу та Співанок
Зачакловує заЧаровано озвучує
Підіймає Молитву природи
загадковістю
Візерунки Болей Безкраї
Узори Мук
Нести Продовжують тримати оБерігати
Захищати і Визволяти
Серце землі...
душею ніколи не в'януючою Своєю... заМузичено Слід
повівів усіх
Горою-Грою надВисокою глибочінь
Сили неба землі Плекаєш
Горою поМережаною-Грою
завжди оНовлено Новою...
І нікому тебе замінити
Ростити Дихання
Болючістю святковою
 Перможно...
...Войовничий дух грому
Суворий грізний
з Мовою Дунайською Вінчається...
...Нагадуєш шрамами своїми
зчорнілими
 про смуток Отчини...
Одинокістю Бурхливо
Вітрильниковою
 Найближаєшся
до Вічності Юної...
 

ВЕЧІР ЗИМИ

Найперш Усмішки Відлунюючі
 Усміхи
 Усміх
себе зачиняють та закривають
Й весна тут супиться
зливою нападом осінніми
аж змерзло очам
заморожують себе барви
  кольори
і ляк почина ходити по них
широко розширено
і вони до нього люблять
звикати
НадОдягнути занадто взуванками
всіх усе й те якому
Необхідно лише голизною
 Стояти
 Бути

***
Березень - долоні Материнські
 цілують очей Наших смуток
 кам'яний - і він розпліта
 вінки свої залізні
 магнітні
 а в'є звиває Царство
Відчиненості СуТонке Ніжне
й Відкритих очей
 Ніжно
Люблячи Високого
 

НАСТРІЙ ЗИМИ

Поцілунками заЧакловувати
землю зачарувати її
Безмежжям Танців
Відьомських
Переховувати повітря
від нападів циганських
 спекотних
 й повійності...
Зубастіють хмари...
Ікласто простору...
Книга землі змушена себе замкнути
аби її не розірвали
люті водоспади
 нинішності..
...часів сьогоднішніх
Зцілювати - скріплювати - зМіцнювати
себе зреченням від зайвої тепліні
Від кольорів барвів
широких розширених широчіні
Зіницями заглибити заглибити корінь землі

***
Зима - зміцнюють себе
вітри молодецькі оберігати
 захищати собою
 Дихання Наше
 ЗаМикати очі

***
Зима, Сніг - Вербових Котиків суВесняних
 Очі закриті
 але надзміцнюють
Захист зіниць своїх
Закучерявлюють вітер
Навіть старий подих
 оМолоджують
Лісовий Водоспад
Пролісків Залізних
Себе заСріблює
ПоДарунками Срібними
Уквітчують себе дерева
Візерунками преНовими
Казковими Сліз...
Свіжо-Свіжо
Хлібом Сіллю Сталево-Пшеничним
годує себе простір...
затеплити коріння Праглибочінь землі

***
Сніг - Лет Зіниць коректує
 Мужній Рішуче Сміливий
 Мову Вітрів!
 уколами ріжеться Свобода землі
 але відчинено серце неба
 душі сустрого весільні врочистих птахів...
 творить їх Балет єдиного кольору
 і колір єдиного Балету втаємничений

***
Сніг - Виноградинками й
 Муками смакує земля...
 Мужнім летом - Душі
 Птахів...й поезія вітрів
 Наш зір відбілює та
 зачиня вона
 рани простору повітря...
 ховає зайві барви

***
Сніг - себе зіниці Підносять Войовничими
 Стрілами Душі
Спартанський Дух
 у все у всіх Вводять суПотужно
 якнайПоривчастим Диханням Випробувань
 оНовлених
Сніг лютого - клей-клейковина
 зубищ ікластих
 у Молодість Офірову
 сиві танці
 вмагнічує
весілля фіктивне
розширене тяжке
На серце Природи
 кладе
На нього давить
Душу землі зачиняє
ховає
 

СНІГУ

Ліками твердоХлібними - твій клич Кульбабок
І рятує від зістарених повівів старезності
землю простір повітря
Вчить нас Мережаними Зорями
ЛЕТУ
у Політ оКрилений стійкий вперто
Стійко перевТілюватись!...
Ти - коханням колючим!...
кульчиків Магнітних!... й
прицвяховуєш брудноту
до підземелля до прірви...
Пам'ятником Вітрам Могутнім
 й Вінчаєш гори із Нотами
по-Найновому Майбуття надНово
І тільки твої очі сталеві
вміють миттєво миттю
у серденька в сердечка
 у серця Пролісків
переТворювати себе Собою
Ти книгу пошМатовану закривавлену
Неба Презагартовано З'єднуєш
і тому тебе найперш
намагається простір
геть викинути
 

ОЧІ

Перепустки до Раю
чи до пекла
книг Відкритих Відчинено
Надії
Стежинки чи Шляхи Веселок, у
Викликах світу земному
Джерелом праКоріння
Природи заглиблюють
себе польоти...
Водограй Безмежний
Переживань Цілющих
Вміє оЖивити
 Душі Наші
хоча й не покидає
його суПечальність

***
Спаленню віддають Барвистість
...Дерева... обіймають нас
Офіровим Водограєм
своїм очей безмеж зачубато  суБлискучих
у безсмертний Рух перетворювати,
листи до землі...
  , - осінь

***
Перука спартанська землі
розширює себе широко твердо, міцно,
Ховає книгу Жертовності
заклеює очі наші
замикає пісню Веселки, - зима

***
Весна - Донорська Донорством
Безмеж Безмежна Кров Квітів
Дає себе всім усьому
Фантастичне Царство казкових М'яко
Перевтілень Дарує Демонстрації Касталієві
Очей Багатих суВідлунюючи Багатих

***
Літо - парад цукерок
 Гарячих Веселкових
 роздає свої сяйвинки
 усім всьому
 оМолодити
 усіх усе урожаї Циганських
 танців загострити повітря
  Заглибити
   Надзатеплити
 

ОСІННІ ДОЩІ

Єдність Колосків Пшеничних і Живих Пір'їнкових
 озброєно
Зіницями Магнітними Мужньо
Багатіє повітря Новою Свободою
Вигойдує Дитинство Природи
Нотами Душі...
Джерельність Волі у наші серця
вкладають водограї промінців
ВелеВолелюбних
Писаннями швидкими Вогняними
Вії землі вирощуються
Кружляння Сторінок Свіжих
виТворює Книгу ОКрилену
Надій Майбутнього Дихання
повітря Відлунююче Надійного
 

ВЕСНА

Крила Перможно Веселок Цілющі
Відчиняють простору Скарбничку
Співучість його Войовничу
Відкривають поНовому оНовлено
і дають відпочити зачаклованому верховіттю
У серце його запускають
каяття квітчасто
 Відданість
  землі

***
Сніг - сторінки Книг Майбутніх
 що Летять Ангелами Величними
 ПроТорувати Відчинити
Стежечок безмеж до Високих
Тонких Фантазій Природи
Жертовністю офірово Святково
Це - й зморшками коли
зморшкуватість Витворює
Паради Архітектури Балету
Юної повсякчас молодецької
... Палаців Свободи початок
й-Будівель казкових для казки
Ноти з вітрів НайВідважних
для справжнісінького
Перевтілення у Музику Гармонію
Гнізд щойнонародженим
 пташенятам
ВиТворення гір із корон, а корон - зі Скель
Коронація гір, Корон демонстрація
за НайВищі Права для Волі
Стійкості Випробувань
гарту Достойних... Повівів незалежності...
 

ОСІНЬ

Роздає себе танок Врочистий Хлібів
Хлібин найХлібних Свіжих зухвало
Пелюстками серця свого Вірними
                  НАМ!..
...Усмішки Солодкі - Медові... ...
Лет Свій творять Собою
Відчиняти скрабнички землі для Природи майбутньої
Витираються гіркі сльозини днин сьогоднішніх
Зіницевою запечальністю
Зіницями Тривог
Тої вершниці Безмежної, котра
Балет Плачу Балетність
сльозин Сльозенят ВиТворює...
а прірви, ями закривати поцілунками
Стигмами Коріння вистражданого Дерев
Які Листоношами Божими обНадіювань
Птахами Болей Найсправжніх
та Болями Пташок найКрилатих
Будують затишок оголений сучасності
вирватись із обіймів обридливих товстих вдяганок
- Вчити Хороводним Повівам
Дихати Святковістю, Танцюючи,
Душі, серця наші!..
Змагаються за Вірш найВільний
Стежин
Кроки НайСтійкі
 Вуста
 Долоні
ВиШиванок
Калейдоскопи Переживань Осяйні
Відбитки сліди Слів Чарівні
Вродливих поДарувати повітрю
Обіймаючи Щемливо
Вогнищами дива свойого
оНовленого
Груди-груди зранені преболючі
Болісно землиці...

***
  Кінець листопаду
  кінець осені
  початок зими
- Лезом бритви
     лезами мечів
 пилою ой пилою!
 вітряною буремною Громовою
волосся чуб закосичення
 Пишне
 посічено
 порубано
 Та Надмірну запальність й
Жвавий
Запал сердець
 здушують вітряки
перемелюють вогонь у
 борошно
сиве...
 БезХлібне
 й Солоне

***
Віддаватись Крилами офіровими
Душі своєї
Пракорінню рідному землі
вміє і хочє
постійно
чому ж тільки
листячко осіннє...
 

ОСІНЬ

НадЩедротні пожежі Сердець
Водограйних
 гасять пожежу зайву
кольорів, що закохалися
надМір в різнобарвність
у барвистість повсякчасну...
Хлібин Неземних виТворення
Сонячними Промінчиками
...Балет Сльозин якнайбільш
Болей океанських Дарує
Природі днин сьогоднішніх -
і лише тому вони з Перемогами
Вершин Вміють - Можуть заручитись
Коханням Любов'ю Обмінятись
Зажурно але ж - через -
Печаль - Істинно Високо
ВІХАМИ!..
Ореоли Узорів Офіри
Самотинністю Палаючою
Найперш Багато Наповнені - тож Подвигом Поезії
Вагітніють!
 

ПРОЛІСОК

М'якість полум'яність офірові
Жертовно снігів дощів зіниць
прорізують розпилюють відчиняють
камінь...
Відкривають Новий Зір Душі...
Очам Зраненим Дають надію
 Надій
Біль кохання цнотливого
Возвеличують підіймають Вивищують
 сутонко Ніжно Мрійливо

***
Хижо колючих
Хижих Зіниць Лет замикає нас,
очі землі
Та приєднує повітря до Неба,
Найперш Крила простору,
нинішнього гартує, -
Випробовує... Весільними Дощами
Миє нас викупує, коректує мову
повівів танців Природи Вітрів Дужих сміливих, - таким сніг

***
Сніг - Виправляє-випрямляє коректує лет Зіниць
суСтрогий Мову Вітрів
Уколи ріжуть свободу землі...
А Душі весільні Птахів колючі - музикою Балетом

***
Сніг - Лет Зіниць Пристрасний
 ВолеВелеЛюбних
 Сміливий
 Мову вітрів їхню Музикою Рухів Редагує
 Уколами шаленими
 ріжеться Свобода землі...
 але офірово відчиняють вони
 серце Неба висоти...
 Душі сустрого весільні
 Птахів синіх знаходяться...
 Творить їх Колір єдиний Балетний
 оНовленого Загадково втаємниченого!...

***
Березень - Відчиняється
 Донорство Рік, Птахів
 Очима Дерев...
 ...Оперування усмішками
 Океанів
  безмежжя коріння
 Дюймовочок завороженого
  загіпнотизованого,
  летаргічних...
Голос Пісні Нової онімілий
Визволяє себе з полону липкого
  клейковин
  глизявості...

***
Зима - роги, ікли верху
 й дерев дають уколи глибині нашій квітів та
 казки утаємниченість
 заморожена
 коле але й заціловує
 Наші очі й зіниці
 Сонця...
уколи видимі й невидимі
даються нашій зраненій
 глибочіні
Струмами повінню
Парадами Демонстрацій
Кульбабок
 якнайБезахисних!..
та Сталь приМагнічується
 до Рухів оГолених!..
й Лікує вона очі гартом...
повітря Блискітки випробовує
цинковими Хворобами
його стежок!..
 Святкування Святе Гір.

***
Осінь - і з перезасушеного
 яблука
букети Троянд
 Вміють Народитися
 і Цвіт квітів яблучних соків
ВиТворити... О! Як самотньо
йому між людьми!
Плодам яблуні - найодинокіш!
 

ЛІТО

Квітоньки аж-аж намагаються, пориваются
але чомсь не в силі
скинути з себе
Прикраси зайві й важкі та тяжкі
 

ОСІНЬ

Володарка духу вогнів!..
Несе й Підносить Стигми
Христові
але верх земний світу цього
зів'ялить її намірюється,
плює в лице їй
регоче з неї камінцями холодними
розтрощеним склом кісток
 чорнобильских!..
 

ВЕСНА

Усмішки Джерел морів
Доять для Короваю Десертного
для торту з нагоди іменин землі
Смак Воскресіння життя Юністю молодість
 

ЗИМА

Поховання очей
Замкнено всьому-всім
та ЗаХистом Надійним
дихання Нашого,
поздоровлення омитості -
Операція Успішно Вдала Небесна
Вітань Крил
 Зранених
пошматованих... !.. ...
Книг Випробувань
 Ріст та ВиРощування
 Стійке!..
Надія Надій величальна
оНовлений Струмінь повітря
Не розлучитись ніколи
із Корінням Природи
безМежним надТвердим!..
Пам'ятник, ВиТворений очищено з Крові Білої
Лебединій Вірності,
глибочінь Муштрує Навіює позбавитися
від бруду Прикрасами Кришталевими виБлискує

***
Дерева зимові - зброя Життя
 НайНадійна
 у пошуках Волі для
 Душ Наших...
 Серцям відчиненим
 Дарує строгі Вишиванки
 Небесні Крилаті в ролі птахів
Нових Кришталевих побути нам
  і землі допомогти злетіти,
Не розлучаючись із корінням своїм.
 

ЗИМОВЕ СНІГОВЕ

Книг Міцність - Міць Тверда - Тверда
... Нот лет суЩедрий Щедротний
Повік Політ... у Царство неба
Корінням Вірним Відданості землі
Закоханість Надійна  у зМужнілість
Природи надПриродна!..,
гір парад та Демонстрація
Величні Урочисто!..
Багатство білих окрушин крихтоньок Хліба
Нагород землі що очі закривають
замкбми збмків... й збмками замкищ...
Оберігатись від старих загарбницьких
Слідів тінищ очиськ пожежних
... зайвих... Захистити Глибочінь ... Сили!!!
Коханцем прегрізно суворим
Духом зухвалим вимітати
рани маски пекельні
із обличчя повітря!.. із всього єства його!!!...
душі власної для її швидкого
вивчення...
Підсолюється Душа для її вивищення
 

ПОЧАТОК ЗИМИ

Заворожено всі
НайВродливіші
Весільні Кульбабки
але Пам"ятник
вони собі Творять
Як Муза -
Вірші поезії Велично Гідно
Суворо Очима
Гір Непорушних
але Божих
їхні жалі лікування
Морозне але
Зцілююче
Дають презраненій
Землі
зайву її пристрасть
й шалену
відкинути
Та повітря Природи
Загартувати аби
оМолодилось
Юно Воно

***
Червень - очі, вагітні райськими
 вишнями... Попелюшок!
Липень - Душ цвітіння Недосяжне
 яке зцілює нас
 НайЛаскавішими
 Доторками Веселкових
 Очей!..
Березень - Стежин безліч
 до Едему Легких і гірських
 на яких - яблука надкушені Євою
У Феніксовість себе перетворюють...
Демонстрація Рік Барвистих...
Квітень - Салют Салютування
 Глибин
 й бездонних морів Казкових,
 які Продовжують
Народження Дюймовочок
СуВвідлунююче ПреТворчих!..
Весна - оперування усмішками очей
 Безмежжя Коріння дерев
 Заворожених заЧаклованих
 й Голосу пісні Нової онімілого
і відчиняти Донорство замкнене
рік, Дзвону Птахів.

***
Болі Нового Яріючого воскресіння
Хлібин
Дарують нам Царства Квіткових
Вітрилових, Червоних...
Запахів Сусвіжих
- останній
місяць осені
її кінець...
 

СЕРПЕНЬ
У Хлібинку
 в хліб
У всі короваї й буханці
Всмоктується безмежжя жал ос уколів.

***
Грудень - панцир і футляр
 змушений танець Хороводний
 Вогників на себе натягнути
тимчасово аби його не скосили
навічно - загримовується
 під гори...
 Недосяжні...
Листопад - себе катують, Ламають
ріжуть прикраси, нафарбування верху...
Осінь - відмовляються від
 гри акторської Гури...
 Сцена давня спалюється
 Іскри скоморохів Маскарадні
 і веселощів ролі
 очима, єдиним блиском
Вій гасяться...
Акваріум,
Перезаповнений соняшникамим роздягненими
голо...
вимкнено
Травень - Людиноподібні коники -
 Стрибунці
 Танок Юний
 Вічно Молодий
 Усмішок різнобарвних
 Підіймають
 Стежину до глибини
 Морів Творять ВиТворюють...
Осінь - Акваріум, наднаповнений
 Променями
 Сонця ув'язненими...
 ...Вересень у Жовтні
 Жовтень у вересні -
 відерце з
 квітами, які доїдають засушений буханець й цвілий

***
Осінь - акваріум викинутий
 ой! неосвітлений але
 перенаповнений оголено
 голими зіницями Серця
  Соняшниками роздягненими...

***
Вересень - коровай, який
 доїдає сухі, черстві
 шматочки...
Жовтень - Відро з китами,
 котрі цвілий хліб
 жують чи з нього
НайВітамінне Добриво для Ростків
 Нового Врожаю Творять
 або хвостиками Жіночно
 смолоскиповими
 виМітають геть пісок...
 змітають зливу піщану
 і танок, який веселощами
 надмір наповнений суворими

ГРУДЕНЬ

колючки безмежжя пуп'янків
Відлюдькувато суодиноких
копитові ікласті
 Хлібину вихвачують, мацають
обмацують   н          н е с у т ь
свинцем         е
і цинково      с
під панцир    у          н е с у т ь
                        т
                        ь
 

МІСЯЦЬ ЛЮТИЙ

Цинкових квітів море
океани безмежні
хлібину щойноВиТворену
Дозрілу НадПриродну
під труну алюмінієву й
 зафарбовану кладуть
 

ЛИСТОПАД

Із гробниць витягуються
Смолоскипами
напівживі, закривавлені, донорські!
рибини... Їхні очі доять і доять
безперервно Небо наситити
його ранами Болі аби Воскресити Надії
 

ОСІНЬ

Королева щедрості Фантастична Вручає
Царськи Узорів Медових Божих
Святковість Вогняну
Очам Нашим!..
Медовик безмежний з Крові
Себе розділяє чикрижить
 

СІЧЕНЬ

На Зіниці накладено
маски із дерев'яніючої тканини суклейкої-клейкої
 

ПОЧАТОК ГРУДНЯ

Свічки зів'ялено колючими перезрілими
доторками вус і бороди
Повторно Танок Хороводів засушено
єдиним повівом надмір вовняним
 

ПОЧАТОК ЗИМИ

Затиснуто, здушено очі Природи але
Зіниці її Залишено Відкритими -
Самотинними
торкаються хустки найперш до них
Так грубо й залізно металом торкаються
чіпляються хустки
 

СІЧЕНЬ

Зіниці вдягнено
В перуку із тканини
дерев'яної...
 

ЛИПЕНЬ

Сухарики очей засушують вітер
мілина залітає в зіниці
але метеликів Свічі
Океан безмежний Кольорів Майбутньо
- Фантастичних Музичних
Відлунюючих витворюють!!!

***
Грудень - то стін зухвалі вистрибування
по крилах очей погідних то вливання Зіниць
Вчительських Менторськи
У єство землі...

***
Букви Білі-Білесенькі велетенські
Смички грають затонкими Душами сердець
своїх власних!.. На Невидимім казковім інструменті
Оркестр очей тиші мужньої-вольової
...Букет сторінок героїчних книгою вітрів  це -дерева...

***
Березень - стріл суМогутніх
 Парад
 громить кутки
   глухі кути
  стінища
  зайві
ВиТворити Войовничо Переможно
Душу землі
Відчинити Природу
Розквіт коронування очей її НадПрироди
Відкрити
оНовити
 Зіницями коріння
 Народного Святкового
Визволити голизну
 оголену
сердець Вранішніх... ... ...
 

ВЕСНА

Свято Душ Відчинених
суВідкрито Початком Новим
 В Букет Усмішок
Себе БезМежжя вливає
заБезмежніти назавше НадПриродними
Храмами Дитинства
  Райського
 

БЕРЕЗЕНЬ

Танцюючі Букети нескінченні
з Променів оНовлених Кохання
СуМузичним Відлунням землі
заСіває себе простір...
Повівів багаторукість Чарівна
Захищає Надійно ВІдчиненість
... Танок Хороводи очей... - надЛагідні
Ласкаво...
Вітрів стяги уКвітчано

***
Березень - очі Відчиняють
 Відкривають
 Таємницю своєї Природи
Душам Нашим
Серце Пісні Веселкової
танець польоту  Дає Музовий Рішучо
Войовничий переможний квітчастий
зіницям печальним...

***
Квітень - Крилатість протесту
 Барвистого запалює
 Нові світи а гасить
роз'єднаність неба із землею
віддає їй себе аби її болі
розігрітиБіль негаснучий безкрайнього кохання...

Розділ 1
До Свободи! Правди! Честі!

Розділ 3
Вінчання з голизною суЩедротною Відчинено природи... назавше Вічне...