Iван Боднарук
МIЖ ДВОМА СВIТАМИ
Вибранi статтi про українських письменникiв

ФОРМАТОР ДУШІ УКРАЇНСЬКОЇ ДИТИНИ

Катря Гриневичева на 1-му з'їзді Об'єднання Працівників Дитячої Літератури в 1946 році в Німеччині сказала такі чудові слова про ролю дитячого письменника: "Дитячий письменник — післанництво, Богом дане, писати для дітей — священна служба, що до неї треба вдягати ризи на себе".

Ці слова треба віднести передусім до Романа Завадовича, талановитого поета і прозаїка, який уже 50 років працює для дитячої літератури й займає винаткове місце в історії нашої літератури взагалі, а дитячої зокрема. Він повністю присвячує свій небуденний хист для нашої молоді й українських дітей і хоч показав себе визначним письменником також у ділянці літератури для дорослих, з повною свідомістю вибрав легковажений і часто невдячний у нас шлях дитячого письменника та йде ним уже півсотню літ. Оцінюючи сьогодні, на порозі другого 50 — річчя, творчий дорібок Р.Завадовича, ми стверджуємо, що 50 років виконував він свою місію, Богом дану, з повною відповідальністю перед власним сумлінням, Богом і рідним народом. Це справжній письменник-педагог у найкращому розумінні того слова.
Маючи всі дані писати для дорослих, Р.Завадович усе ж таки рішив працювати для нашої молоді і наших найменших, хоч від початку розумів, що цю ділянку письменництва в нас легковажать і недоцінюють. Чому ж вибрав він шлях дитячого письменника? На це питання дав він нам сам відповідь у Чікаго, коли тамошнє громадянство зібралося привітати його й відзначити 35-ті роковини його літературної діяльности. Він тоді підкреслив у своїй промові ті моменти, які спонукали його таки залишитися при дитячій літературі. Добрий приклад до наслідування дав йому вуликий Франко (якого Завадович знав особисто), бо не цурався дитячbх творів і значну частину своєї творчости присвятив для дітей. Р.Завадович, як дитячий письменник, добре розуміє свою почесну ролю в Історії нашого письменства: підготувати й виховати читача для творів українських і світових письменників, тих уже, які пишуть для дорослих. Це дуже важке завдання, бо дитячий письменник мусить мати хист захопити юного читача не тільки красою і мистецтвом слова, але повинен теж морально відповідати за зміст того, що пише для вразливих дитячих душ. Працюючи для молоді й дітей, мусів Завадович поборювати ті всі численні труднощі й упередження, які стрічав на своїй дорозі, а до них належав і той факт, що в нас мало було конструктивної критики, деколи дитячого письменника навіть не зараховували до письменників, не було нікого, хто міг би дитячого письменника повести й підтягнути на вищий рівень його творчість та заохотити до дальшої праці. Про ці речі писав сам Завадович у своїй статті "Майбутнє належить дітям". Свідомий великого національного й суспільного значення дитячої і юнацької літератури, рішив Завадович своєю творчістю відкривати нашим молодим душам перші, вхідні двері до храму краси, мистецтва, знання і рідних традицій, знаючи, що коли наші діти і юнаки не пройдуть тих перших дверей, то не будуть у Майбутньому читати Шевченка, Франка, Лесі Українки та інших українських і світових письменників.
Отже, Завадович добре передумав мету своєї творчої праці, поки ступив на шлях дитячого письменника. Рішив працювати, як сам сказав, "на цій спустілій ниві, звідки втекло в погоні за розголосом і популярністю так багато талановитих письменників". І так працює він уже 50 років у ділянці дитячої літератури, збагнувши, що саме це його місія, служба мистецьким словом для молодих поколінь. Це високе післанництво виконує він щиро, всім серцем, із справжньою любов'ю та відданістю.
Перший літературний твір Р.Завадовича появився друком 15 грудня 1920 року у львівському дитячому журналі "Світ дитини". Був ним вірш "Святий Миколай", яким здобув собі автор серця молоді та став її улюбленим письменником. Вірш релігійний і водночас патріотичний, бо в ньому св. Миколай словами автора просив Бога, щоб дав волю Україні. Автор вірша був тоді молоденьким студентом львівського університету. Тим віршем — як бачимо сьогодні — визначив Р.Завадович власний шлях для розвитку своєї творчої особистости, і в ньому вже виступили основні риси всієї творчости письменника-педагога. Рідне друкуване (і живе) українське слово це був "той Господар і Працедавець, який 35 років тому прийняв мене до себе на службу", — сказав про себе Завадович у вищезгаданій статті. Помістив свій перший поетичний твір на сторінках дитячого журналу, напевне й не усвідомлюючи ще собі, що з тим моментом ступив на шлях свого післанництва. Всю творчість Завадовича характеризують глибока релігійність і національний та патріотичний пафос. Це треба сказати не тільки про його твори для дітей і молоді, але і про всі писання, призначені для дорослих. Доказом цього є хоч би його цикл сонетів "Сотворення світу", що їх помістив колись у львівських "Дзвонах". Дитячі твори Завадовича дуже популярні серед нашої молоді й дітвори передусім тому, що вони написані з великим знанням психіки та зацікавлення української дитини, а основна їх тема — це любов до Батьківщини. Тому мало яка дитяча шкільна імпреза проминає без того, щоб на ній не деклямували або не співали якогось вірша Завадовича. А це, як сказав один із критиків, "для працьовитого й обдарованого автора і є найбільшою нагородою, виграним конкурсом його життя".
Тут додамо, що заслужений письменник-педагог уміє чудово оспівувати чар нашої природи. Це бачимо між іншім у його "Розмовах з сонцем" та в "Карпатах", про які автор каже:

Хто раз тут був, той не забуде
Уже ніколи гір Карпат!

Серед творів для дітей бачимо в Завадовича вірші, поеми, оповідання, п'єси, інсценізації та інші. В журналі "Малі друзі" захопив він молодь своїм чарівним Гномиком Ромтомтомиком, а під час війни вийшов його чи не найкращий твір, історична поема-казка "Хлопці з зеленого бору". Велику популярність здобули собі поема-казка "Переполох", скерована проти слабодухів-боягузів, і цикл оповідань "Марушка Чепурушка і Лесь Побігдесь". В Чікаго постала йогоо п'єса для молоді "Кобзарева гостина", з життя Шевченка, яку залюбки дають дуже часто на різних шкільних сценах. Музику до цієї п'єси склав професор Осип Залеський. З інших творів треба особливо відмітити віршовану казку "Чародійні музики" і прозову казку "Зимові царівни", "Казку-вигадку смішну про ведмедя-ласуна", "Медовий Телесик", оповідання з життя звірят "Сойка-штукарка".
Мова творів Завадовича гарна і дбайлива. Він знавець тонкощів української літературної мови. Працює мовним редактором журналу "Овид" і робить коректу багатьох видань. Крім того в різних наших часописах і журналах зустрічаємо часто статті, підписані Завадовичем. З 1953 року він очолював Об'єднання Працівників Дитячої Літератури ім. Л.Глібова у ЗСА.

США, Iлiнойс , ?

До змісту Iван Боднарук МIЖ ДВОМА СВIТАМИ