Iван Боднарук
МIЖ ДВОМА СВIТАМИ
Вибранi статтi про українських письменникiв

КНИЖКА ПРО ЛЮБОВ І ПРАВДУ

Недавно накладом Спілки Українських Науковців, Літератів і Мистців в Аргентині вийшла друком у Буенос-Айресі збірка оповідань, новель і нарисів Григора Голіяна — "Між двома світами". Всі оповідання пов'язані з одною основною темою, названою в заголовку збірки.
Прочитавши цю корисну й цінну книжку, мушу її назвати гарним гостинцем для нашої спільноти по цей бік Океану. Називаю її так не тільки з простого сантименту для нашого друкованого слова, але також із глибокого розуміння всіх труднощів, від яких залежна поява друком сьогодні української книжки взагалі, а в опанованій економічною кризою Аргентині зокрема. Книжка Голіяна є свідоцтвом віри самого автора. Вона малює трагедію й переживання народу, які стали струсом духа для нашої нації в кількох останніх десятиліттях. Напевно, багато в них і власних переживань автора.
Ім'я Григорія Голіяна в українській публіцистиці й літературі не нове. Він же автор віршів, оповідань і новель, відомих нам ще з Рідного Краю, бо друкувалися вони в різних галицьких часописах і журналах, не кажучи вже про безліч цінних статей, розсіяних особливо в "Овиді" та аргентинському "Українському слові", що його він від 1949 року редагує. Він добре відомий українському читачеві, як публіцист і громадський діяч "Просвіти" в Аргентині. Він часто поміщує статті на суспільні, політичні, філософічні, культурні й світоглядні теми. Окремим виданням вийшли його статті з політичною тематикою у книжці "Сила і слабість комунізму"; знаємо його цикл статтей "Правда про Росію", що друкувалися в "Українському слові"1. Аргументація в нього сильна, а мета завжди одна: прагнення волі для українського народу. Особливо прислужився він для нашої громади тим, що дав гарний переклад "Пісні про Бернадету" Франца Верфеля.
Найновіша збірка Голіяна, про яку хочу писати, складається з 19 оповідань, новель, діялогів і нарисів, попереджених передмовою Юрія Тиса. Серед них одне оповідання має назву "Між двома світами", і такий заголовок автор дав, зовсім влучно, цілій збірці. При кінці додано одну сторінку помічених друкарських помилок. Обгортка роботи мистця Миколи Борсаговського. Внижка має розмір вісімки, сторінок 160, прикрашує її портрет автора. Як на аргентинські невідрадні умови, видана вона естетично.
На зміст збірки складаються картини з життя українського народу, які замикають у собі глибокі й тверді проблеми. Тому могли б ми її назвати "Українська людина останнього півстоліття"; така в ній різнородність картин життя. Маємо тут боротьбу народу з наїзниками2 й від'ємними рисами національної психіки, лихоліття з тюрмами окупантів і скитальщину, сцени відродження українського села, будні селянина та інтелігента тощо. Каже О.Тис у передмові до книжки: "Будні української людини нічим не схожі на такі ж будні громадян іншої нації. Це, коротко сказавши, мозаїка тем, типів середовищ, але в суті речі вона складає одну цілість, якій найменування — доля народу".
Люди оповідань Голіяна відбивають світогляд автора: всі вони глибоко релігійні й свідомі українські павтріоти. Вони вірять у кінцеву перемогу віри, любови й правди; окрилені ними, вони відважно ставлять чоло несправедливості й варварству. В атмосфері безнадійності вони тверді й незламні. Вони вірять у вічність моральних законів і ведуть боротьбу за своє духовне обличчя. Напевно, автор багато з власних переживань вилив на папір, убравши їх у гарну форму й наповнивши їх власною тугою за вільною Батьківщиною та власною вірою в силу народного духа. Хоч героїв Голіянової збірки томить туга за Рідним Краєм, то все ж вона не доводить їх до одчаю, бо мають вони сильну віру у відродження Батьківщини й та віра не дозволяє їм падати духом.
Відзеркалюючи суто релігійний і християнський світогляд автора, книжка Голіяна здебільшого не є полум'яним пропагандивним обвинуваченням польського, совєтського й німецького режимів, бо вона наскрізь пронизана християнською любов'ю всепрощення. А все ж вона є документом обвинувачення; вона є сильною зброєю для боротьби з духом тієї епохи, що цю книжку породила. Вона засуджує всяке насильство й приниження людини людиною. Треба віддати належне авторові, що він зумів показати найтаємниші й найкращі сторінки української людини серед жахливих умовин, коли, здається, всі передумовини були на те, щоб людина скотилася до рівня тварини.
Збірка "Між двома світами" в більшості своїх оповідань дуже актуальна своєю тематикою для сьогоднішніх днів і для обставин нашого життя на еміграції. Якщо взяти збірку як цілість, то можна б її назвати повістю про сучасне й недавнє минуле українського народу. Це ж картини животіння й мандрівки, ісходу великої частини народу під тиском большевицької армії, сцени одчайдушної боротьби з ворогом, лихоліття народу й сірих днів скитальщини. Перед читачем розгорнуто живий образ життя скитальців і муки старшого покоління, що, вирване насильно з рідної землі, нидіє на чужині.
Автор доцільно дав збірці назву від заголовка актуального діялогу "Між двома світами". Зробив це не тільки тому, що ця тема пов'язує всі оповідання збірки в одну цілість, але теж, і передусім тому, що в тому актуальному діялозі замкнене його своєрідне "кредо". Тому зацитую маркантні3 місця з того діялогу:
— Людина може бути вільною і жити як слід у громаді, якщо вона сама переродиться. Шлях її розвою йде від первісного страху до морального закону, до вищої вольности й безпосередньої відповідальності перед Творцем. Тим то слід виховати в людині духовне світло, щоб воно світило щораз ясніше.
— Мене, Юрку, ніколи не покидає надія, що на жахливому пустирі, який ми залишили, прийде кінець чорному злочинству. Людина розірве залізну клітку і буде жити без зловільної опіки. Де було найбільше лихо, там зрине найбільше добро. Розцвіте буйним квітом любов і святкуватиме перемогу над чіпкою недугою розгнузданого людоненависництва.
— Знаменито, друже! — розгарячився резонний Луцик. — Я хочу, щоб ми зайняли тривке місце на одному березі й вірю, що ми заспіваємо одну звитяжну пісню, але насамперед треба зняти в душі старі чапиці й подолати себе, щоб упоратися із зовнішнім злом. Чи не до того вабить нас теперішній час?
Знаючи світогляд автора збірки з його глибокозмістових, в дусі ідеалізму писаних статей, осмілююсь твердити, що автор вкладає в уста своєму героєві свої власні думки і вписує їх для Василя на іменини до "Зеленого альбуму" з зеленою палітуркою: "Мені ясно, що ти змагаєшся за одуховлену людину, проти душевної втоми й безплідної нудьги. Ти сам не раз казав: що носить тіло, те не триватиме довго, а що творить дух, те переживе час і місце".
Те саме слід сказати про другий актуальний діялог збірки "У ботанічному саду".
Як у всіх давнішних творах і статтях Голіяна, так і в збірці "Між двома світами" відбивається наскрізь християнський і український світогляд автора. Як справжній християнин і щирий патріот, він пильно спостерігає українську душу й відкриває в ній вартості, що їх ми часто не помічаємо. Такий є автор "Між двома світами", такі є і герої його оповідань. Тому сказав Юрій Тис: "Чи це люди, які живуть у сімох літерах України, чи білий ромен, який зберігає вагу свого символу на чужині, чи шляхетність газди господаря, або кадри з в'язничних переживань — всюди ми знаходимо розв'язку, заховану в нематеріяльній сфері людського життя, як ота молитва, що принесла полегшу змертвілій людині".
Через цілу збірку снується червоною ниткою думка, що в душі людини існує незнищенне вітло, яке є основою її сили й характеру, і що тільки дух, правда й віра можуть перемогти ищівні сили теперішнього матеріялізму. Ці етичні принципи й моральні вартості Голіянового твору мусимо підкреслити. Голіян дав книжку, яка цінна нам нині ще й тим, що вона просякнута глибоко вірою в українську людину. Про це треба пам'ятати особливо сьогодні, коли з темних комор людської душі виповзають злоба й ненависть, коли з життя зникають спокій і глибина, губиться віра, нидіють великі почування, що годували колись нашу справу, знищуються основні цінності, коли за словами Тичини "людське серце докраю обідніло".

"Українське слово", 5 вересня 1965 р.

1 "Українське слово" — тижнева українська газета, що виходить у Парижі.
2 Наїзники — тут: нападники, поневолювачі.
3 Маркантний — характерний.

До змісту Iван Боднарук МIЖ ДВОМА СВIТАМИ