Iван Боднарук
МIЖ ДВОМА СВIТАМИ
Вибранi статтi про українських письменникiв

АНАТОЛЬ ГАЛАН — ІВАН ЕВЕНТУАЛЬНИЙ

Анатоль Галан, він же Іван Евентуальний, це на еміграції новеліст широкого маштабу. Він теж пише повісті, поезії, драми, сатири, гуморески й пародії. Його твори писані барвистою й соковитою мовою, відзначаються образним стилем і мають часто забарвлення іронії і сарказму. Любов до втраченої Рідної Землі створює для нього на чужині реальність.

Літературний доробок Галана-Евентульного вже тепер багатий. Він автор 16-ти книжок включко із збіркою поезій "Про радість і біль" (Філядельфія,1970), "Сатирами" (Торонто,1971), збірками оповідань, драмою "Володар — страх" (1955) та численними статтями в українській пресі. Щоб поодинокі його вірші-сатири не були розкидані по різних журналах, їх зібрано й надруковано в однотомнику. Тут на 220 сторінках маємо 138 віршів-сатир. Вони наснажені правдою і висловлені часто в кількох строфах. Він пише багато й цікаво. Всі його твори стоять на високому мистецькому рівні.
Про своє дитяче і хлоп'яче життя та перебування під совєтським режимом розказав нам письменник у вірші "Контраст почувань", присвяченому Надії Сеник:

Наша путь непідвладна нам,
Таємниця для всіх вона,
Це ж болет божевільних муз -
Від Корюківки до Сиракюз.

Далеченько і Глухів мій,
Він лишився і досі глухий,
Бо до нього крізь довгі літа
Справедливість не доліта.

Ми ходили колись разом,
Ви — дитиною, я — юнаком
По чернігівській рідній землі,
Що її ріки й ліс обплели.

Численні твори Галана зображують жахливе життя українців під большевицькою окупацією. Його сатири з політичним забарвленням спрямовані перш усього проти москалів і совєтської комуністичної системи. Вони й досі не втрачають своєї дотепності і тим самим забезпечують Галанові видне місце між українськими письменниками-гумористами. Своїм сатиричним пером відбиває Евентуальний не один ворожий большевицький наступ і виявляє мету не одного ворожого обману.
Про себе каже Галан у "Післяслів'ї" до "Буднів совєтського журналіста": "Автор жадною мірою не претендує на авреол мученика. Насправді, він таким не був, і іноді мав непогані, навіть упривілейовані умови, іноді, як і мільйони іншіх, пережидав скруту. Ще менше хоче автор показати себе національним героєм. Він був спочатку переконливим "будівничим соціялізму" в тій ділянці, де працював, а опісля, побачивши облуду, відійшов у тінь і "замовчав на своїй мові, як мовчать на всіх мовах громадяни СРСР". Постаті творів А.Галана — це звичайні сірі громадяни, без претенсій на героїв. На тлі совєтської тоталітарної системи він змальовує людину, яка не втрачає довір'я до інших, не стає бестією, щоб тільки самій вижити". Ота людяність — це найважливіша прикмета творчости Анатоля Галана.
Пізніше, коли письменник перейшов від романтики до реалізму, його перо стало гостріше. На скитальщині туга за Україною заступила в Галана інтимну лірику. В пізнішій містичній творчості залишився біль. Коли йде про Батьківщину, то у вірші "Як небо, висока, як море, широка" поет пише:

Блукаю стежками, дивуюсь, дивлюсь,
І бачу в просторі, і бачу в кутку -
Як небо, високу,
Як море, широку,
Несказано ніжну, ясну і струнку
Чудову Вітчизну мою.

У вірші "Пише син до матері" розповідає Галан про велике горе нашої еміграції: мішані подружжя.

...За морями дальніми,
За морями синіми,
Дівчина під пальмами
Полюбилась синові.

А дівчина є чужинка, чудої національности. І поет передає радість матері, що діждалася сина-сокола, і біль, який приносить їй мішане подружжя.
У збірці Галана "Про радість і біль" трапляються теж історичні баляди, наприклад, про Виговського й короля Данила.
Юрій Тис так схарактеризував А.Галана: "Галан, як людина, лагідний, овариський, щирий, чистий душею. І завжди такий же однаковий, як і його літературна творчість... Він вище середнього росту, завжди привітний, дотепний, веселий, має врождений талант". Не зважаючи на важке життя в минулому і поневіряння, він зберіг гумор, оптимізм, а також чудову пам'ять, що допомогла йому донести до читача безліч цікавих історій, епізодів, подій, обставин і подати їх у мистецькій формі. Вже у своїх сатирах виявив він небуденний талант і добру мову та вмілість зображувати цікаві картини дійсності. Всі твори Галана читаються легко, нема в них нічого, що було б зайве або томило б читача. Кожний його твір — це своєрідна історія, тематично різноманітна.
А.Галан пильно спостерігає життя і події, його сильно вражають наш буйний хворобливий індивідуалізм і гореславна отаманщина, тому він не жаліє сарказму, щоб висміяти, а тим самим виправити українські національні хиби. Бог, Україна й людина стали для нього предметом його літературної наснаги й покликання. Ось що він каже у вірші "Елегійне", з якого наводжу дві строфи:

Південна ніч, гаряча ніч,
У далину біжать огні,
Шепочуть пальми щось мені
Про біль розлук, про радість стріч.
Я научився мови пальм,
Та біль мій порохом припав,
І віра в зустічі скупа.
Я б спав тепер, я б міцно спав.

Галан є майстер особливо новелі в клясичному розумінні цього жанру. В нього виступає ляконічкість стилю, чіткість характерів і гострота сюжету. Темою більшости його творів є ставлення до підсовєтської дійсності. Він поставив собі завдання вчити й виховувати людину, спрямовувати її до благородности й гуманізму. Ось його девіз:

За прекрасне боротись,
Не зраджувати цьому й на мить.
Я недарма прожив відвойовані в смерті літа,
Коли вчить життя і за біль, і за радість...

Галанові герої сповнені ніжности і хвилюючої любови. Вони без нарікань боряться з долею і без лицемірного патосу радуються життєвими досягненнями. Борис Олександрів присвятив Анатолієві Галанові гарний вірш у його творче 75 — річчя, яке письменник недавно відсвяткував разом з українською громадою.

Чікаго, 1976 р.

До змісту Iван Боднарук МIЖ ДВОМА СВIТАМИ