Iван Боднарук
МIЖ ДВОМА СВIТАМИ
Вибранi статтi про українських письменникiв

ТАЛАНОВИТИЙ ПИСЬМЕННИК-ГУМОРИСТ
(У перші роковини смерти незабутнього Миколи Понеділка)

Є в нас на еміграції чимало гумористів, як А.Гак (Мартин Задека), Ан.Галан (Іван Евентуальний), Едвард Козак (Еко), Язичинська, Ікер (Іван Керницький), Гр.Мохнатий (От.Вусатий), Панько Незабудько, Зоя Когут, Ганна Черінь, але з усіх чи не найпопулярніший був Микола Понеділок. Прозаїк, драматург і гуморист М.Понеділок став улюбленцем української громади у ЗСА й Канаді. Не перебільшуючи, можемо сказати, що це був найбільш відомий наш письменник нової доби. Сміх, що є великою силою і могутньою зброєю, вмів Понеділок належно використати, щоб ударити по наших національних ворогах і висміяти наші національні хиби. Своїм блискучим акторським виконанням умів він створити живі образи негативних героїв у своїх гуморесках і ліричних новелях.

Якраз минає рік, як знаменитий письменник-гуморист відійшов від нас у вічність. Дня 31 січня 1977 року його поховано на кладовищі в Бавнд Бруку. Завданням цієї статті є вшанувати незабутнього Миколу Понеділка в перші роковини його смерти.
Коли запитали В.Блавацького1, хто цей "Невідомий Понеділок", що нагло з'явився в його театрі, Блавацький відповів: "Молодий хлопчисько. Має "нерв" і коли далі йтиме тією дорогою, то "наб'є собі руку" при перекладі добрих драматургів і буде колись сам непоганим драматичним автором", Передбачення Блавацького здійснилося: Понеділок не тільки був актором, перекладачем чужих драм і автором деяких оригінальних п'єс, але також вславився знаменитими гуморесками та нарисами й оповіданнями, навіяними глибоким ліризмом. Крім двох збірок гуморесок під назвами "Вітаміни" і "Соборний борщ", здобув собі велику славу збірками оповідань "Говорить лише поле...", "Смішні сльозинки", "Зорепад" і "Рятуйте мою душу".
Каже м.Брадович про творчість Понеділка, що вона наскрізь оригінальна; він не має ні попередників, ні школи. Його гумор справжній, український, міцний і гострий, але не злобний. Змістом багатьох його оповідань є протиріччя між оточенням і тугою за батьківщиною, що викликає "смішні сльози". Спосіб розповіді Понеділка безжурний, теплий, погідний. Він уміє розказувати весело й про сумні речі. Як Письменник, він наскріль оригінальний. Пройшов самітньо півсвіту, даючи своїм розсіяним по світі землякам цілющу творчість свого таланту. Постійною погідністю свого духа здобував собі всюди приятелів.
Велику мистецьку вартість має його "Зорепад". Це твір глибоко патріотичний. Понеділок якраз тим відрізняється від деяких наших модерних письменників, які думають, що славу легше здобути, вийшовши поза вузькі "провінційні" межі на широкий міжнародний шлях.
Може, не всі знають, що в останніх часах "Фільмова Продукція" Яр.Кулинича виготовила 2 платівки під назвою "Микола Понеділок". Цим названа фірма збагатила наше дуже вбоге видання того роду. Національне значення М.Понеділка в українському письменстві на еміграції полягає частково в тому, що він належить до письменників, які найпізніше прийшли з України.
Смішна є Понеділкова Гумореска "Симпатики одної ідеї", де фальшиву 50-долярову копюру міняють у совєтській книгарні за 47 долярів добрих. В оповіданні "Телефон" розказує гуморист про хвалька Гуду, який телефонував до різних достойників телефоном, що його господарі вилучили. Сатиричний твір "Армія" має тлом совєтські солдатські казарми з їх бездушною муштрою. Тут показано совєтського солдата-інтелігента, що ніяк не може примиритися з приниженням людської гідности.
М.Понеділок був знаменитий знавець дитячої психіки. Цю його рису завдячуємо фактові, що він сам виніс жахливі спомини з власного дитинства. Перед нами в його творах пересуваються довгі трагічні ряди дітей, визискуваних, виголоджуваних і переслідуваних большевиками. В пам'яті Понеділка залишилися на все життя страшні картини, що їх він бачив і переживив у роки колективізації і штучного голоду. І саме вони становлять тло його оповідань і новель у збірці "Говорить лише поле...". Кількома рисами накреслює письменник загадкову постать українця, старшини совєтського "штрафного батальйону між бандою московських злочинців". Згадана вище збірка — це мова української душі й серця. Стара Гапка ("Самогубство") очайдушно веде жінок проти колгоспу. В "Чорній хустині" батько пасивно терпить голод і висилає зимової ночі донечку Галю красти змерзлу картоплю, де вона й гине. Гнана несамовитим жахом, вона тікає з клунком змерзлої картоплі і вмирає на могилі своєї померлої з голоду матері. Полонений не хотів утікати на волю з табору від "німаків-песиголовців", поки його жінки не спонукали до того ("Стежка"). Батько зарізав дочку, замість тих, що її знеславили ("Многая літа"). Бабуня плаче над москалем — грабіжником її дому, якого застрілив українець за давні злочини, а вояк — українець не знаходить для зброї кращого вжитку, як кинути її в бур'яни ("Без назви"). Герой оповідання "Дорослий" забажав дуже почути дзвони на Великдень, але большевики їх забрали, а залишили тільки один дзвін, але ним міг дзвонити тільки сторож на випадок пожежі. Володька запалює в полі копичку сіна й цим змушує сторожа на Великдень ударити в дзвін.
Гарною рисою понеділкового таланту є його глибокий ліризм. У гуморесках Понеділка звучить часто "сміх крізь невидимі світові сльози". До найкращих гуморесок письменника належать його блискучі відповіді на забріхану большевицьку пропаганду. Наприклад, гостро висміяв він совєтський фільм "Донецькі шахтарі". Багатим джерелом для гумору Понеділка була совєтська преса. В гуморесці "Сон рябої кобили" критично розглядає Понеділок збірку віршів "За синім морем" Андрія Малишка, який запевнює, що немає на світі цікавішої книги, як Історія РКП(б). Аналізуючи вірш "У ліфті", де Малишко, побачивши на праці стару муринку, з патосом гукнув:

Поцілувати натруджену руку
Білу, чи чорну — нема біди,
За материнську глибоку муку,
За материнські великі труди.

Понеділок каже: "Дивно, що поет поїхав аж до ЗСА, щоб тут вклонитися тяжко працюючій жінці. Чому спочатку не вклонитися, поете, самим матерям на рідній землі, які придбали собі нові, досі незнані їм професії?!"
В багатьох своїх гуморесках Понеділок зображує побут емігрантів та їх хиби. Пампуша відкидає закінчення свого прізвища і називається "Пам", а його діти не хочуть говорити по-українськи. Степан Галушка цурається свого прізвища й міняє його на Стіф Гап. В циклі коротких реалістичних гуморесок Понеділка є велике, бо аж на 60 сторінок "лицедійство" під назвою "Вертеп". Тут висміяв гуморист егоїзм й жадобу наших емігрантів збагачуватися. В гуморесці "Кара Божа" дотепно зображує труднощі з паркуванням авт у великих містах. У гуморесці "Квітуче колгоспне життя" реагує Понеділок на повідомлення совєтської преси про брак відповідного посуду для молока, внаслідок чого молоко перевозять у бочках і діжках.
"Рятуйте мою душу" — це драматичні картини і книжка нарисів із переживань наших втікачів у таборах Німеччини. Головним героєм є тут Іван Криворучко, одчайдушний і безтурботний виселенець, поет і невдаха, якому не щастить. Книжка написана гарною спокійною прозою, а видала її "Свобода" в Нью-Джерсі — Нью-Йорк 1973 року. Зредагував її і дав передмову Юрій Клиновський (Стефаник), а обкладинку та ілюстрації виготовив Едвард Козак. На передостанній сторінці цієї великої повісті написав М.Понеділок, їдучи вже до Америки, таку просьбу: "Простіть, що я бешкетував і в таборі всіх осміював. Вони, мої кревні з табору, зовсім не такі вже й злі, не смішні й затяті. В них може половина серця і смішлива, а інша половина все таки золота. Навчала все добре, людське творити. Школи, церкви, театри, хори... Та я так провинився, що все хороше мені в тих людей й перелічити годі... Вони, ті таборові люди, не лише крали, а й будували, не тільки сварилися, а й вчилися. Вони не лише дні марнували, а і свої душі в чеснотах для вічности приготовляли... Простіть мені!"

Чікаго, 1978 р.

1 Блавацький Володимир (1900 — 1953) — видатний актор, режисер, і керівник українських театрів у Галичині й на еміграції.

До змісту Iван Боднарук МIЖ ДВОМА СВIТАМИ