Просвіта Дзвін Севастополя Союз українок ТРЦ Бриз
На першу Галерея Вільна трибуна УКІЦ УГКЦ
Відгуки Бібліотека Пласт Смішного! Лінки

Iван Боднарук
МIЖ ДВОМА СВIТАМИ
Вибранi статтi про українських письменникiв

ЄВГЕН ОЛЕСНИЦЬКИЙ ЯК ПУБЛІЦИСТ І ПИСЬМЕННИК

Незрівняний організатор і основник багатьох економічних установ, визначний господарський і просвітянський діяч, творець численних наших товариств, соймовий і парляментарний посол та здібний політик, велетень української адвокатури, організатор Стрийщини й один з найбільших синів українського народу, був доктор Є.Олесницький небуденним явищем на обрії нашого національного життя. Він також відомий нашому громадянству як публіцист і письменник.

Безперечно мали великий вплив на його юність тодішні наші великі люди. Серед них треба особливо згадати І.Франка, Володимира Барвінковського й В.Лукича. Володимир Барвінський був його щирим другом, а з В.Лукичом лучили його близькі взаємини. Коли Лукич був нотарем у Болехові, Є.Олесницький часто їздив до нього. Маємо докази, що за порадою Юранка приготовив Є.Олесницький до друку переклад твору Добролюбова "Авторитет у вихованні", тобто твору, яким Є.Олесницький розпочав свою письменницьку працю.
На університетські студії у Львові вписався Є.Олесницький безпосередньо після славного соціялістичного процесу Франка, Павлика й товарищів. Були це часи, коли нові ідеї, посіяні на нашій ниві Драгомановим, розворушили своєю новістю наше громадянство, особливо молодь. Що ці ідеї захопили теж молодого Олесницького, на це маємо доказ: у "Дрібній бібліотеці", яку видавав гурток молодих соціялістів, появилась у його перекладі і його коштом вищезгадана розвідка Добролюбова, перший літературний твір Олесницького. Вийшла вона в 1879 році у ч.10 "Дрібної бібліотеки" з такою титульною сторінкою: Олесницький Євгеній — Николай Андрійевич Доброльубов — Значінье авторітету в вихованьу. Переклав з россійського Євгеній Олесницький.
За цією першою книжкою пішла досить ріжнородна літературна діяльність Олесницького, що тягнулася аж до переселення до Стрия, тобто від 1878 до 1891 року, а й пізніше не припинювалася. Як студент університету, працював у різних видавництвах. Коли в 1881 році обрано його головою "Дружного Лихваря", праця товариства відразу пожвавішала. Передовсім рішено видати антологію в десяті роковини існування товариства. Авторів, яких твори мали ввійти до антології, запропонував Є.Олесницький. Разом з ним на ширшу громадську арену виступили два пізніші письменники, Андрій Чайковський і Володимир Коцовський. Власним накладом Є.Олесницького вийшла у Львові 1884 року, як ч.2 "Русько — Української Бібліотеки" повість Володимира Барвинського (Василя Барвінка) "Сонні мари молодого питомця". В 1884 — 1885 роках видав теж інші книжечки того видавництва власним накладом. Усього вийшло 17 книжок. У цім видавництві наслідував Олесницький німецьке видавництво Рекляма. Як остання книжка того видавництва вийшла коштом Олесницького повість Свидницького під назвою "Люборацькі — Семейна хроніка Ан.Свидницького".
Довгий час видавав Олесницький "Українську Бібліотеку", яка давала народові дешеві й гарні книжки. В тім видавництві видав він у 1886 році всі твори С.Руданського, які сам зібрав. У збірці появилося 37 співомовок.
В 1888 році дав Є.Олесницький редакторську фірму відновленій "Правді", яку видавці Барвінський і Кониський обіцяли вести в поступовому дусі1 і для якої програмову статтю написав М.Драгоманів. У "Правді" друкувалася "Любка" ("святочне оповідання"), що її Є.Олесницький переклав з російської мови. В 14 річнику "Правди" помістив свій "Перегляд літературно — науковий". В 12 річнику друкувалася його стаття "Анкета гімназіяльна. Уваги над програмою науки в гімназії".
З появою щоденника "Діло" бачимо Є.Олесницького як постійного співробітника того часопису. Був він теж одним із основників "Діла". Співробітничав у видавництві Бібліотеки "Діла", для якої переклав кілька повістей. Належав до управи "Видавничої Спілки Діла". Переклав німецьку повість Юлія Штунде під назвою "Родина Букгольців — образки з родинного життя німців". Ця повість друкувалася в літературнім додатку "Діла" ("Бібліотека найзнаменитних повістей", подъ редакціею Ивана Белея, томъ 16, Львовъ 1888). Нат.Кобринська написала гостру критику того твору й виступила проти автора повісті, закидаючи йому оборону тодішнього родинного життя. Як том 22 того видавництва вийшов переклад Є.Олесницького німецької повісти з швайцарського життя Вільгельма Гілєри "Власними силами".
Є.Олесницький видав збірку поезій Уляни Кравченко "Пріма веріс" (Львів, 1885, 32 малюнки, сторінок 37). Зібравши тут 38 віршів молодої поетки, Олесницький запізнав українське громадянство з її творчістю.
Разом з Костем Левицьким і Антоном Горбачевським почав Є.Олесницький у 1885 році видавати "Часопись Правничу", місячник теорії й практики. В 1885 році почав видавати "Нове Зеркало", гумористичний журнал. Редагував його 4 роки й тоді той журнал тішився великою популярністю. Працював теж у "Батьківщині", заснованій Юл.Романчуком. Був співробітником журналу "Украинская Жизнь", що його видавав Симон Петлюра перед першою світовою війною в Москві. Дня 20 липня 1912 року писав редактор С.Петлюра до Дм.Донцова: "Одночасно з вашею статтею про кінець сесії йде стаття Є.Олесницького про університетську справу".
Ще восени 1890 року, коли Є.Олесницький проживав у батьків у Говилові, де підготовлявся до адвокатського іспиту, дістав він листа з Стрия, підписаного багатьма українцями міста й повіту. Його запрошували до Стрия, щоб там відкрив адвокатську канцелярію. Прийшов теж окремий лист відл професора Івана Вахнянина, який дуже заоочував Є.Олесницького приїхати до Стрия. В січні 1891 року дістав другого подібного листа від о.Олекси Бобикевича, діяча в Стрию, який його просто силоміць тягнув до Стрия.
Відкривши канцелярію в Стрию, Є.Олесницький не покидав публіцистичної й письменницької праці. При помочі доктора Володимира Охримовича почав тут видавати двотижневик "Стрийський Голос". У різних галицьких часописах поміщував багато статтей.
Свою працю Олесницький обгрунтовував теоретично в статтях, що появлялися майже в усій галицько-українській пресі та давав у них теоретичні основи для розвитку економічної й політичної думки в Галицькій Україні. Дав передусім багато цінних економічних і правничих праць. Почав був займатися також нашою політичною історією. Зібрав був уже багато матеріялу, яле прийшла московська інвазія2 1914 року, і весь цінний матеріял пропав. У Відні в цей час записував важливі події кожного дня й продовжував збирати матеріял. Цієї праці не покидав до останньої хвилини свого життя. Ще перед смертю читав рукопис двох публікацій, які мали вийти по-німецьки про нашу справу. Писав особливо багато на правничі теми й не було , мабуть, ні одного важливішого закону, про який не появилася б його розвідка в "Ділі" чи в "Часописі Правничій", чи окремим виданням. З політичних процесів були друковані численні оборони Є.Олесницького, а важніші з них такі: оборона посла Окуневського в коломийському процесі за зневагу намісника Баденія, оборони в справах виборів у Черневі, Курнині, Викторові, Стрию, Комарні тощо.
В "Ділі" 1889 року в ч.257 написав Є.Олесницький разом з В.Коцовським літературну оцінку "Лимерівни" П.Мирного.
Окремо треба згадати статті Є.Олесницького, в яких він займався нашим театром. Тут належать передусім такі:
Драматичний конкурс Галицького Виділу Краєвого за рік 1852("Зоря", 1893, 2-3), ще кілька слів про драматичний конкурс Виділу Краєвого ("Зоря", 1896, 8), Іван Гринелецький ("Зоря", 1891, 19). Кілька слів фактичного спростовання (Літературно-Науковий Вісник, 1905, 4), Кропивницький у Галичині ("Діло", 1910, ч.95).
Коли Є.Олесницький став театральним референтом у виділі "Руської Бесіди", написав для нашого театру багато перекладів. Тепер уже ніхто й не подумає, що, наприклад, лібретто "Циганського барона" — це одна з молодечих віршованих праць доктора Є.Олесницького. Він переклав для театру такі твори як, наприклад, "Дівчина з чужини". Нашим театром цікавився Є.Олесницыький до кінця свого життя.
Написав Є.Олесницький багато наукових і популярних творів і тому Наукове Товариство ім.Шевченка іменувало його своїм дійсним членом, вшановуючи цим його заслуги для української науки. Загальні збори НТШ вибрали його 1 квітня 1900 року членом історично-філологічної секції.
Коли візьмемо до уваги ще й те, що Є.Олесницький перекладав багато з чужої прози й писав вірші в молодому віці, матимемо образ різнородних зацікавлень, якими визначався той небуденний адвокат. У збірнику В.Лукича "Рідний Зільник" 1891 року друкувалася поезія Є.Олесницького під назвою Товариству "Просвіта". Коли в 1887 році буковинські українці святкували 25-літній ювілей літературної праці С.Воробкевича, у тому святі взяли участь Ол.Барвінський і Є.Олесницький як делегати від галицьких українців. На святі виголосив Є.Олесницький свій вірш у честь ювілята. Він був друкований у "Ділі" 1887 року, в ч.57. Багато переклав Є.Олесницький з німецької й російської літератур. 1879 року друкувався в "Правді" його переклад з Надхина історичної повісти з останніх часів Запоріжжя "Каленик".
Є.Олесницький є теж автором цінних двотомових споминів "Сторінки з мого життя", видання "Діла", Львів, 1935. Залишив теж у рукописі цікавий "Щоденник", що змальовує в подробицях його працю в час першої світової війни.
В інших обставинах, в іншому суспільстві, людина з такими здібностями й різнородними зацікавленнями могла б стати визначним публіцистом і письменником, чи ученим. Є.Олесницький, скінчивши практику у Львові, став адвокатом у Стрию. Розпрощався з багатьма речами, що становили зміст його духовного життя в часи побуту у Львові в 1878 — 1891 роках. Мусів розпрощатися, коли не хотів "змарнуватися".
Помер у Відні 26 жовтня 1917 року. Похований біля одинокої дочки на кладовищі в Стрию.

"Українське слово", 1958 р., 7 грудня

1 ...в поступовому дусі — в прогресивному дусі.
2 інвазія — навала.

До змісту Iван Боднарук МIЖ ДВОМА СВIТАМИ

Ідея та наповнення - Микола ВЛАДЗІМІРСЬКИЙ