Iван Боднарук
МIЖ ДВОМА СВIТАМИ
Вибранi статтi про українських письменникiв

КОСТЬ БУРЕВІЙ (ЕДВАРД СТРІХА)

У процесі боротьби з культом особи, яку повів Хрущов після смерті Сталіна, проголошено посмертну "реабілітацію" низки знищених Москвою письменників. Ця акція охопила теж Костя Буревія, розстріляного в грудні 1934 року. Отже, Москва потвердила факт фізичного знищення Буревія, довгі роки вперто заперечуваний офіційними совецькими партійними та урядовими колами та "прогресистами" Америки й Канади. Буревій, один з найталановитіших поетів і письменників української підсовєтської літератури 20-30 років, відзначився багатогранною діяльністю. Був відомим діячем соціал-революційної партії, членом Центральної Ради театрознавцем, публіцистом, літературним критиком, прозаїком, драматургом, пародистом і автором кількох монографій з історії театру й малятства. Писав у "Новій Генерації" під псевдонімом Едварда Стріхи.

Народився в бідній селянській сім'ї у Великій Меженці в Південній Вороніжчині 2 червня 1888 року. Скінчив чотири кляси сільскої школи, подальшу освіту здобув самотужки, здебільшого в тюрмі й на каторзі. Його товариші недолі, студенти, засланці, побачивши в нього велику охоту до науки й небуденний талант, проробили з ним гімназійний курс і таким чином дали йому змогу здати матуру1 в Петербурзі після заслання. Ввесь час по тюрмах і на засланні дуже багато читав. За дореволюційних часів був активним учасником загально-російського руху й боровся проти царського самодержавства за соціяльну справедливість. В 1903 — 1922 роках дув діяльним членом партії соціялістів-революціонерів і якийсь час належав до Центрального Комітету партії. В 1907 році брав участь в атентаті2 на вороніжського губернатора. В петербурзькій тюрмі познайомився із співробітником "Правди" Миколою Скрипником. Над Єнісеєм у східному Сибірі зустрівся з Бурцевим і майбутнім "президентом" Совєтської України Григорієм Петровським. Останній допоміг йому сісти на корабель і втекти. Як каже В.Лавріненко, життя підпільника "дало Буревієві 68 царських і 1 більшевицьку тюрму, туберкульозу й десятки операцій кістки". За тим же автором, друге життя Буревія (1923 — 1934) "Це життя видатного діяча Розстрілянного Відродження. Воно дало йому нові злидні й переслідування, але повернуло йому його Україну". Як соціяліст-революціонер, мусив Буревій часто змінювати пашпорт, мешкання і прізвище.
В роки громадської війни став Буревій одним із провідників протисовєтського повстання на Волзі. З 1922 року відійшов від безпосередньої партійно — політичної роботи і зайнявся літературною та науковою працею. Ще на засланні вчив польську і французьку мови, а після другого заслання вчився на вищих комерційних курсах у Петербурзі. Потім викладав історію театру у Драматичній Студії в Москві.
В 1923 році був уперше арештований органами ЧК. В 1929 році посвятив усі свої сили на культурну українсько-російську боротьбу в Харкові. Тоді виявив себе першорядним знавцем і критиком театру, літератури й мистецтва. Комуністом ніколи не був, бо й не могла ним бути людина, яку ще за її життя Большая Совєтськая Енциклопедія називала колишнім членом Центральної Ради та людиною, що в своїй політичній діяльності ставилась вороже до совєтської влади. В 1934 році арештовано його вдруге і розстріляно 18 грудня. Як інші підсудні, вирок смерти прийняв по-геройськи.
Як сказано вище, Буревій друкувався здебідьшого в "Новій Генерації" Михайла Семенка. Поміщував свої питання також в інших журналах і видавництвах, як "Авангард", "Літературний Ярмарок", "Пролітфронт" тощо. "Червоний Шлях" з 1925 року помістив уривок із його роману "Хами". Вперше звернув на себе увагу Буревій в Україні своєю книжкою "Європа чи Росія? Шляхи розвитку сучасної літератури" (Москва, 1926), у якій закинув Хвильовому, що він ідеалізує Європу й недооцінює московську літературу. Книжка зустрілася з гострою відповіддю Хвильового, яка переконала Буревія, і від тоді він став одним із найзавзятіших прихильників Хвильового. В 1928 році закінчив Буревій свою історичну драму "Павло Полуботок", де відображена вікова боротьба між Україною і Москвою. Хоч Полуботок не пішов за Мазепою, цар Петро I всеж таки кинув його в тюрму, бо він бажав бути рівноправним союзником Москви. Наказаний гетьман помер у тюрмі, проклинаючи московське віроломство словами, які повинні лягти в основу нашої політики супроти Москви: "О! Я тепер добре знаю, що воля міститься на кінці шаблюки!". Ця п'ятиактова історичка драма була написана саме тоді, коли розгорілася широка дискусія навколо гасла Хвильового "Геть від Москви!". Зайво говорити, яку сильну підтримку дав Буревій своєю драмою Хвильовому. Взявши за фабулу хвилюючу драматичну сторінку української історії, автор переконливо довів, що всяка співпраця України з Москвою не можлива. Ув'язнений у Петропавлівській фортеці, зламаний важкою хворобою, але незламний у своїх поглядах, Полуботок відкидає всі підступні пропозиції царя покаятись і перейти до нього на службу. Потрясаюче враження роблять слова гетьмана-в'язня: "Ти нагадав мені про Україну, царю, а мені сьогодні снилось, неначе прийшов з драгунами і наказав їм рубати соняшники... Драгуни рубають, а з соняшників кров іде!..."
Нам здається, що з усіх віршів Буревія-Стріхи найкраще відбиває його сатиричний тон і критичне ставлення до совєтської пролетарської літератури вірш "Ррреволюція", тому цитуємо нижче в цілості:

Ррреволюцію
писати
З трррьома ррри — ррри!
Щоб гурррикан
ррревів з
еррреба
й рревли вітррри!
Возьміть ви слово вітер,
одкиньте ер,
і стане царський Вітте,
що вже давно помер.
Тепер зробіть те саме
зі словом революція й
одразу ж бридко стане:
солодка еволюція...
Ррреволюція
писати
тррреба
З трррьома ррри — ррри!
Щоб гурррикан
ррревів з
еррреба
й ррревли вітррри!

Проживаючи в Москві, Буревій зорганізував осередки української культури, видавництво "Село і місто" й театральну студію, зв'язану з театром "Березіль". Для того ж театру написав він ревії3 "Опортунія", "Чотири Чемберлени" та інші, що відзначалися оригінальністю та дотепністю. Писав теж рецензії на театральні вистави та монографії про визначних сучасних майстів сцени, зокрема про відомого актора Амвросія Бучму.

"Українське слово", 26 березня 1965 р.

1 Матура — складання іспитів на атестат зрілості.
2 Атентат — замах на життя, вбивство.
3 Ревії — рев'ю — театральне видовище — огляд, що складається з окремих сцен і номерів, підпорядкованих певному задумові.

До змісту Iван Боднарук МIЖ ДВОМА СВIТАМИ