УСМІШКИ ПОВАЖНИХ ЛЮДЕЙ-9

***

Відомий у місті професор засидівся у знайомих. Почався дощ, і йому запропонували лишитися ночувати. Незабаром господар зайшов до гостя в кімнату, але його там не було. Через годину подзвонили. Увійшов наскрізь мокрий професор.
- Де ви були? - запитав господар.
- Я ходив додому за своєю піжамою. Не можу без неї спати.

***

Відомий німецький фізик Ріхард Ганс, торкаючись у своїй лекції питання про вік Землі, закінчив свої думки такими словами:
- Повинен, одначе, підкреслити, що з віком Землі справа така сама, як з віком жінки: не слід його визначати надто точно.

***

Письменники О. М. Островський та О. Ф. Писемський приїхали до Парижа, їх мав зустріти на вокзалі Д. В. Григорович, але запізнився.
- Олександре Миколайовичу, наймайте візника, - сказав Писемський. - Не ночувати ж нам на вокзалі.
Островський, тримаючи в руках чемодани, похитав головою:
- Ах, який же ти, Олексію Феофілактовичу, недогадливий!
- Чому?
- Ну як же я можу порозумітися з візником по-французьки, коли в мене обидві руки зайняті чемоданами?

***

На званому обіді Бернард Шоу сидів поряд з дружиною багатого текстильного фабриканта.
- Ласкавий містер Шоу,- звернулася дама з чарівною усмішкою до великого письменника,- чи не знаєте ви вірного засобу від повноти?
Шоу уважно подивився на сусідку і з награною серйозністю, задумливо погладжуючи бороду, вимовив:
- Я знаю один засіб, але ніяк не можу пригадати, як перекласти вам це слово, адже "праця" - для вас слово іноземне.

***

Один учений, щоб побачити Вольтера, поїхав навмисне у Ферне, де був вельми ласкаво прийнятий племінницею . письменника пані Дені. Але сам Вольтер не з'являвся. Перед від'їздом гість написав господареві:
"Я вас завжди вважав богом і тепер остаточно переконався у своїй правоті, тому що побачити вас неможливо".
Вольтерові так сподобався цей дотеп, що він побіг за його автором і розцілував його.
Одного разу до Анатоля Франса прийшла найматися на роботу стенографістка.
- Мсьє, - сказала молода дівчина, - я можу стенографувати з швидкістю 150 слів за хвилину.
- Так, але де я для вас візьму стільки слів? - відповів здивований письменник.

***

Одним з найвидатніших німецьких математиків XX століття була Еммі Нетер - творець загальної алгебри. Незважаючи на її загальновизнані наукові заслуги, багато років їй відмовляли в приват-доцентському званні. Основним формальним приводом для відмови була стать кандидата:
- Як можна допустити, щоб жінка стала приват-доцентом? Адже ставши приват-доцентом, вона може стати професором і членом університетського сенату! Чи дозволено, щоб жінка увійшла в сенат?!
На це славетний математик Давид Гільбер зауважив:
- Але, панове, сенат не лазня, чому ж жінка не може увійти туди?

***

Енріко Карузо робив турне по Америці. В дорозі його машина зупинилася. Поки шофер усував неполадки, Карузо зайшов на найближчу ферму, де був сердечно прийнятий всією родиною. На прощання фермер спитав, з ким же він мав честь зустрітися.
- Я Карузо,- відповів тенор.
- Боже мій! Як дивно! - вигукнув здивований фермер. - Ніколи не думав, що я зможу зустрітися з вами!.. Уяви собі,- звернувся він до дружини,- перед нами великий мандрівник. Той, про кого ми стільки читали: Робінзон Карузо! Робінзон Карузо!

***

Англійського письменника Річарда Шерідана, автора "Школи лихослів'я", сучасники вважали блискучим оратором парламенту і неперевершеним дотепником. Одного разу, коли надмірно балакучий член парламенту припинив виступ, щоб випити вода, Шерідан встав і взяв слово до порядку ведення зборів. Спікер поцікавився, в чому справа. Шерідан відповів:
- Я думаю, сер, що вітряку не подобає користуватися водою.

***

Кажуть, що Жан Пеплеве був найнеуважнішим ученим у світі. Одного разу він пішов за покупками, приклеївши до дверей записку: "Пан Пенлеве вийшов".
По годині він повернувся. Побачивши записку, прочитав її і пробурмотів:
- Що ж, доведеться зайти пізніше.
І вийшов на вулицю.

***

Філософ Сенека писав своєму другові Луцілію:
"О Луцілію, чого ти дивуєшся, що мандрівки тобі не допомогли! Адже ти всюди за собою возив себе самого".

***

Слугу шведського хіміка Йєнса Берцеліуса запитали, чим займається його господар. Слуга відповів:
- Я дістаю вранці з шафи порошки, кристали і рідини.
- Ну й що?
- Він переміщує все у великій посудині.
- А далі?
- Переливає в меншу посудину.
- А потім?
- Потім він викидає все у відро, яке я щодня виношу на смітник.

***

Власники американської фірми, музичних інструментів попросили славетного співця Вільяма Роджерса з метою реклами засвідчити якість їхніх роялей.
Роджерс люб'язно відповів на листа:
"Панове! Я зовсім певен у тому, що ваші роялі найкращі з усіх, на які я будь-коли спирався ліктями".

***

Далі