ЦІКАВІ БУВАЛЬЩИНИ-8

ГОТФРІД КЕЛЛЕР
1819-1890

Знайомство

Швейцарський письменник Готфрід Келлер при всій своїй добродушності міг бути дуже різким, коли йому надокучали базіканням і нещирими розмовами. Один досить посередній романіст хотів, щоб його познайомили з відомим уже тоді Келлером. Він попросив одного з друзів Келлера влаштувати це знайомство. Така слушна нагода випала, коли вони зустріли Келлера на прогулянці в Цюріху.
"Колега" Келлера вклонився і почав з бундючною офіційністю:
- Мені надзвичайно приємно
Але Келлер різко перепинив його:
- А мені - навпаки!

ТЕОДОР ФОНТАНЕ
1819-1898

Розділові знаки

Німецький письменник Фонтане, працюючи редактором в одному з берлінських видавництв, одержав від молодого поета кілька поганеньких віршів, що супроводжувались таким листом:

"Оскільки розділові знаки для мене не мають значення, впишіть їх, будь ласка, самі".
Фонтане негайно повернув вірші авторові, зауваживши: "Наступного разу надішліть мені, будь ласка, тільки розділові знаки, а вірші я сам впишу!"

П. І. ЯКУШКІН
1820-1872

Життя без забобонів

Павло Іванович Якушкін, письменник-демократ і етнограф, щоб краще ознайомитися з простими людьми, замолоду став коробейником, або, як тоді казали, офенею, продавцем різних дрібних речей, потрібних у селянському побуті. Продає, приміром, якійсь сільській дівчині яскраво-кольорову стрічку, а сам просить її заспівати тутешніх пісень. Дівчина співав, а він записує. Швидко уславився як збирач народної творчості, народник-публіцист. Носив усе життя простий мужицький одяг і високі, змазані дьогтем чоботи, не мав ніколи ні міської квартири, ні майна.

Якушкін пішки пройшов добру половину Росії, записуючи пісні, прислів'я, цікаві висловлювання, звичаї. Він твердо вірив у силу народу, в благодійну силу революції. Ця гаряча віра в народ, чудові оповідання про бачене викликали до нього повагу й любов з боку передових людей того часу. Коли зупинявся в місті у когось із знайомих, спав тільки на кухні, просто долі. Па запитання, нащо він так робить, відповідав:
- Я людина вільна, давно позбувся панських звичок та умовностей. Живу без забобонів.

М. О. НЕКРАСОВ
1821-1878

Допомога в біді

Сучасники розповідають, що до М. О. Некрасова зверталося багато різних людей з проханням позичити гроші. Він майже нікому з бідних не відмовляв і не нагадував, щоб повернули борг.
Якось прийшов до нього співробітник "Современника" і попросив позичити сто карбованців. Некрасов відповів:
- На це не можу погодитись Ви кажете, жінка захворіла, дитина потребує уваги, дров на зиму нема і ще багато чого треба. Хіба ж тих ста карбованців вистачить? Нате ось двісті. Це буде саме раз.

Чужа жінка вподобалась

П. Г. фон Дервіз, капіталіст, що нажився на будівництві залізниць, виїхав у 70-х роках з Росії і вивіз з собою кілька мільйонів. Він закохався в жінку графа Келера, вирішив з нею одружитись. Запропонував її чоловікові велику суму, щоб той дав згоду на розлучення з графинею. Чоловік одмовився від грошей, з радістю погодився й сказав:
- Знайшовся, нарешті, дурень, що вподобав мою жінку. Я сам згодний був комусь заплатити скільки треба, щоб одозволив мене од неї.
Цей випадок так сподобався великому поетові Некрасову, що той написав вірш "Начал жить с чужой женой"

Ф.М.ДОСТОЄВСЬКИЙ
1821-1881

Перед каторгою

Коли Достоєвського мали везти на каторгу, йому дозволили побачитись з рідними, його відвідали брат Михайло Михайлович і родич Олександр Мілюков. Останній згадував:

В очах старшого брата стояли сльози, а Федір Михайлович був спокійний і казав йому:
- Годі, брате, ти знаєш мене, не в труну ж я іду, не в могилу ховаєш, - і в каторзі не звірі, а люди, може, ще й кращі за мене А вийду з каторги - почну писати. За ці місяці я багато пережив, у собі самому пережив, а попереду ще побачу й переживу, - буде про що писати"

Хто винен?

Як відомо, про свої враження від сибірської каторги Достоєвський розповів у безсмертному творі "Записки з мертвого дому", який називав "записками про загиблий народ". Письменник згадував: "Скільки я виніс з каторги народних типів і характерів! Скільки історій волоцюг і розбійників та й взагалі усього чорного, бідолашного побуту! На цілі томи вистачить! Адже цей народ незвичайний був народ. Адже це, може, і в найобдарованіший, найсильніший народ з усього народу нашого. Але загинули даремно могутні сили, загинули ненормально, незаконно, безповоротно. А хто винен?.. Отож-то, хто винен?"

ЛУЇ ПАСТЕР
1822-1895

Секрет довголіття

Видатному біологові Луї Пастеру було сорок років, коли його паралізувало. Лежачи в постелі довгий час, він добре проаналізував причини своєї хвороби і прийшов до висновку: все лихо від напруженої розумової праці. Склав для себе розпорядок дня й почав ретельно займатись фізкультурою. Переборов хворобу, прожив ще тридцять років. Свої найбільші відкриття він зробив саме в цей час.

Пастер-дуелянт

Якийсь високий чин вирішив чомусь, що Луї Пастер образив його, і прислав до вченого свого секунданта з викликом на дуель. Пастер спокійно вислухав посланця і сказав:
- Оскільки мене викликають, то я маю право вибирати зброю. Прошу, ось стоять дві колби. В одній з них є бактерії віспи, в другій - чиста вода. Коли пан, що послав вас, готовий випити з якоїсь однієї, то з другої вип'ю я.

Обід над усе

Одного разу Луї Пастер обідав у ресторані. До його столу підсів якийсь
відвідувач і щось запитав. Пастер мовчить. Іще запитання, знову мовчить, тільки супить брови. Невгамовний сусід каже:
- Мабуть, у вас якесь горе?

Той ствердно хитає головою.
- Дуже велике?
Та ж відповідь.
- Може, хто з близьких помер?
Стверджує мовчки.
- Хто саме - брат, сестра, мати, батько?
Пастер на цей раз відповів:
- Шановний пане, коли я обідаю, у мене всі вмирають.

О. М. ОСТРОВСЬКИЙ
1823-1886

Молоко не обсохло

На одній з репетицій у Малому театрі, під час перерви, Островський попросив принести йому з буфету склянку молока й булочку. Він снідав, коли до нього підійшов директор політики (була така посада при імператорських театрах) і сказав:
- Олександре Миколайовичу, пробачте, що я роблю вам зауваження
- Прошу.
- Мені, звичайно, незручно вас учити.

Островський надпив із склянки:
- Учіть, не соромтесь, бачите, в мене ще молоко на губах не обсохло

Тип без гриму

Один другорядний, але жвавий актор, який виконував роль у п'єсі О. М. Островського, підійшов до автора й запитав, чи пасує йому грим до типу дурня.
- Коли б ви його зовсім зняли, це було б ближче до типу.

Провчив

Островський вимагав, щоб усі актори добре вчили ролі. До цього легковажно ставився відомий артист В. Андрєев-Бурлак. Драматург вирішив його провчити. Дивився свою комедію "Ліс", де Андрєєв-Бурлак грав Аркашку.
Після вистави Островський прийшов до Бурлака на сцену й почав хвалити артиста за виконання ролі. Тому це дуже сподобалось.
- От би вам у мене в "Лісі" Аркашку зіграти! - додає Островський.
- Та я ж, Олександре Миколайовичу, граю Аркашку в "Лісі", - збентежено відповів актор.
- Аркашку? - дивується Островський. - А я не пізнав. Бачу, інші артисти "Ліс" грають, а ви щось своє.
Це був для Бурлака урок за його звичку не вчити ролі й дозволяти собі "словесні вибрики".

Маленька хитрість

До Островського приїхав Андрєєв-Бурлак поздоровити із святом. Випили, закусили. Островський підходить до Бурлака з аркушем паперу.
- Підпишіть на бідність нашому старому швейцарові.
Бурлак пробурмотів скривившись:
- Недоречна філантропія! Скільки ж підписати?
- Це байдуже! Нам потрібно тільки ваше прізвище.
- А! Тільки прізвище? Що ж, будь ласка!
- Вельми вдячний, тепер я спокійний сказав Островський.
- Що це означає?
- А ось читайте.
Перевернувши аркуш. Бурлак прочитав: "Даю слово честі О. М. Островському твердо вивчити роль Підхолюзіна".
- Чи ти ба! - вигукнув артист. - Цього я вже ніяк не можу! Краще гроші віддати!

Найкращі твори

Письменниця Є. Апрелєва розповідала, як вона 1878 року була у драматурга й бачила його дітей. Дітвора вишикувалась у шеренгу, наче на виставці. Біляві, чорноокі, темноброві діти, від малюків до підлітків, мали добрий вигляд.
Островський, задоволене посміхаючись, сказав:
- Це мої найкращі твори.

МАРІУС ПЕТІПА
1823-1910

Віруючий лев

Наприкінці 1890-х років у Петербурзі з великим успіхом йшов балет "Дочка фараона", поставлений відомим балетмейстером Маріусом Петіпа. У першій дії фігурував лев, який ішов по скелі і, вбитий стрілою мисливця, падав униз. Лева "грав" досвідчений статист. Брав за цю "роль" чималі гроші. Одного разу він захворів. Петіпа хотів було відмінити виставу, та свої послуги запропонував інший статист.

Петіпа стежив за ходом дії. Ось іде "лев", мисливець пустив стрілу. Та "лев" злякався й не хотів падати в "провалля". Петіпа нервує, показує статистові кулак. Тоді сталося чудо. Лев підвівся на задні лапи, перехрестився правою передньою й стрибнув униз. У залі вибухнув гомеричний регіт.

К. Д. УШИНСЬКИЙ
1824-1870

Новий інспектор

1859 року молодого здібного педагога К. Д. Ушинського було призначено інспектором класів у Смольному інституті. Тут навчалися дочки поважних чиновників і дворян, з давніх часів існували свої писані й неписані закони виховання.
Ушинський як інспектор мав підбирати здібних викладачів, перевіряти діяльність учбової частини. Відвідавши урок німецької мови, він запропонував одній з учениць прочитати сторінку тексту з підручника. Вчитель заявив, що цього матеріалу ще не вивчали. Учениця читала дуже погано, не розуміла жодного слова, навіть з тих, що повинна була знати з минулих уроків. Учитель пояснив:
- Тут не люблять німецької мови.
- А ви читайте їм частіше твори Шіллера, Гете.
- Все одно не зрозуміють.
Ушинський виявив, що сам викладач не знає цих класиків. Ученицям новий інспектор порадив частіше запитувати про незрозумілі слова. Був дуже здивований, коли почув, що ставити запитання в інституті заборонено. Добився того, що цю заборону зняли. Призначив здібних викладачів. Приємно здивовані учениці вирішили по-своєму віддячити прогресивному інспекторові: вилили в кожну кишеню його пальта по пляшечці духів. Ушинський на другий день сердито зауважив:
- Таких дурощів більше не робіть. Ви змусили мене шукати інше пальто.

М. Є. САЛТИКОВ-ЩЕДРІН
1826-1889

Щоденно обідаючий

У 80-х роках минулого століття російські белетристи запровадили традиційні "щомісячні обіди письменників". На одному з таких обідів присутні вирішили послати вітальну телеграму Салтикову-Щедріну, який тоді тяжко хворів. Скласти текст телеграми доручили якомусь Головачову. Він погано володів стилем і написав так: "Щомісячно обідаючі вітають тебе" і т. д. Сатирик відповів: "Вдячний тобі і всім щомісячно обідаючим. Щоденно обідаючий Салтиков".

Розмовляти ніколи

Останні роки життя М. Є. Салтиков-Щедрін тяжко хворів, та літературної роботи не кидав і завжди сидів за столом, навіть тоді, коли писати було несила. До нього приходило багато відвідувачів. З усіма розмовляв. Тільки останній місяць життя письменник лежав у постелі і нікого не приймав. А коли чув, що хтось прийшов, просив:
- Перекажіть, що я дуже зайнятий - помираю.

К. О. ТРУТОВСЬКИЙ
1826-1893

Початок дружби

Відомий у другій половині XIX століття перекладач і поет П. І. Вейнберг іноді писав маленькі оповідання, які читав на прилюдних концертах.

Йому дуже подобались картини з українського життя художника К. Трутовського, і він хотів з ним познайомитись.
Одного разу Вейнберг їхав з Москви до Курська. У вагон ввійшла якась родина. Незабаром батько почав читати книгу оповідань Вейнберга. Тоді автор попросив книгу й сам прочитав уголос одне оповідання. Йому зауважив батько:
- От якби ви послухали самого Вейнберга, знали б, як треба читати.
- Слухав. Нічого особливого в ньому не знайшов.
- Що ви? Чудовий оповідач!
Надвечір вони помітили, що недалеко від залізниці, в селі, горить хата. Вейнберг зауважив:
- Сумна картина. Але ефектна От якби сюди Трутовського, він чудово намалював би.
- Не думаю, щоб цей маляр схопив колорит такої картини.
- Як вам не соромної Ви, мабуть, зовсім не знаєте цього художника.
- Знаю добре. Маю право лаяти. Я і є Трутовський.
- Коли так, будьмо знайомі. Вейнберг.
З цього й почалася їхня багаторічна дружба.

ЖЮЛЬ ВЕРН
1828-1905

У світі подорожей і пригод

Жюль Верн успішно писав п'єси й оповідання і водночас старанно вивчав природознавчі науки, техніку, історію географічних відкриттів, повітроплавання, знайомився з ученими, мандрівниками. Нарешті склав план серії романів "Надзвичайні подорожі". Перший роман з цієї серії "П'ять тижнів на повітряній кулі" він закінчив улітку 1862 року. П'ятнадцять видавців, до яких звертався письменник, ніби змовившись, повертали рукопис з однаковою відповіддю: "Я не можу ризикувати".
А от шістнадцятий, П'єр-Жюль Етцель, який був до того ж і відомим літератором, не тільки схвалив рукопис, але й поспішив закріпити ділові зв'язки з талановитим письменником своєрідною умовою на двадцять років уперед: автор брав на себе зобов'язання щорічно давати видавцеві за певну винагороду два "наукових романи" або один двотомний, загальним обсягом у 20-25 друкованих аркушів. Через двадцять років умову було поновлено на той же термія. За ці роки Жюль Берн написав шістдесят три романи. А всі твори видатного письменника складають сто п'ятнадцять томів.

Подорожі Жюля Верна

Дехто твердить, що Жюль Верн усе життя провів за письмовим столом. Це не так. Він побував у Норвегії, Ірландії, Шотландії, США. Письменник любив виходити в море на яхті з двома матросами, а згодом придбав маленький пароплав, на якому плавав у Середземному морі.

ГЕНРІК ІБСЕН
1828-1906

Заради гостей

Генрік Ібсен, відомий своєю мовчазністю, одмовився від одного запрошення на банкет, пояснивши це так:
"Я б тільки був присутній і не вимовив би жодного слова, а з ввічливості інші гості теж мовчали б цілий вечір. Якщо я не прийду, розгнівані гості матимуть тему для приємної розмови".

Л. М. ТОЛСТОЙ
1828-1910

Переконався

Л. М. Толстой не терпів газетярів, які юрбою ходили за ним назирці. Один з кореспондентів якось попросив у письменника інтерв'ю. Толстой спитав:
- Навіщо це вам?
- А як же. Лев Миколайовичі Навіть останній дурень у Росії - і той цікавиться вами!
- О, в цьому я переконався зараз на власні очі! - спокійно відказав Толстой.

Навіщо лікар?

Коли Л. М. Толстого запитали, чому він не дозволяв викликати лікаря, письменник відповів:
- Хочу померти своєю смертю.

Дід приніс оповідання

До редакції журналу "Русская мисль" прийшов дід у кожусі й приніс рукопис. Це було оповідання селянина Семенова. Секретар попросив зайти через два тижні. Коли дід знову прийшов, його довго не приймали: редактор розмовляв з письменниками й забув про старого. Нарешті він вийшов до приймальні.
- Це ви Семенов? Ми прочитали ваше оповідання
Редактор придивився й остовпів: перед ним стояв Лев Толстой! Великий письменник дуже хотів, щоб оповідання нікому не відомого селянина було надруковане.

Примхи природи

Як відомо, деякі сини великого Л. Толстого теж намагалися стати літераторами, один з них. Лев Львович, навіть писав п'єси. Але жоден з них не міг зрівнятися з батьком.
Якось до Софії Андріївни, жінки письменника, звернулися з запитанням, чому ніхто з її синів не став видатним письменником. Вона відповіла:
- Природа, створюючи Толстого, багато над ним попрацювала й захотіла відпочити на його дітях.

Турбота про людей

Письменник Д. В. Григорович, що жив у Петербурзі, приїхав 1891 року до Москви й відвідав Л. М. Толстого, з яким давно приятелював. Потім розповідав, що дочки Льва Миколайовича грали на гітарі, а їхній батько танцював, наче молодик. Толстому тоді було 63 роки.
Працював він по шістнадцять годин щодня. Ввечері з вулиці в Хамовниках, де жив великий письменник, добре було видно, як він пише за столом. Григорович запитав:
- Чому ви не закриваєте вікно шторою?
- А щоб поліцейським видно було, хто в мене буває, адже вони за мною стежать. А в щілину підглядати важко. Треба ж полегшити їм працю.

Улюблена цифра

Син Л. М. Толстого, Ілля Львович, твердив, що улюблена цифра батька - 28. Народився в 28-му році, 28 серпня, 28 числа вийшла з друку перша книжка "Дитинство й отроцтво", 28-го народився перший син, 28-го один із синів одружився, нарешті, 28 числа Лев Миколайович пішов з дому, щоб більше ніколи не повернутися.

Л. М. ЖЕМЧУЖНИКОВ
1828-1905

Прихильник сільського життя

У першій половині XIX століття родовиті дворяни були обурені вчинком одного з представників свого кола, художника Л. М. Жемчужникова.
Цей правнук гетьмана Кирила Розумовського, як зазначали свідки, так закохався у побут українського села, що оселився в селянській хаті, одяг селянську свитку й шапку, малював дівчат, парубків, кобзарів, старців, лірників, циган, збирав пісні, думи, казки. Нарешті, крадькома вивіз дівчину-кріпачку графів де Бальмен і одружився з нею. Він дуже любив Шевченка, приятелював з ним.

РІХАРД ДЕДЕКІНД
1831-1916

Рік не збігається

Німецький математик Ріхард Дедекінд помер у 1916 році. Однак в одному з довідників 1904 року було зазначено, що він помер 4 вересня 1899 року. Дедекінд сприйняв це з гумором і написав видавцеві: "Дякую Вам, що пам'ятаєте про мене, але уклінно прошу взяти до уваги, що в даті моєї смерті рік не зовсім збігається".

А. Г. РУБІНШТЕЙН
1829-1894

Друга краща

Початкуючий композитор прийшов до Антона Рубінштейна і попросив дозволу програти йому дві свої п'єси.
Рубінштейн погодився. Коли автор зіграв одну п'єсу й хотів розпочати другу, Рубінштейн сказав:
- Дякую, шановний, не турбуйтесь, друга п'єса мені значно більше до вподоби, діж перша!

С. П. БОТКІН
1832-1889

Не знайде серця

У Петербурзькій військово-медичній академії відомому російському лікареві Сергію Петровичу Боткіну вже втретє складав іспит один із студентів. Юнак не міг відповісти на жодне питання екзаменатора. Боткін і цього разу поставив незадовільну оцінку. До професора прийшли схвильовані друзі ледаря й розповіли, що студент дуже пригнічений новою невдачею і має намір заподіяти собі смерть - встромити ніж у серце.
- Не хвилюйтесь, - заспокоїв їх Боткін, - ваш друг не знав будови людського тіла і не знайде серця

О. П. БОРОДІН
1833-1887

Вже додому час

Композитор О. П. Бородін був дуже неуважний.
Якось запросив він до себе на вечір друзів. Грали його твори, вечеряли, розмовляли. Раптом Бородін встає, одягає пальто й прощається.
- Куди це ви, Олександре Порфировичу?
- Бувайте здорові, ніколи, вже й додому час - у мене завтра лекція
Вибухнув сміх, і тільки тоді господар зрозумів, що він у себе вдома.

Як звати дружину

Бородін поїхав якось із своєю дружиною за кордон. Під час перевірки паспортів на прикордонному пункті чиновник запитав, як звати його дружину. Бородін думав про щось своє, не зрозумів одразу запитання. Чиновник підозріло глянув на нього:
- Не знаєте, як звуть дружину?
В цю хвилину до кімнати увійшла Катерина Сергіївна. Бородін кинувся до неї:
- Катю! Ради бога, як тебе звати?

ЙОГАНН БРАМС
1833-1897

Меморіальна дошка

Друг Брамса, виходячи разом з композитором з будинку, в якому той жив, благоговійно вигукнув:
- Уявляю, що буде написано після вашої смерті на дошці, яку вивісять на стіні цього будинку!
Брамс задумливо відповів:
- Мабуть: "Квартира здається внайми".

МАРКО ВОВЧОК
1834-1907

Видатний переклад

Геніальна праця Чарлза Дарвіна "Походження видів" уперше була перекладена на російську мову письменницею Марією Олександрівною Вілінською-Маркович, відомою в літературі під ім'ям Марко Вовчок.

У Римі

Перебуваючи в Римі, Марко Вовчок у березні 1861 року відвідала знаменитий собор святого Петра і так розповідала про свої враження:
"Бачила папу. Смішно було дивитись, що його винесли, як пиріг Кажуть, що треба бачити ті, пишні служби, щоб зрозуміти, які вони величні і як чоловіка обгортають, а я того не скажу: ці червоні мантії, це золото, пишнота, військо це, бо ціле військо було - один полк з простих людей стояв, а другий, ближче, - з вельможних, ті повновиді монахи, ті страшні старики кардинали - бо деякі дуже страшні - і сам папа з добрим обличчям - все те не приклоняє душі".

Далі