Міждинастичні шлюби руських князів беруть початок від Володимира Великого, від його шлюбу з чеською князівною Малфрідою і фіксуються протягом 11 поколінь руських князів, аж до правнуків короля Данила Галицького, тобто від 981 року до 20-х років 14 століття, що складає перод майже чотири з половиною століття, загальна список династичних шлюбів трохи первищує число 100. В середньовіччі виробилися певні правила і традиції укладання династичних шлюбів, хоча швидше можна говорити про ряд загальновизнаних обмежень, що унеможливлювали шлюби між кревними та духовнопорідненими особами.

Треба пам"ятати, що за окремими винятками династичні шлюби були наслідком політичних комбінацій і розрахунків, у більшості випадків майбутнє подружжя не бачило одне одного до початку процесу укладення шлюбу.

Очевидно, що з династами сильніших держав правителі менших, слабших чи залежних намагалися поріднитися, щоб піднести себе на їхній рівень (принаймі вони цього прагнули), ствердити себе та мати підтримку у конфліктах яких ніколи не бракувало. А сильніші держави через шлюби намагалися убезпечити себе від агресивності сусідів та певною мірою контролювати події а також впливати на політику сусідів.

На час, коли Русь стала фактором тогочасної політики,  найбільшою потугою ойкумени була Візантійська імперія, яка іменувала себе Римською імперією, а по суті була етапом розвитку державної формації, яку можна назвати Pax Romanum. Основна відмінність Візантійського періоду  імперії (попередній період став основою політичного ладу, культури) у новій універсальній духовній сутності - християнстві. Всі народи і держави, які потрапляли в орбіту імперії, а до таких належало і Руське князвіство, потрапляли під вплив магії Pax Romanum. Вони ненавиділи ту силу, боялися, хотіли бути подібними, і зокрема через шлюб своїх вождів-правителів прагнули поріднитися, і тим самим урівнятися з імператорською родиною.

Візантійська імперська доктрина визнавала владу імператора як освячену Богом, і вступити в шлюб з представником правлячого роду іншої країни, що в принципі не могли бути рівними імператорському роду, вважалося пониженням для імператора і держави. Трульський церковний собор (691-692 рр) своїм рішенням заборонив вступати членам імператорської родини в шлюб з іноземними володарями, винятки, і то як екстраординарні, робилися для тих правителів, що прийняли християнство.

Костянтин VII Багрянородний у своїй праці "Про управління імперією", окремо наголошував на трьох неприпустимих домаганнях провідників північних та скіфських народів (куди зараховувалися зокрема руси, хозари, печеніги, угорці, болгари та інші) - це поріднення через шлюб з імператорською родиною, передача "грецького вогню" та надання королівських інсигній для правителів варварських держав.

Візантія для нових держав ще напівварварської (якщо не сказати просто варварської) Європи після загину Західної римської імперії, власне і залишалася Римською імперією. Вони боялися її сили і могутності, але з завзятістю молодості, не зважаючи на поразки, невдачі, шарпали її розпростерте на три континенти тіло, і врешті-решт обкарнали імперію до того, що Pax Romanum вмістилася в стінах міста Костянтина Великого, а 1453 турки поставили крапку в історії цієї держави.

Перша відома спроба поріднити династію київських князів з візантійськими імператорами належить княгині Ользі. Деякі дослідники припускають, що 955 року в час візиту княгині Ольги до Константинополя поруч з іншими справами у переговорах з Костянтином VII Багрянородним, Ольга намагалася отримати в дружини своєму сину Святославу особу імператорської крові.

Проте лише через тридцять три роки великий князь київський Володимир Святославич став першим руським князем хто подолав візантійський "бар"єр", і одружився з представницею імператорського візантійського роду - принцесою Аннною, онукою Костянтина VII Багрянородного,  дочкою візантійського імператора македонської династії Романа ІІ та імператриці Феофано.

Востаннє русько-візантійський шлюб укладено між Єфимією, дочкою новгородського князя Гліба Святославича, та сином імператора Олексія ІV Ангела, відомо що засватано її було 1194 року, незабаром їх і повінчали.

Стосунки руських князів з европейськими династами будувалися на дещо інших принципах ніж з Візантією, бо руські князі та королі, були в принципі рівними з європейськими князями, герцогами, королями, мали приблизно однакові цілі і завдання - утриматися при владі, зміцними її, збільшити територію своїх володінь тощо. Першим руським князем, що одружився з дочкою европейського династа, ще до одруження з візантійською принцесою, був той же князь Володимир (нагадувати, що він мав багато дружин не варто), це була князівна Малфріда дочка котрогось з чеських князів.

Дещо по іншому вирішувалося питання шлюбів з правителями східних сусудів, а це були половці. Склалося так, що половецькі хани (саме вони на той час були найближчими східними сусідами Русі),  віддавали своїх дочок у дружини руським князям, але жодна князівна не стала хановою, тобто не одружилася з половецьким ханом.

Лише один раз зафіксовано порушення установленого порядку, коли дочка городенського князя Всеволода Давидовича після смерті першого чоловіка Володимира Давидовича 1151 року за словами літописця "втекла" в степ до половців, тобто зневажила закон, і стала дружиною половецького хана Башкорда, чим поставила себе поза князівське середовище.

Треба зауважити, що хани не всіх половецьких орд могли поріднитися з руськими князями, зокрема не зафіксовано жодного шлюбу князів з дочками чорних клобуків, переяславських торків та чернігівських ковуїв, які перебували у васальній залежності від руських князів.

Першим з степу взяв в дружини Святополк Ізяславич 1094 року, то була дочка хана Тугорхана. А останній шлюб укладено 1253 року між Мстиславом Даниловичем та дочкою хана Тігака.

Найінтенсивнішими шлюбні "контакти" склалися між Руссю та Польщею, їхній початок 1013 (чи 1014) року поклали Ярополк Святославич Окаянний та дочка польського короля Болеслава Хороброго і його третьої дружини Емнільди, останній русько-польський шлюб укладено приблизно у 20-х роках 14 століття між королівною Марією (дочка короля Юрія Льововича) та сином опольського князя Болеслава І  Тройденом.

Як вже зазначалося загальна кількість міждинастичних шлюбів руських князів та князівен перевищувала сотню, з яких  понад 30 складали русько-польські шлюби, на другому місці за кількістю, як не дивно, стоять русько-половецькі шлюби - не дотягнули п"ятнадцяти, далі йдуть русько-угорські, русько-візантійські та русько-німецькі - всі трохи більше десятка, далі по кілька русько-грузинських, русько-шведських, русько-осетинських, русько-болгарських, русько-данських, русько-литовських, русько-норвезьких шлюби, та по одному русько-англійському,  русько-французькому, русько-австрійському, русько-хорватському шлюбу.

Зразом з нареченими, як руськими князівнами так і з дочками іноземних правителів, до Києві і відповідно інших стоолиць прибували цілі групи, це слуги, священники, а також дорадники, військові тощо. Почасто це були досить великі групи людей, які творили двірцеві клани, що реально впливали на політику.  Посаг наречених почасто складав значне багатство, так за свідченням очевидця наречена Генріха IV руська князівна Євпраксія прибула в Саксонію з великим посольством та валкою верблюдів навантажених посагом.

Як говорилося вище, першим руським князем, який поріднився з правителями інших держав - великий київський князь Володимир Святославич. Однак за твердженням деяких дослідників, дружина київського князя Ігоря княгиня Ольга була болгарською царівною з ім"ям Єлена, якщо це так, то першим був Володимирів дід - князь Ігор.

Далі ми розглянемо конкретні випадки династиних шлюбів руських князів та князівен. Імена "головних героїв" виділено курсивом та підкресленням. Поруч з ім"ям та роками життя стоять цифри, які означають ступінь покоління (за Л.Махновцем), перше покоління це князь Олег, друге - Ігор, третє - Святослав, четверте -Володимир і Ярополк і так далі до пятнадцятого покоління до якого належалли родоначальник роду князів Острозьких Данило Василькович.

Окремі імена у різних   джерелах мають певні відмінності у написанні (Марина чи Марія, Єфимія чи Євфимія), до того ж паралельно можуть використовуватися родові і хрестильні імена (Ізяслав-Пантелеймон, Мстислав-Федір), зменшувальні (Янка від Анна, Василько від Василь),чи прізвиська або новотвори (Маричич,Белуківна, чехиня), а князівени, що увійшли до правлячих родин інших держав почасто при коронації отримували нові імена (Євпраксія - Адельгейда, Кунегунда - Ірина). Так само по різному можуть писатися імена іноземних володарів - Андре він же Андрій, Лестько - Лешко.

При підготовці цієї розвідки основні відомості почерпнуто з праць сучасних дослідників (література з цього питання все ще є бідною) Л.Войтовича, М.Грушевського, Л.Махновця, Н.Полонської-Василенко, А.Головка, І.Шекери, М.Левченко, В.Пашуто, Свердлова. Одночасно треба наголосити на тому, більшість цих авторів використовували капітальну працю М.Баумгартена з давньоруської генеалогії, що побачила світ ще 1932 року,  і яка до сьогодні є кращою в своїй ділянці.
 
 

     * * *

1. Володимир Святославич (?-1015) 4 князь новгородський та великий князь київський, був одружений багато разів, принаймі, відомо, брав шлюб з сімома жінками, більшість з яких були дочками правителів сусідніх держав чи окремих князівств.

В Літописі Руському згадуються дві Володимирові дружини "чехині", про одну з них є певні відомості.

Справа в тому, що після смерті князя Святослава та в час боротьби його синів за спадщину окремі переферійні землі Руської держави опинилися під владою сусідів, зокрема червенські городи увійшли до складу чеської держави, бо у Х столітті чеський король Болеслав І оволодів значною частиною польських земель, включно з Краковом.

В наслідок походу на Захід у 981 року Володимир повернув від чехів червенські землі і на знак примирення одруживсяся з "чехинею" княгинею  Малфрідою (?-1002), яка швидше за все була християнкою, хоча Володимир ще був язичником.

Наступний шлюб князя Володимира був з  болгаринею (?-?). Справа у тому, що після вирішення територіальних справ на Заході, князь Володимир за свідченням Літопису Руського 984 року повернув землі, що підпорядкували собі болгари. Однак Літопис не уточнює які саме болгари - волзькі чи дунайські. Ймовірніше що то були болгари дунайські. Можна припустити, що князь Володимир скористався послабленням болгарського царства і зробив спробу укріпитися на тих землях, які кільканадцять років тому вже завойовував його батько князь святослав. Коли ж до цього додати ймовірність болгарського походження його баби княгині Ольги, то похід у дунайську Болгарію і шлюб з болгаринею стають більш ймовірнишими.

Треба гадати,  що нова дружина князя Володимира болгариня була родичкою болгарських царів Петра (правив у 927-970), одруженого з онукою візантійського імператора Романа І чи його наступника царя Бориса ІІ у царювання якого болгарське царство занепало і 972 року більша частина території Болгарії включена до складу Візантійської імперії, лише частина західних земель зберегла самостійність.

989 року дружиною Володимира стала принцеса Анна (963-1011) дочка візантійського імператора македонської династії Романа ІІ та імператриці Феофано, онука Костянтина VII Багрянородного.

Батько Анни Роман ІІ, син Костянтина Багрянородного правив імперією у 959-963 роках. Мати Анни августа Феофано, її дівоче ім"я Анастасія, за одними джерелами походила зі знатного роду, за іншими її батько власник константинопольської корчми. Анна народилася за два дні до смерті батька. Того ж року Феофано вийшла за наступника Романа ІІ Никифора ІІ Фоку, який правив разом з августою Феофано та малолітніми Василем і Костянтином. Василь ІІ (правив 976-1025) та Костянтин VIII (правив 1025-1028).

Одруження Володимира Великого з візантійською принцесою, як і більшість династичних шлюбів, належало до політичних комбінацій.

Справа в тому, що візантійська імперрія переживала скрутні часи, крім небезпеки ззовні, країну потрясали повстання та заколоти. Так на придушення повстання Варди Скліра (герой битви з військом князя Святослава під Доростолом 971 року) імператор Василь ІІ послав військо на чолі з Вардою Фокою. Перемігши Скліра Фока проголоив себе імператором і готувався звалити Романа ІІ. Ось саме у цій ситуації Роман ІІ звернувся по військову допомогу до князя Володимира. За домовленністю в разі успіху Володимир мав отримати в дружини дочку Романа Анну, тим самим ставав рівним візантійському імператору.

Костянтин Багрянородний свого часу застерігав проти династичних шлюбів з варварськими правителями, і взагалі з правителями інших держав. Київський князь Вололимир з точки зору Константинополя  також належав до варварських, нехристиянських правителів.

Про життя Аннни в Києві немає ніяких відомостей. По смерті Анни 1011 року  Володимир того ж року одружився ще раз, як повідомляюь німецькі джерела  з дочкою (?- п.1018) німецького графа Куно фон Енгінген і Рошліти, дочки германського імператора Генріха ІІ.

Святополк Окаяний (978-1019) 5 син великого князя київського Ярополка Святославича, хоча "офіційно" є сином Володимира Великого, князь турівський, великий князь київський (протягом липня 1015 року- листопада 1016 року та серпня 1018 - березня 1019 року  , народився після смерті свого батька Ярополка Святославича, але вже тоді, коли його мати грекиня (ім"я та походження невідомі) стала дружиною князя Володимира.

За дружину Святополку була дочка (?-1018) польського короля Болеслава Хороброго та третьої його дружини Емнільди. Цим шлюбом, що стався в кінці 1013 чи на початку 1014 року, Болеслав, після довголітньої конфронтації з Руссю, нормалізував стосунки з східним сусідом. Одночасно він пдтримував опозиційність Святополка до князя Володимира, який не хотів визнавати його своїм спадкоємцем. До Турова разом з польською принцесою прибув досвідчений дипломат католицький єпископ Рейберн.

Коли Володимиру стало відомо про те, що Святополк готує проти нього змову до якої треба гадати був причетний єпископ Рейнберн та дружина Святополка, через яких польський король Болеслав спрямовував свій вплив, то Володимир рішуче заарештував усіх трьох. Казимир заклопотаний війною з німцями не міг втрутитися у справу, але намовив половців, які провели похід на Русь. Єпископ незабаром помер у в"язниці. Святополк з дружиною перебував у Києві під наглядом батька.

Доля Святополка його не була простою, літописна традиція приписує йому вбивство у боротьбі за Київський стіл після смерті князя Володимира у 1015 року, молодших братів Бориса і Гліба.

Померла Святополкова дружина у 1018 році, можливо то якось було пов"язане з усуненням Святополка з Києва.

Ярослав  Мудрий (977-1054), 5 син великого князя київського Володимира Великого, мати полоцька князівна Рогніда, князь новгородський, великий князь київський. Ще за життя батька Ярослав отримав в управлінння Новгород, де мав постійні контакти з сусідніми скандинавськими державами. Його укняженню у Києві передувала довголітня боротьба з братамию

1019 року дружиною Ярослава, тоді ще новгородського князя, стала королівна Інґіґерда (?-1050) (в православ"ї Ірина) дочка  шведського короля Олафа ІІІ Скотконунга, яка до того була заручена з королем Норвегії Олафом Святим. Коли пізніше справи у короля Олафа пішли погано, то він знайшов притулок у Києві у зятя Ярослава, що вже був князем у Києві. Брат Інґеґерди Емунд Старий був королем Швеції. В кінці життя Інґіґерда постриглася в черниці. Похована разом з князем Ярославом у Софійському соборі Києва в спільному саркофазі.

Предслава (?-?) 5 дочка великого князя київського Володимира Великого і Рогніди 1019 року в час захоплення Києва Святополком за допомогою польського князя Болесла потрапила у польський полон і разом з іншими полоненними, всього близько 800 осіб, вивезена до Польщі, Болеслав  захопив також значну частину державного скарбу. За деякими джерелами  Святополк, жадаючи помститись, віддав її в наложниці своєму тестю, за те, що Предслава повідомила Ярослава про смерть батька і загибель братів Бориса і Гліба, чим стала на перешкоді Святополку в час захоплення ним влади.

Однак інше повідомлення про те, що в Польщі Предславу видано за чеського князя Болеслава ІІІ Рудого (?-?), який перебував  там у вигнанні, дозволяє гадати, що Предслава перебуваючи в полоні не була наложницею Болеслава, а мала статус, який більше відповідав її походженню.

Перемиславу (?-?) 5 молодшу дочку син великого князя київського Володимира і Рогніди Болеслав І 1019 року також вивіз до Польщі, згодом вона стала дружиною угорського королевича Ласло Сара Лисого (бл.976-1037), двоюрідного брата короля Стефана І. Сини Ласло від цього шлюбу - Андрій І та Бела І, були королями Угорщини.

Святослав (? - 1015) 5 древлянський князь, син великого князя київського Володимира Великого та Малфріди взяв у дружини дочку угорськго князя, а з 1074 - короля Угорщини Гейзи І, сина князя Такшона вождя союзу угорських племен. Після захоплення влади у Києві Святополком намагався утекти в Чехію чи Угорщину, його наздогнали неподалік міста Сколе на Галичині, в жорстокій битві його було убито. Там і донині є курган  Святославова могила, розкопки якої підтверджують знатність похованої там особи.

Ще одна Володимирова дочка  (?-?) 5, ім"я її невідоме, видана за маркграфа нордмарки (його другий шлюб) Бернгарда ІІ, одного з найвпливовіших німецьких феодалів тогочасної Німеччини, її пасинок також був маркграфом цієї марки.

Марія (?-1087) 6 дочка великого князя київського Володимира та ймовірно Анни, її брат Ярослав Мудрий 1039 року видав сестру за польського князя Казимира І Відновителя (1016-1058), що значно посилило позицію Польщі і відвернуло загрозу поглинення польських князівств німецькою імперією. Одночасно Польща виступила союзником Руси у боротьбі з прибалтійськими племенами та їхніми союзниками. Цей шлюб стався в наслідок вдалих руських походів в Мазовію коли Червенські землі повернулися під владу Києва, а також приєднано Белз і Берестя. Тоді ж було укладено мирний договор, який зокрема передбачав повернення полонених захоплених Болеславом І, договір і було скріплено династичним шлюбом.

Перейдемо тепер до дітей Ярослава Мудрого.

Володимир (1020-1052) 6 князь новгородський, 1043 року батько взяв йому в дружини Оду (?-?) дочку маркграфа Леопольда фон Штаде володаря нордмарки, одного з найвпливовіших діячів тогочасної німецької імперії. Цією династичною комбінацією, задуманою Ярославом Мудрим, робилася спроба дещо нейтралізувати потугу німецьких імператорів, одночасно напрям агресії німців спрямовувався на захід і південь, що фактично рятувало польські князівства від поглинення їх німецькою імперією та залишало їх буферною зоною між Руссю та імперією.

Ізяслав (1024-1078) 6 три рази сідав на київський стіл, а також князював у Турові, Новгороді.  Дружиною його була Гертруда (1025-1107 або 1108) дочка польського короля Мешка ІІ Ламберта сина Болеслава Хороброго, мати Гертруди - Матільда сестра німецького імператора Отона ІІ. Ізяслав після довгої боротьби за Київський стіл опинився на вигнанні в Польщі та Німечині де домовився з папою римським про надання його синові Мстиславу корони королівського достоїнства. Ставши у третє київським князем загинув у бою з князями-ізгоями на Нежатиній Ниві (нині околиці Чернігова).

Анастасія  (? - ?) 6, ймовірно найстарша дочка великого князя київського Ярослава, її 1046 року віддано за угорського королевича Андрія І (1046-1061), мати його батька Єфросинія Мстиславівна. Андрій довший час жив у Києві, половецьких землях, Польщі, бо перебування в Угорщині було для нього небезпечним. А коли ситуація змінилася і він мав зайняти угорський престол, то перд  виїздом взяв шлюб з Анастасією. З іменем Анастасії пов"язується заснування двох православних монастирів в Угорщині. 1061 року рятуючись від небезпеки з боку новго короля Гези І, Анастасія з сином Шоломоном (мала ще сина Давида) та його дружиною, що була сестрою німецького імператора Генріха IV перебралися на якийсь час в Німеччину. Пізніше Шаломон був угорським королем.

Святослав  (1027-1076) 6 син великого князя київського Ярослава Мудрого князював на Волині, в Чернігові, 1073-1076 роках сидів у Києві. На його замовлення були переписані відомі "Ізборники" 1073 та 1076 років. 1050 року одружився з Кілікією (?-?) дочкою німецького графа Етелера Дітмахерського, сестрою архиєпископа трірського Бурхарда, який  приїздив до Святослава як посол імператора Священної римської імперії Генріха ІV (одружений з князівноюною Євпраксією племінницею Святослава, дочкою його брата Всеволода).

Всеволод (1030-1093) 6 князь переяславський, чернігівський і великий князь київський у 1077 та 1078-1093 роках, син Ярослава Володмировича. Був людиною освічченою, знав п"ять чи шість мов. Дружина Всеволода Марія (?-1067) походила з імператорської візантійської Македонської династії, племінниця або дочка від першого шлюбу імператора Костянтина ІХ Мономаха. Ця візантійська династія вже була поріднена з київськими князями через шлюб дочки Романа ІІ Анни з Володимиром Великим.

Шлюб Всеволода і Марії також належав до політичних комбінацій. Руський похід у Візантію 1043 року закінчився поразкою (як про те відомо з літописних та інших джерел) але Константинополь, відновлюючи стосунки з Києвом, йде на певні поступки і закріплює досягнуте шлюбом Марії з сином Ярослава Мудрого Всеволодом.

Треба додати що саме у правління Всеволодового зятя Костянтина ІХ Мономаха у 1054 році сталося остаточне розділення християнської церкви на православну та католицьку, з центрами в Константинополі та Римі.

По смерті Марії у 1067 року князь одружився вдруге з Анною, походження якої не вияснено, дехто припускає, що вона була половчанкою, але це дуже непевне твердження. Від цього шлюбу народилася майбутня дружина  німецького імператора Генріха IV, Євпраксія.

Єлизавета  (? - ?) 6, дочка великого князя київського Ярослава і Ірини 1044 року одружилася з норвезьким королем Гаральдом ІІІ Суворим Сігурдсоном (1015-1066) і стала називатися Еллісів. Гаральд ІІІ брат короля Олафа Святого (з ним заручена свого часу була пізніша дружина Ярослава Інґіґерда (Ірина), "останній вікінг" один з найвидатніших скандинавських правителів, герой багатьох саг, сам обдарований поет, король Швеції у 1046-1066 роках.

Гаральдом приїхав до Києва братом шукаючи захисті і допомоги у Ярослава Мудрого разом з братом королем Швеції Олафом Святим, коли його вигнав з країни датський король Кнуд. Отримавши допомогу з військовим загоном брати повернулия до Норвегії де Олаф гине у бою, а Гаральд знову приїздить до Києва. По тому наймається на військову службу в Константинополь, воює на Близькому Сході, Середземномор"ї, це принесло йому славу великого воїна, він повернувя і нарешті одружився з Єлизаветою. В цей час звільнився норвезький престол і Гаральд отримує королівську корону. Загинув Гаральд 1066 року в Англії де воював на боці норманських завойовників у битві Стамфордбріджі.

В першому шлюбі Єлизавета мала двох дочок Марію та Інґіґерду, остання  одружилася з шведським королем Філіппом Гальстейсоном. Син Олаф Спокійний правив Норвезьким королівством у 1066-1093 роках.  Єлизавета одружилася вдруге з шведським  королем Свеном ІІ Естрідсеном  (бл.1067-1075) сином ярла Улафа і стала його третьою дружиною.

Анна (? - після 1075) 6 дочка великого князя київського Ярослава Мудрого одружилася 1049 (за іншими даними 1045 або 1051) року з французьким королем Генріхом І Капетом (1005-106), син Роберта ІІ Побожного, який правив Францією 1031-1061 роках. Після смерті першої бездітної дружини Матильди (дочка німецького імператора Генріха ІІ) Генріх не маючи сина мав одружитися ще раз, однак не міг знайти собі пари в родинах європейських правителів, справа у тому, що церква категорично забороняла шлюби між родичами до сьомого коліна. Це одна з головних причин, які спонукали французького короля шукати дружину якомога далі від Франції. Сватали Анну у Києві група вельмож на чолі з трьома французькими єпископоми.  Вінчання відбулося в Реймському соборі де коронувалися королі Франції. У подружжя було троє синів, старший семилітній Філіп після смерті батька 1960 року, став королем Франції Філіпом І Капетингом. Анна залишалася опікуншею при малолітньому синові.  З часом вона переселилася в замок у місті Санліс, де побудувала церкву і заснувала монастир.

1062 року вона одружилася з графом Раулем ІІ Переном де Крепі і де Валуа (?-1074), прямим потомком імператора Священної римської імперії Карла Великого. Граф не розлучився з першою дружиною Альпорою Брабантською, папа римський оголосив шлюб з Анною недійсним, а Рауля відлучив від церкви. Після його смерті Анна вернулася в Париж і знову її підписи з"являються на державних документах поруч з підписом короля-сина. Остання згадка про неї датується 1075 роком.

Ростислав (1038-1067) 7 онук великого князя київського Ярослава Мудрого князь волинський, тмутороканський взяв шлюб з Оленою (Ілонка, Ланка)  (?-?) дочкою герцога, майбутнього угорського короля Бели І, її брат король Ласло І Святий одружився з князівноюною Предславою, дочкою дядька Святослава Ярославича, а брат Бели Андрій І взяв в жінки князівнуну Анастасію дочку Ярослава Мудрого. Вигнаний з Волині, ймовірно за те, що підтримував синів короля Бели І після його смерті у боротьбі за угорську корону з Шоломоном сином Анастасії Ярославівни 1060 року захопив тмутороканське князівство. Його отруїли в Херсонесі на прийомі у візантійського чиновника.

Після смерті чоловіка Ланка разом з трьома малолітніми синами хотіла виїхати в Угорщину, але київський князь Ізяслав Ярославич, дядько покійного не дозволив. Ймовірно вона все ж покинула Русь, але без дітей, відомо, що згодом вона вийшла за хорватського короля Дмитрія Звонимира, однак коли він помер Ланка повернулася до свого сина Володаря Ростиславича князя на Русь.

Ярополк (? - 1086), 7 син великого князя київського Ізяслава Ярославича та Гертруди мав досить складну і нелегку долю, князював у невеликих удільних князівствах, боровся за київський стіл, вигнаний Святославом Ярославичем разом з батьком шукав, але не знайшов, допомоги у Польщі, по тому прибув до Майнца до двору імператора Генріха IV з велики дарами. Генріх послав посольство до Кєва на чолі з єпископом Бурхардом,  зведеним братом своєї дружини, щоб полпгодити справи Ярополка. А він тим часом перебуваючи в Тюрінгії одружився з дочкою маркграфа мейсенського Отто фон Орламюнде (пасербицею сербо-лужицького маркграфа Дедо фон Віттена) Кунігундою  (?-?). Не отримавши реальної допомоги від Генріха, той мав проблеми у Саксонії, Ярополк звернувся за підтримкою до папи римського Григорія VII, склав йому васальну присягу та розраховував на отримання від нього королівської корони. Після смерті київського князя Святослава Ярославича зміг повернувся на Русь, незабаром дістав Волинь і Турівське князівство. Загинув у міжусобицях.

У шлюбі з Кунігундою мав двох дочок одна з них - Мехтільда вийшла за графа Гюнтера І фон Шварцбург, і стала засновницею династії Шварцбургів.

Святополк Ізяславич (1050-1113) 7 князював у кількох князівствах перд тим як 1093 став київським князем, а наступного року його другою дружиною стала дочка (?-?) одного з найвідоміших половецьких ханів Тугорхана. Половці з Русю довгий час знаходилися в стані перманентної війни. Але не зважаючи на це, а можливо саме для того, щоб через династичний шлюб досягти якого замирення, Святополк одруживчя з дочкою половецького хана. Правда це не дуже допомогло, Тугорхан наступного року загинув в одній з битв з військом Володимира Мономаха. Щодо Тугорхана, то треба додати, що його онука стала  дружиною углицького князя Андрія Володимировича.

Наступною дружиною Святополка була Варвара (?-1125) дочка візантійського імператора Олексія І Комнина, засновника династії Комнинів, який походив з провінційної знаті. Варвара привезла до Києва мощі святої Варвари , які знаходилися багато віків у Михайлівському соборі аж до його зруйнування у 30-х роках 20-го століття більшовиками, потім знаходилися у Володимирському соборі, нині ж перенесені у відбудований Михайлівський собор. Доживала вона у Києві в час правління Володимира Мономаха.

Євдоксія (? -1089) 7 дочка Ізяслава Ярославича та Гертруди, сестра великого князя київського 1088 року стала дружиною польського князя Мешка (1068-1089), сина Болеслава Сміливого, шлюб був недовгим, бо іх обох незабаром отруїли підіслані люди польського короля Владислава-Германа в час боротьби за спадщину короля Болеслава

Володимир Мономах  (1053-1125) 7 князь смоленський, чернігівський, переяславський, великий князь київський (1113-1125), син Всеволода Святославича, його першою дружиною стала королівна Гіда (Гіта) (? - 1107), дочка останнього англосаксонського короляя Гарольда ІІ Годвінсона, який загинув в бою під Гастингсом в бою з військом Вільгельма І Завойовника в час завоювання норманами Англії. Після смерті батька родичі вивезли Гіду до Швеції, а звідти вона прибула до Києва. Померла Гіда 1107 року. ВІд Гіди князь Володимир мав кількох дітей. Швидко Мономах одружився ще раз, цього разу з дочкою (?-?) половецького хана Аепи після того, як половці зазнали низки поразок, і цей шлюб мав би їх стримувати.

Анну  (бл.1068-1113) 7 дочку великого князя київського Всеволода Ярославича всі звали Янкою, і під таким іменем вона увішла до Літопису Руського. Є дві версії За грецькими джерелами Янка була нареченою Костянтина сина імператора Костянтина Х Дуки та імператриці Євдокії Макремволітиси. Однак з невідомих причин Костянтина насильно постригли в ченці і шлюб не відбувся. Янка ж свого стала Господньою нареченою, пішла в монстир заснований для неї у Києві при церкві Святого Андрія Первозванного її батьком князем Всеволодом, де згодом стала настоятелькою того монастиря, котрий відомий як Янчин монастир. 1089 року (їй бло приблизно 21 рік) Янка відвідала Константинополь з метою підшукати заміну померлому київському митрополиту, і повернулася до Києва з митрополитом Іоаном. Померла Янка 1112 року, поховано її в тому ж монастирі. У цьому ж монастирі в окремій гробниці поховано і Всеволода.

За іншим твердженням Анна була заручена з царевичем Костянтином Дукою пізнішим співправителем імператора Олексія І Комнина, Костянтин загинув 1081 року у битві з норманами при Дірархії, шлюб зрозуміло не відбувся.

Остаточне вирішення питання про шлюб Янки ще чекає свого вирішення.

Євпраксія (1071-1109) 7 сестра Аннни, ймовірно, що за посередництвом Оди (фон Шдаде) дружини Володимира Ярославича, 1083 року заручилася з Генріхом Довгим фон Штаде (бл.1065-1087) сином північносаксонського маркграфа Удона VIII. Тому, що була неповнолітньою, то прибувши до Німеччини кілька років перебувала в Кведлінбурзькому монастирі під опікою абатиси Адельгейди, сестри німецького імператора Генріха ІV. 1086 року відбувсяся шлюб, але він тривав недовго, наступного року маркграф Генріх помер, а Євпраксія повернулася до монастиря.

Тут з нею познайомився імператор Священної римської імперії Генріх ІV (1050-1106) і 1089 року вони одружилися. При коронації, що відбулася у Кельні, Євпраксія отримала ім"я Адельгейди. Імператриця брала участь у політичному житті, супроводжувала чоловіка  у справах тощо. Від нового чоловіка вона зазнала багато лиха, Генріх належав до секти миколаїтів, які практикували таємні оргії з багатьма жінками, він примушував Адельгейду брати у них участь. Генріх ув"язнив її , але вона за допомогою його сина Конрада та ворогів Генріха, баварського герцога Вельфа ІІ та його дружини тосканської маркграфині Матільди, Адельгейда втікла від чоловіка і звернулася зі скаргою до папи римського Урбана ІІ. Скаргу розглянуто 1094 року на соборі у Костанці, а наступного року на соборі П"яченці у присутності чотирьох тисяч духовних очіб та тридцяти тисяч мирян. Собор засудив Генріха і повністю оправдав вимушені дії Адельгейди, незабаром його син Конрад змусив батька зректися престолу, а Адельгейда повернулася на Русь. Довідавшись в кінці 1106 року про смерть чоловіка одразу постриглася в черниці у переяславському монастирі.

Князь Олег (? - 1115) 7 син великого князя київського Святослав Ярославича,  князював у різних князівствах брав активну участь у міжусобицях. Потрапивши в полон до тмутороканських хозарів був засланий у Візантію за намовою київського князя Всеволода Ярославича, імператор Никифор ІІІ Воніат утримував його на острові Родос. З часом одружився з місцевою патриціанкою Теофанією (Феофано) Музалон (?-?), що дало йому можливість повернутися на Русь з допомогою війська посланого вже новим імператором Олексієм І Комнином. У 1083-4 роках він княжив у Тмуторокані з титул "архонта Матрахи, Зіхії і всієї Хазарії", навіть карбував власну монету.

1094 року захопив Чернігів, а після Любицького князівського з"їзду дістав сіверську землю зберігаючи за собою і Тмутокань. З часом одружився з дочкою половецького хана Осулука, від якої народилося кілька дітей. Втручався у стосунки між половецькими ханами, воював у князівських усобицях.

Вишеслава (Вислава) (?-?) 7 дочка великого князя київського Святослава Ярославича мала вийти за польського князя (згодом короля) Болеслава ІІ Сміливого (бл.1040-1081) сина Казиміра І Відновителя, але точно невідомо чи шлюб той стався.

Святослав (? - ?) 8 син великого князя київського Всеслава Брячиславича, певний час князював у кривицькому князівстві, він, разом з іншими сусідніми князями намагався не брати участі у боротьбі київського князя Мстислава Володимирович з половцями за що 1129 року його з братами Давидом, Ростиславом, а також двох дітей Рогволода Всеславича Василька та Івана київський князь під охороною вислав до Візантії (вони доводилися родичами тодішньому імператору Іоану І Комнину). Сестра імператора (в той час вже покійна) Варвара була третьою дружиною Святополка Ізяславича, троюрідного брата Всеслава Брячиславича, батька Святослава з братами. До того ж дружиною сина імператора Олексій була дочка київського князя Мстислава Володимировича Добродія. Ймовірно, що родичка візантійського імператора Іоана І Комнина була його дружиною. Подальша доля Святослава практично невідома.

Мехтільду (? - ?) 8 дочку великого князя київського Ярополка Ізяславича та Кунігунди дочки графа Отто фон Орламюнде видали за іншого німецького графа Гюнтера І фон Шварцбурга (?-?) і вони дали початок роду фон Шварцбургів.

Ярослав Святополкович  (? - 1123) 8 чи як його називає Літопис Руський - Ярославець,  син великого князя київського Святополка Ярославича, князь волинський, 1091 року перший раз одружився з дочкою (ім"я невідоме) угорського короля Ласло І Святого, іі сестра - візантійська імператриця дружина Іоанна ІІ Комнина. Друга жінка Ярослава, з якою він одружився 1106 року - дочка польського князя Владислава І Германа та Юдити (Марії) дочки німецького імператора Генріха ІІІ, сестрою Болеслава ІІІ Кривоустого. Переживши цих двох жінок він 1112 року одружився ще раз втретє з дочкою Мстислава Володимировича мати якої ймовірно королівна шведська Христина, але шлюб, коли він 1118 року втратив Волинське князівство, розпався. За допомогою війська своїх родичів польського та угорського королів, намагався повернути втрачене. Але загинув в час облоги міста Володимира.

Збислава Святополківна (?-1113) 8 сестра великого князя київського Ярослава була 1103 року віддана за польського князя Болеслава ІІІ Кривоустого, сина Владислава І Германа і його першої дружини Юдити дочки чеського короля Вратислава ІІ. За попередні роки відбулося чимало шлюбів між польськими та руськими князями, таким чином кровна порідненість між родинами династів була дуже близькою і в дію вступали обмеження для укладання шлюбів, Збислава і Болеслав були кревно порідненими у третьому коліні. Щоб шлюб між Болеславом і Збиславою міг відбутися краківський єпископ Балдвин поїхав до Риму, аби отримати від папи Пасхалія ІІ відповідний дозвіл. Цим шлюбом Святополк намагався зміцнити своє становище на Волині та мати "спокій" від поляків. З вого боку Болеслав шукав підтримки у боротьбі за польські землі проти брата Збігнева. Коли ж 1106 року за допомогою руського та угорського війська Болеслав розгромив Збігнева, то той прибув до Києва намагаючись якимось чином вплинути на Святополка, але безуспішно.

Передславу Святополківну (?-?) 8 1104 року розраховуючи на покращення стосунків з Угорщиною, дядько великий князь київський Ярослав Мудрий віддав угорському королевичу Альмошу (?-1129), сину покійного короля Гейзи І брату правлячого короля Коломана (про його короткотривалий шлюб з Євфимією, дочкою вже йшлося), який незабаром осліпив Альмаша та його сина від Передслави, майбутнього короля Угорщини Бели ІІ Сліпого.

Мстислав (1076 - 1132) 8 син великого князя київського Володимира Мономаха і Гіди, князь новгородський, білгородський, у 1125-1132 роках великий князь київський князь. Останній великий князь київський влада якого поширювалася на всі руські князівства на всю Русь. 1095 року першою його дружиною стала принцеса Христина (? -1122) дочка шведського короля Інге Стенкільсона, цей шлюб продовжив ряд шлюбів новгородських князів які згодом ставали київськими.

Марія (? - 1147) 8 дочка тих же батьків,  за думкою частини дослідників, які опираються в основному на Літопис Руський, 1116 року стала дружиною цесаревича Лева Діогена (? - 1116) сина  імператора Романа ІV Діогена і Євдокії, Літопис Руський називає його "цесар Девгенич". Так от "Девгенич" згадується в Літописі двічі: у записі 1095 року йдеться про самозванця, а у записі під 1116 року про справжнього імператорського сина Лева.

Дійсний Лев втративши трон намагався скинути нового імператора Олексія І Комнина, він бере шлюб з Марією, і за допомогою руського війська рушає у похід, щоб повернути собі батькову спадщину. Він здобув кілька міст над Дунаєм, однак незабаром, як зазначено у Літописі Руському, загинув від рук післаних імператором Олексієм арабів. Київ зробив спробу затримати за собою захоплені Левом подунайські міста, але те не вдалося.

Від короткотривалого шлюбу народився Василько, якого називали від імені його матері Маричичем (загинув у міжусобицях 1136 року під Переяславом).

Тепер про іншого Лева, цього разу самозванця. 1089 року з"явився чоловік, який видавав себе за сина імператора Романа ІV, хоча справжній цесаревич Лев за свідченням принцеси Анни Комненни (сучасниці подій), яка внесла цю подію до своєї історичної поеми "Алексіада", загинув ще 1087 року в одній з битв з військом печенігів, які напали на Візантію. Лжелева греки арештували і тримали у в"язниці міста Херсонеса, звідки йому вдалося втекти і він знаходить притулок у половецького хана Тугорхана. 1092 року Тугорхан здійснив похід у грецькі володіння, при облозі міста Андріанополя Лев потрапив до рук візантійців,  його осліпили та тримали під наглядом. Однак і цього разу йому за допомогою приятелів та грошей вдалося втекти і він з"явився на Русі. Тут йому ніби повірили, що він візантійський принц. Володимир Мономах якось допомагав Леву.  Лев загинув в час військового походу у візантійські землі при облозі міста Доростола. Самозванець не міг одружитися з дочкою Володимира Мономаха, бо якщо у нього й були вже дочки, то мали лише по кілька років і реально говорити про шлюб князівни з самозванцем не можна.

Єфимія (? - 1138) 8 дочка великого князя київського Володимира Мономаха 1112 року стала  другою дружиною (перша донька сіцілійського короля) угорського короля Коломана (бл.1074-1116), прозваного Книжником, він син Гейзи І, племінник короля Ласло І Святого, який правив Угорщиною перед ним. Коломан був одним найосвічченіших монархів Європи, але мав багато фізичних вад: горбатий, косоокий, кульгавий, заїкався і страждав сильними головними болями. Наступного року Коломан звинуватив Євфимію у невірності і відіслав її до батька в Київ. Ймовірно, що існували і інші причини розлучення, Коломан довгий час жив удівцем і звик до вільніших звичаїв, і мабуть саме він не дотримувався подружньої вірності, бо ледве чи б прийняв князь Володимир Мономах знеславнену дочку. Єфимія в Києві народила сина Бориса, який з часом вів боротьбу за угорський престол. До речі, згодом дочка Коломана Софія одружилася з Володимирком Всеволодовичем, але про цей шлюб буде у відповідному місці.

Юрій Довгорукий  (1090-1157) 8 - син великого князя київського Володимира Мономаха, князював переважно у північно-східних князівствах, тричі княжив у Києві, всі три рази по кілька місяців, помер доречі він саме будучи великим київським князем. Довгоорукий ніколи Києва особливо не любив, але довгі роки за нього боровся.

Випадково він став засновником міста Москви. Якось в час полювання він потрапив до села Кучкове на березі річки Москви, що належало  боярину Степанові Кучці, погулявши у боярина він взяв у коханки його дружину, а самого його убив, дочку убитого віддав за свого сина Андрія Боголюбського, якого пізніше убили сини Степана Кучки. На місці села Кучкова і було засновано укріплення, що згодом стало центром удільного князівства, а потім  столицею Росії.

1107 року мир, укладений між кількома руськими князями та половецькими ханами, скріплено двома шлюбами руських князів з ханськими дочками. Дочка  (?-?) половецького хана Аєпи (сина Осіня) пішла за Юрія Довгорукого, а Святослав Олегович одружився з дочкою хана Аєпи (син Гіргеня).

Друга дружина Юрія Довгорукого - дочка  (?-?) візантійського імператора, ймовірно, що Іоана ІІ Комнина. 1161 року син Довгорукого Андрій Боголюбський вигнав її разом з його зведеними братами  Мстиславом, Васильком та молодшим Всеволодом до Константинополя. Імператор  Мануїл І Комнин надав Василькові якусь область в управління на Дунаї, а Мстиславу - область Аскалон у Палестині.

1157 року Юрія Довгорукого отруїли на банкеті у київського боярина Петрила.

Андрій Добрий (1102-1142) 8 молодший син великого князя київського Володимира Мономаха, сидів у Володимир-Волинському та Переяславі, 1117 року батько посватав за нього  дочку половецького хана Тугоркана.  Відважний і сміливий хан не раз воював руські землі, у народній творчості і пам"яті він залишився в образі Тугарина Змієвича

Всеволод (?-1129) 8 син володимир-волинського князя Давида Святославича, князь муромський, 1124 року пошлюбив дочку (?-?) (їй було 15 чи 16 років) польського князя Болеслава ІІІ Кривоустого, сестру Мешка ІІІ Старого та Болеслава ІV Кучерявого.

Святослав (? -1164) 8 син тмутороканського князя Олега  Святославича, багато разів переходив з князівства до князівства. 1107 року після укладення миру з половецькими ханами, згадуваний вище Юрій Довгорукий та батько Святослава Олег для забезпеченя хоч якогось спокою зі степу взяли дочок половецьких ханів в дружини своїм синам, Святослав одружився з дочкою хана Аєпи, сина Гіргеня.

Ірина (?-?) 9 дочка перемиського князя Володаря Ростиславича 1104 року віддана за севастократора Ісаака (бл.1100-1131) сина візантійського імператора Олексія І Комнина.

Порідненість галицьких князів з візантійським імператорським домом, дозволила брату чоловіка Ірини Андроніку 1164 року після конфлікту з імператором Мануїлом І Комнином, знайти на певний час притулок у двоюрідного брата по матері галицького князя Ярослав Осмомисла.

Про Ірининого батька князя Володаря варто сказати окремо, хоч це прямо і не стосується династичних комбінацій. Після Любицького князівського з"їзду 1097 року київський Князь Святополк Ізяславич у змові з іншим підступно захопив Володаревого брата теребовлянського князя  Василька і осліпив. В короткий час князь Володар зібрав військо, звільнив брата і домігся покарання безпосередніх виконавців злочину. Коли ж згодом Володар потрапив у польський полон, то Василько зібрав  неймовірну на той час суму 20 тисяч гривень і викупив брата.

Володимир (Володимирко) (?-1153) 9 син того ж Володаря Ростиславича, князь галицький був одружений з Софією (? - бл.1098) дочкою угорського короля Коломана від першого шлюбу, сестрою угорського короля Стефана ІІ, зведеною сестрою Бориса, сина Єфимії Володимирівни. 1153 року Володимирко в час бойових дій опинився в скрутній ситуації і змушений був дати клятву повернути частину волинських земель угорцям.  Клятву він склав на хресті святого Стефана, національній реліквії угорців, які вважають, що саме на цьому хресті було розпято Христа. Невдовзі до Володимирка приїхав посланець від великого князя київського Ізяслава Мстиславича  і в розмові з ним Володимирко насміхався над своєю клятвою і хрестом святого Стефана, і тої ж миті його розбив параліч, до вечора Володимирко помер.

Прибислава  (?-?) 9 дочка володимир-волинського князя Ярослава Святополковича одружилася з польським поморським князем Ратибором І (?-1155), мала сина  Прибислава, який успадкував батькове князівство .

Дочка (?-?) 9 городенського князя Всеволода Давидовича у першому шлюбі (1144) була за Володимиром Давидовичем після смерті якого 1151 року вона, як сказано в Літописі Руському "втікла" в половецькі володіння, що було порушенням тогочасних норм, бо книгиня не мала права самовільно так чинити. Там вона  в другому шлюбі була за половецьким ханом Башкордом, який часто виступав союзником того чи іншого князя у міжусобицях. Поріднення дочки Всеволода не визнавалося князями законним.  Святославв Володимирович не раз воював з військом свого половецького родича.

Ізяслав (бл.1096-1154) 9 син великого князя київського Мстислава Володимировича, князював у Курську, Полоцьку, Мінську, Переяславі, на волині,  тричі займав київський стіл, першою його дружиною стала невідома на ім"я принцеса (?-1151) родичка німецького короля, імператора Священної римської імперії (1155-1190) Фрідріха І Барбароси з династії Штауфенів.

Другий шлюб князь взяв 1154 року з грузинською принцесою Русудан (?-?) дочкою царя Дмитрія І, сестрою царя Георгія ІІІ, онукою Давида ІV Будівника.

Інгеборг (?-?) 9 дочка великого князя київського Мстислава Володимировича, на той час новгородського князя, близько 1116 року була віддана в Данію за принца Кнута ІІ Лаварда (?- 1131) герцога південного Ютланду і короля ободритів, який боровся за данську корону. 1131 року його вбито з засідки на кордоні короролівства ободритів і Данії. Брат Кнута ІІ  - Ерік ІІ Емун був королем Данії. Це ще один шлюб новгородського князя з представником скандинаського королівського дому.

Син королеви Інгеборг Вальдемар І Великий у 1157-1182 роках носив корону датського королівства, у першому шлюбі мав  Софію дочку Володимира Всеволодовича (син князя Святоші) та Рикси (другий шлюб) дочки польського князя Болеслава ІІІ Кривоустого. Онука королеви Інгеборг - також Інгеборг 1132 року стала дружиною французького короля Філіппа І Августа.

Малфрідь (?-?) 9 сестра Інгеборг, 1111 року стала королевою Норвегії, дружиною короля Сігурда І Маґнуссона (?-1130) правив з 1103 до кінця життя. Після його смерті розпочалася боротьба за корону між кількома претендентами.

В Норвегії певний час жив вигнанець данський принц Ерік брат норвезького короля Кнута ІІ Лаварда, одружений з сестрою Малфріді Інгеборг. Овдовівши 1130 року королева Малфрідь одружилася з данським принцом Еріком, який переховувався в Норвегії після смерті свого батька данського короля Еріка ІІІ Доброго. Цей шлюб та підтримка тестя великого князя київського Мстислава Всеволодича допомогли йому 1134 року зайняти данський престол, правив він як Ерік ІІ Емун.

Святополк (?-1154) 9 син великого князя київського Мстислава Володимировича князював у західних та північно-західних князівствах, 1143 року взяв в дружини Єфимію (1115 -?) дочку моравського (оломоуцького) князя Отто ІІ Чорного, сестру оломоуцького князя Отто ІІІ, троюрідну сестру чеського короля Владислава ІІ.

Оттон ІІІ 1141 року після смерті батька у битві з Собеславом І (онук Доброніги правнук Володимира Святославича), втік на Русь, ймовірно, що жив при волинському дворі, і саме в час його перебування під захистом руських князів, і відбувся шлюб Святополка з Єфросинією.

Ірина (Добронєга) (?-п.1142) 9 дочка великого князя київського Мстислава Володимировича, 1122 року вийшла заміж за севастократора Олексія Комнина (?-1142) сина і пізнішого співправителя імператора Візантійської імперії Іоана ІІ Комнина (помер 1143 року). Можливо що імператриця Ірина (таке вона отримадла ім"я після коронації) зустрічалася з тестем своєї сестри Інґеборґ королем Данії Еріком І, коли той подорожуючи відвідав Константинополь.

Єфросинія (бл.1130-п.1175) 9 ще одна дочка великого князя київського Мстислава Володимировича 1145 чи 1146 року вийшла за угорського короля Гейзу ІІ (бл.1130-1162), їхні сини правили Угорщиною: Стефан ІІІ у 1162-1172 роках, а Бела ІІІ у 1172-1196 роках. Єфросинія відігравала помітну роль в час правління синів, Бела ІІІ, ставши королем, утримував матір під "домашнім арештом" у фортеці Бранічево, а потім вислав у Візантію. Незабаром вона вже в Єрусалимі де (видно під тиском сина) прийняла постриг у монастирі іоанітів. Завершила своє життя в Угорщині в Альбенському монастирі де і похована.

Володимир (1132-1171) 9 син великого князя київського Мстислава Володимировича прозваний Мачушич, молодший його син від Любави (дочка новородського тисячного), князював у різних князівствах, і у 1167 та 1171 роках по кілька місяців сидів у Києві. 1150 року перебуваючи в Угорщині у короля Гези ІІ (його дружина Єфросинія Мстиславна) одружився з "банівною" (?-?), дочкою бана Хорватії Белуша.

Борис (1113-1154) 9 син угорського короля Коломана та Єфимії Володимирівни був одружений з дочкою угорського короля Ласло І та Піроски (дочка імператора Іоана ІІ Комнина). Свого часу вагітна Єфимія повернулася в Київ до батька Володимира Мономаха у Київ де і народився Борис. Пізніше Борис вів затяту боротьбу за угорську корону, використовуючи для того допомогу як руських своїх родичів так і візантійських. Загинув в одному з боів в Угорщині. Підтримка Коомана кількома європейськми володарями свідчить про те, що вони  вважали його законним спадкоємцем короля Коломана.

Всеволод Велике Гніздо (1154-1212) 9 син великого князя київського Юрія Довгорукого, більшість часу його княжіння пройшло у Володимир-Суздальському князівстві, номінально тридцять п"ять днів був київським князем, хоча фактично влада належала його братові Михалку Юрієвичу. 1161 висланий до Візантії. У першому шлюбі з дочкою осетинського князя Давида Сослані Марією (?-1205), яка перед смертю прийняла постриг під ім"ям Марфи.

Звенислава (?-до 1163) 9 дочка великого князя київського Всеволода Ольговича, видана 1142 за сілезького князя Болеслава Високого (1127(?)-1207) сина Владислава ІІ.

Мстислав (?-1070) 10 син великого князя київського Ізяслава Мстиславича, тричі сидів у Києві, 1151 року пошлюбився з Агнесою (Агнешкою) (бл.1137-п.1182) дочкою польського князя Болеслава ІІІ Кривоустого. Цей шлюб допоміг Мстиславу утвердитися на Волині.

Євдоксія  (? -1177?) 10 дочка великого князя київського Ізяслава Мстиславича та Гертруди, дружина польського князя Мешка ІІ Старого (1068-1202), сина Болеслава ІІІ Кривоустого, на час шлюбу у 1151 князь познанський.

Ярослав (?-1180) 10 син великого князя київського Ізяслава Мстиславича, князь турівський, новгородський, володимр-волинський, луцький, двічі по кілька місяців князював у Києві (1173/74 і з перервою у дванадцять днів  ще раз до кінця 1174 року.  1149 року одружився з   дочкою польського князя Болеслава ІІІ Кривоустого.

Володимир (?-бл.1141) 10 син великого князя київського Всеволода Мстиславича, князь новгородський, близько 1136 року одружився з Риксою (п.1116-п.1155) овдовілою дочкою польського князя Болеслава ІІІ Кривоустого та Збислави Святополківни. Вдруге овдовівши Рикса бере шлюб з майбутнім шведським королем Юханом Сверкесоном (правив у 1216-1222 роках).

Верхуслава (?-1167) 10 сестра великого князя київського Володимира Всеволодовича. близько 1137 року віддано було за сина польського князя Болеслава ІІІ Кривоустого - Болеслава ІV Кучерявого (1125-1173), який брав участь у багатьох конфліктах польських, угорських та руських князів. Цей князь згодом одружився вдруге, дочка від нового шлюбу вийшла за князя Василька Ярополковича.

Олена (?-до 1207) 10 дочка великого князя київського Ростислава Мстиславича, 1163 року стала другою жінкою польського  Казиміра ІІ Справедливого (1138-1194), сина Болеслава ІV Кривоустого. Їхні сини князь сандомирський і краківський Лешко Білий та Конрад мазовецький. Є припущення що вона заснувала монастир неподалік Плісненська.

Рюрик (?-1212) 10 син великого князя київського Ростислава Мстиславича князював ледве не у двох десятках князівств, його двічі виганяли з Новгорода, у Києві він сидів аж дев"ять разів. Перша його дружина дочка половецького хана Белука, в Літописі Руському її називають Белуківною (?-до 1172), з якою він одружився 1163 року після підписання миру між ханом Белуком та батьком Рюрика Ростиславом Мстиславичем. 1204 року силоміць пострижений разом з другою дружиною Анною Юрієвною, наступного року утік з монастиря, а дружина залишилася в черницях.

Ярослав (?-?) 10 син великого князя київського Володимира Мстиславича, князь новгородський (звідки його вигнали),торжський та вишгородський, його дружина дочка (Олена ?) (?-1200) з роду осетинського князя Давида Сослані, сестра Марії жінки Всеволода Юрійовича.

Юрій (?-?) 10 син володимирського князя Андрія Олександровича, князь новгородський, родич візантійських імператорів, його тітка дочка візантійського імператора Іоана ІІ Комнина. 1175 року вигнаний з Новгорода і жив у половців, а 1185 (?) одружився з грузинською царицею Тамарою (п.1168-1213), єдиною -дочкою померлого царя Георгія ІІІ. Цар Юрій взяв участь у кількох війнах Грузії з турками-сельджуками. Однак Тамара змушена була розлучитися з Юрієм, який змінив свою сексуальну орієнтацію і став гомосексуалістом. Юрія з багатими дарами вислано до родичів у Константинополь, звідки він за допомогою візантійських сил намагався повернутися в Грузію. Тамара одружилася ще раз, цього разу з осетинським князем Давидом Сослані, три дочки якого були за руськими князями. Можливо що князь Юрій похований у Тбілісі у церкві святого Георгія.

Ярослав (1190-1246) 10 син великого князя київського Всеволода Юрійовича Велике Гніздо, п"ять разів сидів у Новгороді. Тричі У Києві, правда всі три рази недовго. Перший з руських князів визнав зверхність монгольського хана. Одружувався тричі, зокрема з дочкою хана Юрія, сина одного з найславетніших половецьких ханів Кончака. Хан Юрій отримав у спадок від батька найорганізованішу половецьку державу за весь час її існування, але саме йому довелося зазнати ніщивної поразки від першої хвилі монгольського нашестя. Шлюб його дочки з Ярославом   датується зимою 1205/6 року. Помер Ярослав від отруєння під час відвідин ставки монгольського хана.

Всеволод Чермний (?-1212)10 син великого князя київського Святослава Всеволодовича, князь чернігівський, тричі сидів на київському столі. Його вважають одним найактивніших князів того часу. 1179 року батько одружив  його з Марією (?-?) дочкою великого князя польського Казимира ІІ Справедливого, яка на час одруження мала лише п"ятнадцять років.

Мстислав (?-1223) 10 син великого князя київського Святослава Всеволодовича князював у Чернігові та Козельці, 1182 року одружився з Марфою однією з тьох дочок осетинського князя Давида Сослані, які пошлюбилися з руськими князями. Загинув у бою на Калці.

Володимир (1170-п.1211) 10 син чернігівського князя Ігоря Святославича головного героя "Слова про Ігорів похід", князював у Галичі та Путивлі. Володимир, якому на той час виповнилося дванадцять років брав участь у поході разом з батьком та іншими князями, і це саме його мати Ярослава плакала на фортечній стіні Путивля. 1188 одружився з дочкою половецького хана Кончака, яку ймовірно звали Свободою.

Вишеслава (?-п.194) 11 дочка галицького князя Ярослава Осмомисла була віддана за князя познанського і калішського Одона (п.1141-1184) сина Мешка ІІІ Старого.

Роман (бл.1152-1205) 11 син великого князя київського Мстислава Ізяславича, правив новгородським, володимирським та галицьким князівством, у 1203-1205 роках фактичний великий князь київський. Розлучившись з першою дружиною Предславою дочкою овруцького князя Рюрика Ростиславича, він примусив її прийняти постриг.

1200 року Роман послав посольство до Константинополя  у справі шлюбу з Анною (?-п.1253) дочкою візантійського імператора Ісаака ІІ Ангела та Маргарити (сестра угорського короля Андрія ІІ, дочка короля БелиІІІ). Князь Роман загинув  у бою з військом польських князів Лешка Білого та Конрада Мазовецького 1205 року у бою під Завихвостом. Є підстави вважати, що цей похід він провів допомогаючи німецькому королю Філіпу Швабському (правив у1198-1208 роках), який був одружений на сестрі Романової дружини Ірині, у боротьбі з проти Вельфів та Гогенштауфенів. Похований у церкві Богородиці у Галичі. Від цього шлюбу народилося кілька дітей, зокрема, майбутній король Данило Галицький.

Василько (?-?) 11 син великого князя київського Ярополка Ізяславича, правив невеликими кнзівствами на заході Русі. Син першої невідомої жінки Ярополка Ізяславича, одружився з дочкою (?-?) від другого шлюбу польського князя Болеслава ІV Кучерявого.

Софія (бл.1143-1198) 11 дочка новгородського князя Володимира Всеволодовича та княгині Рикси, онука  Болеслава ІІІ Кривоустого. Вона 1154 року вийшла за короля Данії Вальдемара І Великого (1157-1182), мати якого була руська князівна Інгеборг (дочка князя Мстислава Володимировича). Близько 1186 року Софія одружилася з тюрінгським ландргафом  Людвігом V Побожним (бл.1152-1190), цей шлюб було розірвано 1187 року, не пройшло і року як вона померла. Людвіг же загинув в час Третього хрестового походу 1190 року.

Мстислав ( ?-1187) 11 син новгородського князя Давида Ростиславича, князював у Новгороді та Вишгороді. Будучи новгогородським князем 1184 року взяв у жінки дочку (?-?) половецького хана Тоглія, значення якого помітно зросло серед половців після смерті хана Кобяка.

Мстислав Удатний (?-1228) 11 син великого князя київського Мстислава Ростиславича, князював у кількох князівствах, два рази у Новгороді, два рази у Галичі, а закінчив життя у Торчеську. Як доброго воїна його прозвали Удатним, однак саме він один з винуватців програшу руськими князями битви на Калці. Був одружений з дочкою (?-?) половецького хана Котяна сина Сутоя. Власне цей шлюб дозволяв Мстиславу використовувати половецькі сили  у міжусобицях на свою користь.

Єфимія (?-?) 11 дочка новгородського князя Гліба Святославича, про неї відомо, що 1194 року засватано її за сина візантійського імператора Олексія ІV Ангела (1182-1204), сина Ісаака ІІ Ангела. Його сестра Анна дружина  Романа Мстиславича. Олесій правив протягом 1202-1204 року разом з батьком, і був убитим. Шлюб Єфимії та Олексія був останнім династичним шлюбом між імператорською родиною Візантії і руськими князями.

Агафія (?-п.1247) 11 дочка перемишльського князя Святослава Ігоревича пошлюбилася з сином Казимира ІІ Справелдивого польським князем Конрадом Мазовецьким (бл.1187-1248). Саме війська Конрада і його брата Лешка завдали поразки 1205 року війську Романа Мстиславича під Завихвостом, в час якої загинув князь Роман. Цим шлюбом батько Агафії хотів знайти собі союзників, відчуваючи хиткість свого становища.

Саломея (?-?) 12 дочка галицького князя Романа Мстиславича, сестра короля Данила Галицького (за іншими джерелами дочка Данила Галицького ) 1228 видана за поморського князя Святополка (?-1267).

Гремислава (?-?) 12 дочка великого князя київського Інгвара Ярославича 1207 вийшла за краківського князя Лешка Білого, (ймовірно другий шлюб), що  свідчило про наміри тісніше прив"язати галицьких князів до польських і мати їх як союзників, а не ворогів. Їхня дочка Олена одружилася з князем Васильком Романивичем, братом короля Данила Галицького.

Король Данило Галицький (1201-1264) 12 один з найвидатніших правителів, прожив складне житя, був на вигнанні, боровся з аповернення батькової спадщини і врешті решт 1253 року коронувався короною королівського достоїнства присланою римським папою. Планувався його шлюб з дочкою угорського короля Андрія ІІ Марією, але того не сталося, вона одружилася з болгарським царем Іваном ІІ Асенем, а  Данило одружився з Анною дочкою князя Мстислава Удатного з метою зміцнення стосунків між окремими гілками роду Мономаховичів. Другою дружиною стала дочка (?-?) литовського князя Довспрунка, сестра князя Товтивіла, племінниця Міндовга. Це перший відомий шлюб між руським князем і литовською князівноюною, що свідчить про зростання значення Литовського князівства.

Василько (1203-1269) 12 брат короля Данила князював у кількох галицьких князівствах, одружений був двічі, друга дружина Олена (?-1265) дочка краківського князя Лешка Білого та Гремислави Інгварівни. Треба пригадати, що саме Лешко разом з братом Конрадом Мазовецьким під Завихвостом убили батька Василька і Данила, але він прийняв  у себе малолітніх Данила і Романа з матір"ю удовою Романа Мстиславича (потім Данило  переїхав до Угорщини) коли ті змушені були покинути Галич.

Вислава (?-?)12 дочка смоленського і трепольського князя Ярополка Романовича, взяла шлюб з західнопоморським князем  Богуславом ІІ (?-?).

Марія (?-?) 12 дочка торчського князя Мстислава Мстиславича  1226 року стала дружиною королевича Андрія (Андре) (1217-1233) сина угорського короля Андрія І, брата Марії колишньої нареченої короля Данила галицького та короля Бели ІV. Андрій отримав Перемишль, а згодом - Галицьке князівство, від Мстислава Удалого, а папа римський надав йому титул короля. Правив Анрій у Галичі 1227-1230 та 1232-1233 роках.

Ростислав (1223-1264) 12 син великого князя київського Михайла Всеволодовича, княжив у Новгороді, Галичі, Луцьку, Чернігові, бан Мачви. Одружився з Анною (?-?) дочкою угорського короля Бели ІV, перше сватання було невдалим, Бела відмовив Ростиславу, але все ж таки 1243 року шлюб відбувся. ВІд Бели він отримав в управління Мачву.  У Ростислава і Анни було два сини та чотири дочки. Сини Михайло та Бела успадкували від батька Мачву, дочки - одна дружина царя Болгарії Михайла І Асеня, друга Кунегунда за чеським королем Пржемиславом ІІ Отокаром, потім за магнатом Завішею з Рожмберка, дочка Грифіна жінка князя краківського Лешка Чорного, і остання Маргарита - була черницею. Про них буде сказано окремо.

Король Лев Данилович (бл.1228-1301) 13 син короля Данила Галицького, онук Анни дочки візантійського імператора Ісаака ІІ Ангела. Княжив у кількох галицьких князівствах, його іменем батько назвав новозасноване місто Львів. 1247 року одружився з Констанцією (?-?), дочкою угорського короля Бели ІV, сестра якої Кунігунда вийшла за краківського князя Болеслава Стидливого. Констанція ще за життя чоловіка прийняла постриг.

Переяслава (?-1283) 13 дочка короля Данила, близько 1248 року її віддано за князя Земовита І (н.після 1224-1262) сина князя Конрада Мазовецького.

Софія (?-?) 13 ще одна дочка короля Данила  за однією версією вийшла за комтура ордену хрестоносців графа  Гюнтера VIII фон Кефернбурга (?-1285), а за іншою за графа Генріха V фон Шварцбурга (?-?). Швидше це був Генріх, бо його син приєднав до свого прізвища

Роман Данилович (?-?) 13 князь Чорної Руси, у 1252 року по 1254 року був у шлюбі був з герцогинею Гертрудою фон Бабенберг (п.1226-1288), дочкою  австрійського герцога Генріха фон Бабенберг, брата Фрідріха ІІ фон Бабенберга. Це був третій шлюб Гертруди, в першому вона була за чеським королем Владиславом ІІ, а в другому за герцогом Германом V. Король Данило розраховував через шлюб Романа посадити його  на австрійський трон, на який після смерті її володаря Фрідріха ІІ були і інші претенденти, зокрема король Чехії Пшемисл ІІ, котрий приблизно в цей же час одружився з сестрою Фрідріха ІІ, і мав більше прав на австрійську корону. Питання автрійської корони розглядалося на спеціальній нараді за участю короля Данила, угорський  король Бела ІV та посли імператора Священної римської імперії. Роман не отримав австрійської корони, Гертруда розірвала шлюб, і він повернувся до Галича.

Мстислав Данилович (?-п.1292) 13 князь луцький, волинський, близько 1253 року взяв дочку (?-?) половецького хана Тігака.

Шварно (?-1269) 13 син короля Данила Галицького, князь галицький і холмський, великий князь литовський. 1255 року одружився з дочкою (?-?) литовського князя Миндовга, сестрою  князя Войшелка. В наслідок військовго тиску на Литву, Войшелк 1264 року передав владу в князівстві Шварну Даниловичу, однак через кілька років він помер. Лев Данилович брат Шварна намагався перебрати владу в Литві, але це йому не вдалося.

Анастасія (?-?) 13 дочка володимир-волинського князя Олександра Всеволодовича, племінниця короля Данила Галицького, стала дружиною мазовецького князя Болеслава І (?-1248), а по його смерті вийшла за угорського вельможу, придворного Дмитра.

Дочка  (?-?)13 Ростислава Михайловича та Анни дочки угорського короля Бели ІV, (ім"я і роки життя невідомі) була віддана за болгарського царя Михайла І Асеня (?-1256), її два сини Михайло і Бела брати були банами Мачви, дочка Кунегунда стала чеською королевою, дочка Грифіна - княгинею краківською. Можливо що після смерті Михайла І вона стала дружиною болгарського царя Костянтина Асеня (Тиха) (?-1277).

Кунегунда (?-1285) 13 дочка галицького князя Ростислава Михайловича 1261 року видана за чеського короля Пржемисла ІІ Отокара (бл.1155-1230), сина Владислава ІІ. Його першою дружиною була Маргарита дочка австрійського герцога  Леопольда VІ Бабенберга. Кунегунда в другому шлюбі стала жінкою чеського вельможі Завіші з Ромберка.

Агрипіна (?- пом. між 1303-1309) інша дочка Ростислава Михайловича одружилася з князем краківським Лешком Чорним (1240-42 - 1288) сином Казимира І. Розлучилися вони між 1271 та 1274 роками.

Король Юрій Львович (1252 або 1257-1308) 14 перед тим як стати королемь Русі князював в Галичі та Володимирі, як онук угорського короля Бели ІV претендував на угорський престол. 1287 року одружився (другий шлюб) з Єфимією (?-1308) дочкою куявського і ленчицького князя Казимира І. Вони мали дітей Андрія, Лева, Марію.

Королівна Анастасія (?-1335) 14 дочка короля Лева Даниловича була жінкою добжинського князя Земовита (?-1306)

Гремислава (?-?) 14 дочка белзького князя Всеволода Олександровича стала дружиною опольського князя Болеслава І (бл.1257-1314).

Королівна  Марія (?-1341) 15 дочка короля Юрія Льововича взяла шлюб з князем сохачевським і черським Тройденом (?-1341) сина Болеслава І.

На королівні Марії вичерпується список руських князів і князівен, королів і королівен суб"єктів династичних шлюбів і комбінацій.

Руська держава пройшовши складний шлях наповнений боротьби, завершила етап державного життя українського народу. Однак зріли нові сили - українське козацтво, які створять нову українську державу, з новою провідною верствою, гетьманами, старшиною тощо.