Мирослав МАМЧАК
ТРАВЕРЗОМ ІСТОРІЇ

Онуку Мирославу присвячую.

ТРАВЕРЗОМ ІСТОРІЇ

Кораблі на просторі, морськім
Дикім полі, учбовії галси прядуть.
За ними в дозорі, білокрилії долі, -
Чайки у море фрегата ведуть.
Подивіться за обрій, матроси,
Прощальний змах чайки крила:
Історія древня й сучасна
По траверзу й курсом лягла корабля.
Сагайдачного байди ворогів тут топили,
Гетьман румби звіряв на свою булаву.
Моряки України подвиг їх повторили
Підняли із руїн нашу славу морську.
Фрегат „Сагайдачний” Босфором
Гордо йде повз фортеці й мури.
Там – знаки січової звитяги,
Тут – козацькі гармати ревли.
Запорожськая чайка й фрегат Сагайдачний
Історично єднають пам’ять в нас вікову.
Нам завжди у морях за звичаєм козацьким
Берегти у віках отчу славу морську.
Кораблі... Кораблі й моряки,
Наче ті ж низові козаки,
З Сагайдачним виходять в залогу.
Їм нести на плечах,
Флотську вахту стоять,
Берегти непідкорену волю народу.

ПРИСЯГА

1
Я гордий тим, що українцем
На Покутті зріс, що маю
Для оборони свого краю
У Севастополі я будувати флот.
Служити вірно Україні присягаю:
Я плоть від плоті син твій, Україно,
Мені в майбутнє торувать шляхи,
Єднать дороги поколінь мого народу
І тих, хто впав на ній,
І тих, кому ще дальше йти.

2
Це і мене в лісах й степах вбивали,
З під Вісли з рідної оселі виселяли.
Це й мого батька пік голодомору жах,
Родину катував Сибір, Гулаг...
Все пам’ятається не тільки в снах,
Мій Господи, як добре було б жити,
Де мирно піниться прибій,
Поля, лани в житах:
Земля батьків, мов мрії птах...
Я плоть від плоті син твій, Україно,
Батьків звитягу я несу в віки.
Тому й стою на чатах тут, моя країно,
З завданням землю рідну берегти.

3
У Севастополі таки звели ми флот на рівного кіля!
У море кораблі на варту йдуть щодня.
Чатують на кордонах неба, моря і скали.
Вартують мир, щоб в щасті всі були.
Так. Я гордий тим, що українець родом,
Що по землі іду незмінним родоводом,
І гордий з того, що Карпати й Крим чужії сили
Як не старалися, та розділить так й не змогли.

СЕВАСТОПОЛЬ

Хай летить велична слава
Про звитягу моряків,
Севастопольських героїв -
Всіх його захисників.
Всі у світі хай узнають
Як ескадри кораблів
І матроси за Вітчизну
Йшли у бій на ворогів.
Тут хрестились древні руси-
Володимира сини,
І святую ратну славу
В древній Київ принесли.
Тут не раз у бій кривавий
Йшли на подвиг козаки,
Бились насмерть в бастіонах
Українці-моряки.
В бойовім строю змінили
Ветеранів їх сини
І в серцях їх пламеніє
Героїзм Сапун - гори.
То ж якщо на нас нападуть
Як колись у дні війни,
Знову в бій готові встати
Українські моряки.
Величавий Севастополь
Місто слави й кораблів.
Білокам’яна столиця
Українських моряків

СИНУ

Коли ми були парубками
Дівчат любили ми й роками
Гралися і жартували,
І думали, що не пройдуть
Ці молоді літа.
Минулися, час сплив мов та вода.
А з нею-молоді літа.
Лиш пам`ять часом повертає
До флотських юних днів,
І думать заставляє чого зробив,
Де побував, чого досяг,
А що зробити не зумів.
Не завжди по життю
Мене провадив штиль.
Та й не шукав я тихої погоди.
У шторм – завжди ішов
Напроти хвиль
Та гріб, що було сили
Яку черпав я на Покутті,
В рідному селі,в родини.
Свій шлях на флот
Я в Княжу розпочав,
Де перші іграшкові кораблі
По Черемші спускав.
Тепер із Черемоша і Прута,
Й з Дніпра могучого потоку
Черпаю нині сили я вдосталь.
І гордий з того, що у трудную епоху,
Коли країни волі вибив час,
За неї стати твердо я зумів:
В руках моїх Державний прапор
України ніколи не тремтів.

ЖІНКАМ

Так!
Таких жінок як в колективі „Бризу”
В громадах інших не знайти.
Чарівні, мужні і талановиті
Лише на флоті, серед нас, зрости могли.
В часи нелегкі для держави,
Коли на герць зійшлися кольори,
Ви, не вагаючись, враз помаранчевими стали,
Оділи цвіт не осені – весни.
В ефірі бурі віяли й штормили,
Із рук у Вас старались вирвать прапори.
Так! – наперекір дівчата говорили
І з мікрофоном йшли у самий
вир мужської боротьби.
Час розсудив, поставив все на місце,
Дівчата наші були, як завжди,
Не перевершені в ефірі й на Майдані.
Без Вас нам важко було б досягти мети.
Так! В минулий рік не раз бувало
В редакціях дівчата в нас перед вели.
На флоті, в місті де-щось сталось-
На передовій ефіра в нас завжди жінки!
Ми гордимося Вами, бойові подруги,
Без Вас і революція не досягла б мети.
Як бачим поряд Вас з собою
Непереможними стаємо й ми.
Підкова щастя, що на Ваших шалях
І наших стягів помаранчевих крижалях
Вселила віру всім чоловікам, придала море сили,
Без неї зараз ми би просто не служили.
Ми любим Вас, ревнуєм потихеньку,
Від ВПС латаєм паркани.
Щоби тамтешнії зелені капітани
Знову в нас дівчат поцупить не змогли.
З жіночим святом щиро Вас вітаємо,
Щирого кохання, щастя і добра Вам всім бажаємо.
Життя дорога хай стелеться Вам квітами весни!
І пам’ятайте: з Вами поряд ми завжди!
Так, завжди!

*******

Жінки завжди є поряд з нами:
Хоча домашніми ділами
І заклопотані щоденно
У нас завжди Вони є не буденні.

Ви вже пробачте нас, мужчин,
Що часто ятрим без причин.
Це все бува від того в нас,
Що щиро ми кохаєм вас!

*****

Колись, в часи старі й далекі
Ніхто календаря не знав.
Жінок й дівчат не вінчував
І серенад під вікнами нікому не співав.
Тож речі не було про залицяння
Тим більш свідоміше парубкування
чи ще якийсь, сучасний, інтимний атрибут.
І дива в тім тоді ніхто не бачив,
Що рід мужський наш покозачив
Уклад життя постійних волоцюг.
Змагання за любов чи просто за спідницю,
Були не в моді в козарлюг,
Що грізну мідну гаківницю
Любили більше сотні бойових подруг.
Тепер зовсім другі часи настали.
Не стало й згадки про славетних козаків.
А ті, що вижили й зостались,
Давним-давно вже проміняли
На міні-юбки свої гаківниці
Чи тож-бо, на коліна молодиць,
Що й в лютий холод
Завше ходять без спідниць.

МОРСЬКА ПІСНЯ
Присвячую любій дружині Любі.

Б’ється хвиля
Штормить море,
Б’є скалу, ламає.
Б’ється серце,
Щемить серце –
Груди розриває.
А кохання,
А кохання
Відстані не знає.
А тебе,
А тебе,
Поряд і не має.

Я морячкою з тобою
Всі шторми здолаю.
Діждусь тебе, пригорнуся,
Милий мій, коханий.

Я на березі
Вечірнім -
Ясно місяць сяє.
Ти у морі,
Штормовому
Там, де хвиля грає.
І зі мною
І з тобою
Місяць розмовляє.
А любов,
А любов
Нас обох єднає.

Я морячкою з тобою
Всі шторми здолаю.
Діждусь тебе, пригорнуся,
Милий мій, коханий.

МОРЕ

Легкий вітер освіжає. Тихий бриз.
Хмара виситься кущем кудлатим,
Місяць вигляда серпом щербатим.
За бортами - шерех хвиль.
Повний штиль.
З горизонту розтягнувся
На десятки миль
Мов запалений десь ким-то
Вогневий килим.
Тиха ніч.
Корабель дрейфує стиха.
Нактилюка* фосфорить.
Сипле сріблом в глибині
Наче хвалиться мені.
Серпень, ніч.
Повітря пахне йодом з сіллю.
Я на рострах**, як в раю!
О, мій Боже! Дай благословення,
Спокою й віри в цім краю.
Тихо, штиль.

*нактилюка – мікроскопічний планктон, під час розмноження фосфорить.
**ростри – шлюпочна палуба на кораблі.

СЛУЖБА МОРЯКА.

У матроса служба йде,
Плинуть дні й роки.
У походах рідний край
Вартують моряки.

Ви листи мені пишіть
В море, де б я не бував.
Я з листом твоїм, кохана,
Шторм жорстокий подолав.

Ти кохана не журись,
Мати не горюй.
Старшиною скоро я
В дім наш повернусь.

Службу флотську я люблю,
І контракт я підпишу.
До приморських берегів
Теж кохану приведу.

Знаю добре, що земля
Сил солдату надає.
Та, скажу, не менш снаги
Палуба матросу придає.

ЛИНЕ ГОЛОС „Бризу”

В гори і долини,
Море й океан
Лине голос „Бризу”
Світиться екран.
В нашій Україні
Він такий один:
Флотський дух гартує,
Моряків гуртує
І готує їм сюрприз
Дома, й в морі рідний „Бриз”.
Хвилі „Бризу” линуть
В кубрики й каюти
Омивають море
Й корпус корабля,
В наших Збройних Силах
Студія єдина
Вдень і в ніч єднає
Море з берегом вона.
І моряк у морі
Через „Бриз” почує
Як дівча кохане
Їх любов вартує.
Моряки у морі –
Знову в них похід,
Хоча „Бриз” на суші,
Пристань він для них.
Моряки в поході
Засмагли наче мідь
Гей, дівчата милі,
За ними не тужіть!
Не зітхайте часто,
Не роняйте сліз, -
Якщо закохалися,
„Бризу”, в студію дзвоніть.
Хвилі „Бризу” линуть,
Чайкою летять,
Моряка зустрінуть
Вісточку вручать.
Хай згадає маму,
І свою кохану,
Неньку Україну
Й рідний отчий дім.
Гей, на березі,
За матросом не тужіть!


ОЙ, БУЛО НА ФЛОТІ, БУЛО.

Ой, були часи веселі,
На флот йшли як до оселі.
А тепер „нові вкраїнці”
Йдуть на флот як би у бранці.
Ой, колись на флот приймали
Козаків, що дуб ламали.
А тепер всі бізнесмени
Лиш у барах супермени.
Ой, колись, у часі плину
Йшли на чайках аж до Риму.
Пам’ятають там і нині:
Папа дав медаль Сулимі!
Ой, колись, моря штормили,
Що такі Вам і не снились.
На балтійських водах Вовк
Таки шведів добре товк.
Ой, колись, були гетьмани,
Що тремтіли всі султани.
А тепер соляр пропав
Недогребеш й до болгар.
Ой, високі брали брами
В Кафі, Різе і в Царграді.
А тепер навколо друзі,
Не б’ємося – з ними дружим.
Ой, нові часи настали –
Вороги всі позникали.
Лиш якісь там терористи
Хочуть вільно морем плисти.
Ми тепер всі миротворці,
Йдем до НАТО, як угорці.
Не дамо в часу новому
Загравать вогнем нікому.
Ой, було на флоті, було.
Ой, було - не промайнуло.
Як в старі часи у морі
Ми шукаєм слави й долі.

ОФІЦЕРИ

Зірки лягають на погони,
На скроні - сріблом сивина.
Між треба й мушу для держави
Життя та доля офіцера пролягла.
Присяга народу-всього три рядки
Службу вмістила на довгі роки,
В дозорах постійних, в штормах і в морях:
Свобода держави – в надійних руках!
На крутих переломах епохи
Завжди боронили свій край
Офіцери-опора держави,
Подвиг Ваш в обелісках й піснях.
Як вороги не змагали
Та не згинув козацький Ваш дух
Свобода народу і воля -
Це офіцерськая гідність і честь.
Офіцери штормують в походах,
Розміновують мінні поля,
Закрили собою Чорнобиль,
Щоб рідна Вкраїна жила.
Приміряють погони малі хлопчаки,
Ветеранів змінили в строю юнаки.
Офіцери гартують наснагу й полки
Щоб волю народу зберегти на віки.
Офіцери, українці,
Козацького роду сини.
Офіцери, Україно,
Твої найвірніші сини.

АДМІРАЛИ

Адмірали виводять в море флот на зорі
В кільватер малюють білий слід кораблі.
І мужніє наш флот разом з вами в літах -
Адмірали торують крізь історію шлях.
Адмірали! Лише на парадах якорі в позолоті.
Кораблі й океан - не злічити в походах років.
Вас народжують сни, Вас формують шторми
Бойові адмірали, командири флотів.
І не слалась ніколи адміральська дорога
З молодих лейтенантів в корабельній броні.
Ви з матросами жили одним екіпажем
За плечима судьба в службі отчій землі.
Для безпеки народу рідний флот будували,
І ескадри вели в штиль і грізні шторми.
Імена Ваші горді не забуде ніколи
Вами створений флот, чорноморські сини!
У морях і походах слави Ви не шукали,
Рідний край стерегли на останній межі.
І дружин Ви коханих не встигали обняти
Бо на рейді в похід Вас ждали кораблі.
Хай штормить Чорне море, хай лютують вітри.
Хай минають роки й історичні часи.
Вже на румбах звіряють, курс на батька тримають
Молоді лейтенанти, адміральські сини.

ОКЕАН

Сонце ніжиться до мачти і антен,
Хвиля мирно піниться в форштевн.
Вітер грає в снастях як скрипаль,
Курс на румбі? У відкритий океан!
Океан, океан, океан!
Є козацькі шляхи уже й там!
Побороли милі і шторми,
Українські моряки-це ми!
Українські моряки-це ми!
Як ходили запорожці в море знаю:
Здобували славу й городи!
Задля вільного життя твого, Вкраїно,
Сьогдні океаном йдуть твої сини.
Сонце затулили чорні хмари-буде шторм.
Океанська хвиля б’ється в корабельний борт.
Та не зламать пучині запоріжську сталь-
Військові кораблі ідуть у синю даль.
Нас не лякають грізні громи Зевса
Нехай періщить хвилями Нептун.
Сім футів в нас під кілем завжди, браття,
На український флот чекає океан.

ПОЛУНДРА
або про лютого ворога і флотську звитягу

Полундра, полундра: ворог наступає
Полундра, полундра: ворог облягає.
Полундра, полундра: лютий ворог йде
Неволю, неволю, неволю всім несе.
О-го-го! О-го-го!
Українці, ми йдемо!
О-го-го! Твердо в битві стоїмо.
Україну захищаєм,
Славу нашу піднімаєм!
Моряки ми є звитяжні, у бою завжди відважні.
В морі, небі, під водою залюбки ідем до бою.
Кораблі на курс лягають, залп ракет небес сягають!
Йдем в атаку-гардіяж, наша слава- абордаж!
Моряки ми є відважні, у бою завжди звитяжні.
Сперли ворога-гони, ми козацькії сини.
Ескадра курси розвертає, з кораблів десант скидає.
Флотська дружба бере верх, нука-враже, руки вверх!
Полундра, полундра: ворог відступає.
Полундра, полундра ворог утікає.
Полундра, полундра: атака-іще мить,
Наш прапор, наш прапор переможно майорить.

ДО БОЮ ГОТОВІ

Моряками ми вродились,
В море ми не забарились.
Та й гвинти вже обертові:
Якір в клюз - в похід готові.
Мідь горить як сонце сяє,
Стерновий компас ладнає.
По готовності всі встали
Курс у море вже проклали.
Як захочуть вражі сили
В Чорнім морі щоб їх били,
На воді і під водою
Моряки підуть до бою.
Комендори й торпедисти
Штурмани і дизелісти,
Водолази й машиністи
Коки, радіометристи
Зв’язківці і торпедисти;
Всіх ракет спеціалісти.
Україну захищаєм,
Про свій флот ми свято дбаєм!
Про свій флот ми свято дбаєм!

УКРАЇНА – МОРСЬКА КРАЇНА

Море вабить синєвою,
Море кличе нас з тобою,
І тоді штормить у жилах кров.
Наша Україна є морська країна
Де спускають верфі в море кораблі.
Наша Україна є морська країна:
Небо, море й грізні кораблі...
Із Полісся,Верховини,
Із Поділля, Полтавщини
Море манить нас на флот.
Наша Україна є морська країна
І виходять в море знову кораблі.
Наша Україна є морська країна,
Присягають хлопці морю
Й батьківській землі.
Нас гартує флотська служба
Нас єднає флотська дружба.
Наша Україна є морська країна
Зустрічають в портах наших моряків
Наша Україна є морська країна
І вартують в морі грізні кораблі.
Флот наш був і буде славний
Шлях у море у нас давній.
Наша Україна є морська країна
Де спускають верфі в море кораблі
Наша Україна є морська країна
В морі – наш козацький родовід.

У БОСФОРІ

Кораблі йдуть походом...
Чорним морем в рядах ордерів
прямує загін Українських
бойових кораблів.
...Ген, за горизонтом,
Лише сходить сонце.
Теплий бриз тихо
В снастях свистить.
У Босфорі, в протоці далекій,
Сиза димка ще вранці лежить.
Весело чайки квилять за бортом,
Літають над нами,
З рук їжу в матросів беруть,
Неначе з Босфору
Вітання всім шлють.
... Загін став на створи.
Проходим проливом,
Лоцман турецький
Веде кораблі.
Ми, йдемо Босфором
Що розділяє місто й береги,
Що поділяє континенти
Віками на два окремішніх світи.
Кораблі йдуть Босфором...
Справа і зліва за бортом плинуть
Старезні й похмурі камінні мури.
На їх баштах високих,
На їх стінах широких
Ще й нині видніються
Січових фальконетів сліди.
На баштах цих грізних напевно
Наш Байда висів на гаку,
Там смертю своєю для світу
Відкрив героїчну козацьку добу.
Фортеці ті не раз курили
Мушкетним димом українські козаки
Палили каторги-галери
Відважні Запорожські моряки.
Тут Сагайдачний створи міряв
Не раз ті мури брав на булаву,
Паради перемоги тут провадив
Наш гетьман Голуб. Ще додам,
В неволі тут галерним бранцем
Були Самійло Кішка й сам Богдан.
Не дарма було все оце:
І муки на гаку, і каторга, ясир,
Й козацькії походи на Босфор.
Бо тільки тут,
Біля самого Золотого Рогу
Рвались кайдани, кувалась
Воля нашого народу.
...Он за бухтою й мостами квітучі сади,
Це колишні султанські гаї.
Там ступала нога Роксолани,
Там покоїться й зараз могила її.
Свята Софія не підвласна часу.
Єднає святістю й красою
Навколо себе цілий світ.
Й до цього часу зберігає
Княгині Ольги український
Християнський слід.
Бувало й так не раз:
В палатах тих, що зараз у тумані,
З повагою приймали
Посольства від гетьманів.
Сьогодні вже часи нові настали:
Стамбул, з’єднавши береги,
Єднає континенти.
І взявши у історії уроки
Давно вже руку подає
Сусідам із Босфорської протоки.
Дивіться мури і фортеці
На сучасний загін козаків:
Історія древня й сучасна
По курсу і траверзу наших бортів.
Подивіться, матроси,
Як піняться хвилі Босфору.
В них – звитяга козацька,
Історія наша і боротьба!
Перед ними опустіть
Безкозирки додолу,
І шану віддайте
Славі предків своїх.
Кораблі не просто
Протокою йдуть:
Штурман прокладку веде
Історії новітнього флоту.
Босфор, Дарданелли, далекі моря...
Ми курс прокладаєм не в море –
А в міжнародну спільноту.
Ми флот великого народу,
Що віковічне розірвав ярмо.
Ми тут, Босфором, прапор наш
Державний гордо несемо.
Щоб бачила Європа й Азія,
І всі народи, що Україну і свободу
Повік ніколи і нікому вже не віддамо.

Босфор – Егейське море.

ВІЗИТ В ГІБРАЛТАР
Із флотської бувальщини

Ми йшли в похід…
На пристані нас проводжали
Жінки, дівчата цілували,
В поході щастя
Всім бажали.
І обіцяли нас чекати
І сім’ в злагоді тримати...
Прийшли, вернулися, на якір стали,
Корму до пристані пришвартували
Канатами товстими.
„Добро на схід” дав командир -
Морський народ у місто повалив.
На пристані оркестру труби марші грали,
Вже сім’ї де-кого чекали,
Начальства теж було чимало,
А хтось і так собі прийшов - матросів привітати
Та споглядати хвилями обдертий
Наш корабельний борт.
А ті, що йти куди не мали,
Чи так до вечора години коротали,
На бак зійшлись, на хвилеріз,
Де завжди кожний щось нове про флот,
Бувальщину морську яку сюди приніс.
Любив це місце й командир
З матросами в хвилину вільну погутарить
Та більше слухав все,
В розмови часто не встрявав
Лиш люльку весело смоктав.
На цей раз Вася - боцман пригадав
Як корабель зайшов з візитом в Гібралтар.
Похід був й справді історичний,
А для держави- то й величний,
Бо Україну й флот в поході океаном, брате,
До слова- це тобі не веслами у бухті загребати,
Навколишньому світу треба було вперше представляти.
Не буду мовить як в похід ладнались,
Як з шефами по областях братались.
Все вчасно вспіли. І корабель проводив урочисто
В похід Главком Безкоровайний особисто.
Потиснув руку кожному
Й між іншим видав нам презент,
Що за походом слідкуватиме сам Президент!
Ми що? До всього звичні,
До Президента ми привичні.
Не раз на палубі він в нас бував.
Бувало, часто в чарку разом з ветеранами в нас заглядав,
І навіть рішення про флоту День на кораблі у нас приймав.
А йти у США, в Норфолк, належало з візитом
Тож Гібралтар був для нас таким собі транзитом.
В поході, десь як Кріт пройшли,
В команді нашій суперечку затягли:
Чи будем в НАТО ми вступати
Та як нас мають там приймати.
І що, коли в Норфолк прийдем,
Тамтешнім морякам ми мовить маєм,
Як ясності з альянсом повної не знаєм?
Тут Костя, мічман, наш телеграфіст,
Слушну пропозицію всім вніс.
Поки уряд наш, міністри, партії
І депутати вестимуть дебати
Ми в Гібралтарі всі, лишень на якір станем, відповідально
В НАТО вступимо собі індивідуально.
Погодилися всі. В Гібралтар зайшли лиш сонце встало.
Пришвартувалися, скажу вам, досить вдало.
По борту справа був у нас фрегат американський
По лівому- корвет іспанський.
За ним якась стояла італійськая калоша
Закривши повністю француза.Ось, як-твіндек!
А крайнім в тім ряду стояв десантник-грек.
Зустріли нас в порту по-європейськи прямо.
Гримів оркестр, в повітрі щось кружляло.
Зійшли на пристань, в каре із натівцями разом стали.
Трибуна, ясна річ. „Здоровенькі були”з неї нам сказали.
Діаспора, радіючи, довго тризуб на кормі в нас розглядала.
З днем Незалежності нас привітала, вручили сувеніри і подарки
Й заправити фрегат пообіцяли- в них, бачте, повним-повно солярки.
Так от. Після урочистої частини
У нас зосталося ще доброї пів днини.
Ми причепурились, почистили тужурки
І нас у місто повезли для ознайомчої прогулки.
Власне, містечко-то не дуже нам і звичне-
На горбах розкинулось, по наших мірках-невеличке.
Та приглянулося. І там установили з НАТО ми потрібний нам контакт.
Ідем ми, значить, авеню. Архітектуру розглядаєм,
Дівчат тамтешніх, як морякам належить, споглядаєм.
Кафе „Альянс” замітили на розі
А там уже матроси натовські стояли на порозі..
Нас запросили: Пліс ка мін , месьє з Юкрейн.
Ми не відмовили, зайшли на їх гостину
Й там конференцію альянсу нашого створили за годину.
Познайомилися з ними, розпізнались
За флотським протоколом й негаючи хвилину,
В кафе розсілись згідно чину.
Були там П’єр, француз-сержант, три іспанці,
Два італійських лейтенанти, турецький комендор,
Болгарин, грек, поляк, ще три британці,
А решту нашого альясу склали американці.
Ми, звісно, не з голими руками були,
Дещо з собою мали, не забули,
Що презентуєм Україну милу
А це не зробиш просто за годину.
Тож виставили „Гетьмана” ми величезну пляшку,
Старотернопільську, на стіл поставили„Мягкова” ,
Українську з перцем, шмат сала з часником
Та ще „Коктебелем” наповнену козацьку шашку.
Першим, як господар, слово взяв іспанець Педро.
Сказав, що на Піренеях їх до океану вже приперло:
Наш курс морський якийсь неясний
І не по-флотськи кривулястий.
Що Україну нашу, чи по їхньому Юкрейн,
Давно з альянсу пильно розглядають
І всі вони надію певную на нас і Севастополь мають.
Ну, випили по першій віскі їх, звичайно,
Затим взялися за „Мягкова” градуси рівняти
І курс наш замість мапи на столі міняти.
Все гарно йшло, як українська з салом.
За кожним градусом штормить нас трошки починало.
Як „Гетьмана” осилили – у НАТО нас прийняли
За що ми шаблю із „Коктебелем” союзникам подарували.
Ось так, за північ, дійшли усі ми згоди.
Штормило трохи нас, але не було непогоди.
Тож греки і французи всім запропонували,
Щоб ми парадом Гібралтаром промарширували.
Звісно, погодилися всі. В кільватер стали
І як хто зміг, з натхненням заспівали
Про наш альянс-ми флотську дружбу прославляли!
Ми гордо крокували!Народ аж вікна відкривав. А ми співали,
Щоб нас шаблі не брали й головоньки наші кулі оминали...
А вранці ми проснулися чогось не в корабельнії каюті,
Похоже на казарму невелику щось було,
Ліжка у ряд стояли. Ну, брате, ніколи цього не забути!
Проснувся П’єр-француз і, мружачись як від зубного болю,
Нам роз’яснив, що суду військового нам вже точно не минути.
Зайшов сержант, місцевий поліцейський, усміхнувся.
Приніс кваску- хай сам він ним би похмельнувся!
І весело нам повідомив, що по обіді (О, час нас карний!)
Усіх нас визовуть на суд дисциплінарний.
Про це на кораблі вже звістку дали
Та як ми містом серед ночі крокували
Про наш альянс - все чисто командирам розказали.
Настав час суду.Ми чинно всі на лави посідали
Три судді в чорних мантіях звинувачення нам зачитали.
Виходило, коли ми в пізній час на вулиці співали
Тим спокій мирних мешканців у місті нарушали.
Щоб більше в нас не виникло бажання всіх будити
То мусим за порушення громадського порядку
Штраф у фунтах чималенький заплатити.
Для свого захисту (а грошей ми уже не мали)
Ми слово взяли і суду відверто розказали:
На вулиці не просто так співали.
В альянс, мовляв, за нашим звичаєм
Ми всі вступали. Однако судді
Дружно нам руками замахали
І до уваги, звісно, наш аргумент не взяли.
Першими по сто баксів заплатили американці.
За ними італійці, греки і іспанці.
Ми з жахом долі власної чекали,
Бо штраф платити змоги ми не мали.
Згодом судді грізно спитали й нас:
Прізвище, країна, посади, якого розміру
Оклад, з якого маєм заплатити в євро штраф.

Костя, наш телеграфіст, почав доклад. Значить,
Ситуація фінансова на українськім флоті виглядає так:
Сто двадцять гривень мічман отримує на місяць в нас.
А як з походу вернеться то через місяць десь, чи навіть через три
Можливо, фінансист нам виплатить борги.
І як інфляція не з’їсть їх до ржавого кіля,
То, може, щось й останеться і нам для прожиття.
Суддя не вірив, як так можно жити
Та й ще моря і океани бороздити?
Спитали командира, чи не обманює суд мічман-неборак?
Настенко, що й сам получку мав не більшу, ствердив: дійсно так!
Судді аж знітилися, головами захитали
Затим на калькуляторі щось довго рахували
Й порадившись, оголосили перерив.
Під-час перерви судової командир
Мало дірку в нас очима не сверлив.
Що флоту України ми принизили престиж
Й йому піднесли у поході ось-такий сюрприз.
Та вийшли судді й оголосили постанову,
Якою українським морякам
Прирекли сувору судову умову:
Співати серед ночі моряку в порту негоже.
Та від життя такого як у них, похоже,
Лиш пісня їм в поході допоможе
Лиху годину в морі пережити
І Україну твердо в світі боронити.
Тож наш вердикт їм: по фунтів п’ятьдесять умовно!
За арії нічні їм виписати штрафу,
А задля їм оформлення життя людського
стерлінгів по сотні дві їм виплатити допомогу
З тутешнього морського банку судового.
Суддя ударив молоточком: Єс!
Постанова остаточна!
Оскарженню не підлягає -
На моряків похід чекає!
Тож гроші виплатить негайно,
На корабель усіх доставити охайно.
Союзникам належить по-людськи жить!
На кораблі на нас уже чекали,
І довго й тепло обнімали
Бо всі за нас переживали
Щоб, як колись в Союзі, в Гібралтарі нас не закували
В кайдани й етапом десь не повели.
Тож з цього дня наш Костянтин, радист полтавський,
Став таким собі героєм гібралтарським.
На ранок нашого фрегату якорі у клюзи ми уклали.
Прижимні й швартові у в’юшки всі скатали.
Штурмани ще на зорі курс в океан проклали,
Тож із сусідніх кораблів сигнали зразу нам підняли.
А Натовці, між іншим, слово втримали й соляр таки нам дали
Тож в океані з топливом проблеми в нас відпали.
З тих пір на кораблі уже ніхто не сперечався
Чи в НАТО йти, чи інде де – язик не повертався.

НОВЕЛИ