ВИСТУП З ПІСЛЯМОВОЮ

УКРАЇНСЬКЕ ЖИТТЯ В СЕВАСТОПОЛІ Є!

Виступ голови Севастопольської організації Союзу українок Богдани Процак на урочистих зборах, присвячених 15-й річниці Незалежності України в Севастопольському академічному російському драматичному театрі ім. А. Луначарського.

Шановні севастопольці і гості міста!
Вітаю вас з 15-ю річницею Незалежності України!
Коли Верховна Рада України приймала Декларацію про Незалежність, то депутатом був і Куницин Сергій Володимирович, який сьогодні є головою державної адміністрації нашого міста. За результатами референдуму Севастополь подав гарний процент. Севастопольські патріоти-просвітяни організували інформування населення.
За 15 років маємо людей, які загинули, відстоюючи незалежність, і тих, яких немає зараз з нами. Це В'ячеслав Чорновіл, Ємець, Гетьман, і наші севастопольці – Микола Кічмар, що загинув у Нагірному Карабаху і захоронений в Єревані на кладовищі федаїнів, тобто народів Вірменії, а на могилі зображена червона калина з надписом: «Микола з України»; учасник Другої світової війни, письменник Валентин Кравченко, який написав історію українського Севастополя, Олександр Кравчук, письменник Дмитро Вітюк. Ми молитися будемо в наших церквах за упокій душ таких визначних постатей.
Становлення українства в нашому місті, незважаючи на його чималу частину населення, проходило непросто, але ми можемо пишатися тим, що Українська греко-католицька церква існує тут вже 15 років і ми відзначаємо цю дату. Севастопольській «Просвіті» вже 17 років, Національній скаутській організації України «Пласт» – 10 років, Союзу українок – 14 років, сайт в Інтернеті «Українське життя в Севастополі», створений Миколою Владзімірським, відвідує до двох тисяч чоловік на добу. Першого голову севастопольської «Просвіти», офіцера Миколу Гука дрогобиччани обрали своїм мером. Ми пишаємося своїм почесним просвітянином, доцентом Києво-Могилянської академії Ігорем Васильовичем Лосєвим, який має авторитет серед політологів. Начальник телерадіокомпанії «Бриз» Мирослав Мамчак написав цікаве історичне дослідження «Флотоводці України». Особливу гордість в нас викликає призначення головнокомандувачем Військово-Морських Сил України Ігоря Йосиповича Тенюха – одного з перших просвітян міста.
Таким чином, українське життя в Севастополі є всебічним і різноманітним, воно розвивається одночасно з утвердженням Української Держави в світі...

* * *

Приємною несподіванкою для української громади Севастополя став виступ нашого представника в цьогорічних офіційних заходах святкування Дня Незалежності. Адже, починаючи з 1998 року, українці були «німими» на міському рівні. Організатори державних заходів від влади жорстко і несправедливо припинили запрошувати до президії і надавати право на промову представникам українства, які мали безпосереднє відношення до державницьких заходів своєю діяльністю. На цьому наголошувалось у зверненні Ради Севастопольського товариства «Просвіта» ім. Т. Шевченка до голови СМДА Л. Жунька, підписаному мною ще 11 серпня 1999 року. Духовні потреби і державницькі погляди українства залишались і залишаються в Севастополі за ширмою так званої демократії та свободи слова місцевого ґатунку. Українська меншина в місті пригнічується всіма можливими способами – від замовчування до ігнорування, від іронії до ворожості. Державні чиновники під час проведення державних свят державну мову (яку мусять знати беззаперечно!) не використовують. Державні нагороди з року в рік вручаються людям, абсолютно непричетним ні до Незалежності, ні до Української Держави.
Так, зі сцени, нарешті, зникли червоні прапори та зображення ворога української державності Леніна. Але цими ідолами переповнений не тільки Севастополь, а й інші українські міста. І ті дві з половиною тисячі ленінських бовванів промовисто говорять про якість нашої Незалежності, беззаперечно впливають як на свідомість людей, так і на результати виборів. Не здадуть його бюст в музей і депутати Севастопольської міської ради, хоч вона вже не червона, а біло-блакитна.
Так, відвертого протистояння державності вже немає. Але є профанація цього свята, коли в президіях сидять недруги нашої держави, більше того – є ведучими цих зібрань.
Так, існує рішення Уряду України про підтримку української мови і культури в Севастополі. Але ці 9 мільйонів будуть витрачені зовсім не для цього. Їх «проспівають» та «вистрілять» в небо феєрверками. А українські таланти та освітяни міста залишаться сам на сам із своїми проблемами. Це вже незворотно. Принаймні такі висновки я зробив після нещодавньої розмови з міністром культури.
Напевне, щоб не псувати святкового настрою та не відлякати владу від української громади, у виступі все це не прозвучало. Поки що...
Бо ще не вечір!

Микола ВЛАДЗІМІРСЬКИЙ.

«Кримська світлиця», №36, 1 вересня 2006 р.