М. ВЛАДЗІМІРСЬКИЙ
МАСТИ ФЕДЯ МЕДОМ, А ФЕДЬ УСЕ ФЕДЬОМ,
АБО ПОЛІТ ПІД КРИЛОМ КУНИЦИНА

Нещодавно до численних загроз національній безпеці України руками секретаріату Президента була додана ще одна — саме в її кабінетах було узгоджене призначення кандидатури на посаду 1-го заступника голови Севастопольської міської державної адміністрації відомого попередньою антиукраїнською діяльністю Владіміра Казаріна.
Зроблено це було незважаючи на протест українських громадських організацій міста, які звернулись до Президента України з проханням врахувати несумісність виключно проросійських орієнтирів із державною службою. Із цим листом трапився взагалі комічний випадок - мало того, що секретаріат Президента переадресував його до регіональної приймальні Президента України в АР Крим, до обов’язків яких не входить контроль за кадровими призначеннями в Севастополі, так ще й, як пише в листі на мою електронну адресу зав. сектором — керівник РППУ в АРК О. Нечай, звернення, опубліковане на сайті «Українське життя в Севастополі», забраковано через відсутність зворотної адреси. Як надіслати відмову — адреса знайшлась. Тобто, по суті ніхто й не збирався розглядати. Очевидно просто поступились наполяганням Сергія Куницина.
Під промовистою назвою у газеті «Слава Севастополя» від 15 липня ц. р. були опубліковані, так би мовити, програмні тези нового чиновника «Владимир Казарин: «Самый короткий путь Украины в мировое сообщество — это тандем с Россией!». Але назва - це тільки квіточки. Ось кілька ягідок, а точніше, міфологем, які нав’язує нам цей пан професор російської філології.
Намагаючись якнайдошкульніше образити людей, які в перші роки незалежності стали біля керма держави, він зокрема пише: «Ведь первым министром обороны у нас стал тот же простой лейтенант...». Але ж це кричуща неправда! Костянтин Морозов — чесний офіцер, справжній патріот України, взяв на себе повноваження міністра оборони у надзвичайно складний для держави час. І на день призначення був командувачем армії і мав звання генерал-майора. (Відповідаючи на запитання українського офіцера щодо цього закиду, він сказав, що мав на увазі зовсім іншу людину, про яку всі знають(?!).
В. Казарін продовжує залишатись прибічником антидержавних подій в Феодосії. І теж не без маніпуляцій: «Почему Крым в этом году встал на дыбы после прихода в порт Феодосии американского корабля для подготовки совместных учений? Потому что Россия не была приглашена к участию в этих учениях». По-перше, не вставав увесь Крим на диби — це неправда. Ініційовані антиукраїнськими силами під виключно російськими прапорами нечисленні локальні дії в місті були в районі порту. Також є вигадкою, що Росія не була запрошена до участі в навчаннях.
Слід зауважити, що в структурі статті помічаються пропагандистські нейропсихологічні маніпуляції, що повторюються в кінці абзаців: «Это болезнь Украины», «это становится бедой всей Украины», «Хочется верить, что болезнью роста Украина уже переболела».
А ось одна із визначальних інсинуацій п. Казаріна: «Украина продолжает, по сути, вести себя с Крымом, как с приемным ребенком в семье. Раздавая «своим детям» по кусочку хлеба, Украина забывает накормить Крым, ведь он же «чужой ребенок»!». Але ж хіба не Україна робить численні вливання в економіку півострова, ліквідує наслідки надзвичайних ситуацій?! Скільки саме мільярдів було сюди спрямовано, зможуть сказати спеціалісти, але те, що «Україна забуває нагодувати Крим», є неправдою.
Одним із вершин глибини розмислів п. Казаріна є вимога новопризначеного державного чиновника: «Надо перестать мордовать Крым украинским языком!». Здається, зловмисно вживає філолог і москвофіл слово, яке має в російській мові значення «терзать, казнить, истязать, тиранить». Кого ж замордували? Покажіть мені кіоск з українськими газетами або телеканал із 100% мовленням українською.
Очевидно, що він свої вимоги спрямовує до Віктора Ющенка (як вдячність за призначення): «Думаю, что в первую очередь Президенту надо вернуться к своим предвыборным тезисам. Тогда он заявлял, что люди в регионах имеют право общаться на родном для себя языке, на котором говорит большинство». А хіба хто відбирав це право? Як говорили люди в Криму і Севастополі російською, так і продовжують говорити.
Вимагає Казарін і поваги до неконституційних рішень місцевих рад про регіональний статус російської мови.
Голова Севастопольської міської державної адміністрації Сергій Куницин публічно вимагає від своїх підлеглих: «Меньше политики — больше дела!». Чому на ці вимоги не звертає уваги його заступник?
Заполітизованість Владіміра Казаріна була трохи меншою на брифінгу у СМДА 17 липня. Цю рису професора заступили загальні фрази, банальності, кучерява мова. Почав український державний службовець своє спілкування із журналістами із замусоленої тези — «Если Севастополь — город русских моряков, то Симферополь — город русских пехотинцев», яку потім назвав жартом. У вступному слові перерахував заходи, всі — проросійської спрямованості.
Задовільних відповідей на більшість запитань журналісти не отримали. Прохання продемонструвати знання державної мови згідно з вимогами до державних службовців п. Казарін проігнорував. Відповідаючи на обґрунтованість його негуманної вимоги як гуманітарія: «Надо перестать мордовать Крым украинским языком!», він хутко перейшов до кількості мов у світі, їх діалектів і висунув тезу про те, що слов’янські мови повинні виживати у сучасному світі разом, але конкретних фактів і пояснень уникнув.
Таким чином, Україна має ще одного державного службовця, якого буде годувати все життя, дасть йому ще вищу посаду, забезпечить його чималою пенсією. А до пенсії він буде енергійно працювати. Чи на користь Української Держави — можна здогадатись з перших його кроків на державній посаді.

м. Севастополь.

"Кримська Світлиця" #30 за 21.07.2006

Постiйна адреса статтi