Президенту України Віктору Ющенку

Шановний пане Президенте!

Українська громадськість Севастополя з тривогою спостерігає за політичними подіями в столиці, масовим зривом виборів голів українських міст, за ростом авторитаризму у Верховній Раді Криму та в міській Раді Севастополя. Задекларована демократизація в країні разом із бездіяльністю всіх гілок влади переростає в суцільну безвідповідальність. Турбують призначення на ключові державні посади людей, далеких від нагальних питань Української Держави, більше того, промосковських держиморд.

Серед правлячої еліти міста вже кілька днів циркулюють чутки про намагання призначити заступником голови міської державної адміністрації Володимира Казаріна, людини, яка всіма фібрами ненавидить Україну, з усіма негативами політичної діяльності, притаманними російським шовіністам, лобіста інтересів Москви в Криму і Севастополі, чиновником, який нехтує законами.

Так, у газеті «Слава Севастополя» від 11.04.2001 р. була опублікована бесіда Єлисавети Юрздицької з В. Казаріним: «Монолог русского в защиту Украины». У статті були висловлені досить шовіністичні думки, як-то: «Сам себя ловлю на том, что на любимые мною украинские песни, транслируемые по радио или телевидению, стал реагировать с раздражением и недоброжелательностью» чи твердження про те, що «культура Украины – органическая и неотъемлемая часть русской культуры».

В лютому 2002 р. на посаді віце-прем’єра АРК з гуманітарних питань В. Казарін зробив найбільше порушення у друкованих ЗМІ під час виборчої кампанії, виступивши замовником 300-тисячного тиражу «дубліката» профспілкової газети «Народная трибуна». У додатку цієї газети було вміщено провокаційний матеріал «Трюкачи», в якому зачіпалася честь та гідність двох кримських політиків — Сергія Куніцина та Андрія Сенченка.

У лютому 2005 р. в кримське суспільство ним же була закинута провокаційна ідея встановлення в Ялті пам’ятника “великій трійці” і, зокрема, Сталіну, проти чого рішуче виступили кримські татари, які у 1944 році були вислані з Криму саме за наказом тирана.

Діяльність Володимира Казаріна в 2006 р. на чолі т.зв. «альтернативного уряду Криму» запам’яталась в першу чергу організацією антиукраїнських символічних «блокпостів» на Перекопі й біля маяків поряд з Ялтинським портом і на мисі Сарич, учасники яких на словах обстоювали українсько-російську дружбу, а насправді були пропагандистськими антидержавними акціями. Він же публічно став на захист радикальних проросійських акцій агресивної організації «Прорыв».

До нього ж звертались за інтерв’ю щодо антинатовських подій в Феодосії. Вельми суб’єктивні думки, висловлені В. Казаріним, були складовою частиною інформаційної війни проти України і виглядали непереконливими.

Атмосфера ініційованих В. Казаріним щорічних форумів вчителів-русистів призвела до переходу частини їх в розряд антиукраїнських політичних діячів.

Прибічник незаконних рішень місцевих Рад щодо російської мови, В. Казарін пишається тим, що не допустив розширення мережі україномовних шкіл в Криму. Його публічні слова: «В результате мы можем, например, с гордостью сказать – 94 процента школ Крыма – русские» є блюзнірством, наругою і знущанням над елементарними людськими правами.

Ми, представники національно-демократичних організацій міста Севастополя, висловлюємо своє різко негативне ставлення до можливого «заохочення» державною посадою в Севастополі особи із резонансним антидержавним шлейфом попередньої діяльності, що може в ближчому майбутньому загострити політичну і міжетнічну ситуацію в місті.

Закликаємо Вас, Вікторе Андрійовичу, проявити мудрість державного діяча і не допустити кадрових призначень антиукраїнських персонажів на кшталт Володимира Казаріна.

Громадський комітет «Український Севастополь»
Громадська організація "Конгрес українців Севастополя"
Севастопольський курінь українського козацтва
Севастопольське товариство білорусів iм. Максима Богдановича "Пагоня"
Союз українок м. Севастополя
Севастопольська організація всеукраїнської Ліги українських жінок
Севастопольська Ліга "Матері і сестри - молоді України"

18 червня 2006 р.