ЦЕ СОЛОДКЕ СЛОВО «СУБВЕНЦІЯ»

20 січня ц.р. в прямому ефірі ТРК ВМС ЗС України «Бриз» заступник голови Севастопольської міської державної адміністрації Дмитро Базів повідомив, що вперше за роки незалежності України в державному бюджеті на 2006 рік передбачена цільова субвенція для Севастополя в розмірі 9 мільйонів гривень на розвиток у місті української мови і культури. «2,5 мільйони з цієї цільової субвенції передбачається направити на початок будівництва українського колегіуму, унікального навчального комплексу, закладеного напередодні Дня Незалежності України». (До речі, вартість будівництва цього колегіуму в межах 48-50 мільйонів гривень).

Як відзначив Д. Базів, раніше політика Севастопольської міської державної адміністрації зазнавала критики з боку українських патріотично набудованих громадських організацій і політичних партій: «У чомусь ця критика була справедливою, у чомусь – ні».

7 лютого ц.р. Севастопольська міська рада затвердила бюджет на 2006 рік. Таким чином, залишились суто технічні питання подачі програми та прийняття Постанови Кабінету Міністрів України.

Програма освоєння цих чималих грошей приймається в досить закритому режимі – принаймні, Д. Базів та заступник голови СМДА Луцай Г. К. відмовились надати цей проект. Все ж ці пропозиції стали доступними для членів громадського комітету «Український Севастополь».

Навіть побіжне знайомство у перші хвилини викликало подив – виявляється, що «спортивне встаткування» та спортивні модулі, на які будуть витрачені сотні тисяч державних гривень, щонайкраще сприятимуть «забезпеченню функціонування української мови у всіх сферах суспільного життя міста». Суми, заплановані окремим реципієнтам «на розвиток і підтримку української культури в м. Севастополі», вражають.

На цю ж благородну справу планується, наприклад, потратити 112 тисяч гривень окремим рядком. Поховані вони будуть в «Своде памятников» г. Севастополя. Очевидно, управління культури і туризму разом із Д. Базівим вважають, що фінансування видання такої книги не буде пам’яткою імперським устремлінням Росії, а саме внеском в українську культуру. До речі, цей солодкий шматок чиновники, яких не можна запідозрити в палкій любові до держави, «культурно» відірвали під виконання абсолютно іншої, вже існуючої, постанови КМ України.

Наочним прикладом містечкового «дєрібану» є виділення конче необхідних для згаданої мети 320 тисяч гривень за закупівлю «профессиональной сценической площадки» для проведення фестивалів народної творчості, розпоряджатись якими буде севастопольський Центр культури та мистецтва, який розташований в храмі святих Петра і Павла. Де це обладнання буде зберігатись – невідомо, адже в старій будівлі просто немає місця. Але будьте впевнені, це обладнання буде служити на користь культурі. Чи українській?
Суттєві іронічні та знущальні застереження щодо цього пункту під час розгляду бюджету висловив навіть один із далеко непроукраїнських депутатів.

Інакше як цинічним не можна назвати коментар щодо субвенції, який дав кореспонденту газети «Кримська світлиця» заступник голови СМДА Г. К. Луцай: «Деньги будут способствовать развитию украинского языка и культуры, но использоваться они будут и для более свободного функционирования в Севастополе и русского языка».

202 тисячі гривень можуть отримати ансамблі «Калинка», «Сударушка», «Улыбка», «Зёрнышки», «Родные напевы», «Любимые напевы», «Черёмуха», «Посиделки» та ін. Очевидно, що згадані колективи за 20 чи 50 тисяч, в залежності від наближеності до керівництва, зроблять гідний внесок в українську культуру.
«Окремими номерами» за 150 тисяч буде тішити глядачів севастопольський Театр танцю.

На 225 тисяч гривень за рахунок програми збагатиться підприємство «Киновидеопрокат» - таким чином будуть забезпечені «мероприятия по обеспечению бесплатного показа украинских фильмов». Цікаво, хто буде відбирати фільми для показу та як буде контролюватись витрата чималої суми. Контроль за витратою чималих бюджетних коштів, виділених державою, взагалі важливий момент для уникнення зловживань.

Видання краєзнавчої літератури державною мовою на 212 тисяч гривень могло б і тішити українофіла. Але ж ніхто не гарантує добросовісності авторів та їх незаангажованість! Навряд чи видадуть на ці кошти путівник по українському Севастополю, написаний відомим краєзнавцем Вальком Кравченком.

Зауважимо, що Українському культурно-інформаційному центру в м. Севастополі, який вже 10 років робить реальні справи в розвитку української та інших культур в місті, державна (!?) адміністрація не виділяє жодної копійки. Це викликає, щонайменше, подив.

Зате 250 тисяч гривень буде виділено Центру дитячо-юнацького туризму та екскурсій. Автобус, придбаний на ці гроші, буде возити севастопольських дітей виключно на екскурсії по пам’ятних місцях України. На які кошти буде закуплятись бензин, оплата праці водія, ремонт – залишається загадкою.

Менше зауважень викликає програма заходів, підготована управлінням освіти і науки. Базові школи з вивчення української мови отримають суттєві суми на придбання «мультимедійної, комп’ютерної техніки, меблі, спортивного обладнання». Та все ж виникають питання. Яким чином спортивне обладнання буде сприяти функціонуванню української мови? Чи будуть комп’ютери наповнені українськими програмами та, що найважливіше, змістом? Чи буде забезпечена мультимедійна техніка українськомовним продуктом? Яка гарантія, що школярі будуть користуватись саме українськомовними сайтами в Інтернеті? Чому не передбаченi окремим рядком витрати на передплату періодичної української педагогічної, культурно-інформаційної преси? А це питання є одним із найважливіших – адже не можна применшувати роль вчителів у забезпеченні майбутнього країни. А вчитель повинен бути інформаційно озброєним і гарантовано отримувати сучасні знання.

Якість викладання української мови буде контролювати інспекція по контролю за діяльністю закладів освіти. Не подумайте, що на громадських засадах – за 100 тисяч. Ну, там комп’ютери для моніторингу і інші канцтовари…

Дісталось масла з ікрою на хліб і відділу у справах молоді і спорту – якихось 600 тисяч, та все ж… Якими силами будуть проводитись конференції(?), практичні семінари(?), круглі столи(?), «тренінги» - нікому невідомо. Невідомо і те, чому вони будуть присвячені з огляду на специфіку відділу. Збирається цей відділ аж на 300 тисяч провести святкування днів історії України, поширювати культурну (хоча це не їх єпархія!!) українську спадщину.

Натомість один із найважливіших сегментів забезпечення функціонування української мови «у всіх сферах суспільного життя міста» - управління у справах преси та інформації – отримало взагалі копійки. Щоправда і там є питання. Що таке «створення навчальної програми «Вивчаємо українську мову» за 50 тисяч гривень і чому ця сума співставна з фінансуванням українськомовного додатку до газети «Севастопольские известия»? Але ж в місті, де за переписом живе 80 тисяч українців, з яких не менше половини володіють рідною мовою, практично немає незалежного і цивільного видання українською мовою!

Купленим і розбещеним політиками журналістам «Народного каналу» та Севастопольського телебаченню (яке мусило б проводити державницьку політику) ніколи займатись культурно-історичною просвітницькою та інформаційною діяльністю українського змісту саме місцевого ґатунку замість трансляції пропагандистських консерв московського виробництва. Можливо, треба було б виділити кошти на перенавчання російськоорієнтованих журналістів і ознайомити їх із засадами української культури, історії, навчити мові. Не завадило б організувати на СДТРК самостійну українську редакцію із журналістами, які не припускалися б суржикових та логічних помилок при простому перекладі сюжетів основних новин, а в першу чергу висвітлювали події українського життя в місті. Категоричний протест викликають і мізерні суми грантів в 20-30 тисяч за створення циклів матеріалів, присвячених українській культурі та історії, які співставні із сумами, виділеними невідомим ансамблям для придбання чи пошиття костюмів.

На думку членів громадського комітету «Український Севастополь», при затвердженні постанови Кабінет міністрів мусить приділити особливу увагу саме на розвиток українських по суті телебачення, радіо і преси, зважаючи на гнітючу присутність у місті промосковських пропагандистських ЗМІ, які разом із проросійськими партіями та агентами Кремля ведуть антиукраїнську діяльність і розпалюють в місті міжнаціональну та релігійну ворожнечу.

Ще одним із шляхів цивілізованого вирішення проблеми та раціонального використання коштів мусить стати широке громадське обговорення, скажімо, на круглому столі із залученням чиновників від новітньої влади та громадських організацій, які мають на меті збереження та розвиток української мови та культури в Севастополі. Адже було сказано: влада мусить бути прозорою. У такому випадку розподіл державної допомоги не буде виглядати профанацією і глузуванням над самою ідеєю.

Очевидно, логічною є вимога виділити необхідні кошти закладам та організаціям, які зарекомендували себе у конструктивній культурно-просвтницькій роботі в цьому напрямку, як, скажімо, телерадіокомпанія ВМС ЗС України "Бриз" чи згаданий УКІЦ.

Та найбільша небезпека в реалізації задумів зачаїлась в антидержавній і антиукраїнській більшості, що склалась у Верховній Раді України, яка знову включила в порядок денний розгляд проекту Закону «Про місто-герой Севастополь». Кон’юнктурні інтереси деяких партій в прагненні влади, особливо партій реваншистських і шовіністично-антиукраїнських в ВР України, небезпека бездіяльності державних органів і підтримка таким чином сепаратистських та антиукраїнських настроїв, які буйно цвітуть у місті не перший рік, колапс влади можуть призвести до таких фатальних результатів, після яких навіть наміри «дєрібану» 9 мільйонів на забезпечення функціонування української мови у всіх сферах суспільного життя міста(!) та розвиток української культури в Севастополі можуть залишитись нездійсненними.

Громадський комітет «Український Севастополь».
10 лютого 2006 р.

Микола ВЛАДЗІМІРСЬКИЙ ЯК НЕ «ПРОФЕСТИВАЛИТИ» ДЕВ`ЯТЬ МІЛЬЙОНІВ?