Кілька сотень глядачів вже мали задоволення переглянути прем'єру першої в Севастополі вистави українською мовою – саме нею Молодіжний Театр на Великій Морській звітував про виконання державного замовлення, яке профінансувало Міністерство культури і туризму України.
Прем'єру було приурочено до 19-ї річниці театру, яку святкували 16 лютого. За цей довгий час колектив пережив чимало труднощів – коли допомагала любов глядачів і віра в правильність вибраного шляху, і радісних подій, як-от перемоги на фестивалях чи вдалі гастролі в містах України, Білорусії та Росії. "Мало того, що сам театр – суцільний експеримент – бо зібрались молоді талановиті люди і без вказівки чиновників створили театр, – каже завідуюча літературною частиною Тетяна Кудрякова. – Але такого незвичайного проекту не було – в спектаклі за п'єсою українського драматурга Володимира Канівця "Як наші діди парубкували" севастопольські артисти заговорили мовою персонажів. Недарма кажуть, що заговорити мовою іншого народу – зрозуміти його душу. І на думку багатьох глядачів, це культурне взаємопроникнення відбулося вдало.
"Робота йшла непросто, – каже художній керівник театру і режисер спектаклю Людмила Оршанська, – але за три місяці нам вдалось подолати і труднощі зі знанням мови, і психологічний фактор.
З вибором п'єси нам допомогли тернопільські колеги на одному з фестивалів. Ми ознайомились, нам сподобалось, і вирішили, що це нам під силу".
Режисер-постановник Ольга Ясинська, сама родом з Вінниччини, каже, що одним із вирішальних моментів при створенні ліричної комедії і здійсненні творчого задуму стала сучасна популярна музика – у виставі використані пісні Олега Скрипки "Країна мрій", "Ми були на селі", "Весна". Романтизм цієї музики якнайкраще підійшов до теми любові двох молодят та до можливостей створення фантастичних сцен. А всі інші постановочні і танцювальні моменти вдало нанизались на таку природну основу. "Хочеться, щоб вистава жила, щоб севастопольські глядачі не боялись української мови – адже все на сцені зрозуміло, все красиве, сучасне, прийнятне і живе – театр не використовував якісь музейні чи етнографічні речі". Українські костюми водночас і народні, і колоритні, і сучасні – дівчатам можна було б в цьому і вийти на вулицю.
Художник Тетяна Карасьова в розмові з кореспондентом зупинилась на складнощах театру: немає цехів – ні бутафорського, ні пошивочного, ні столярного, гримерного. Придумати можна багато чого, але важко було знайти взут-тя – у нас немає магазинів теат-рального реквізиту, потрібні тканини купляли в інших містах – немає навіть простих українських стрічок. Все робилось силами акторів і на ентузіазмі – чого не повинно бути. "Порівняйте – те, що в Харкові роблять шість чоловік в пошивочному цеху, у нас робила одна Наталя", – каже митець. І все ж усі проблеми були вирішені, і досить вдало.
– Одна справа, коли я просто читаю текст, а інша – коли потрібна гармонійна взаємодія на сцені, то це досить складно, але бажання подолати ці проблеми перемогло, – каже росіянка за походженням, Жанна Терлецька, актриса, яка працює в театрі з перших днів.
Років 40 не користувався українською мовою інший старожил театру Валерій Сенчиков – тоді він востаннє на харківській сцені відіграв дипломний спектакль. Все ж він вважає, що йому було найлегше.
Як бачимо, творчий потенціал Театру на Великій Морській досить великий. Ось приклад ідеї-фікс, яка зародилась ще в 90-х роках – поставити на своїй сцені "Лісову пісню" Лесі Українки – режисер-постановник Ірина Пантелєєва три роки тому виграла всеукраїнський грант на суму 50 тисяч гривень на таку постанову – її трактовка п'єси видалась у Києві найкращою і гідною втілення. Але ж грошей так і не дали.
Після закінчення прем'єрної вистави глядачі стоячи вітали акторів, на другому показі в залі не вистачило місць і довелось користуватись приставними стільчиками, і вже інші глядачі кричали "Браво!".
Наступний спектакль "Сватання в Мар'янівці" – під такою назвою йде п'єса в Молодіжному Театрі на Великій Морській за адресою: пр. Гагаріна, 16 – відбудеться 24 лютого. Залишилось назвати виконавців основних ролей: Савку Щербину грає заслужений артист АРК Олег Флеєр, Василина – Жанна Терлецька, дід Северин – Валерій Сенчиков, сват Матвій – Віктор Куклін, Галя – Ліза Безсокирна, Тимофій – Матвій Черненко.
Додам, що виставу вже встигли обговорити і в церкві, і в Союзі українок, і в навчальних закладах, і в приватних розмовах; хтось переглянув її вже двічі. "Яка чарівна українська мова! – сказала після прем'єри зі сцени депутат міської ради Тетяна Сорокіна і додала: – Наверное, все наши севастопольцы это мнение разделят!"
Побажаймо ж акторам вийти на сцену у цьому спектаклі хоча б кілька сотень разів!

Фото Олексія ЗАБУСИКА.

"Кримська Свiтлиця" #8 за 23.02.2007

Ще фото з вистави