|
|
|
|
Лукінюк Михайло Васильович
Лукінюк Михайло Васильович народився 17 лютого
1950 року в селі Черепківцях, що на Буковині, в родині залізничника,
ветерана війни. Закінчив сільську восьмирічку, потім - Чернівецький
залізничний технікум. Працював колійним робітником на будівництві
залізниці в Кольському Заполяр'ї, а відтак - бригадиром на
залізничних коліях Західного Сибіру. В 1969-73 рр. проходив
строкову службу на кораблях військово-морського флоту, старшина
команди радіометристів артилерійських.
Після демобілізації працював у Чернівцях на заводі "Гириконд"
налагоджувальником електровакуумного устаткування. Закінчивши
1980 року факультет хімічного машинобудування Київського політехнічного
інституту, працював за направленням у Всесоюзному НДІ нафтопереробної
та нафтохімічної промисловості. З 1983 р. - на кафедрі автоматизації
хімічних виробництв Національного технічного університету
України "Київський політехнічний інститут": науковий
співробітник, викладач спеціальних технічних дисциплін. Автор
багатьох винаходів у галузі приладо- та апаратобудування,
нагороджений знаком "Изобретатель СССР".
Є автором десятків науково-технічних публікацій, історико-публіцистичних
статей, збірки поезій "Сполохи серця" (1996), книги
"Україна - Крим - Росія: сучасне на тлі минулого, або
старі міфи і нова реальність взаємин" (2000), редактор-упорядник
альманаху поезій викладачів, студентів і випускників Київського
політехнічного інституту "Щирого серця слова: З політехнічного
Парнасу", виданого до столітнього ювілею НТУУ "КПІ"
(1998). Засновник і голова літературно?історичного клубу НТУУ
"КПІ" "Поліпарнас" (існує з 1998 р.),
головний редактор літературно-художнього альманаху "КРИЛА"
(виходить з 2001 р.).
Одружений, має двох дочок і внучку Лесю.
До
розділу "Просвіта"
|
|
|
|
|
|