Українське життя в Севастополi Юрій Гнаткевич Уникаймо русизмів в українській мові! Вправи

Юрій Гнаткевич Уникаймо русизмів в українській мові! Вправи

Жартома про серйозне Вправа 1. Відредагуйте текст. Перве виступлєніє народного депутата Вероніки Сердюк

Шановні дєпутати! Драсцє, уважаємі ізбіратєлі! Іскреннє благодарна Голові Верховної Ради за довєріє, який дав слово простій трудівниці-провідниці. Благодарю фракцію незалежних за те, шо приютили мене у своїй фракції і надіюсь на їх помощ, бо я ж ше не маю політичного опита. Сама я, як ви, навєрно, помните, пройшла не по списку, а путьом чесной борьби з газовщиком, банкіром і головой колгоспу от компартії.
Народ довірив мені і я постараюсь оправдать.

Кандідатом у депутати мене висунув трудовой колєктів нашого поїзда. Я сначала сумнівалась і не рішалась. Но Геля умная дєвочка, хоч і молоде таке. Мовчить-мовчить, а іногда як скаже, то хоч записуй. “Не будьте дурною! — посовєтовала.— Висовують, то йдіть! Ви чули, як вони там сваряться? Развє Ви гірше за них лаяться вмієте? Ви шо, не зумієте бігать поміж рядів і кнопки нажимать за отсутсутвующих? А хіба развє Ви за стільки год не привикли за твердим столом куняти? Чи Ви, може, за них гірше жизнь
знаєте? Вони шо, в общих вагонах їздять та ламають голову, шо ж воно в них воняїть? Їх даже у купейних нікогда не побачиш. Вони в СВ їздять. А Ви только-только в СВ устроїлись, так чого ж Вам кар’єру не продвигать дальше? Тєм болєє, шо Вас обше собраніє поїзда висунуло”.

Я, дєйствітєльно, поначалу сомнєвалась. Бо який, думала, у мене шанс? Вони там такі грамотниє усі. А потом, коли всі пасажири поснули, стала розмишлять і поняла, шо шанс єсть. Во-пєрвих, знаніє жизні. Ох, скільки ж я людей перевозила і в Україні, і за граніцей. Сколько я надивилася і наслухалася. Боже, як тепер люди бідують, як бідують! Не те шо раньше було: зарплата вовремя, пенсія вовремя. С водкой, правда, туго било... Да й с закуской бивало всякоє. Самі помните...
А вот за граніцей люди прекрасно живуть. Ой, як живуть! Сама бачила. Один пасажир якось з Германії їхав. До утра мене убєждав, шо ми ніколи так жить не будем. Земля, каже, да. Природа, каже, да. Люди, каже, роботящі, да. А от начальство — одні хапуги, взяточніки і злодії. Кожен тільки для себе. Якби, каже, взяти те, шо за день у нас украдуть, то всю Германію можна целий місяць безплатно кормить. Але я зі злодіями бороться вмію. Я однажди двох у Шепетівці на вокзалі міліції здала. Борьба за харошу жизнь для простого народа — ето преждє всєго борьба со всєобщим злодійством і мафієй. Посадимо всіх олігархів, тоді житимемо, як у Європі.
Так шо жизнь я знаю. Ето на виборах дало мені большой плюс. Но нє ето главноє. Популярность у мене високая! Мої соперники сильно ж уже в депутати пнулися. Банкір пакети з крупою (гречнєвой, кажеця) безплатно роздавав, кой-кому по два долари всовував і з мєстними головами сельсовєтів совєщанія проводив. Газовщик газ до двох сіл у темпі тянув, а всім селам обіщав до слєдующої зими протянуть. А голова колхоза бив себе у грудь і клявся, шо ніколи не допустить, шоб земля стала товаром, бо частная
собственность на землю це, казав, голод для народа. Колхозники ж бояться, шоб колгоспи не розпустили у частну собственность, бо, кажуть, де ж ми тоді красти будемо і де будемо брати тєхніку для обработки городов. А я нічого нащот землі не обіщала і гречки не роздавала. Я за щот смєлості і популярності вискочила. Всі соперники перед телєкамерой мнялися, камери боялися. А мені та телєкамера, шо сестра рідна. Камєри тепер я не боюсь. Мене в СВ уже два года снімають. І одну, і з Гельою, і з пасажирами
на діванє. А мнє байдуже!

А як всі мої соперники старалися! День Совєтской Армії вже нєдєля як прошов, а вони все участніков поздравляють. До восьмого марта ще двє нєдєлі, а вони вже всіх женщин без ісключєнія щиро вітають, всього самого лучшево желають. А один, помню, таке ляпнув: “Зичу всім жінкам палкого кохання!” Господі, і де вони таких слов набралися?. Слов набралися, а ума не очень, бо хто тебе, спрашується, ізбере, як тебе ніхто кроме родичів і сотрудніков не знає. А мене знають! Скільки пасажирів мене знає! А як в СВ перевели, так вся страна узнала, на вулиці узнавать стали. Мої патрети раньше дєпутатов на заборах вішать почали. А які пісьма пишуть! Один причепився: переписуваться предлагав. Питає: “Ви шо, весь час у купе жівйотє?” Фото прислав. Всьо врємєні не знайду отвєтіть.

Я женщіна січас популярна і свою програму маю. А потом же говорят, шо якийсь Глоба сказав, шо у нас слідуючий президент жєнщіна будєт. У Швеції, слихала по радіо, половина женщін у парламенті. Той парламент у них якось странно називається, шо я й вимовить не смогу. Народ понімає роль женщіни в совремєнном обществє. А там і в президенти могу податься. Я то нікогда сама не захочу, але ж толкать можуть. Є, правда, в мене одна конкурентка. Є одна. Ось вона, бачу, на мене смотрить, глаза от бумаг
оторвала. У мене в СВ з молодим, красівим, чорнявим у купе їхала. Вони й тут усігда разом ходять. На того пісатєля, шо про чортів писав, схожий. Ізвіняйте, шо фамілії пісатєля ніяк не вспомню. Нікчорту пам’ять стала. А по украінской мові і літературі я четвйорку імєла. Да, на Гоголя, спасіба. Так оце вони цілу ніч над бумагами сиділи. І як його можна всю ніч напрольот висидіти? Я все прислухалася. Мало шо, думаю.
Спрашую: “Мо шо нада?” А він мені: “Програму составляєм. Кофе приносітє через каждий час, пожалуста”.

У мене всякі у купе їздили. Я через СВ багатьох депутатов знаю. Я на їх помощ рощитую. Я не боюсь отвєтствєності. Одно, шановні депутати, мене пугає. А шо, як разниє бізнесмени мені хабарі або взятки подсовувать начнуть? Я у поїзді всяке бачила. Їхать хоче — дєньги тиче. Нікогда не брала... Нікогда не брала. Бувало тільки, шо вже аж вдома гроші в сумці обнаружую. За взятку не боюсь. Больше боюсь, шо машину чи кватіру подсовивать начнуть, шоб потом діскредітіровать. І мікрохвона ще трохи боюсь. Камери, нєт, не боюсь. А мікрохвона боюсь. Тут один в мене, як його, інтерв’ю брав. Про условія і всьо такоє, про нарушенія графіка поєздов. Так мені ніби заціпило. Всьо понімаю, а слов не нахожу. Стараюсь культурно говорить, грамотно. А він мені: “Не условія, а умови, не нарушенія, а порушення.” А один, помню, з Харкова їхав, то казав, шо скоро у нас рускій язик опять государствєнним буде. Каже, що вони рехверендум
проведуть. Галичани, каже, не могут нам свой язик насільствєнно нав’язивать. А наші украінци, каже, люди умні. Вони по-украінскі балакать стісняються і поетому рускому язику скажуть “да”. Мнє лічно, чесно скажу, всьоравно, потому шо я оба язика харашо знаю. У поїзді всєму научать.

Шановні депутати! Подвєдьом ітогі. Я й так уже заболталась. Я за людей буду думать. Нічого собі лічно брать не буду. Я й без зарплати работать могу. Роблять же люди. І бояться не нада мене. А то газети писали, шо якась проводніца нєдавно дєпутата отравить хотіла, з Тєрнополя їхав, шось йому у чай подсипала. Я вам нічого подсипать не буду. Вот увідітє. А буфет тут у вас хароший. Неплохой буфет. Нєкоториє говорят, шо я не фігура. Нормальна фігура. Треба непредвзято дивиться. І нєпрікосновєнность мені не нада. Це Геля у нас недотрога. Красіва, а недотрога. А я согласна буть прікосновєнной. Хватить государство розкрадать та над людьми іздіватись. Така моя вкратце програма. Благодарю всіх за вніманіє і готова отвєтіть на любой вопрос.

Вправа 2. Відредагуйте текст.Випишіть з тексту вжиті оратором русизми. Невідредагована стенограма виступу одного депутата в "Різному"

     Шановний Голова! Шановний Віктор Володимирович!
     Прошу всіх до уваги! Я хочу тут сказати слідуюче. Ми всі тут вмісті сидимо вже на протязі чотирох років. На протязі чотирох років ми справно жмемо на кнопки, вносимо і одобряємо разні предложення, приймаємо активну участь у розробці законів. Ми єдинодушно одобряємо всі програми уряду, хоча вони й не воплощаються в життя. Нам тут неплохо. Ми своєчасно ходимо в дві години на обід, систематично получаємо зарплату і гроші за командіровки.
     Ми всі тут навчилися гарно висказуватися. Але ми бачимо, що наше суспільство перебуває у тяжкому положенні. Вже шостий уряд маємо. Ніякий уряд нічого харошого не зробив, бо нічого в них не получається. Хіба я неправий? Останні дії уряду це лишній раз доказують. Мова йде про систему налогів. Обіщали, обіщали, а віз і нині там. Кому такі налоги можуть понравитися? Нікому. Вони задушили нашого виробника і не дають йому дихнути. Вже надоїло наших прем’єрів заслуховувати. А тому я піднімаю питання про відставку уряду. Я рахую, що його бездіяльність у сфері налогової політики веде, чесно говоря, до підриву економіки, тормозить розвиток соціальної сфери. Вона наносить урон державі. Важко собі представити, але президент це спокійно наблюдає, мір ніяких не приймає. Ми повинні це добре уяснити і накінець поставити точку. Державу треба якось спасати. Я лічно требую відставки. Всі повинні піти у відставку, так як всі цього заслуговують: і уряд, і президент, і Голова Верховної Ради. Да, да ...! І
Ви, пан головуючий, не улибайтесь і не лишайте мене слова. Ви постоянно порушуєте регламент. Слово даєте, кому хочете, а чиї погляди Вам не нравляться, тому не даєте, а як дасте, то одразу перебиваєте. Я вніс предложення і настоюю на відкритому голосуванні. Нехай люди знають, хто тут за народ дбає, а хто попав сюди случайно.
Умісно нагадати ще про деякі моменти, хоча їх нема у повістці денній. Заєць, Іван, не мішай говорити! Ти тут по кожному вопросу на трибуну вискакуєш і я тобі не мішаю.
І ти, Мовчан, мовчи! Коли ти тут якусь чепуху нащот государствєнного язика ніс, то я зуби сціпив і мовчав. Додуматися нада, шоб український только один державним був! А як бути тим українцям. которі руским общаються?
     Тут поповзли про мене брехливі слухи, ніби я вже вісім разів був у командіровці за границею. Я вже звик, що мене звинувачують по всякому поводу. Щодо цього мушу дати слідуючу справку. Я в двох словах. Я являюсь членом Комітету у закордонних справах. І Комітет уже дав своє заключення. А ще брешуть, шо я відкрив щета у двох банках в Швейцарії. Возможно, хто й відкрив, але тільки не я. Я у Швейцарії нікогда не був і даже не знаю, де вона та Швейцарія, чи в Азії, чи в Африкє. Не виключайте мікрофон, потому шо єслі....

До змісту

До розділу "Просвіта"