Євген ҐОЛИБАРД
НЕ ЛИШЕ ВУГІЛЛЯ, А Й НАФТИ ТА ГАЗУ В УКРАЇНІ ВИСТАЧИТЬ НА СОТНІ РОКІВ!

Нафти в Україні на сотні років!

Деякі вчені навіть вважають, що нафтогазових покладів на території нашої держави може вистачити на п’ять-шість століть, але давайте хоча б наполовину в це повіримо.

від 13.04.2000 р.
№ 02/1-78
п. Борису Устименку,
кореспонденту газети «Одеські вісті»

Дійсно, як Ви стверджуєте, територія Одеської області є перспективною на нафту і газ... в надрах півдня України міститься близько третини прогнозних запасів вуглеводів...

Начальник Департаменту геології
та використання надр Мінекоресурсів Д. С. Гурський

Звідки йде переляк?

Класичне англійське прислів’я — «часи міняються і ми міняємося разом із ними» — здається, зовсім не обходить українські реалії. І тому, так само як і за совєцько-більшовицьких часів, у пелену секретності загорнуто геологічні мапи нашої країни. Секретності від українського народу, а не від урядів деяких інших держав.
Та й те, що вийшло з-за лаштунків секретності, «відповідальні» українські чиновники намагаються применшити, щоб чиновники неукраїнські могли з цього скористатися в своїх інтересах.
Ще у березні 1995 р. тодішній голова Держкомгеології М. Гавриленко оприлюднив інформацію про те, що виявлені запаси нафти в Україні становлять близько 1 млрд тонн.
Щоправда, тут-таки деякі вчені і керівники уточнили, що тільки 17% загального обсягу (тобто 154,8 млн тонн) можливо видобути, а 83% потрапляють у так звану «мертву нафту». Дехто з промисловців пішов далі, «уточнивши», що в кінцевому рахунку можна видобути лише 5% від усіх запасів української нафти. І це при тому, що з родовищ за кордоном видобувається понад 50 відсотків виявлених запасів.
За нині існуючими оцінками, річний видобуток нафти в Україні становить близько 5 млн тонн і наразі все вказує на те, що уряд не дуже збирається розвивати вітчизняну нафтодобувну галузь.
Ще 1993 р. прем’єр-міністром України Л. Кучмою та прем’єр-міністром Росії В. Чорномирдіним було підписано договір про самозабезпечення України сибірською нафтою в обсязі 20 млн тонн щорічно за рахунок відновлення силами українських працівників близько 10 тисяч недіючих свердловин, що вийшли з ладу на промислах Тюмені.
Водночас, в Україні майже вшестеро було зменшено обсяги розвідувального і промислового буріння на нафту.
І хоча, дійсно, десятки тисяч українських нафтовидобувників невтомною працею шукали заробітку у болотах Тюмені для підтримки не лише своїх родин, а й Батьківщини, «самозабезпечення» лопнуло, як мильна бульбашка, тоді як Україна стала ще більше залежною від російських енергоносіїв.
Тим часом, геологи Західної Європи розгорнули масштабний пошук нафти в своїх країнах на шельфі прилеглих морів і швидко досягли бажаних результатів. Так, Норвегія упродовж 10 років створила власну нафтогазову промисловість і швидко довела щорічний видобуток нафти до 100 млн тонн, отримуючи кожного року від продажу нафти і газу понад 30 млрд доларів США.
1995 року в Норвегії створено навіть окремий, так званий «Нафтовий фонд», на якому нині нагромаджено близько 60 млрд доларів, тобто недоторканний запас па випадок будь-яких економічних негараздів, що в 7 разів перевищує річний державний бюджет України!
Велика Британія (яка раніше не мала нафтогазового видобутку в межах своїх кордонів) нині також видобуває в Північному морі 100 млн тонн нафти щорічно. Гнучка енергетична політика цих країн реалізується згідно із класичним англійським прислів’ям, сенс якого полягає в тому, що змінюється все, але незмінним залишається пріоритет національних інтересів.

Плювалізм політиків і реалії геологів

З вітчизняної нафтодобувної практики часів незалежності випливає така арифметика: для видобутку 5 млн тонн нафти в Україні необхідно мати 2200 свердловин і 33 тисячі робітників та інженерно-технічних працівників. Отже, для відповідного збільшення нафтовидобутку, необхідно у потрібну кількість разів збільшити обсяги буріння, чисельність персоналу і, звичайно, суму капіталовкладень.
Для здійснення намірів в інтересах України у нас вдосталь кожного з наведених чинників, не кажучи вже про те, що розвиток нафтодобувної галузі, крім вирішення власне енергетичної проблеми, забезпечив би роботою додатково не менше 80 тисяч працівників вітчизняних підприємств, що виготовляють бурове устаткування і експлуатаційне обладнання, а також здійснюють відповідні монтажні та будівельні роботи.
Ще 25 січня 1968 року тодішній керівник України П. Ю. Шелест подав до ЦК КПCС у Москві доповідну записку, в якій спирався не лише на науковий прогноз, а й на реальні експлуатаційні розрахунки щорічного видобутку в Україні 36 млн тонн нафти.
Як вважає завідуючий відділенням Одеської регіональної Академії наук академік Георгій Лапін, «сьогодні, коли безцінні результати геологічної розвідки осіли у спецсховищах Мінгеології Росії, або продані в Англію, в Києві удають, немовби нічого не знають про наші підземні комори, а обізнаним та особливо настирливим неодмінно відповідають: немає коштів. Парадокс: є кошти, щоб купувати чуже, а видобувати своє — немає?!»
Десятки вже відкритих родовищ на півдні України, за оцінками фахівців, складають лише п’яту частину розвіданих запасів.
Тільки в районі Буджаку Білгород-Дністровського району Одеської області існує п’ять родовищ: Саратське, Вишневе, Бурнаське, Жовтоярське та Тузлівське.
Академік Георгій Лапін: «Я особисто бачив, як через нещільно закрите устя законсервованої свердловини нафта стікала до приямку, а місцеві мешканці черпали її відрами і забирали додому для опалювальних котлів».
А тим часом, Румунія лише зі свердловин південніше острова Зміїного качає близько 1 млн тонн нафти на рік.

В надрах України є достатньо нафтогазових покладів. Час не чекатиме на прозріння українських малопатріотичних політиків. Російські енергоносії — це зашморг на шиї незалежної України.

Ще у червні 1995 р. УТ-1 подало сюжет: голова агрофірми «Кулевча» М. Попов у полі, біля законсервованої нафтової свердловини, розповідає про те, як двадцять років тому геологи пробурили сім свердловин у центрі Буджацького степу, але потім, за наказом з Москви, свердловини затампонували, а інформацію засекретили.

Могли б конкурувати з Кувейтом

На жаль, усе впирається у відсутність доброї, патріотичної волі в нинішньому керівництві України. На тлі пропаганди про нашу енергетичну бідність шилом з мішка вилазить величезне Айдарське родовище (у зоні однойменної річки Айдар Луганської області), де розвідані запаси білої кембрійської нафти, за деякими джерелами (зокрема, за повідомленням колишнього кореспондента обласної студії Луганського радіомовлення Ігоря Тимошенка), оцінюються феноменальною цифрою в мільярди тонн, оскільки розрахунковий дебіт однієї свердловини може становити до 12 тонн нафти на хвилину. І тут немає проблеми «качання», натомість є проблема стримування шаленого тиску великої кількості нафти.
Американський нафтопромисловець, доктор економіки Ричард Харт зі штату Айдахо приїхав в Україну 1993 року з метою інвестувати свої гроші у видобуток нафти. Містер Харт володіє шістьма нафтогазовими компаніями в США і створив сьому — «Козак».
Перед приїздом до нас він вивчив дані аерокосмічних досліджень NASA, а також підсумки досліджень, виконаних вітчизняною георозвідкою в совєцькі часи і котрі з Мінгео СССР «дивним чином» потрапили на Захід.
Пан Р. Харт разом з кореспондентом «Одеських вістей» Борисом Устименком об’їздив увесь Буджацький степ, побачив законсервовані нафтосвердловини біля сіл Жовті Яри і Кулевча, де місцеве населення відрами бере нафту для опалення.
«У вас тут — море нафти, а крім того — двокілометровий шар газогідрата метану та ще й метровий шар антрациту. Я запропонував вам досить вигідні умови: десять відсотків видобутої нафти — мені, дев’яносто — вам. Але мені було відмовлено. Очевидно, у вас є достатньо зацікавлених у тому, щоб тримати Україну в залежності від імпортних енергоносіїв», — підвів риску пан Харт своїм підприємницьким дослідженням в нашій країні. Так і поїхав ні з чим.
Цією публікацією ми продовжуємо розповідати нашим читачам про багатства надр України. Звичайно, газета — це не науковий журнал. Ми не претендуємо на вичерпність, повноту і скрупульозність вихідних даних про родовища і промислові запаси корисних копалин. Геологічні дані традиційно, по-совєцьки, досі оповиті таємницею не тільки для широкого загалу; бо й в середовищі колег-геологів далеко не всім розкрито секрети надр України. Як і за більшовицьких часів, громадяни за кордоном подекуди поінформовані краще про наші справи і можливості, ніж громадяни держави, яким ці багатства належать.
І зрозуміло чому: нинішня влада використовує непоінформованість народу для його надурювання. А особливо в енергетичному секторі, перетвореному владою у сферу кримінальних спекуляцій.
Будемо вдячні всім, а особливо фахівцям, за відгуки на наші публікації на тему енергоносіїв.

«Слово Просвіти», ч. 12 (129), 22–28 березня 2002 р.

«Українські політики присмокталися до російської труби і довкола себе нічого не бачать і не чують».
Геннадій Удовенко,
народний депутат України.

До змісту Євген ҐОЛИБАРД НЕ ЛИШЕ ВУГІЛЛЯ, А Й НАФТИ ТА ГАЗУ В УКРАЇНІ ВИСТАЧИТЬ НА СОТНІ РОКІВ!