Євген ҐОЛИБАРД
НЕ ЛИШЕ ВУГІЛЛЯ, А Й НАФТИ ТА ГАЗУ В УКРАЇНІ ВИСТАЧИТЬ НА СОТНІ РОКІВ!

Кожен із нас має 220 000 доларів!

Дмитро Сергійович Гурський — надзвичайно цікава людина. І не тільки тим, що як професіонал, вміє бачити на кілька кілометрів углиб Землі, а й своєю поетичною натурою та юначим романтизмом, що поєднується із чітким, холоднокровним математичним розрахунком. Д. Гурський — голова Державної геологічної служби; по суті — головний геолог України.

— Дмитре Сергійовичу, із чим у Вас асоціюється поняття геологія України і чим нині можуть пишатися українські геологи?
— Українські геологи можуть пишатися тим, що, старанно працюючи впродовж усього періоду пошукових робіт (а це понад 300 років), вони, за оцінкою вітчизняних фахівців, відкрили і визначили для народу України на сьогоднішній день обсяг корисних копалин загальною корисною вартістю 7 500 000 000 000 доларів США, а за оцінкою зарубіжних експертів з Канадської геологічної служби, відповідних служб США, Австралії, ПАР сума вартості визначених покладів корисних копалин в Україні становить 11,5 трильйонів доларів США.
Бачите, виходить 220 тисяч доларів США на кожного мешканця України, включаючи немовлят.

— Скажіть, Дмитре Сергійовичу, а що конкретно стоїть за цими «моїми» сотнями тисяч доларів?
— Це 97 видів корисних копалин, запаси по яких вже підготовлено геологами для експлуатації і експлуатуються, а також ті 23 види корисних копалин, які вже дорозвідано і ми невдовзі почнемо видобувати в Україні, відмовившись од імпорту.

— Що цікавого відбулося в геології впродовж останніх років?
— Хай говорять цифри. У 1990 році мінерально-сировинний комплекс України дав продукції на 20,1 млрд доларів (зауважте, що бюджет цього року виходить по доходах десь на 8,5 млрд доларів), у тому числі: експорт — 9,7 млрд доларів, імпорт — 6,7 млрд доларів. У точці падіння (після кількох років, умовно кажучи, романтизму), тобто 1998 року, мінерально-сировинного продукту було видано на 8,7 млрд доларів (у два з половиною рази менше, ніж у 1990 році), експорт — близько 2 млрд доларів, імпорт — 7,0 млрд доларів. А тепер погляньмо на два останніх роки за статистикою геологічною, яка будується згідно з вартістю кожного камінчика із 120 видів корисних копалин. Отже, 2000 рік: видобуто — на 17,5 млрд доларів, експорт — на 5,4 млрд доларів, імпорт, на жаль, збільшився до 8,3 млрд доларів. Загалом частка мінерально-сировинного продукту у ВВП збільшилася за останні два роки порівняно з 1990 роком з 23% до 40%, частка в наповненні бюджету — з 35% до 63%.

— Але чи варто цим пишатися?
— Звичайно, особливо пишатися цими показниками не варто. Бо, як бачимо, вони свідчать, що Україна продає сировину, а треба виводити на ринок кінцевий продукт.

— Пане Голово, якби Вам довелося формувати бюджет України, тоді на розробку яких родовищ передусім спрямували б гроші і скільки?
— Грошей ніколи не вистачає (сміється). Але спочатку — до арифметики. Виходячи із нинішнього еквівалента гривні, ми мали в 1990 році 944 млн грн. на геологічний розвиток мінерально-сировинної бази по 60 основних видах необхідних тоді корисних копалин. Бюджет цього року передбачає 362 млн грн., але фактично ми отримали в І кварталі менше половини необхідного.
По-перше, враховуючи реальні можливості нашої економіки і рівень життя народу, а також виходячи з мінімально необхідної заміни імпорту вітчизняною сировиною, я б сьогодні спрямував додатково 200 млн грн. на розвідку і підготовку родовищ легуючих, рідкісних, і рідкісноземельних металів — «вітамінів промисловості». Без цього нам важко конкурувати на ринку металопродукції.
По-друге, таку ж суму я спрямував би на геологічний розвиток паливно-енергетичного комплексу, який треба терміново піднімати з колін.
Ось, бачите, на діаграмі енергетичної сировини — це те, що у нас є і чого нам не вистачає, звичайно, треба розвивати нафту і газ.

— Про це багато пишуть. І наша газета також. Але уточніть, будь ласка, наскільки Україна себе забезпечує цим дефіцитом?
— Округлюючи деякі цифри, наведу близькі до реалій: по нафті ми себе забезпечуємо на 10%, по газу — на 20%.

— А які перспективи?

— Перспективи у нас просто грандіозні. Упродовж минулих років, починаючи з розквіту родовищ нафти Борислава і газу Шебелинки (видобували тоді до 68,3 млрд куб. м газу на рік; якраз стільки сьогодні потрібно Україні для задоволення своїх потреб), «годували» цим газом не тільки Україну. Досягали річного видобутку нафти 14,6 млн тонн.
Так от, за весь попередній період ми використали лише до 30% від усього того сировинного нафтогазового потенціалу, що його на сьогодні виявлено геологами в Україні! І це ще не все...

— 200 мільйонів гривень на розвиток сировинної бази — це зрозуміло. Проте, чи є технологічна, методична гарантія їх ефективного використання?
— Сучасні методи геологічного пошуку — від прогнозування до виявлення родовищ і визначення запасів корисних копалин — не викликають у нас жодних сумнівів, бо геофізичні методи пошуку в Україні — на дуже високому рівні, а наша спеціалізована компанія «Укргеофізика» посідає п’яте місце у світовому рейтингу подібних організацій.

— Є інформація, що земля України на всю її глибину — є багатством: від родючих ґрунтів на поверхні до рідкісних металів і дорогоцінного каміння в глибинах. У скільки б приблизно Ви оцінили вартість одного гектара землі України?
— Із наших з Вами розрахунків виходить у середньому 19 млн гривень за гектар. Але тут важливо також враховувати структуру. Якщо виходити з прогнозованого ВВП України на XXI сторіччя, то він, за оцінками експертів Ради з вивчення продуктивних сил, Інституту економіки НАНУ, інституту Разумкова, інших, мінеральний комплекс (а саме його стосуються ці 19 млн грн. за гектар) становить лише до 60%, крім того, родючі ґрунти наші, про які ми так часто згадуємо, — до 20%; води наші екологічно чисті — 11%; ліси наші — 7%... Ну, а найбільший відсоток — цс ми з вами, народ України. Так що не все можна охопити цифрами.

— Зараз стало практично можливим купувати землю. Як вважаєте, що треба зробити, щоб захистити інтереси України від пограбування її надр?
— Ми вже це робимо. Зокрема готується нова редакція Кодексу України про надра, яка враховує наш попередній досвід, у тому числі й сумний (адже ми виробили, крім іншого, наприклад, 26,6 млрд тонн відвалів-відходів гірничодобувної і гірничопереробної промисловості). Мені випало знайомитися з нормативно-правовою літературою на цю тему інших держав; наприклад, 250 томів гірничого законодавства Канади, близько 200 томів цього жанру США, а також Австралії, ПАР, інших країн Африки, Європи... До речі, дуже близькою до нас є законодавча база Франції.
У роботі з удосконалення законодавства не повинно бути поспіху і революцій. Головне — це поставити бар’єри перед вузьковідомчими і бандитсько-олігархічними інтересами.

— З Вами цікаво розмовляти. Мабуть, і кар’єра Ваша була цікавою, працювали у багатьох країнах...
— Різні покоління моєї родини були пов’язані з гірничою галуззю, а тепер уже й діти. Кар’єра почалася від того, що на п’ятнадцятому році життя я залишився наодинці з собою і, звичайно, самостійно вибирав для себе шлях.
Геологорозвідувальний технікум, Іркутський держуніверситет, експедиції, уранове родовище Стрельцовське, поліметали Забайкалля, алмази і золото Якутії, золото Колими, Чукотка і Красноярський край, Марокко, Алжир, Туніс, Малі, Нігер, Сахара, Калахарі, ПАР, Намібія...
Довелося поїздити і показати, на що ми здатні. Тепер ось відроджується геологічна служба України, в апараті якої до 60 чоловік, котрі управляють величезним геологічним господарством держави, в якому зайнято 37 000 працівників близько 100 спеціалізацій і 46 підприємств різних форм власності.

«Слово Просвіти», ч. 16 (133), 19 – 25 квітня 2002 р.

До змісту Євген ҐОЛИБАРД НЕ ЛИШЕ ВУГІЛЛЯ, А Й НАФТИ ТА ГАЗУ В УКРАЇНІ ВИСТАЧИТЬ НА СОТНІ РОКІВ!