Просвіта Дзвін Севастополя Союз українок ТРK Бриз
На першу Галерея Вільна трибуна УКІЦ УГКЦ
Відгуки Бібліотека Пласт Смішного! Лінки

В СЕВАСТОПОЛІ ГОВОРИЛИ ТІНІ...

У травні вже удев’яте в Севастополі пройшов Міжнародний телерадіофестиваль «Перемогли разом», який присвячений подіям минулої війни. Очевидно, що одним із критеріїв для журі є підтримка ідеологічної концепції такого творчого відображення «Великої Перемоги», яка корелює зі сталінським тостом «За русский народ!», виголошеним на кремлівському прийомі на честь командувачів військ Червоної Армії, який відбувся 24 травня 1945 року в Георгіївському залі Великого Кремлівського палацу. Інакше нічим не можна пояснити той факт, що документальний фільм «Коли говорять тіні» не лише не був продемонстрований на екрані, а й взагалі ніяк не помічений журі.
Презентація фільму Тимура Баротова, який є автором сценарію, продюсером і режиссером, відбулась 22 червня 2013 р. у кінотеатрі «Перемога», що на вул. Велика Морська у Севастополі.
Більше сотні глядачів, серед яких були представники національно-культурних товариств міста, актори, учні 61-ї школи, просто люди, які прийшли за оголошенням, затамувавши подих, переглянули стрічку, яка однаково викриває нелюдськість тоталітарних режимів Сталіна і Гітлера та ознайомлює з долями людей різних національностей, які брали участь в обороні Севастополя на останньому рубежі — 35-й Береговій батареї. В досить короткому 25-хвилинному фільмі його творцям художніми способами вдалось передати трагізм подій тих часів — довоєнні репресії народів Криму, арешти етнічних німців і їхній розстріл як шпигунів, знищення жителів грецького села Лакі, депортацію кримських татар, вірменів, болгар і греків, представників інших народів. Очевидно, що одні ці перерахування є дражливими для панівної імперської ідеології і могли бути причиною замовчування фільму на телерадіофестивалі «Перемогли разом».
Художній образ душі-«тіні» кожного із загиблих героїв відкриває завісу тієї іншої частини історичної правди, яку потужна імперська пропаганда ігнорує чи просто приховує нескінченною кількістю пронизаних совєтською ідеологією програм, фільмів, статей, книг, репортажів і т. д. про війну і нав’язуваних шаблонів. Будучи за змістом документальним, фільм максимально наближений до художнього і знімався на громадських засадах (і актори, й технічний персонал витрачали свій власний час і кошти) з особистої ініціативи автора і режисера. Разом із відсутністю використання фотографій, хроніки і «голів, що говорять» — різних істориків, експертів, навіть ветеранів та інших фахівців, натомість ролі всіх героїв непогано зіграли не професійні актори, а звичайні люди. Особливо щемливі почуття викликає група відвідувачів музею 35-ї Берегової батареї — школярів.
У кожній короткій історії стиснуті трагедії цілих народів, що пішли у вічність, згадуються і маловідомі факти репресій народів Криму в 1936-1937 рр., перейменування населених пунктів Криму.
Під час обговорення стрічки глядачі довідались і про нелюдську заборону з боку тоталітарної влади депортованим повертатись на свою малу Батьківщину — в свої села і міста.
Заступник голови регіонального меджлісу Талят Сулейманов висловив вдячність колективу творців фільму і поставив його в один ряд з нещодавнім фільмом «Хайтарма», бо депортація народів і їхній геноцид неприпустимі в цивілізованому суспільстві. Очевидно, що необхідно засудити такі дії тоталітарної держави і тих, хто, переступаючи закони справедливості і людяності, до того ж обмовляв і оббріхував цілі народи.
Голова Асоціації національно-культурних товариств м. Севастополя Валерій Милодан теж висловив вдячність за створення непересічного художньо-публіцистичного фільму, який закликає до покаяння. Без цього неможливо побудувати цивілізоване суспільство. Також він відзначив, що у Севастополі досі не створена Книга Пам’яті жертв політичних репресій, як-от видана 6-томна у Криму, існують якісь сили, що не хочуть торжества історичної правди і не дозволяють навіть ознайомитись зі списками депортованих у часи війни.
Заступник голови Севастопольської організації Спілки офіцерів України Тимур Баротов є капітаном 2 рангу запасу, його дід загинув під час боїв у 1943 р. в Україні, батько — офіцер і воював в Афганістані, і тому військова і воєнна тема йому близькі.
Більше 100 осіб взяли участь у створенні фільму, який нині має російськомовну і українськомовну версії. Тимур Баротов повідомив, що готується версія кримськотатарською та однією з європейських мов. За його словами, йде робота над створенням плану перегляду фільму військовими, планується співпраця із телеканалами, розміщення в Мережі. Фільм вже замовлений однією із таджицьких телекомпаній і готується до відправлення.
Т. Баротов висловив вдячність всім, хто фінансово і матеріально допомагав у створенні фільму.
Перегляд кінострічки відбувся за сприяння генерального директора СРДТРК Сергія Норманського, який звернувся з проханням до відділу культури надати для перегляду один із залів кінотеатру «Перемога» у День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни в Україні.

Микола ВЛАДЗІМІРСЬКИЙ

"Кримська Свiтлиця" > #26 за 28.06.2013 >

 

Ідея та наповнення - Микола ВЛАДЗІМІРСЬКИЙ