Був 1635 рік. У Прусcії, понад балтійськими берегами, йшла чергова польсько-шведська війна. Війна йшла мляво і затягувалася, польські війська ніяк не могли досягнути бажаної для них переваги.
У Балтійському морі панував шведський флот, який своїми діями зривав намагання поляків закріпитися на балтійському узбережжі та повідбирав у них прусські порти.
Польща флоту не мала, але існував флот на Запорожжі. Пригадавши подвиги козаків у Чорному морі, в королівському дворі намовили короля Владислава використати козацький флот проти шведів на Балтійському морі. Владиславу ця пропозиція сподобалася, і в травні король направив розпорядження полковнику війська Запорозького Костянтину Вовку зібрати півтори тисячі козаків „добрих і з морем обізнаних” та направити їх на Німан. Одночасно він виділив кошти на будівництво 30 ча¬йок.
Костянтин Вовк вважався серед козаків досвідченим козацьким командиром з великим досвідом морських походів у Чорне море. Він неодноразово шарпав турецькі фортеці та брав приступом великі турецькі кораблі. Це був надійний командир, людина лицарської честі, слова і діла, і, що було найголовніше для поляків, він не підтримував козацького „свавілля” та був лояльним до короля.
Козаки погодилися взяти участь у морській акції проти шведського флоту, і незабаром їхні майстри у Юрбурзі, на прусському кордоні, вже будували чайки для походу.
Костянтин Вовк – записав, перебуваючи у Пруссії, польський хроніст О.Радивил – „чоловік свідомий, спритний і досить суворий”, привів свій полк 19 липня через Литву „у великому порядку”. Це була приємна несподіванка для поляків і литовців, бо вся Литва з жахом чекала прибуття запорожців. Далі О. Радивил розповідає, як у Городку і в Ковно, де був присутній він сам, місцеві мешканці з задоволенням частували козаків їжею і напоями, але козаки дуже поспішали і „були відправлені прихильними бажаннями”.
Із гирла Німану козаки на чайках пішли під Королевець (нинішній Калінінград).
І хоча війна вже підходила до завершення, король Владислав все-таки мав нагоду перевірити козацьку звитягу на морі. А Радивил мав змогу побачити особисто і досить докладно описати морську битву ескадри Костянтина Вовка зі шведськими бойовими кораблями.
У ніч з 30 на 31 серпня ескадра Вовка штормовим морем здійснила нічний перехід з-під Королевця до Піллау (Балтійськ), на рейді якого знаходилась шведська ескадра. Причому козаки пройшли не виявленими шведами.
Рано-вранці шведи помітили не бачений ними раніше тут флот. Як пише Радивил: „Остовпіли, потім привітали їх кулями з гармат”. Та побачивши, що гарматна стрільба марна, прислали парламентаря з питанням: „Що за люди, за чиїм наказом і чого тут хочуть?” Відповіли їм, що вони є козаки запорозькі, прийшли за королівським наказом і чекають його розпоряджень.
Потім ескадра Костянтина Вовка бойовим порядком вийшла в море і атакувала агресивний шведський бойовий корабель.
Після короткого але запеклого абордажного бою козаки „захопили його і дуже настрашили тим шведів”. Морська перемога над шведами в морі значно прискорила їхнє бажання підписати перемир’я з польським королем. Козаки в бою захопили не простий бойовий корабель, а корабель, „наповнений амуніцією і провіантом для війська”. Все це стало бойовими трофеями, і, як пише Радивил, козаки „все спожили”.
Захоплений козаками шведський корабель дав змогу польському королю незабаром виміняти його на свій королівський корабель „Чорний орел” раніше захоплений шведами в Піллау.
О. Радивил, який ніколи не був прихильником козаків, як свідок тих подій, залишив чи не єдиний в історії козацького флоту опис походу козацької ескадри морем. І його слід привести повністю: „І чисте диво на такім малім судні, оплетенім в’язками тростини, противитися роз’яреному морю! Коли вітер високо підносить пінисті хвилі і здається ось-ось їх розкидає, вони носяться на хвилях, прикриті від води тими плетеними в’язками, прив’язаними з обох боків; коли тиша тихо рухає хвилями, вони за поміччю весел пливуть. Бачила те Піллава на очі, як при сильнім вітрі буря, піднявшись, рознесла їх, але без усякої шкоди, повернувшись у свої ряди, вони знов у своїм попереднім порядку стали перед портом”.
12 вересня поляки уклали зі шведами мир на 26 років, а 23 вересня король написав листа полковнику К. Вовку, в якому наказав „іти скромно додому”, одержавши в Торуні зарплату козакам. Чайки і весь припас до них король велів віддати на зберігання в Ковні, де „мали їх переховувати старанно”. З цього можна зробити висновок, що король Владислав і після підписання миру не відрікся від своїх претензій на шведську корону і сподівався ще використати козацький флот на Балтійському морі.
Так завершилася бойова операція козацького флоту на Балтійському морі. Вона довела всім, що флот запорожців може дати собі раду не лише з турецьким флотом на Чорному, а й зі шведським на холодному Балтійському морі, що український козацький флот є високопрофесійною бойовою структурою, з якою вимушені рахуватися як на півдні, так і на півночі та заході нашого континенту.
Далі, по прибутті в Україну, сліди полковника Костянтина Вовка в історії губляться.
Але і своїм єдиним відомим нам походом на Балтику Костянтин Вовк навічно вписав себе в плеяду талановитих флотоводців України, пам’ять про якого має свято зберігатися у Військово-Морських Силах України.