Тарас Федорович уславився в Україні у першу чергу своїми морськими походами на Чорне море, в яких неодмінно мав удачу. Треба зазначити, що на Січі таких флотоводців було небагато. Прізвище Трясило присвоєне йому на Січі якраз за успішні морські походи – добре тряс він оттоманські береги та морські галери.
Та, як це часто буває в нашій історії, Тарас Трясило є майже не відомим в середовищі українських моряків.
Флотилії в море Тарас Трясило водив в чині полковника чи наказного отамана, тому часто для істориків залишався в тіні гетьманів.
Але саме його, Тараса Трясила, поляки регулярно вимагали видати їм для розправи як ватажка звитяжних морських походів на Оттоманську Порту, з якою Польща раз за разом підписувала „вічний мир”. За це Федорович платив полякам своєрідною „козацькою любов’ю”.
Тарас Федорович і не мислив свого життя без морських походів. Майстром морських десантів він став ще за гетьмана Сагайдачного, добре попрацював у поході з Богданом Хмельницьким у 1621 році. Самостійно водив ескадри з 1622-го по 1628 роки. Втім, його ескадри не завжди були численними. Виходив у море і з 10 – 20 чайками, залежно від того, яке завдання ставив перед собою. Коли гетьман Михайло Дорошенко у 1628 р. втрутився в кримські справи і підтримав військом Шагін-Гірея, до Кафи прибув турецький флот. На підтримку козацького союзника туди ж прибув і Тарас Трясило зі своєю ескадрою. В Кафській затоці сталася велика морська битва, в ході якої Федоровичу вдалося-таки висадити морський десант та об’єднатися з Дорошенком. Якби не зрада союзних татар, Джанібек-Гірею довелося б важко. Після загибелі в цьому бою Михайла Дорошенка Тарас Трясило очолив козацьке військо і вже гетьманом успішно вивів його на Січ, пройшовши з боями весь кримський півострів.
Походи козаків на Чорне море і їхнє успішне протистояння турецькому флоту змусили Західну Європу звернути увагу на Січ. Є свідчення, що з гетьманом Тарасом Трясилом вів переговори трансільванський воєвода Бетлем Габор. Посередником тут виступив царгородський патріарх. Не менше зацікавлення Україною виявила протестантська коаліція. Шведський король Густав-Адольф надіслав своїх послів на Запорожжя, шукаючи порозуміння з „благородними і вольними лицарями – володарями Дніпра і Чорного моря”. Приймав Тарас Трясило послів і з Франції.
Дипломатія гетьмана дала підстави голландському послу Корнелісу Гагі разом з патріархом Кирилом Лукрісом і семигородськими послами дискутувати питання „чи народ запорожців, доведений до крайнього відчаю переслідуваннями, може звільнитися з-під влади і панування поляків, визнати протекцію сусідів і прийняти форму республіки”.
Західні дипломати, як бачимо, вже на той час передбачали можливість створення української козацької держави. На такі висновки їх наводила багаторічна напружена і звитяжна боротьба козацтва з поляками на суші, а з османами – на морі.
І цю боротьбу успішно продовжував Тарас Трясило. Прибувши на Січ і усунувши від влади через козацький суд пропольськи налаштованого гетьмана реєстрових козаків Григорія Чорного, він викликав активну протидію Польщі, що означало війну. Проте безстрашний флотоводець не розгубився і на суходолі. Проголосивши себе гетьманом України, Тарас Трясило взяв всю владу на себе, позбавивши її поль¬ських намісників і воєвод в Україні. Гетьман також поставив вимогу вивести з України всі польські війська!
Такого, звичайно, ні коронний гетьман С. Конецпольський, ні сам польський король стерпіти не могли. Польське військо і частина реєстрових козаків, прихильників Г. Чорного, у травні 1630 року розпочали бойові дії проти запорожців.
Битва відбулася біля Переяслава, тривала майже три тижні й завершилася так званою Тарасовою ніччю – трагедією для польського війська. Цим подіям Тарас Шевченко присвятив поему „Тарасова ніч”.
8 червня після жахливої поразки поляки склали угоду з запорожцями. Але і Тарас Трясило після цієї угоди змушений був відмовитися від булави.
Подальша доля цього флотоводця і народного героя губиться в історичному часі. За однією із версій, Тарас Трясило згодом намагався ще раз підняти антипольське повстання та був схоплений і страчений поляками. За іншою у 1635 році Тарас Трясило водив у Чорне море донських козаків.
Та як би не склалася його доля, Тарас Федорович (Трясило) назавжди увійшов в історію вітчизняного флоту видатним флотоводцем і народним героєм. І ім’я його має щиро шануватися українськими моряками.