Видовище було і справді давно не бачене на Січі. Наказний отаман козацької флотилії полковник Данило Третяк, як колись Петро Сагайдачний, повертався з морського походу під розгорнутими хоругвами і під бій литавр. При підході до січової пристані козацькі морські фальконети дали гучний залп, салютуючи черговій звитяжній перемозі козацького флоту. У відповідь з січових веж рявкнули важкі гармати – козаки вітали своїх побратимів.
Зустрічати Данила Третяка вийшов кошовий отаман Петро Калнишевський зі всією старшиною, спеціально прибув і граф Панін. Їм уже було відомо, що флотилія Данила Третяка розгромила на Кінбурнській косі самого кримського хана! Та так його погромила, що козаки мало не схопили у власні руки володаря Криму.
Після завершення зустрічі запорожці почали виводити на берег визволених від хана бранців. Було їх 673 чоловіки, в основному, волохи (румуни) і євреї. Такої кількості визволених невільників вже багато років не було на Січі. Граф Панін відразу ж звелів писати переможну реляцію у Санкт-Петербург, відіславши туди в дарунок Катерині II дві хоругви кримського хана та його срібну, з позолотою, палицю, захоплені в бою Данилом Третяком.
Звільнених волохів було вирішено поселити біля гирла річки Сури, а євреїв відправили у фортецю Святої Єлизавети (нинішній Кіровоград). Нове поселення так і назвали Волоське (це село збереглося до наших днів).
Вперше Данило Третяк уславив своє ім’я як талановитий флотоводець на початку 1770 року в боях з турецьким флотом за Очаків.
Походив він зі старовинного козацького роду, у молоді роки здобув добру освіту. Був фізично розвинений, відважний і сміливий. У бою він не знав страху, проте завжди був розважливий і кмітливий. Умів вести військо в бій, та ніколи не кидався на ворога без підготовки своїх сил. Козаки поважали свого полковника за розум і розважливість, за те, що цінував козацьке життя. Третяк був традиційним морським піхотинцем. Пройшов добру морську школу, тож після важкого поранення Пилипа Стягайла кошовий отаман Петро Калнишевський призначив командиром своєї флотилії саме Данила Третяка.
Флотилія полковника Третяка складалася з 40 бойових чайок і 2930 козаків. Під час російсько-турецької війни її завданням була підтримка головних російсько-козацьких військ з Дніпровського лиману та проведення бойових операцій проти турецької ескадри, яка базувалася в Очакові.
У похід Данило Третяк вийшов у середині квітня і перебував у морі до глибокої осені. Операції козацького флоту в Дніпровському лимані зірвали переправу татарських військ, особливо кінноти, яка направлялася на допомогу турецьким військам в Очакові й на Дунаї.
Організована козацьким полковником блокада Криму з Дніпра змусила турецьке командування організувати поповнення своїх сил Чорним морем. З цією метою турки почали стягувати свої транспортні засоби в гавань Кінбурнської фортеці. Сподівалися, що саме в Кінбурні транспорти будуть у повній безпеці від дій козацького флоту.
Проте Данило Третяк вважав інакше. Кінбурнську і Очаківську гавані добре пильнувала козацька розвідка. Впевнившись, що в Кінбурні зібралося чимало ворожих транспортів та невеликих бойових кораблів, козацька флотилія після стрімкого нічного переходу з гирла Дніпра атакувала турецьку гавань.
…Ранок в Очакові розпочався з сяйва пожежі, що освітила лінію морського горизонту, та грому гарматної стрільби. Турецький гарнізон відчайдушно захищався, та відстояти морські транспорти не зміг.
З Очакова, як тільки турки побачили велику заграву на горизонті та почули гарматні постріли, на допомогу вийшло 11 важких турецьких кораблів. Припинивши штурм Кінбурна, козацька флотилія бойовим порядком вийшла в лиман і з боєм почала відступати до гирла Дніпра.
Данилу Третяку, завдяки маневруванню, вдалося розтягти турецьку ескадру лиманом та заманити передові кораблі в одне з дніпровських гирл. Там, у вузькій дніпровській протоці, козаки атакували три турецьких кораблі. Козацькі фальконети своїм вогнем у перші хвилини бою знесли весь рангоут на ворожих кораблях, викосили обслугу гармат.
Коли всі три кораблі запалали, Данило Третяк направив свою флотилію на штурм решти турецької ескадри. У вузькій протоці важкі турецькі кораблі, погнавшись за козаками, повністю втратили маневреність в кільватерному строю. Задні кораблі допомогти переднім змоги не мали і один за одним терпіли поразку. Завбачивши долю своїх передніх кораблів, турецька ескадра вийшла з бою і просто втекла до Очакова.
Через місяць Військо Запорозьке разом з донськими козаками під командуванням князя Прозоровського здійснило успі¬шний похід під Очаків. Розгромивши 5-тисячний турецький корпус, козацько-російське військо захопило три гармати, 11 прапорів, пернач і багато різної зброї. Флотилія Данила Третяка забезпечила козацький тил з Дніпра і моря. Потерпівши поразку біля ріки Ларги, а потім біля Кагулу, татари кинулись тікати з Буджака в Крим через Очаків і Кінбурнську косу. Але тут на них чатував козацький флот.
Морська піхота Данила Третяка, вдаривши десантом на косу, розбила татарські загони і мало не полонила самого кримського хана. Цей успіх був вирішальний у всій військовій кампанії.
Розбиті турецькі війська відступили за Дунай, а хан ледве втік до Криму. Військові успі¬хи та відвага запорожців на суші і в морі під час цієї кампанії стали на слуху при дворі імператриці.
Тоді ж стало модою для вельмож записуватися в козаки до Запорозького коша. Першими записалися генерали граф Панін і князь Прозоровський. Пізніше як „знатний товариш Іркліївського куреня” вписався у „кумпуты войсковые” підполковник Михайло Кутузов, майбутній переможець Наполеона, а слідом за ним вписався в запорозькі реєстри і сам Григорій Потьомкін. Правда, це абсолютно не позначилося на ставленні як нових вельможних козаків, так і петербурзького двору до запорожців.
Після переможного повернення з тривалого піврічного бойо¬вого походу флотилії Данила Третяка, генерал Панін вигадав їй нове завдання.
Річ у тім, що татари Буджацької, Едісанської, Едігкульської і Джамбульської орд, позбавлені турецької підтримки, перейшли під владу Росії. Щоб позбавити їх в подальшому зв’язків і впливу на них із Стамбула, російський уряд вирі¬шив всіх їх переселити на Лівобережну Україну, на територію Війська Запорозького. Це викликало різкий спротив козацтва.
А Данилу Третяку генерал Панін наказав негайно зайнятися переправою татар через Дніпро.
У листопаді 1770 року на Дніпрі був сильний льодохід. Цілий місяць козаки переправляли посеред льодоходу 12 000 татар, десятки тисяч їхніх коней і худоби. Ця операція коштувала Січі більше, ніж ведення бойових дій проти турецького флоту. Переправа великої кількості коней і худоби вивела з ладу 30 бойових чайок, застудилися і померли більше сотні козаків.
Після цієї операції по переправі татар зникає в історії і постать славного козацького флотоводця Данила Третяка. Найбільш вірогідно, що він помер, бо через місяць, 5 січня 1771 року, імператриця Катерина II видала указ, яким „за отличные в прошлую и нынешнюю кампании отлично-храбрые противу неприятеля поступки и особливое к службе усердие” нагородила козацьку старшину золотими медалями. Полковника Третяка у списку нагороджених немає. В квітні того ж року військова рада Коша призначає і нового отамана залишків козацького флоту.
Тож детальне дослідження біографії й долі цього талановитого козацького флотоводця є справою флотських істориків.
Данило Третяк вписав славну сторінку в історію козацького флоту України, примножив його бойовий шлях і традиції й тим самим навічно вписав своє ім’я в ряд флотоводців України.