Становище України у XV – XVI століттях було надзвичайно важке. І не лише тому, що вона була розірвана і розділена між сусідами. Україну в той час роздирали ще і внутрішні протиріччя між реєстровими і низовими козаками.
Проте навіть і у такі часи внутрішні сили народу створили національне військо і постійно підживлювали його свіжими силами, в тому числі й видатними полководцями, перемогами яких могла б гордитися будь-яка держава Європи. І одним серед таких, безсумнівно, був майже забутий військовими істориками гетьман Федір Полоус – послідовник Богдана Микошинського і Григорія Лободи.
Вперше історичні архіви згадують про Федора Полоуса в 1594 році як про отамана загону реєстрових козаків, що стояв гарнізоном недалеко від Січі.
Коли гетьман Григорій Лобода проголосив морський похід на турецьку фортецю Білгород, що стояла на Дністровському лимані, Федір Полоус приєднався до гетьмана. Його загін діяв і в морі, і при штурмі фортеці з суші надзвичайно успішно, а сам отаман здобув добру славу на Січі. Цього досягти було нелегко, бо у ті часи низові дивилися на реєстрових козаків „кривим оком”, як на таких, що за королівське „сукно” зраджували національні інтереси.
Це відбувалося навесні 1594 року, а вже у червні полк полковника Полоуса у складі флотилії кошового отамана Богдана Микошинського на своїх чайках успішно штурмував Очаків. Як командир авангарду, Полоус вдало провів атаку на очаківську гавань, захопив там ворожі галери і відкрив „портові ворота” основним силам козацького флоту.
У козацькому війську помітили досвідченого, розважливого і рішучого отамана, що не знав у бою страху, беріг у бою своє товариство і був здатний приймати самостійні рішення. Тож весною 1595 року отамана реєстрових козаків Федора Полоуса проголошують гетьманом запорозького козацтва.
Напевне, цей факт і є причиною того, що його гетьманство було нетривалим. Під час повстання Северина Наливайка, Федір Полоус командує полком повстанських сил, що діяв на Київщині. Про його військову майстерність промовисто свідчить той факт, що він зумів вивести свій полк на Січ після поразки повстанських сил від об’єднаного польсько-литовського війська під Солоницею.
На Січі Полоус очолив антипольські настрої, і в 1598 році його вдруге обирають гетьманом.
Після поразки антипольського повстання під проводом Северина Наливайка і Григорія Лободи в Україні запанував морок польського терору: поляки святкували перемогу… Щоб показати польській шляхті, що з поразкою на Солониці козацький дух не вмер, Федір Полоус розпочинає фактично нову війну з Польщею.
Козацька флотилія піднімається Дніпром до Канева і Черкас і своїми десантами розпочинає активні бойові дії проти польських загонів. Гетьман розбиває польські загони, нищить маєтки аристократів, які знову чимдуж почали втікати до Варшави.
Театр бойових дій розгорнувся аж на Поділлі і Волині. Польський король, переляканий подіями в Україні, розпочав підготовку до нової тривалої війни з козаками.
Федір Полоус з тріумфом непереможного полководця дійшов аж до Дністра і там зупинився. Як обдарований козацький керівник, він розумів, що одних козацьких військ для перемоги над Польщею і Литвою недостатньо, а стомлений тривалими війнами народ вимагає перепочинку. Тому з Дністра непереможним повернувся на Січ. Тут, у козацькій столиці, гетьман вирішив припинити безглузді сутички між козаками, і направив зусилля січовиків на виконання їхнього святого обов’язку – захисту України з півдня.
…Застукали у Великому Лузі сокири – козаки приступили до будівництва флотилії і підготовки морського походу. Такий похід до турецьких берегів відбувся навесні наступного, 1599, року.
Похід очолив сам Полоус. Козаки охоче гребли Чорним морем, вірили у щасливу зірку свого флотоводця. І не помилилися. Похід був вдалим і переможним. Федір Полоус випалив чимало турецького узбережжя і взяв штурмом турецькі містечка Килію, Білгород, Тагінів та Сілістрію. З перемогою і трофеями гетьман щасливо привів флотилію на Січ. Цей переможний морський похід, як і перемоги над поляками, значно зміцнили українське козацтво. Проте подальша доля Федора Полоуса невідома. Можливо, він відійшов від військових справ, можливо, загинув у якомусь поході.
Та як би не склалася його доля, Федір Полоус залишив яскравий слід у розвитку вітчизняного флоту, котрий очолив у найскрутніші часи протистояння українців з Кримським ханством, Річчю Посполитою, та ще і в час внутрішньокозацького протистояння.
Федір Полоус був справжнім козацьким адміралом і його прізвище по праву має займати гідне місце у славному ряду флотоводців України.