Про полковника Карпа Перебийноса історія залишила нам небагато інформації. А з тих скупих архівних свідчень, по крихтах розкиданих в різноманітних джерелах, з народних переказів та скарг турецького султана і кримського хана королю Польському на його морські походи, Карпо Перебийніс виступає як відважний морський лицар, що присвятив своє життя обороні українського народу з моря та прориву встановленої Оттоманською Портою морської блокади України. Це був відважний і досвідчений флотоводець із беззастережним авторитетом як на Січі, так і серед реєстрових козаків.
Беручи участь у всіх морських походах запорожців, починаючи від Самійла Кішки, Карпо Перебийніс був полковником при гетьманах Богдані і Михайлі Ружинських, Якові Шаху, Івані Підкові, Богдані Микошинському. Чудово знаючи лоцію Чорного моря, він орієнтувався в ньому як в рідному Дніпровському лимані. Досвід і знання давали йому можливість водити козацькі флотилії вздовж і впоперек Чорного моря, наносити блискавичні удари по турецьких портах і завжди виходити переможцем. Після його морських походів турецький султан грозив Польщі перетворити її в купу каміння; і якщо король не може, то султан сам погрожував навести з козаками порядок. І насилав на Україну кримського хана.
Польська шляхта тремтіла зі страху, приймала грізні сеймові ухвали, а козаки лаштувалися до нового походу.
У 1586 році кримський хан несподівано напав на Поділля і вивів у Крим великий ясир. Козацькі загони наздогнати татар не змогли.
Тоді визволяти братів-християн з бусурманської неволі відправилася в Чорне море козацька флотилія з 3000 козаків на чайках під командою полковника Карпа Перебийноса.
Потай, протягом ночі пройшовши Дніпровський лиман, козацька флотилія зникла за морським горизонтом.
За задумом Перебийноса, необхідно було негайно, поки ясир ще не продали в рабство, перекрити кримські порти і „перевірити” турецькі галери на наявність в них християн в бусурманській неволі.
Козацька флотилія послідовно бере кримські міста Козлов, Судак, „пошарпала” Кафу і направилася в Керч. Козацький морський похід викликав у Криму великий переполох, і кримський хан попросив підмоги турецького флоту.
У ранішній сонячний день при проході Керченською протокою козацьку флотилію оточив турецький галерний флот, що прибув зі Стамбула і Азова. Проти великих корабельних гармат козацька флотилія була безсила, особливо вдень. Тоді полковник Перебийніс застосував морський варіант відомого козацького тактичного бойового прийому, що звався „гардіяш”, тобто змішався з противником. Швидкохідні, в’юнкі і низькобортні чайки під високими бортами турецьких галер практично залишались для турецької артилерії недосяжними, бо їхні ядра пролітали над чайками, тоді як козацькі фальконети не промахувалися. Артилерія з інших галер робила більшої шкоди туркам, ніж козакам.
Бій Перебийноса з турецьким флотом, як стверджують архіви, тривав весь день, і лише вночі козаки вирвалися в Чорне море. Кілька чайок все-таки було втрачено, і турки зуміли полонити кілька десятків козаків, у тому числі й січового писаря Івана Богуславця.
Проте вночі, зненацька повернувшись, козацька флотилія взяла реванш над рештою турецького флоту, що святкував перемогу, визволила всіх бранців і спалила кілька галер та з десяток каліатів.
Повертаючись на Січ на чайках і захоплених турецьких галерах уже безпечним чорноморським шляхом, Перебийніс ще раз пройшовся кримськими містами і захопив на рейді Козлова (Євпаторія) ще кілька турецьких військових і торгових суден, серед невільників яких знайшов і писаря Івана Богуславця. В Козлові Перебийніс організував відпочинок своїй флотилії і заодно оженив Івана Богуславця на дочці татарського хана.
Про цей похід, під час якого було визволено велику кількість невільників, у народі складена дума, а слава про морські походи Карпа Перебийноса, як тоді говорили запорожці, „дибом по світу вставала”.