Кошовим отаманом полковник Яків Мороз був обраний на Січі у 1696 році, якраз напередодні другого походу Петра І на турецьку фортецю Азов. Саме йому і його козакам довелося виконувати наказ гетьмана Івана Мазепи зв’язати боєм кримську орду й турецький флот у районі Очакова та не допустити їхнього виходу на Дон.
Яків Мороз був досвідченим і авторитетним козацьким командиром, мав великий досвід бойових походів. Освічений і тямущий, він вважався на Січі удачливим полководцем. Мав кошовий також чималий досвід морських походів, добре знався на морській справі. Походив він із старовинного шляхетського роду, але коли і де народився – невідомо.
Зараз важко категорично називати причини, з яких запорожці напередодні великої військової кампанії передали булаву кошового від Івана Гусака, що сім разів обирався кошовим, Якову Морозу. Але, здається, саме досвід морських походів Мороза став причиною такого вибору січової військової ради. У майбутній кампанії козацький флот мав грати важливу роль, цар покладав на нього великі надії. І, дійсно, ставши кошовим, Яків Мороз за допомоги полковників Якима Чалого і Григорія Сагайдачного,став готувати морський похід.
Під бунчуком кошового в червні в похід вийшло 40 чайок з двома тисячами козаків. Вийшовши в Чорне море, Мороз виділив у окрему ескадру 10 чайок, які на чолі з полковником Чалим направив у самостійний похід до берегів Криму.
Сам же з 30 чайками почав проводити розвідувальні диверсії в західній частині Чорного моря. Похід складався вдало. Через кілька днів перебування в морі Мороз вистежив турецьку ескадру з п’яти важких галер, яка йшла курсом у східному напрямку. Турки у цьому районі моря на козаків не чекали. Поки вони лаштували на галерах гармати до бою, козаки вже вели абордажний бій.
У ході запеклого бою козаки захопили три ворожі кораблі, два інших втекли з району бою. Підчас цього бою особливо відзначився полковник Григорій Сагайдачний, який зі своїми козаками захопив у бою 27 бранців і пакет з документами, в якому виявилися накази і розпорядження великого візира Порти кримському хану щодо плану ведення бойових дій з московським царем.
Розуміючи значення цих документів для воєнної кампанії, Мороз повернув свою ескадру курсом до Дніпра, щоб якнайшвидше передати знайдені циркуляри гетьману Мазепі.
На підході до Дніпровського лиману козаки перейняли шлях двом невеличким турецьким галерам, яких і захопили в короткому бою
Від полонених турецьких моряків Мороз довідався, що турки стягнули до Очакова сильний флот, який щойно розбив козацьку ескадру. І, дійсно, в гирлі Дніпра кошовий виявив турецьку ескадру, а по обох берегах ріки – татарські орди.
Яків Мороз спробував прорватися повз галери з боєм і затіяв з турками гарматну дуель. Проте сили були нерівні. Турецькі важкі ядра почали трощити козацькі чайки. Тоді Яків Мороз розвернув свої кораблі до урочища Стрілиці і, підійшовши до правого берега, дав гарматний залп по татарських загонах зі всіх своїх 120 гаківниць. Ефект був вражаючий – татарські чамбули, не витримавши вогню, розсипались у всі боки. Це дало змогу козакам десантуватись, зняти свої гармати з фальконетними подушками, організувати бойовий порядок і рушити на орду. Прокладаючи собі дорогу гарматним і мушкетним вогнем, кошовий без особливих втрат зумів пробитися на Січ, та ще й привести всіх своїх 27 бранців з турецьких галер. Потім, уже на Січі, розпочав переговори з турками про обмін полоненими.
Прибувши на Січ, кошовий отаман Яків Мороз одразу ж направив делегацію на чолі з полковником Григорієм Сагайдачним з доповіддю гетьману Мазепі про військову ситуацію та передачі йому захоплених у турків документів.
Похід козацького флоту на чолі з Яковом Морозом відвернув на себе значні сили турецького флоту і самого кримського хана. Це значно полегшило штурм російсько-українськими військами турецької фортеці Азов, яку вони взяли 17 липня.
По закінченні військової кампанії цар Петро І щиро дякував гетьману Мазепі та запорожцям за вагому військову допомогу, звитягу і мужність. Але вже досить швидко, після досягнення Петром І своєї мети, запорозькі землі стануть „русскими границами”, куди буде велено „запорожцев не пущать”, а сама Січ буде знищена як вороже гніздо. Але це буде через 10 років.
Похід Якова Мороза став останньою бойовою операцією запорожців на Чорному морі до знищення Січі. Що стосується долі самого кошового, то вона губиться в глибині віків. Невідомо, з яких причин, але вже наступного року Мороз здав свої повноваження кошового отамана полковнику Яковенку.
Та як би там було, кошовий отаман Яків Мороз показав гідний приклад мужності і лицарського служіння своєму народу, продовжив бойовий літопис козацького флоту і навічно увійшов у історію національного флоту України.