Набіги татарської орди, що вогнем і мечем пройшлася у 1575 – 1580 рр. по Поділлю, Галичині і південній Волині, звичайно, не залишилися поза увагою запорожців. Як і те, що у 1583 році турки і татари побили в Дніпровському лимані кілька чайок гетьмана Зборовського, з яких козаки мирно ловили рибу.
У 1584 році на Запорозькій Січі гетьманом обрали Богдана Микошинського, завзятого козака, який постійно шукав щастя в походах.
Ставши гетьманом, Богдан Микошинський знезважив королівські заборони і відразу ж проголосив морський похід. І козаки, не гаючись, на п’ятдесятьох чайках вийшли з ним в Дніпровський лиман ловити турецькі галери.
У той час біля Очакова зібрався чи не весь турецький Чорноморський флот. Раптово напавши, козаки взяли на абордаж більшість із галер, та так швидко, що турки не встигли навіть знятись з якорів. Галери, що зуміли відбитися, рятуючись, чимдуж помчали у Стамбул.
Знявши з галер гармати, козаки пішли штурмом на Очаків і за ніч здобули місто, знищивши весь його гарнізон. Звільнивши велику кількість невільників, спаливши галери та навантажившись здобиччю, флотилія повернулася на Січ.
Цей бій отримав широкий відгук у султанському і королівському дворах. На турецькому флоті проходили службу досвідчені моряки і пірати з Венеції та Італії, але виявилося, що й вони нічого не змогли вдіяти проти козацької флотилії. Козацький флот виявив надзвичайну оперативність, узгодженість дій і керованість в бою. Майстерність і бойовий вишкіл дозволяли їм вигравати бій у противника, що мав значно більші сили.
У той же рік Богдан Микошинський силами своєї флотилії потопив татарську орду при її спробі переправитися через Дніпро біля о. Тавалжаного.
Розлючений султан в черговий раз грозив великою війною Речі Посполитій і вимагав відновлення галер, приборкання козаків та річної данини. Великий візир кричав на польських послів, як на голоту, що „зітре її на порох і потурчить всіх поляків”.
Козаки були основною причиною зіткнення Порти з Польщею, і в цьому плані значно зростав їхній авторитет у Європі. Як організована військова сила, з якою вимушений був рахуватися сам турецький султан, вони демонстрували непокірну волю свого народу, що, розірваний сусідами, знаходив в собі сили для самооборони.
Звістка про переможні битви запорожців з „бусурманами” дійшла до Європи і ними зацікавився австрійський цісар.
У 1593 році турки і татари зібралися в похід на Угорщину, їхній збірний пункт знаходився біля Білгорода. Австрійський цісар запросив допомоги у запорожців, приславши їм клейноди і золоті дукати.
Навесні 1594 року Кримська орда у складі 80 тисяч чоловік рушила на Угорщину. На цей раз її переправу через Дніпро сторожило більше 20 турецьких галер та півтори сотні сандалів.
Щоб завадити переправі, Богдан Микошинський на 50 чайках дав бій турецькому флоту. Лише вночі, розбивши ескадру сандалів та взявши турецьких бранців, козаки повернулися на Січ. Та перешкодити переправі кримської орди поріділа в боях козацька ескадра вже не могла.
Де народився, де і коли спочив навіки славний гетьман-флотоводець Богдан Микошинський, історичних відомостей немає. Але є відомості, що козаки на чайках громили того ж року турецьке військо на Дністрі і втопили в ньому Кримську орду, яку не змогли затримати на Дніпрі. Розгром козаками орди став причиною відступу турецької армії і порятунку Європи від мусульманського поневолення. Відомо, що в ті часи Богдан Микошинський, старий моряк-вояка, був на Січі кошовим отаманом. Тож не міг він не брати участі в тих славних перемогах козацької зброї.
Гетьманство і бойові походи Богдана Микошинського – це героїчна і славна сторінка в історії розвитку вітчизняного флоту: саме тоді він був виведений на рівень міждержавних, європейських відносин.