Головнокомандувач
Військово-Морських Сил
Збройних Сил України,
контр-адмірал

Князь Ігор Володимирович народився 23 червня 1955 року в м. Алупка Кримської області у сім’ї військовослужбовця. Після закінчення в 1972 році середньої школи, поступив на корабельний факультет Чорноморського вищого Військово-Морського училища імені П.С. Нахімова.
Після закінчення навчання в ЧВВМУ ім. П.С.Нахімова офіцерську службу розпочав 10 липня 1977 року командиром батареї великого протичовнового корабля „Очаків” 30-ої дивізії протичовнових кораблів Чорноморського флоту. В 1982 році навчався на вищих офіцерських курсах ВМФ у Ленінграді і по їх закінченні продовжив службу на великому протичовновому кораблі „Очаків”.
У складі екіпажу корабля брав участь у далеких морських походах, виконував завдання бойових служб у Середземному морі.
Як один з кращих фахівців бригади, 22 квітня 1983-го року призначається начальником протиповітряної оборони 70-ої бригади 30-ої дивізії протичовнових кораблів ЧФ а у серпні 1986 року направляється на навчання у Військово-морську академію імені А.Гречка у Москву.
Здавши успішно вступні іспити, 10 вересня зараховується слухачем академії. Після закінчення навчання 8 липня 1988 року призначається начальником протиповітряної оборони 39-ої дивізії морських десантних сил Чорноморського флоту. 31 жовтня 1989 року капітана 2 рангу Ігоря Князя призначають старшим офіцером відділу протиповітряної оборони штабу Чорноморського флоту.
Рішення служити українському народу Ігор Князь прийняв у кінці 1992 року. Рішення було не простим – кожному офіцеру, особливо зі штабу ЧФ, який висловлював бажання служити Україні, обов’язково навішували клеймо „клятвопреступника”, „зрадника”, як і багато дечого іншого. „Час нас розсудить”, – заявив Ігор Князь і подав рапорт з проханням зарахувати його до Збройних Сил України.
17 грудня 1992 року Ігоря Князя відрядили у розпорядження Міністра оборони України і він прибув в організаційну групу Військово-Морських Сил України. У Збройні Сили України зарахований наказом Міністра оборони України 2 лютого 1993 року.
На той час штаб ВМС лише розпочав формуватися, фахівців відповідних напрямків було обмаль. Командувач ВМС контр-адмірал Борис Кожин і виконуючий обов’язки начальника штабу ВМС капітан 1 рангу Юрій Шалит знали капітана 2 рангу Ігоря Князя як досвідченого та підготовленого офіцера, певний час служили поряд в Донузлавському гарнізоні, тож відразу й запропонували йому посаду начальника протиповітряної оборони – начальника відділу штабу ВМС. Відділ йому ще належало створити, підібрати кадри, відпрацювати всі необхідні документи і, що найголовніше, створити реальну систему протиповітряної оборони ВМС. Паралельно з цією роботою Ігор Князь був залучений до підготовки документів для переговорного процесу з розподілу Чорноморського флоту. З новими, у великій мірі відмінних від попередніх, обов’язками Ігор Володимирович справлявся успішно і професійно і 14 липня 1994 року наказом Міністра оборони йому присвоєно військове звання „капітан 1 рангу”.
23 серпня 1995 року Ігор Князь зараховується слухачем Академії Збройних Сил України. Після її успішного закінчення 27 червня 1997 року призначається начальником оперативного управління – заступником начальника штабу ВМС України. В цей час оперативне управління було перевантажене роботою. Щойно були підписані угоди з розподілу Чорноморського флоту, розпочався прийом об’єктів і майна Чорноморського флоту, формувалася нова структура ВМС, відпрацьовувалися документи оперативного мистецтва і створювалася програма будівництва і розвитку ВМС. Ігор Князь брав активну участь в організації цієї роботи.
25 серпня 1999 року Ігор Князь призначається першим заступником начальника штабу Військово-Морських Сил України а 22 серпня 2000 року Указом Президента України йому присвоєно військове звання „контр-адмірал”.
9 квітня 2001 року Ігоря Князя призначають командиром Південної військово-морської бази ВМС. Необхідні допуски до управління об’єднанням, з’єднаннями і типами кораблів, які входили до військово-морської бази, Ігор Володимирович здав через місяць і вступив у повноправне управління силами бази. Військове господарство у нього було не простим. Структура бази була складною і розгалуженою, зона відповідальності досить велика.
Майже всі об’єкти бази були прийняті у Чорноморського флоту і вимагали серйозного ремонту, особливо кораблі. І вони хоч і не легко, але ремонтувалися, вводилися в бойову готовність і виходили в море для виконання завдань. План бойової підготовки був напруженим, кораблі бази постійно відпрацьовували в морі навчальні завдання, брали участь у міжнародних навчаннях за програмою НАТО „Партнерство заради миру”. З 11 по 23 червня 2001 року контр-адмірал Ігор Князь був призначений командиром походу на великому десантному кораблі „Костянтин Ольшанський” і взяв участь у навчаннях „Кооператив партнер-2001”, господарями яких виступали Військово-Морські сили Грузії. А з 16 по 30 січня 2003 року очолив похід цього ж корабля з діловим візитом до грецького порту Нова Кавала.
Цей похід став пам’ятним для ВМС завдяки тому, що контр-адмірал Ігор Князь, окрім виконання завдань походу, доставив для підводного човна „Запоріжжя” закуплені в Греції акумуляторні батареї, а також „вічний вогонь” з древньої Еллади, який був офіційно і урочисто встановлений на центральній площі Євпаторії в день її 2500 - річчя.
Цей похід став походом державного значення, він значно зміцнив війcькове співробітництво України з Грецією.
У травні 2003 року інспекція Ради національної безпеки і оборони України, Головної інспекції Міністерства оборони України перевіряли Військово-Морські Сили України. Стан справ у Південній військово-морській базі був визнаний найкращим.
21 травня 2003 року Указом Президента України контр-адмірал Князь Ігор Володимирович призначений Головнокомандувачем Військово-Морських Сил Збройних Сил України. Разом з ним до управління національним флотом прийшла нова команда молодих, честолюбних офіцерів, випробуваних процесом будівництва й розвитку Військово-Морських Сил. Начальником Головного штабу ВМС – першим заступником Головнокомандувача Військово-Морських Сил призначений капітан 1 рангу Ігор Кабаненко, заступником Головнокомандувача з виховної роботи – капітан 1 рангу Сергій Данілєвський, заступником Головнокомандувача ВМС з бойової підготовки – капітан 1 рангу Олександр Буга, заступником Головнокомандувача ВМС з тилу – начальником тилу – полковник Ігор Матвієнко а контр-адмірал Віктор Максимов – заступником Головнокомандувача ВМС з озброєння і судноремонту. Всі вони мали великий досвід флотської служби, морських походів і виконання різноманітних завдань флотської служби.
Прийняття посади Головнокомандувача Військово-Морських Сил і перші місяці служби контр-адміралу Ігорю Князю випали нелегкими. За період з травня по грудень Військово-Морські Сили перевіряли 29 інспекцій у складі 1400 інспекторів. Але кінцевий результат їх перевірок мав висновок: Головнокомандувач, Головний штаб ВМС і сили флоту впевнено виконують поставлені перед ВМС завдання.
На долю контр-адмірала Ігоря Князя як Головнокомандувача Військово-Морських Сил випала нелегка сторінка в історії сучасних Військово-Морських Сил України. Йому в першу чергу належить здійснити програму реформування і оптимізації структур Військово-Морських Сил та привести їх до міжнародних стандартів. Одночасно, він повинен вирішити цілий ряд флотських проблем, що не вирішувалися роками.
Період реформ є невдячним для будь-якого керівника. Реформа Збройних Сил є болісною не лише для флоту, а й для всього народу. Та на озброєнні Головнокомандувача є як досвід попередників, так і власний досвід будівництва ВМС у набагато складнішій ситуації. І перші успіхи у контр-адмірала Ігоря Князя як Головнокомандувача Військово-Морських Сил вже є. Збір-похід кораблів ВМС проведений у вересні 2003 року, підтвердив високу бойову готовність українського флоту. А участь бойових кораблів у міжнародних навчаннях „Кооператив партнер”, „Чорноморське партнерство” і морських піхотинців ВМС у навчаннях НАТО „Північне сяйво-2003” в Північній Шотландії продемонстрували світу високу бойову майстерність, витримку і професійний вишкіл українських моряків. Продовжує Головнокомандувач і активну військово-дипломатичну роботу.
То ж курс обрано правильний. Свіжий вітер здіймає вітрила українського флоту. І недалеко той час, коли оновлені Військово-Морські Сили стануть престижним видом Збройних Сил, гордістю нашого народу і рівноправними партнерами європейського співтовариства флотів.
Історія українського флоту продовжується.