Просвіта Дзвін Севастополя Союз українок ТРЦ Бриз
На першу Галерея Вільна трибуна УКІЦ УГКЦ
Відгуки Бібліотека Пласт Смішного! Лінки
Мирослав МАМЧАК
ФЛОТОВОДЦІ УКРАЇНИ
БОГДАН ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ
отаман козацького флоту,
гетьман України

Богдан Хмельницький – найвеличніша військово-політична постать України. У старовину говорили, що Богдан – Богом даний козацькій Україні вождь, який зумів вирвати український народ з „лядської кормиги”, створити державу, згуртувати націю і поставити її врівень з народами європейських держав.
Під ударами козацького війська гетьмана Богдана Хмельницького розвалилася наймогутніша в Європі польська імперія – Річ Посполита, яку не зміг здолати і турецький султан. Богдан Хмельницький перекраяв карту Європи і привів свій народ до волі й незалежності. Як цим розпорядилася подальша історія, то вже тема іншої розмови.
Про війни і битви Богдана Хмельницького, що потрясли Європу, написано надзвичайно багато історичної і художньої літератури як вітчизняними, так і зарубіжними дослідниками. Проте й сьогодні майже не дослідженою залишається діяльність Богдана Хмельницького як флотоводця. І це тоді, коли молодість майбутнього гетьмана пройшла в морських походах. Саме ця сторінка біографії великого гетьмана є найбільш привабливою і значимою для військових моряків національного флоту України.
Рік і місце народження Богдана Хмельницького і досі залишаються причиною сперечань багатьох істориків. Метричних книг, які б точно вказали дату і місце народження майбутнього полководця, не збереглося. Вірменський історик Садок Баронч, що жив у Речі Посполитій, та академік І. Крип’якевич доводять, що родина Хмельницьких походить із села Хмільник, що під Перемишлем, звідки польська шляхта в 1594 році прогнала на „баніцію” (вигнання) родину небагатого реєстрового козака Михайла Хмельницького. Мати Богдана Хмельницького була козачкою з Переяслава.
Історично є доведеним, що у тому ж 1594 році притулок сім’ї Хмельницького надала дружина коронного гетьмана Речі Посполитої Станіслава Жолкевського, призначивши Михайла Хмельницького начальником двірської охорони свого замку у місті Жовкві, що під Львовом.
У 1605 році донька Жолкевського Софія виходить заміж за руського старосту Корсунь-Черкаського староства Яна Даниловича, який забрав Михайла Хмельницького до себе на службу сотником Чигиринської сотні реєстрових козаків.
Тож, за цими свідченнями, народитися у Чигирині Богдан Хмельницький ніяк не міг, бо прибув туди у дев’ятирічному віці. Найбільш вірогідним є те, що майбутній флотоводець України народився все ж таки у Жовкві в 1595 році.
За даними історика Наталії Полонської-Василенко, малий Богдан початкову освіту здобув спочатку в українській школі при церкві Різдва Христового у Жовкві, а потім, уже з Чигирина, батько направив його в єзуїтську „латинську” школу у місті Львові. Вчився юнак ґрунтовно, оволодів сімома мовами і незабаром вже служив при дворі польського короля.
Шаблю він тримав у руках з малих літ, добре освоював і батьківську козацьку науку. Тож нічого дивного нема, що молодий Богдан у 1620 році волонтером разом з батьком взяв участь у нещасливій для поляків битві з турками під Цецорою. У цій битві батько Богдана загинув у бою, а Богдан потрапив до турецького полону. З цього полону і розпочинається шлях Богдана Хмельницького у флотоводці.
Перші місяці для бранця були найважчими. Прикутий важкими ланцюгами до весла галери, Богдан разом з такими ж невільниками, як і сам, неодноразово пройшов вздовж і поперек Чорне і Мармурове моря. Турецькі порти і фортеці, розміщення гарнізонів і верфей, де будувалися ненависні каторги-галери, чітко фіксувались у пам’яті молодого і сильного бранця. Тож з часом не стало для нього у Чорному морі таємниць. Кілька місяців прикутим до весла гріб Богдан морями. Після жахливої поразки у битві, після загибелі батька йому здавалося тоді, що життя скінчене, що він мертвий. Але турки вміли своїх бранців повертати до життя.
Зійшла зоря і для Богдана. Звістка про незвичайного і шляхетного роду бранця, що володіє більшістю європейських мов, поширилася по турецькій ескадрі і дійшла до самого Капудан-паші, командувача турецького флоту.
Впевнившись у її правдивості, Капудан-паша звелів того бранця звільнити з галери і припровадити до його двору товмачем – перекладачем з інших мов на турецьку.
Уже в Стамбулі трапилася пригода, яка вразила Капудан-пашу: його бранець володіє ятаганом не гірше, ніж чужими мовами.
Якось Богдан, направлений на базар за покупками, побачив, як молодий грек спритно через плече кидає арахіс прямо на вагу і загорівся показати своє козацьке вміння. Батькова наука не пройшла дарма. Спритний грек кидав горішки, а Богдан у повітрі розсікав їх ятаганом на дві рівні половинки. Весь базар збігся подивитися на виставу гяура.
А невдовзі Капудан-паша для своїх високих гостей влаштував нову виставу. Богдан Хмельницький з ятаганом на коні мав проявляти козацьке мистецтво – рубати голови опудалам, прив’язаним до спин 40 диких коней. То була справжня вистава! Коні гарцювали в дикому танці, спритний вершник з правої і лівої руки рубав опудала, тирса, шмаття й глина з-під копит здіймалися вгору. Поважні турки закочували очі і хитали головами: звідки така сила у гяура? Сам Бекташ, найвидатніший яничар, що умів шинкувати людей як капусту, потиснув Богданові руку і назвав його „Ешійок” – незрівнянним.
З того часу Капудан-паша приблизив Богдана до себе, брав його для бесід з чужинцями і в морські походи. Через рік Капудан-паша звелів розпочати переговори з козаками про викуп його бранця з неволі.
Існують дві версії його викупу. За першою – його викупила мати, за другою, що здається більш вірогідною, – козаки-побратими за підтримки гетьмана Петра Сагайдачного.
Сагайдачний добре знав Богдана Хмельницького. Юнаком він брав участь у походах гетьмана, відзначився в них не лише шаблею, а більше військовою кмітливістю й тонким розумом. Та, будучи сином старшини реєстрового козацтва, змушений був свої зв’язки з запорожцями приховувати від поляків. А приховувати було що: морські походи на Синоп і Трапезунд, Кафу і Стамбул, допомогу козацькому повстанському війську в улаштуванні таборів на Старці та під Кумейками. Саме тут, на Запорожжі, молодий отаман Богдан Хмельницький прославився морем, тут зустрів тих, хто згодом прославився разом з ним: Кривоноса, Бурляя, Нечая, Ганжу, Пушкаря.
Тож не випадково, прибувши з неволі, Богдан Хмельницький направився на Січ і взяв участь у нараді козацької старшини, яку проводив гетьман Сагайдачний. І саме йому, молодому отаману, гетьман довірив вивести у море козацький флот під час Хотинської битви з турецьким військом.
...Після наради козацької старшини гетьман відвів Богдана в сторону, до свого каменя-лежака, що й досі зветься ліжком Сагайдачного.
– Богдане, – почав гетьман, – у квітні, коли лишень ти вибрався з неволі, в море вийшло з двадцять наших байдаків. Я був проти того походу. Я не радив того, бо не в час йшли. Похід був не готовий, але козаки вмовилися з донцями йти під Різу. Турки порти стережуть, стягли в наше море флот навіть з Єгипту. Тож Хаміль-паша своїм флотом розбив наших козаків, мало хто повернувся. Але це теж є нам наука. Зараз готується велика війна, і Бог знає, чи вистоїмо вкупі із поляками... Тепер надію маю на тебе, – продовжував Сагайдачний, – на твій тонкий і молодий розум. Дунай, Очаків, Білгород, Кілію, Варну на всю кампанію маєш туркам закрити. Підеш отаманом флоту, полковників матимеш надійних. І прошу, десь у вересні, коли на полі зійдуться армії у битві, вдар на Стамбул, добре вдар, запали Галату і зроби так, щоб швидко взнав про це султан. Як орда вийде з Криму, стань у Ахтіярі, бухта там славна, сам знаєш, але Крим не шарпай, нема в тім потреби. Бери лише те, що треба козаку в поході. З Ахтіару рейдуй морем і топи, що знайдеш. Затим відріж султана від моря. Може, так, при Божій ласці, вистоїмо. Мусимо вистояти, бо іншого шляху не маємо...
Богдан слухав гетьмана, схиливши голову, в жилах пульсувала молода кров. Гетьман дає йому 200 чайок, 10 тисяч козаків! Поміряється силою з Капудан-пашою! Є з ким і є за що поквитатися з бусурманами. За батька, за недолю тисяч земляків - невільників, які живцем гниють у турецькій неволі. Надивився, знає де їх шукати!
У кінці червня козацький флот вже був готовий до походу. Отаман сам, особисто перевірив кожну чайку, кожну гармату і бочки з порохом.
Перед походом зібрав старшину і козаків. Визначивши бойовий порядок, звернувся з полум’яним словом. Говорити умів красиво, слухали його уважно і з розумінням. Згадавши бойові подвиги у морі своїх попередників, молодий отаман, стоячи на високій бочці серед козацького кругу, завершив промову:
– Краще полягти лицарською смертю у морській пучині, ніж бути побитими ворогами у рідній хаті!
Грізною силою, веслом до весла, йшов козацький флот Дніпром. У Лимані, посадивши по два гребці на весло, Богдан Хмельницький силами всього свого флоту блискавкою навалився на турецьку ескадру під Очаковом, що загороджувала йому шлях до моря. Раптовий і сильний удар під ранкову зорю став першою морською перемогою молодого отамана. В ході короткого і жорстокого бою козаки втратили чотири чайки, зате ворог втратив 10 галер і стільки ж сандалей. Козаки взяли штурмом фортецю на острові Березань і спалили Очаківську гавань.
Не затримуючись в Очакові, козацький флот провів операцію на Білгород і Кілію. Ці турецькі порти теж спіткала доля Очакова. Звільнених невільників, озброївши трофейною зброєю, отаман степом направив на Січ.
Далі шлях козацького флоту проліг по Дунаю – до головної переправи турецьких військ. Протягом двох тижнів козаки знищували все, що могло прислужитися султану для переправи.
Богдан Хмельницький передбачав, що султан намагатиметься витіснити козаків з Дунаю і направить свій флот сюди. Тим краще, думав отаман, не треба його самому шукати ворогів на морських просторах.
Виставивши навколо гирла могутньої ріки розвідку під видом волоських рибалок, козацький флот затаївся у плавнях Дунаю.
Флот Халіль-паші йшов під вітрилами з прибраними веслами двома похідними колонами. Турецький адмірал, потрощивши навесні козацьку флотилію під Різою, йшов топити рештки гяурів у Дунаї. Хто може протистояти його 30 важким галерам? Нема такої сили. Сагайдак-шайтан уже не вождь тих гяурів – тож володар моря тепер він, Халіль-паша.
І поплатився за самовпевненість своєю головою. Козацький флот вдарив під вечірні сутінки. Паша з жахом дивився, як волохи-рибалки, поскидавши свої баранячі шкури, витягають з сіток гармати. 20 галер, як великодні свічки, запалали у Чорнім морі на славу козацькому флоту. Кілька галер дісталась козакам цілими і неушкодженими, а решта вцілілих втекла у відкрите море. Перемога була славна!
Після бою Богдан Хмельницький відвів свій флот у гирло Дунаю для перепочинку. Через добу козаки взяли курс до болгарського узбережжя. Морський десант з ранковою зорею вдарив на Варну з моря. Запалали портові споруди, на дно пішло все, що могло служити на війні султану. Турецький гарнізон закрився у фортеці й відстрілювався із гармат. Хмельницький не став марнувати людей і часу на той, як називав, „курник”, а пішов на Бургас і Сазополь, яких теж спіткала доля Варни.
У Сазополі від полонених турецьких мурз отаман довідався про початок битви під Хотином. Давши кілька днів козакам на перепочинок та привівши в порядок свої бойової кораблі, козацький флот на веслах вийшов у море. У Стамбулі вже знали про наявність в морі великого козацького флоту, тож Босфор стерегли цілою ескадрою, особливо ретельно пильнували вночі.
Хмельницький вирішив атакувати турків вдень. Зв’язавши галери боєм свого передового загону, він головними силами обійшов це бойовище і вдарив з боку сонця та загородив туркам вхід до Босфору.
Жорстокий абордажний бій був короткий і кривавий. Турки билися, як приречені, та це не врятували їх від розгрому. Кілька захоплених галер Хмельницький наказав вимазати дьогтем і, причепивши линвами до чайок, потягнув у Босфор.
Козацький флот йшов двома колонами і гарматною стріляниною руйнував все з обох берегів протоки. Так дійшли до Золотого Рогу, де на виду усього міста запалили турецькі галери. Козацький десант вдарив на Башликташ і Топ-Капусі, загорілась торгова Галата. Такої кількості ворожих військ Стамбул давно не бачив. Як і вогню, що охоплює місто.
Хмельницький, переборюючи опір яничар, головний свій удар спрямував на арсенал. Після зробленого підкопу, заклавши бочки з порохом, козаки відступили від кам’яних веж.
…Спочатку у повітря піднялась кам’яна вежа, потім страшний вибух чорною хмарою закрив небо. До ставки султана помчали гінці: Стамбул у вогні!
До жовтня тривав морський похід Богдана Хмельницького. Під його отаманський бунчук впали ще Трапезунд і Синоп. Морський похід козацького флоту і удар по Стамбулу значно прискорили бажання султана укласти мир з українсько-польським військом під Хотином.
У цьому і за сьогоднішніми мірками героїчному поході Богдан Хмельницький постав як видатний і талановитий флотоводець козацького флоту. Він у повній мірі виправдав задум Петра Сагайдачного. Слава Хмельницького стала ширитися Україною. Над козацьким краєм піднімалась зірка військового і державного діяча українського народу.
У 1629 році Богдан Хмельницький вивів у Чорне море козацький флот вже на 300 чайках. Удар по Босфору був такий, що сам султан „получив превеликий страх і сум’яття”. Прийшовши до тями, султан направив проти козацького флоту ескадру Кєєнан-паші на 40 галерах.
Богдан Хмельницький вийшов з Босфору і повів козаків на Сазополь, Варну, Балчик, а потім на Дунай – в Кілію та Ізмаїл.
Битва козацього і турецького флотів відбулась біля острова Монастир (Зміїний), коли козацький флот повертався на Січ. Зважаючи на тривалість і виснаженість походу, Хмельницький головні сили свого флоту прикрив окремим полком Бурляя, який у жорстокому бою не пропустив-таки турецьку ескадру до Очакова. В ході того бою було втрачено близько 300 козаків і 7 чайок. Та битва дозволила головним силам козацького флоту успішно повернутися на Січ.
До 1632 року Богдан Хмельницький спромігся провести ще ряд вдалих походів до Синопа і Трапезунда як самостійно, так і разом з донськими козаками отаманів Михайла Татаринова та Івана Каторжного.
Тож далеко не випадково польський король Владислав ІV у 1646 році пропонував Богдану Хмельницькому булаву морського гетьмана Речі Посполитої і таємно із посагу своєї дружини Марії-Людовіки видав кошти на будівництво 60 чайок для майбутньої війни з Портою. Та історичні події розгорнулися інакше, ніж їх планував польський король.
У 1648 році Богдан Хмельницький, проголошений гетьманом українського козацтва, очолив Визвольну війну українського народу проти польського поневолення. Протягом шести років у звитяжних битвах козацьке військо громило Річ Посполиту. Ім’я гетьмана Хмельницького стало відомим усій Європі.
Союзниками гетьмана виступили турецький султан і кримський хан. Військово-політична ситуація змінилася. Доля України стала залежати від успіху битв з поляками.
А як же козацький флот?
У часи Визвольної війни гетьман відвів йому допоміжну роль – транспортування та десантування своїх військ. І ще запорозька ескадра охороняла Крим від нападу на нього з моря. Річ у тім, що донські козаки з наказу московського царя не підтримали боротьби українців за волю. Тож, як тільки кримський хан вибирався з ордою на допомогу Богдану Хмельницькому, донці відразу нападали на Крим. Це у 1649 році мало не зірвало союзу Богдана з Іслам-Гіреєм – хан став вимагати у гетьмана карального походу на Дон.
Для оборони Криму гетьман направив 20-тисячний корпус і козацьку ескадру під командуванням свого сина Тимоша. Козацька ескадра увійшла в Чорне і Азовське моря, стояла постоєм в гирлі річки Молочної, в Керчі, Кафі і в Ахтіарі. До кривавих сутичок між козаками Запорожжя і Дону не дійшло, гетьманич Тимош справу з донськими козаками уладнав миром і напади з Дону на Крим припинилися.
Про життя і діяльність Богдана Хмельницького написано надзвичайно багато. Йому присвячено велику кількість досліджень як вітчизняних так і зарубіжних дослідників, але майже всі вони стосуються битв гетьмана на суходолі. Та морські походи і битви Хмельницького не менш звитяжні, чим сухопутні.
Морська політика Богдана Хмельницького не обмежувалася лише Чорним морем. Для розширення авторитету і демонстрації сили козацького флоту Хмельницький погодився з командувачем французької армії принцом де Конде надати йому допомогу у визволенні Франції від іспанців. Для цього у квітні 1645 року Богдан Хмельницький разом із полковниками Сірком та Солтенком із Гданська Північним морем направились до Франції. Там, у Фонтенбло, під Парижем, Хмельницький уклав угоду направити у Францію козацький корпус із трьох тисяч козаків. За планом Хмельницького, козацький десант з моря мав взяти тридцять років неприступну для французів іспанську фортецю Дюнкерн у протоці Па-де-Кале і протягом двох років боронити французьку державу. Із цим завданням прекрасно впорався молодий полковник Іван Сірко, прославивши козацьке лицарство на всю Європу: десантом з моря Іван Сірко взяв Дюнкерн за одну ніч!
Як флотоводець Богдан Хмельницький отримав визнання ще за життя: його високо оцінив не лише польський король, а й турецький султан. У 1649 році український гетьман уклав з султаном угоду, за якою у Стамбулі відкрилося українське посольство, дозволялося вільне плавання козакам в Чорному і Середземному морях та будівництво чорноморських портів України. До того ж визнавалися особисті заслуги гетьмана як флотоводця. Гетьман навіть отримав від султана титул „сторожа Оттоманської Порти”.
У планах гетьмана було заселення Причорноморських диких степів та будівництво міст на узбережжі моря. Гетьман мислив майбутнє України як морської країни.
В особі Богдана Хмельницького український флот мав блискучого флотоводця, майстра морських десантів та звитяжних перемог в морських битвах. Богдан Хмельницький та Петро Сагайдачний, напевно, єдині в Європі воєначальники, які надзвичайно вміло проводили військові операції як на суші, так і на морі.
В останні роки життя військово-політична ситуація в Україні змусила гетьмана основні зусилля направляти на сухопутні операції, які вирішували успіх Визвольної війни. Та морська слава Богдана Хмельницького завжди була гордістю українських моряків. У 1918 році Чорноморський флот Української Народної Республіки мав у своєму складі крейсер „Богдан Хмельницький”. У період відродження Військово-Морських Сил України, в 1992 році, були пропозиції організаційної групи ВМС присвоїти ім’я славетного гетьмана ракетному крейсеру „Адмірал Лобов”, що будувався в Миколаєві. У Верховній Раді вирішили інакше. Так і до сьогодні у складі ВМС немає бойового корабля з іменем Богдана Хмельницького на борту.
У Балаклаві є вулиця Богдана Хмельницького, а під Севастополем – село Хмельницьке. Та цього занадто мало для увіковічення пам’яті видатного сина України – флотоводця Богдана Хмельницького.
Українські моряки мають знати, вивчати і шанувати його героїчну біографію, історію його звитяжних морських походів. Бо у них – духовна криця національного флоту України, морська слава нашої країни.


Бібліотека сайту "Українське життя в Севастополі"

Ідея та наповнення - Микола ВЛАДЗІМІРСЬКИЙ