Просвіта Дзвін Севастополя Союз українок ТРЦ Бриз
На першу Галерея Вільна трибуна УКІЦ УГКЦ
Відгуки Бібліотека Пласт Смішного! Лінки
Мирослав МАМЧАК
ФЛОТОВОДЦІ УКРАЇНИ

 

Наша Батьківщина благає допомоги красномовства,
бо так багато її преславних подвигів поминається глибокою мовчанкою.

Феофан ПРОКОПОВИЧ

Морські походи древніх часів

Про флотоводців найдавніших часів, до- київського періоду й періоду Київської Русі у вітчизняній історії залишилося надзвичайно мало відомостей. Як справедливо відзначає автор "Історії Русів", "Україна наче б створена або приречена на руїну од частих навал чужинців, а ще частіших наскоків та січей од народів сусідніх; і, зрештою, од ненаситних міжусобиць і побоїщ зазнала всіляких плюндрувань, згуби та воспалення і, так би мовити, залита і напоєна кров'ю людською і посипана попелом, то в такій нещасній землі чи можливо було зберегти будь-що цілим?"
Сказане у повній мірі стосується флотської історії України. Щоб довести відсутність права українців на флот і мореплавство, наша флотська історія нищилася у першу чергу. Як свідчить "Велесова книга", ще древні греки намагалися твердити, що "нема русів, лише ворове". І пізніші завойовники запевняли світ, що нема українського народу, не було українського війська і докладали всіх зусиль, щоб так сталося насправді. Та й сьогодні ще можна почути як в Україні, так і за її межами, що українці ніколи флоту не мали а ті моряки, що протягом віків з Дніпра, Бугу і Дністра виходили у бойові морські походи, були начебто... представниками сусідніх нам народів. Тож про морські походи наших далеких предків, про розвиток військово-морського мистецтва та про вітчизняних флотоводців більш за все можна дізнатися лише з іноземних літописів.
Арабські й візантійські хроніки розповідають, що флотилії придніпровських слов'ян спускалися на човнах-однодеревках по Дніпру не лише в Чорне а навіть і у Середземне моря ще до Різдва Христового. А це є свідченнями того, що наші далекі предки на берегах Дніпра, Бугу і Дністра володіли мистецтвом мореплавання і кораблебудування з древніх часів, що мореплавство було для них життєво необхідним і відігравало значну, якщо не головну, роль у процесі їх розвитку. Вони мусили володіти і відповідними знаннями морської географії і мореплавання, інакше не були б можливими і за сучасними мірками досить далекі морські походи. Річково-морська специфіка життя наших далеких предків дала підстави Птоломею назвати полян амадоками, тобто плотогонами. І місто Любеч, яке в ті часи було ремісничим центром по виготовленні човнів-однодеревок, він назвав Амадокою. Сказане підтверджують знайдені археологами в районі річки Буг моноскили (човни-однодеревки) тих часів, але вони зберігаються, на жаль, не в музеях України.
Перший воєнний морський похід наші древні предки разом з готами здійснили в 218 році і зуміли досягти Афін і Салонік. Два великі морські походи наших далеких предків до південних берегів Чорного моря відбулися в 252 і в 256 роках.
За свідченнями древніх літописців Прокопія і Маврикія, в 269 році племена праукраїнців-антів силами великого флоту вийшли з Дніпра, розгромили Афіни і Спарту і дійшли до островів Кіпр і Кріт в Середземному морі.
У 610 році вони ж здійснили напад на візантійський порт Солунь, а в 623 роц і - вдалу десантну операцію на острів Кріт.
У 626 році прадавні українці вперше з моря штурмували Царгород, столицю грізної Візантійської імперії.
На жаль, прізвища й імена флотоводців, керівників цих бойових походів для нас залишилися невідомими. І лише з початком виникнення нової політичної системи наших предків - держави під назвою Русь - в історії починають фіксуватися, хоч і не завжди, прізвища флотоводців древніх часів - синів українського народу.

Ідея та наповнення - Микола ВЛАДЗІМІРСЬКИЙ