Після погрому, вчиненого у Стамбулі козаками на початку 1620 року, султан вирішив нарешті показати свою силу і створити на Чорному морі свою „непереможну армаду”. Тисячі рабів у Стамбулі, Синопі і Трабзоні, Балаклаві і Кафі, Варні і Сазополі будували кораблі для турецького флоту.
Через два роки армада у султана вже була готова. До її складу увійшло 327 галер і сандалій. Майже весь цей величезний флот султан зібрав під Очаковом, щоб стерегти козаків. Здавалося, що ця блокада Дніпровського лиману назавжди закрила козакам шлях до моря. Так думали у Стамбулі. На Січі, щоправда, таку думку не поділяли. І в першу чергу кошовий отаман Григорій Чорний.
Щодо нього, то козаки жартували, що „почорнів” він у Чорному морі, бо брав участь майже у всіх морських походах. Був фізично сильною людиною і до нестями відважним в бою. Мав безліч всіляких пригод у морі, але йому завжди вдавалося з них щасливо виходити.
Григорій Чорний разом з гетьманом Михайлом Дорошенком організував на Січі дві ескадри. Коли одна з гетьманом, що була в морі, лише поверталась, друга, говорячи сучасною мовою, заступала на чергування. І обов’язково – під Босфор. У Стамбулі дехто вже почав вважати, що козаки, ці невірні гяури, і Січ свою перенесли на Чорне море.
Турецькі адмірали вирішили покласти цьому край, для чого зосередили свою морську армаду під Очаковом. Це зачепило Григорія Чорного за живе: хто ж тут врешті-решт господар?
Прознавши, що турецький флот заповнив собою весь лиман, Григорій Чорний навесні 1624 року вирішив перевірити на міцність улаштовану йому блокаду.
Козацький флот складався зі 102 чайок. Першим по турецькому флоту вдарив передовий загін козаків, зв’язавши таким чином турецьку ескадру боєм. Козаки не стільки штурмували турецькі галери, як рубали їм весла, обливали дьогтем і палили.
Головні сили Чорного, обстрілявши турецький флот зі своїх гармат, пройшли між турецькими кораблями у відкрите море. Поки на галерах міняли весла та гасили вогонь, козаки вже були далеко за горизонтом.
Османи кинулися наздоганяти. Григорій Чорний, добре знаючи місцеву лоцію, маневром заманив армаду на мілину. Три важкі турецькі галери міцно „сіли” на підводні піщані коси і стали легкою здобиччю козаків. Бій з турками тривав кілька днів, доки темної безвітряної ночі козацька ескадра не зникла в морських просторах. Виявивши вранці відсутність козаків, османи чимдуж погребли курсом до Босфору.
Козаки ж, схитривши, погребли курсом до Дунаю, а затим, господарюючи на болгарському побережжі, дійшли мало не до Босфору. Коли турецький флот прибув до Сазополя, Григорій Чорний вже був у Очакові.
Так і не вдалася османським адміралам блокада козацького флоту. Григорій Чорний щасливо повернув на Січ майже всі свої чайки.
Гетьманом реєстрового козацтва Григорія Чорного обрали у 1628 році, після загибелі Михайла Дорошенка. В листопаді гетьман Чорний повів великий козацький корпус на штурм Перекопу. Але, щасливий в морських битвах, тут, на суходолі, він зазнав відчутної поразки від кримського хана. В бою полягло майже п’ять тисяч козаків.
Про подальшу долю гетьмана існує дві версії. За даними досліджень Володимира Сергійчука, після цієї поразки козаки позбавили Чорного булави. За даними історика Дмитра Дорошенка, Григорій Чорний нібито після поразки під Перекопом і позбавлення булави перекинувся в уніатство і став прислужувати полякам у їхній боротьбі з січовиками. За це був арештований гетьманом низового козацтва Тарасом Трясилом і за „скоєні злочини” засуджений козацьким судом до смертної кари.
Та як би не склалася доля і як би не закінчив своє життя Григорій Чорний, він назавжди залишається в ряду славних флотоводців України, який присвятив своє життя справі оборони народу і зміцненню морської слави України.