Запорозька Січ, як морська фортеця України, в період інтенсивного розвитку козацтва у першій половині XVII століття постійно генерувала видатних флотоводців. Серед них – полковник Кіндрат Бурляй, який у період національно-визвольної війни, став одним з найближчих сподвижників Богдана Хмельницького. Саме на Січі при підготовці морських походів доля звела цих двох молодих козаків, які згодом стали гордістю українського народу і його війська.
Де й коли, в якій сім’ї народився Кіндрат Бурляй, докладних звісток не залишилося. Перша документальна звістка про нього подається в Козацькому реєстрі 1638 року, згідно з яким він був призначений отаманом при одному з сотників Чигиринського полку. З цього факту, з достатньою імові¬рністю можна припустити, що походить Бурляй з Чигиринського козацтва, тобто служив в одній сотні з Б. Хмельницьким і був його сподвижником. Тож він неодмінно мав брати участь у морських походах майбутнього гетьмана, в тому числі у його знаменитій морській операції 1621 року.
Свідченням імовірності цього є запис В. Коховського, що Кіндрат Бурляй – „славний на Чорному морі з турками бойовик”.
Як припускає історик О.Апанович, Кіндрат Бурляй у 1624 році провів самостійний морський похід у Чорне море. Про це свідчить запис тогож О.Коховського, що Бурляй „впавши до Азії через Чорне море, портове місто Синоп здобув і багато там нашкодив туркам”.
І дійсно, резонанс в Туреччині від цього походу був великий. Бурляй взяв не лише порт, а ще і фортецю, понищив верф і всі кораблі в бухті, визволив з неволі близько тисячі невільників. Турецький візир приховав від султана цей факт руйнування Синопа, за що потім поплатився головою.
А Кіндрат Бурляй повернувся на Січ зі славою флотоводця і рятівника з неволі християн.
Наступний відомий похід Бурляя в море відбувся одразу ж по придушенні поляками козацького повстання під проводом Павлюка в 1637 році. Цей похід був надзвичайно важкий, пройшов у суцільних боях з турецьким флотом, який султан значно зміцнив. З іншого боку, польський король, наляканий погрозами султана, теж вимагав суворо покарати „своєвільних козаків”.
Не маючи змоги розправитись з козацтвом, поляки розпочали масове гноблення козацьких сімей, що переросло в терор проти народу. Останнє викликало масове переселення козацьких сімей в незаселені райони Слобідської України, в Слобожанщину.
Опинившись у такій ситуації, запорожці почали більш тісно взаємодіяти з донськими козаками, уклавши з союзниками „договор однолично”. Це викликало спалах їхніх спільних бойових дій. За винятком двох, усі відомі походи запорожців на море за 1639 – 1647 роки здійснювалися з території Дону і разом з донцями. Як свідчать московські джерела, інколи на Дон прибувало до 10 тисяч „черкас”. І ось знову у зв’язку з проведенням спільних походів козаків з Дону постає постать флотоводця Бурляя. Про активність Кіндрата Бурляя як організатора морських походів і їхню інтенсивність дізнаємося з московських архівів.
Так, навесні 1640 року козацька ескадра Бурляя з 37 чайок зійшлася в морському бою з 80 турецькими кораблями, і „бились с ними три недели, и пять катарг у них взяли, и в море утопили с пушками”.
За повідомленням московському царю валійського воєводи Федора Голєніщева-Кутузова, в липні 1640 року Кіндрат Бурляй на чолі ескадри з 27 чайок знову вийшов з Дону в Азовське море.
У Керченській протоці шлях козакам до Чорного моря перекрив великий турецький флот. Невелика козацька ескадра не змогла пробитися з боєм повз турецькі галери, і тоді Бурляй вирі¬шив відступити обхідним маневром „по черкасской стороне подед берег… к Темрюку”. Та турецькі моряки теж чогось та навчились із козацької тактики і розгадали маневр Бурляя. Поблизу Темрюка козаків наздогнало 13 передових галер.
Морська битва тривала з обіду до пізнього вечора. В нічній темряві козаки вирішили відірватись, проте на ранок побачили, що їх переслідує вже 56 галер. Перспектива битви вже з цілим флотом нічого доброго їм не віщувала, і Бурляй спрямовує свою ескадру в гирло річки Чорна Протока, куди турецький флот увійти не міг а висадити десант остерігався. Спаливши в Протоці свої бойові човни, козаки пішим порядком вирушили до Азова, до якого прибули 25 липня.
А далі історичні відомості про Бурляя відсутні протягом наступних семи років. Найімовірніше, що він зі своїми козаками повернувся з Дону на Чигиринщину і жив життям городового козака.
У 1647 році Бурляй разом з однодумцями Богдана Хмельницького готує повстання проти поляків. Відтак К.Бурляй поринає у вир подій, входить до найближчого оточення гетьмана і стає його дові¬реною особою, активно долучається до розбудови козацької держави. Як гадяцький полковник, він відзначився під Збаражем у битві з поляками, під час якої був важко поранений.
У реєстрі 1649 року К.Бурляй вписаний до Медведівської сотні Чигиринського (гетьманського) полку на уряд сотника. Він залишається і далі впливовим соратником Б.Хмельницького, гетьман довіряє йому найважливіші, найважчі дипломатичні справи. В 1653 і в 1655 роках Кіндрат Бурляй проводить посольства до Москви і Швеції, ставши, крім іншого, талановитим козацьким дипломатом.
Історичних даних щодо подальшої долі полковника Кіндрата Бурляя після смерті Богдана Хмельницького поки що в архівах не знайдено.
Для українських моряків полковник Кіндрат Бурляй у першу чергу є видатним і талановитим флотоводцем і військовим діячем, який на зламі історичного розвитку України, на морі і на суші твердо і рішуче боровся за волю рідного народу, чим значно примножив морську славу України.