Homo sapiens=Людина розумовна
Деякі думки по Мову, про Ум-Розум

РОЗУМ + МОВА  = РОЗУМОВА ДІЯЛЬНІСТЬ
(із щоденника)

Як відомо, людська дитина народжується з набором безумовних рефлексів, які мають велике значення для її життя і подальшого нервово-психічного розвитку. Безумовні рефлекси – це природжені інстинкти.
Що таке інстинкти?
Складну систему природжених ( безумовних, безумовнорефлекторних) програм поведінки, пов'язаних із збереженням виду, називають інстинктами (від лат. інстинктус — спонука, мотив).
Які ж  суть основні види безумовних рефлексів? До основних видів безумовних рефлексів належать дихальні, харчові ( зокрема – смоктальний і ковтальний  у немовляти), моргальні, хапальні, захисні, орієнтувальні та статеві.

Рефлекс - це здійснювана за участю нервової системи реакція організму у відповідь на подразнення, що виходять із зовнішнього  або внутрішнього середовища.
Подивімось на синоніми слова рефлективний:
РЕФЛЕКТИВНИЙ книжн., РЕФЛЕКТОРНИЙ фізіол., книжн. (перев. про рухи, реакцію на що-небудь - який відбувається неусвідомлено); НЕСВІДОМИЙ (який виникає, виявляється без контролю свідомості, не залежить від неї), НЕУСВІДОМЛЕНИЙ, ПОЗАСВІДОМИЙ, БЕЗКОНТРОЛЬНИЙ (який не спрямовується свідомістю); ПІДСВІДОМИЙ, ІНТУЇТИВНИЙ, ІНСТИНКТИВНИЙ (який невиразно, нечітко усвідомлюється й не спрямовується свідомістю); СТИХІЙНИЙ, СЛІПИЙ (про почуття, прагнення і т. ін. - неусвідомлюваний і сильний).
Значить, повторимо, що рефлекс – не спрямовується свідомістю, відбувається неусвідомлено…
А що ж таке свідомість, поза якою відбувається рефлекс.???
А це ось така річ:
СВІДОМІСТЬ (здатність осмислено сприймати навколишнє), ПРИТОМНІСТЬ, ПАМ'ЯТЬ, ТЯМА розм., ТЯМОК розм., ТЯМКА розм., РОЗМИСЕЛ розм.
Тут центрове слово – ТЯМА.  Розшифруймо ж і його:
ТЯМА розм., ТЯМКА розм., РОЗУМ (здатність окремої людини запам'ятовувати, оцінювати обстановку, події тощо та відповідно діяти і поводитися; звичайний, природний стан людської свідомості), УМ, ЗДОРО?ВИЙ ГЛУЗД,  ТОЛК розм., МО?ЗОК розм., ГОЛОВА розм., РОЗСУДОК розм., РОЗУМІННЯ рідше…
Отже, бачимо нарешті те слово, основне, ще центральніше  – УМ (та й РОЗУМ, та й РОЗУМІННЯ!!)
Ось воно і є складовою частинкою слова  БЕЗ-УМ-ОВНИЙ. Інстинктивний відрух, що відбувається без УМА, без втручання РОЗУМУ.
Та й справді, який там УМ чи РОЗУМ у немовляти? Ця властивість почне проявлятися у дитинки через 2-3-4 роки…
Ви скажете, що в такому разі мало би бути БЕЗ-УМНИЙ, а не БЕЗ-УМ-ОВНИЙ .
Але отут, прискіпливий читачу,  ти і схопив той мій гачечок, якого я закидав спочатку! Саме тут  і криється найголовніше, найпотаємніше, ради чого я і став писати цю замітку.
Є дві позиції чи гасла у Етимологічному словнику української мови (далі – ЕСУМ), які чітко розділяють УМ  і МОВУ. Вони обидві на 34-ій сторінці  у томі 6:
УМІТИ, умілець, умілий, умілість , уміло, уміння = дивись ум.
УМОВА, умовина, умовини, умовка, умовний, умовляти(ся) = дивись мова.
Як бачите, слово  умовний  автори етимологічного словника відносять не до слова УМ, як це зробили ми на початку, а до слова МОВА.
Отут саме і прихована істина.
Вернімося ж до умовного рефлексу.  Він відбувається внаслідок дії умовного подразника.
Що ж то таке умовний подразник? Чи він однаковий для тварини і немовляти??
Умовні рефлекси, каже Павлов,  це індивідуальні реакції вищих тварин і людини, набуті в процесі життєдіяльності. А набуваються вони в результаті научування (досвіду), навчання, вчиття,  згодом – освіти.
Себто, дитина, яка ще не має свідомости, яка ще не набралася ума, розуму, має лише слабенькі, примітивні  інстинкти, які їй не допоможуть навіть просто вижити. Проникливий читач, порівнявши дитя людське із курчатком, оленятком, побачить, яке справді безпомічне наше немовлятко.
Людське немовля ще років два-три буде неспроможне прожити без матері, без тата, без бабусі.
Немовля не може саме ходити.
Немовля не може саме харчуватися.
Немовля не  може саме одягатися.
Що робить її спроможною самій рухатися, істи, пити, одягатися??
Думаю, що проникливий читач уже відповість правильно:
ОВОЛОДІННЯ МОВОЮ!
Коли з немовляти стається Людина розумна, Людина  мовна.
Оскільки у людини є біологічна здатність до мови, мовність, то все научання (пригадуєте, у Шевченка: «а мати хоче научати, та соловейко не дає»), відбувається з допомогою МОВИ. Себто, спочатку немовлятко мусить научитися мови, щоб потім отримувати освіту через оту МОВУ, з допомогою МОВИ!!
Перші півроку життя мамині слова сприймаються немовлям як прості звукові подразнення і потрібно два-три роки, щоб вони усвідомилися як МОВА і почали сприйматися як подразники! Тож у процесі онтогенезу друга сигнальна система набуває провідного значення лише в 4-5-7 років.
Тож, проникливий читачу, умовним подразником для Людини є МОВА.  Це не гра слів, це є суть:  МОВА, яка створила в немовляті УМ, свідомість,  стає  умовним подразником.  І далі усе свідоме життя ЛЮДИНИ мова керує людиною, або, як образно сказав Дмитро Дроздовський: «мова – це магніт, який керує нами» (Д.Дроздовський, Енергетика мовомислення. Тріумвірат мови, мислення та людини, Одеса, Фенікс, 2005, ст. 8).
А  автори  ЕСУМу  чомусь розділяють УМ і МОВУ…
Ось чому я написав ще 2002 року:

«Саме через мову і лише через мову, через її опанування Дитя Людське стає Людиною. Людинотворча функція Мови є найосновнішою, комунікативна – то вторинна» (Різниченко О. Спадщина тисячоліть. — Харків: Оптик-контакт, 2002. — C.43.).

Через три роки цю думку підтримав Дмитро  Дроздовський:

«Говорячи про функції мови, на мій погляд, варто згадати, що український дослідник мови О.С.Різниченко на перший план виводить людинотворчу функцію мови. Він ніяким чином не заперечує інші функції, тільки от чи можливі вони без усвідомлення людини Людиною? Це, на мій погляд, дуже слушна думка, і в своїх статтях я неодноразово наголошував на необхідності переосмислення мови в сучасному науково-лінгвістичному контексті. У наукових роботах «Спадщина тисячоліть», «Складівниця української мови» тощо Олекса Різниченко, як на мене, аргументовано доводить, що мова створила людину, мова є атрибутом людського життя; доти, доки живе мова, житиме і людина». (там же - ст. 19).

Павлов чітко сказав , що саме словесні подразники утворюють другу сигнальну систему, властиву людині. До речі, у московитів умовний рефлекс називається «условним». Тому Павлов так і написав – «словесний подразник»
У нас є древнє, красиве слово МОВА, тому ми й кажемо - умовний.
А автори  ЕСУМ сором’язливо, вибачаючись ніби-то,  пишуть про слово МОВА: «походження слова остаточно не з’ясовано» (ЕСУМ, т.3 – ст.492).
Мені здається, що після всього сказаного вище, ми можемо запропонувати свою версію походження слова МОВА – воно спільного кореня із словом УМ, зі словом ДУМа, з МУДРий, ПАМ'ЯТЬ  і, як не дивно, зі словом ТЯМа.  Всі оті європейці навіть не підозрюють, що у нас, споконвічних автохтонів своєї землі, свого КРАЮ, своєї КРАЇНИ УКРАЇНИ є отака спадщина тисячоліть, цілий кущ слів-понять  від кореня УМ-ВМІННЯ-МОВА-ДУМА, МУДрість-ПАМ'ЯТЬ-ТЯМА!!!
Навіть із санскритським   МАНАС  (санскр. manas, від кореня man — думати).  Скрізь є оте -М-…
У багатьох людей чомусь викликає заперечення поняття  біологічна здатність до мови. Думаю, що це вплив недоброї пам‘яті діалектичного матеріалізму. Десь я зустрів недавно опис досліду, проведеного ученим-жінкою. Вона, народивши доньку, приєднала до неї маленьку мавпочку і почала їх виховувати обох, як сестер. Через рік-два її дитина вже говорила, а мавпенятко так і не навчилося.
Дитина народжується з душею, яка, ніби чисте поле, готова прийняти Слово. Бо це поле має мовність, родючість, себто, здатність сприйняти і виростити Слово. Ненька, тато і родичі засівають  слово за словом в душу немовляти. Слова закільчуються, прозябають, проростають, приростають, переплітаються коренями і гілочками, заповнюють душу і дивись - через два-три-чотири роки усе це плетиво стає  свідомістю, а се значить – готова маленька Людинка. Тепер залишається набирати ваги і розуму.  Для тіла – їсти, для духу – вісти. Слово дуже схоже на зернину: яке посадили, таке ж саме сходить і виростає. Тому треба засівати якісні, чисті слова. Подвигом, дивом, священнодійством  молодої мами є плекання Людини, научання її МОВИ!. «У нашім раї на землі нічого кращого немає, як тая мати молодая з малим дитяточком своїм» - гарно підмічено Тарасом..
Тож саме МОВА, як людинотворча субстанція,  формує у дитини УМ, РОЗУМ, СВІДОМІСТЬ.  А УМ користується МОВОЮ, грається нею, змінює, вигадує інші слова, може вивчити ще дві-три-десять інших МОВ!! Отаке коло виходить…
Отже, Мова творить Людину… Людину розумну, Людину мовну. Тож і виходить оте РОЗУМ + МОВА=РОЗУМОВА діяльність..
Тож пропоную на повному серйозі: називати Homo sapiens  українською отак: Людина Розумовна.
Але і се ще не все, допитливий читачу. Є таке іноземне слово гУМанність (лат. humanus — людяний) (від лат. humanitas — «людність», humanus — «людяний»), готське, давньоанглійське  guma…  І тут – УМ??   
Втім, це так, жарт, чи гУМор… О, і тут – УМ??   
Чи може це – глУМ??
О, і тут УМ…   

Олекса РІЗНИКІВ,
член НСПУ,
лауреат літ. премій П.Тичини, Т.Мельничука, Б.Грінченка та інших.