Олександр Пономарів

ФОНЕМИ Г та Ґ

Словник і коментар

Було б дуже бажано усунути ще дві недоречності з чинного українського правопису.

За зразком Евбея, Евклід, Еврипід, Евтерпа, Егейське море, Единбурґ, Епікур тощо писати й вимовляти Европа, Евпаторія.

Звук ф слов'янські мови запозичили; українська мова (разом із білоруською) чинила йому опір найдовше: Степан, картопля, квасоля, Пилип, Пилипівка й ін. Тепер його маємо й ми, і, певна річ, немає ні сенсу, ні потреби викидати його зі слів феномен, філантропія, філософія, футуризм та численних інших. А ось уживати його там, де він відсутній у мові-джерелі, справа вельми сумнівна. Ідеться про грецький міжзубний звук, що позначається літерою (лат. th). Майже в усіх мовах він відтворюється літерою т (крім російської). Ми теж здебільшого на його місці вживаємо т. Але в небагатьох словах ніяк не можемо відійти від стереотипів, нав'язаних нам із північного сходу. Думається, настав час відновити звукову справедливість і поряд зі словами бібліотека, гіяцинт, Еритрея, лабіринт, Лета, метод, ортогональний, ортодоксальний, театр, тема, теорія та багатьма-багатьма іншими писати й вимовляти:

апотеоза
аритметика
дитирамб,-у
етер,-у
катедра
логаритм,-а
маратон, -у
міт, -у
мітbчний
мітологія
ортографія
ортоeпія
патос
тиміям
Атени
Атос (Афон)
Бористен
Голгота
Етіопія
Картагена
Коринт
Партенон
Теби
Термопіли
Тесалія
Тракія
Амальтея
Голіат
Демостен
Естер, -і
Методій
Пітагор
Теміда
Теміотокл
Теокрит
Теофан
Теофіл
Юдита

Маємо Агатангела (не Агафангела) Кримського, Тадея (не Фадея) Рильського, Агату (не Агафу) Турчинську. В українському народі широко вживалися ймення Текля, Тодось, а Феклами й Феодосіями їх називали попи Московської православної церкви.
Видатні митці українського слова завжди віддавали перевагу закономірним формам із т, а не штучним із ф. Ось лише кілька прикладів:

Осінній холодок над спраглою землею
Шатро гаптоване широко розіп'яв.
Із рук його падуть, як з рога Амальтеї,
Плоди налиті вщерть і довгі пасма трав.
(Максим Рильський)

Пливе етер, струмує вітер,
Джерела б'ють нових поем.
(Павло Тичина)

Ще з тих століть, коли в серця
Вливалась пристрасть хтивого барока,
Що плинула з віків старого лабіринту,
Що поєднала іздаля
Вкраїнських брам рясне гілля
З вільготними акантами Коринту.
(Микола Бажан)

Як тішать нас озера, гори, квіти,
Роса, і теплий грім, і шепіт віт.
І людська творчість підіймає міт
У саме небо, зорями розшите.
(Микола Зеров)

Я подивився вдруге. Він мене
Зробив Дніпром, чи то пак Бористеном.
Я ждав - він зараз орди прожене
Нутром блакитним в розпалі шаленім.
(Іван Драч).

Слово чести - приклад, вартий наслідування.

1. Антоненко-Давидович Б. Як ми говоримо. К., 1991.

2. Белецкий А.Д. Краткий очерк грамматики новогреческого языка// Новогреческо-русский словарь под редакцией А.А.Белецкого. М., 1950.

3. Вживання фонеми ґ. Спроба довідника. Уклав О. Негребецький. К., 1991.

4. Голоскевич Г. Правописний словник. Х.-К., 1930.

5. Огієнко Іван (Митрополит Iларіон). Історія української літературної мови. К., 1995.

6. Пономарів О.Д. Стилістика сучасної української мови. К., 1993.

7. Редько Ю.К. Довідник українських прізвищ. За редакцією Івана Варченка. К., 1969.

8. Словарь української мови за редакцією Бориса Грінченка. Т. І-ІV. К., 1958-1959.
9. Словник-довідник вживання літери ґ. Львів, 1993.

10. Словник іншомовних слів. За редакцією О.С.Мельничука. К., 1977.

11. Сучасна українська літературна мова. Вступ. Фонетика. К., 1969.