Як перший весняний грiм, що пробуджує приспану зимовими холодами природу до життя, так, певно, й проголошення незалежностi України викликало небачений досi приплив народної поетичної творчостi. Своє слово про рiдну матiр-Україну, про її славне минуле, про свiтлу вiру в її оновлене майбуття виникла потреба сказати людям, закоханим в рiдне слово, в слово поетичне, барвисте.
    Я вже тривалий час живу в Криму, працюю понад тридцять рокiв в пресi - у видавництвi, в газетах, але не пам'ятаю, аби в Севастополi побачила свiт бодай одна поетична книжка українського автора рiдною мовою - жителя цього мiста. Аж не вiрилось, що в такому великому i чисельному мiстi нiхто не пише вiршiв українською мовою. Так вже колишня система закомплексувала людей, так запiдпорядкувала Севастополь i севастопольцiв Центру, що всi й начеб справдi були переконанi: Севастополь - лише “город русской славы”, а, отже, й мова тут мусила звучати i вивчатися тiльки одна - росiйська. I бiльше нiякої.
    Але  ж, виявляється, в Севастополi жили, працювали тодi й нинi живуть i працюють десятки тисяч українцiв. I мову свою бiльшiсть з них пам'ятають, та ще й пробують свої сили в поезiї. А всiх їх, свiдомих, справжнiх українцiв, об'днала мiсцева органiзацiя “Просвiта” iм. Т. Шевченка. I не лише згуртувала, пробудила до активного життя, розкувала душу вiд iдеологiчних пут.
    Господи, як же ми були понiвеченi Системою! Як же нас задурманювали i залякували, як з нас робили “єдиний народ”. Та, нарештi, той жахливий сон минув. Люди ожили, стрепенулися, пробудилися. I хоч поки що й не всi, та є надiя на їхнє пробудження!
    Головне ж бо, що душа запрагла рiдного слова, потяглася до рiдної колись забороненої i упослiдженої мови, до своєї матерi-України.
    I ось в мiстi-герої, в першiй українськiй газетi “Дзвiн Севастополя” одна за одною почали з'являтися добiрки вiршiв українських поетiв-початкiвцiв! Виявляється, вони були, вони є, вони будуть ще й ще народжуватись! Їхнi вiршi немовби першi веснянi пролiски - квiти нiжнi i мужнi - почали все частiше й частiше з'являтися на сторiнках “Дзвону”.”Дзвiн” будив, пробуджував - i ось маємо перших авторiв! Усi такi рiзнi, усi зi своїм свiтобаченням, але з єдиною у всiх Любов'ю до вiдродженої України, до своєї рiдної материнської мови!
    Ось вони, першi українськi поети Севастополя: Микола Гук - голова “Просвiти” i редактор газети “Дзвiн Севастополя”, вiйськовослужбовець; Олена Гринник - бiблiотекар першої в Севастополi української бiблiотеки; Євдокiя Дягiлева - завiдувачка першого українського дитячого садка; Дмитро Вiтюк  - колишнiй вiйськовий; Вiкторiя Гончар - працiвниця ВМС України; Володимир Земцов - вiйськовослужбовець, отаман Севастопольського куреня Українського козацтва; Сергiй Дураченко - викладач Севастопольського вiйськово-морського iнституту; Олекса Iскрянський - робiтник тролейбусного управлiння; Катерина Козицька-Найдьонова - викладачка iноземних мов; Тетяна Мазур - медик; Iрина Муленко - працiвниця  Українського Культурно-Iнформацiйного Центру в Севастополi; Тетяна Попсуй - артистка театру пiснi “Подвiр'я”; Анатолiй Студецький - фiлолог.
    Запам'ятайте їх, любий читачу! Першi автори першої української колективної книги Севастополя! I хай їхнi вiршi ще подекуди не зовсiм довершенi, хай не всi твори позначенi високою поетичнiстю, але всi вони йдуть з глибини душi, народженi зi щиростi, любовi, найблагороднiших поривань. То ж не судiть прискiпливо. Адже цi люди не професiонали i пишуть українською мовою тодi, коли її, нашу мову, ще не почуєш на вулицях Севастополя, коли в бiльшостi шкiл мiста-героя вона до цього часу (на шостому роцi незалежностi України!) не викладається.
    Без сумнiву одне: початкуючi поети з Севастополя - автори цiєї першої україномовної колективної збiрочки - патрiоти рiдного краю. I все, про що вони пишуть, йде вiд душi i щирого серця.
    Привiтаймо ж їх, цi мужнi i нiжнi “Севастопольськi пролiски”, з народженням на свiт у нинi вельми заполiтизованому Севастополi. Пiдтримаймо i зiгрiймо їх своєю увагою, приязню i сердечнiстю. I вiд того всiм - i їм, авторам, i нам, читачам, буде теплiше i затишнiше у цьому незатишному свiтi!
    Квiтуйте, духовнi Пролiски людям на Радiсть i Добро!
    Хай вам щастить на рiднiй землi Севастополя - квiтучого краю нашої України!

Данило КОНОНЕНКО,
поет,
лауреат лiтературної премiї
iменi Степана Руданського,
голова Кримської республiканської органiзацiї Спiлки письменникiв України.

ч.1
Дмитро ВIТЮК
Микола ГУК
Олена  ГРИННИК

ч.2
Вiкторiя ГОНЧАР
Сергiй ДУРАЧЕНКО
Євдокiя ДЯГIЛЕВА
Володимир ЗЕМЦОВ
Олекса IСКРЯНСЬКИЙ

ч.3
Катерина КОЗИЦЬКА-НАЙДЬОНОВА
Тетяна МАЗУР
Iрина МУЛЕНКО
Тетяна ПОПСУЙ
Анатолій СТУДЕЦЬКИЙ

СЕВАСТОПОЛЬСЬКI ПРОЛIСКИ

Упорядкував Микола Гук
Редактор Данило Кононенко
Комп'ютерний набiр, верстка Микола Владзiмiрський

Збiрник пiдготовлений до видання в 1997 р.
Видавництво здiйснено редакцiєю газети "Дзвiн Севастополя" (передплатний iндекс 35332) Севастопольського товариства "Просвiта" iм. Т. Шевченка 1999 р., 136 стор. Наклад 500 прим.