Микола СИНГАЇВСЬКИЙ
ЧОРНОБРИВЦІ
муз.В.Верменича

Чорнобривців насіяла мати
У моїм світанковім краю,
Та й навчила веснянки співати
Про квітучу надію свою.

Приспів:
Як на ті чорнобривці погляну,
Бачу матір стареньку,
Бачу роки твої, моя мамо,
Твою ласку я чую, рідненька.

Я розлуки та зустрічі знаю,
Бачив я у чужій стороні
Чорнобривці із рідного краю,
Що насіяла ти навесні.

Прилітають до нашого поля,
Із далеких країв журавлі,
Розцвітають і квіти, і доля
На моїй українській землі.

КОЛИСКОВА МАТЕРІ

Спіть, моя мати, моя кароока,
зірка влетіла до хати.
Ясно світи, моя зоре висока,
Спіть, моя мати.

Світиться вогник у нас опівночі,
внука йдете колихати.
Світять мені ваші яснії очі,
спіть, моя мати.

Скільки насіяли, скільки зростили -
вашим рукам пам'ятати.
Дітям своєї краси наділили,
спіть, моя мати.

Скільки проводили нас у дорогу -
можна вітрів розпитати.
Знаю я вас і лагідну й строгу,
спіть, моя мати.

В синім вікні захиталась тополя -
буде світанок стрічати.
Сниться вам світла синова доля,
спіть, моя мати.
1963

МОВОЮ МАТЕРІ
муз.Ю.Шевченка

Крізь тумани і грози,
Крізь тривоги земні
Уявилася мати -
Зорею мені.

Приспів:
Вода найсолодша у рідному краї,
Душа, як веселка у житнім теплі.
І чути, як небо тут розмовляє
Мовою матері,
Мовою землі.
крізь висоти і далі,
Крізь космічні вогні -
Уявилася мати,
Мов жниця мені.

Крізь вечір'я і ранки,
Крізь озорені дні -
Уявилася мати,
Мов пісня, мені.

ЦІЛУЄ СОНЦЕ РУШНИКИ
Муз.М.Свидюка

Цілує сонце рушники
У чистій материній хаті.
І чути, як мої думки,
Мов ластівки, стають крилаті.

Приспів:
Рушники, рушники -
То матусі моєї роки,
То моєї матусі вінки.

Цілує сонце рушники, -
Його проміння, наче повінь,
Воно від поля, від ріки -
До матері іде на сповідь.

Через літа, через віки
До нас приходить сива мати...
Цілує сонце рушники,
Що ненька вміла вишивати.

Мої ж думки, мов ластівки,
Уже мережать небокраї.
Цілує сонце рушники -
До серця небо нахиляє.

А щедре поле і грядки -
То материнське вишивання.
Цілує сонце рушники, -
І починається світання.

Михайло ТКАЧ
СИНУ, КАЧКИ ЛЕТЯТЬ
Муз.О.Білаша

На світанку мати сповивала сина
В час, коли про долю зорі лебедять.
- Глянь, моя дитино, через Україну,
Через нашу хату вже качки летять. Двічі

На світанку сину нашептала мати:
- Під Чумацьким шляхом чумаченьки сплять.
Встань, моя дитино, через Україну,
Через нашу хату вже качки летять. Двічі

На світанку, сину, буду наслухати,
Коли в небі сивім крила зашумлять.
Прилітай, дитино, через Україну,
Через нашу хату вже качки летять. Двічі

На світанку, сину, важко не діждати,
А ще важче в ночі очі видивлять.
Не блуди, дитино! Через Україну,
Через нашу хату вже качки летять. Двічі

МАМИНІ РУКИ
Муз.О.Білаша

Вороним конем
Схиливсь до мене вечір
І поклав до ніг
Сідло молодика.
Я дивлюсь і чую,
Як мені на плечі
Лагідно лягає мамина рука.

Приспів:
Мамині руки - колиска моя,
Хліб у долонях, що сонцем сія.

Крила мої у годину розлуки -
Мамині руки, мамині руки.

Як мої літа,
Розбіглися дороги.
Скільки б їх не знав,
Та є однак така -
Та, що найдорожча,
Та, що від порога,
Де благословила мамина рука.

На своїм віку
Я бачив рук немало,
Добре знаю теж
У недруга яка,
Та коли я падав,
Завжди піднімала
Трепетна і ніжна мамина рука.

Микола ГІРНИК
ВІЧНО МОЛОДА
Муз. Б.Буєвського

У житті ми знаєм
Радощі й жалі,
Та найвища радість
В наших матерях,
Бо ж навік несемо
В себе на чолі
Незабутні руки
В теплих мозолях.

Обвіва нас вітер
Дужий і стрімкий,
Час нестримний в очі
Пильно загляда,
Та для тебе, мамо,
Вічно я малий,

Ти для мене, мамо,
Вічно молода.

І навік не зрадять
Матері уста.
Нам дарують щирі,
Дорогі слова.
Материнське серце
Горе закрива,
Материнське серце
Щастя приверта.

Володимир БОЙКО
ГУСИ, ГУСИ, ДОДОМУ!
Муз. С.Грици

Десь в далекім дитинстві "у гусей"
ми гуляли,
Не сиділось у хаті, не сиділось
малому.
І виходила мати на похилений ґанок,
Щоб ласкаво промовить: "Гуси, гуси, додому!"

Проминули ті роки, мов ранкові
тумани,
На близькім перегоні все кричать
поїзди.
Наполохані гуси розпливлись
по лимані,
Завертає їх мати: "Гуси, гуси,
куди ви?"
Не стають поїзди, лиш мигають
вагони
Та все далі везуть нас, далі
з рідного дому,
Щоб виходила мати на зеленії гони,
До схід-сонця казала: "Гуси, гуси,
додому!"

І коли у польоти я збираюсь далекі,
Про які розказати ще не можу
нікому,
Я дивлюсь, як у небі пролітають
лелеки,
Чую материн голос: "Гуси, гуси,
додому!"

Богдан СТЕЛЬМАХ
КОЛИСКОВА ДЛЯ МАТЕРІ
Муз. Б.Янівського
Шуміло десять яворів
літаками в піднебесся.
Ішли сини від матерів,
а від нашої, нашої десять,
А від нашої сивої, сивої,
ой щоднини по синові, синові...
Десять довгих, тривожних прощань
пригортали її до плеча...
"Люлі, синку, люлі!
Промінь сонця згас.
Хай ворожі кулі
Оминають вас".
Явори поснулі мріють просто неба
Та при битій дорозі,
та при битій дорозі...
Ішло дивізій і полків
За життя Батьківщини.
Упало дев'ять юнаків
І десятий,
десятий загинув.
По одному і парами, парами
хлопці падали, падали, падали...
Не на шлях під осіннім дощем -
впали мамі своїй на плече...
"Люлі, мамо, люлі!
Промінь сонця згас.
Ой ворожі кулі
Не минули нас".
Явори поснулі мріють просто неба
Та при битій дорозі, та при битій
дорозі...
Шумлять дерева в білий світ
до небес, до розстань...
Виходить мати до воріт,
а сини, а сини не вертають.
Лиш дощами і холодом, холодом
попід вікнами ходимо, ходимо,
А як ніч, а як ніч настає,
біля матері разом стаєм...
"Люлі, мамо, люлі!
Промінь сонця згас.
Ой, ворожі кулі
Не минули нас".
Явори поснулі мріють просто неба
Та при битій дорозі, та при битій
дорозі...
Закують зозулі! Іншим жити треба.
Ранок став на порозі! Ранок став
на порозі!..

МАМО, МАМО...
Мамо, мамо, посивіла муко,
Мамо, мамо, муко посивіла!
Лебедять великі ваші руки,
Що роботи звідали без міри.

Ой, покиньте-киньте смуток марний,
Скиньте з пліч свою пекучу ношу.
Я і так прийду сумний і гарний,
На весілля вас своє запрошу.

Я любив, ви знаєте, велико -
Сім дівчат - солодке гроно трути.
Я їх всіх сюди з собою кликав
В надвечірні голубі прелюди.

Не пішла нікотра. Я не знаю,
Хто в тім винен - серце чи перони...
В сни мені щоранку намітає
Табуни весільних вільних коней!

Свищуть пуги, пломеніють ружі,
Сонце збило шибу на підлогу...
Мамо, мамо, рвіть калину в лузі -
Їдуть гості, то встеліть дорогу!

Володимир ДАНИЛЕНКО
НАЙДОРОЖЧА
Муз. А.Кос-Анатольського
Дитя підвелося на ноги,
Вперед простягло рученята!
Далека йому ще дорога,
Щоб матінку рідну обняти.

Ще говорити не вміє,
Лиш ніжно лепече устами,
А мати чекає і мріє
Про слово одне довгождане.

Приспів:
Мамо, ти найдорожча на світі!
Мамо, моя любов правдива,
Скільки б ми не взнали світа,
Ти є одна єдина,
Мамо, скільки б ми не взнали світа,
Ти є одна, ти є одна єдина.

Навчила ти нас говорити -
Навік рідна мова із нами.
Сказала Вкраїну любити -
Ласкаво звемо її "мама".

Приспів.

Олександр БОГАЧУК
РУКИ МАТЕРІ

Сонцем запахла хлібина на припічку.
Сонце на обрії - й сонечко в хаті.
Мати відкраяла променів скибочку, -
Світяться руки її вузлуваті.

Рученьки, руки, ви спекою й холодом
Вмиті, обсушені й дишете нивами.
Хто там ці руки порівнює з золотом?
Золото треба порівнювать з ними!
1964

ДИМИТЬ ТУМАН
Муз. Г.Майбороди

Давно, давно, відплакали вдовиці,
І дим війни розтав у зморшках ран,
А мати жде, і біль пече зіниці.
Димить туман, димить туман... Двічі

Дістала знов із скрині вишиванку,
Що так любив носити син Іван,
Зникає день в мінливому серпанку.
Димить туман, димить туман... Двічі

На ній цвіте незламана калина,
Блакить озер і колосистий лан,
І мати знов хова сорочку сина.
Димить туман, димить туман... Двічі

ЗАСПІВАЙ МЕНІ, МАМО
Муз. В.Верменича

Заспівай мені, мамо моя,
Як, бувало, колись над колискою.
Буду слухати, слухати я
І стояти в задумі берізкою.

Заспівай, заспівай, заспівай,
Заспівай мені, мамо моя.

Чи то сни, чи, може, не сни -
Хтось щовечора стука в вікно мені,
І тривожать всю ніч ясени,
І гойдаються місячні промені,

Чи то сни, чи не сни, чи то сни,
Чи то сни, чи то, мамо, не сни.

Заспівай мені, мамо, про те,
Що приходить до нас не питаючи,
І без кореня в серці росте,
І без цвіту цвіте, розквітаючи.

Заспівай, заспівай, заспівай,
Заспівай мені, мамо моя.

Микола БАГРІЙ
МАМИНІ ОЧІ
Муз.Д.Немченка

Тихо шепоче бузок,
Загляда до кімнати...
Спить у колисці синок,
Де і я колись спав.

Очі у нього мої,
Очі у нього твої -

Мамині очі,
Мамині очі.

Безліч тривожних ночей
провела біля мене,
Жодного разу очей
Не стулила своїх...

Бачу я часто вві сні
Пильні і трошки сумні -
Мамині очі,
Мамині очі.

Важко бувало мені,
Але я не згинався.
Вірив у радісні дні -
І з'являлись вони.

Враз оживали гаї:
Силу давали твої -
Мамині очі,
Мамині очі.

Тихо шепоче бузок,
Загляда до кімнати...
Спить у колисці синок,
Де і я колись спав.

В нього ледь-ледь голубі,
Рідні такі, дорогі -
Мамині очі,
Мамині очі.

Микола СОМ
МАТИ

I
Породила синів, своїх буйних синів,
Спорядила нас, юних, в дорогу.
Посадила тоді ж трьох малих ясенів,
Як надію свою і тривогу.
І боялась вона... Як зростуть ясени,
Як піднімуться високо вгору,
Полетять і вони із якоїсь весни
У широкі й далекі простори.
Ой сини-ясени...

II
Від полководця до солдата,
Від сіяча до космонавта -
Усі ми діти...
Друже й брате,
Щоб ти ніде не забував те.

Нехай живе, іде між люди
Лиш культ святого материнства,
Тоді і в світі менше буде
Біди, наруги і злочинства.

Тоні нам легше буде жити,
Здіймать під сонцем дужі крила.
Усі ми діти,
Всі ми діти,
Усіх нас мати породила.

III
Мати у радості плаче,
В полі стихає гроза,
Чиста, як слово дитяче,
Падає в землю сльоза.

Мати у гореньку плаче,
В полі надходить гроза.
Громом, важким і гарячим,
Б'є в моє серце сльоза.
1962

Микола ЛИХОДІД
МАТИ

Я вас прошу, поїзди, поїзди,
Не розбудіть полустанку.
Мати не спить, поїзди, поїзди.
Мамо, засніть до ранку.

Мамо, засніть до ранку, до ранку,
Серце вгамуйте своє.
Я вам приснюся щасливий і радий -
Зовсім такий, як є.

Падають, стукають дзвінко об ґанок
Краплі з червоного даху.
Мамо, засніть.
Я постукаю рано,
Рідний і дуже жданий.

Мамо, засніть.
То в віконну раму
Осінь дощами б'є.
Я вам приснюся щасливий і радий -
Зовсім такий, як є.

Я вас прошу, поїзди, поїзди,
Не розбудіть полустанку.
Мати не спить, поїзди, поїзди.
Мамо, засніть до ранку.
1963

Далі