СИНІВСЬКА МОЛИТВА

Вірші та пісні про Матір
Антологія

Тарас ШЕВЧЕНКО

* * *
У нашім раї на землі
Нічого кращого немає,
Як тая мати молодая
З своїм дитяточком малим.
Буває, іноді дивлюся,
Дивуюсь дивом, і печаль
Охватить душу; стане жаль
Мені її, і зажурюся,
І перед нею помолюся,
Мов перед образом святим
Тієї матері святої,
Що в мир наш бога принесла...

Тепер їй любо, любо жити.
Вона серед ночі встає,
І стереже добро своє,
І дожидає того світу,
Щоб знов на його надивитись,
Наговоритись. "Це моє!
Моє!" І дивиться на його,
І молиться за його богу,
І йде на улицю гулять
Гордіше самої цариці,
Щоб людям, бачте, показать
Своє добро. "А подивіться!
Моє найкраще над всіми!"
І ненароком інший гляне.
Весела, рада, боже мій!
Несе додому свого Йвана.
І їй здається, все село
Весь день дивилося на його,
Що тілько й дива там було,
А більше не було нічого.
Щасливая!..
..........................................
А воно таке маленьке,
Воно ще й не лазить.
І коли-то воно буде
Гратись і промовить
Слово м а м о. Великеє,
Найкращеє слово! [...]

МАРІЯ
Уривок із поеми

Радуйся, ты бо обновила
еси зачатыя студно.
Акафіст пресвятій
богородиці. Ікос 10
Все упованіє моє
На тебе, мій пресвітлий раю,
На милосердіє твоє,
Все упованіє моє
На тебе, мати, возлагаю.
Святая сило всіх святих,
Пренепорочная, благая!
Молюся, плачу і ридаю:
Воззри, пречистая, на їх,
Отих окрадених, сліпих
Невольників. Подай їм силу
Твойого мученика сина,
Щоб хрест-кайдани донесли
До самого, самого краю.
Достойно пітая! Благаю!
Царице неба і землі!
Вонми їх стону і пошли
Благий конець, о всеблагая!
А я, незлобний, воспою,
Як процвітуть убогі села,
Псалмом і тихим, і веселим
Святую доленьку твою. [...]

Євген ГРЕБІНКА
УКРАЇНСЬКА МЕЛОДІЯ

"Ні, мамо, не можна нелюба любить;
Нещасная доля із нелюбом жить.
Ох, тяжко, ох, важко з ним річ розмовляти!
Хай лучче я буду весь вік дівувати!"

"Хіба ж ти не бачиш, яка я стара?
Мені в домовину лягати пора.
Як очі закрию, що буде з тобою?
Останешся, доню, одна сиротою!

А в світі якеє життя сироті?
І горе, і нужду терпітимеш ти.
Я, дочку пустивши, мовляв, на поталу,
Стогнать під землею, як горлиця, стану".

"О, мамо, голубко, не плач, не ридай,
Готуй рушники і хустки вишивай.
Нехай за нелюбом я щастя утрачу;
Ти будеш весела, одна я заплачу!"

Ген там, на могилі, хрест божий стоїть,
Під ним рано й вечір матуся квилить:
"О, боже мій милий! Що я наробила!
Дочку, як схотіла, із світа згубила!"
1840

Левко БОРОВИКОВСЬКИЙ
МАТЕРИНА СТРІЧА

Відсувайся, запір,
Із'їжджайте на двір,
Мої милії, ріднії гості!
Я до ранніх зорей
Не доспала ночей,
Виглядаючи вас у віконце.
Чи в зелений садок
Подихне вітерок -
І я думаю: то мої діти!
Чи з далеких толок
Задзеленька дзвінок -
Я гостей вибігаю зустріти.
Довго серце моє,
Серце матернєє,
Так, як рибочка, билося в грудях;
Часто очі мої
Позаплаканії
Вас шукали, ріднесенькі, в людях.
Моя рідна душа,
Душа матерняя,
У молитвах святих виливалась:
Вас, синів-соколів,
Із далеких країв,
Як здоров'я собі, сподівалась.
На родимій землі,
Діти рідні мої,
Успокойте з дороженьки кості!
Відімкнувся запір,
- Із'їжджайте ж на двір,
Мої любії, ріднії гості!
1834

Пантелеймон КУЛІШ
СВЯТИНЯ

Мовчки струни на бандурі
Я перебираю,
Заспівав би я до тебе -
Голос замирає.

Не почуєш мого слова
Серцем молоденьким -
Квітчаною головою
Схилишся до неньки.

"Пести мене, моя нене,
Як малу дитину,
Я твойого, нене, лона
Довіку не кину".

"Ой покинеш, моя доню,
Далебі, покинеш,

У чужий край, в чужі люди
Пташкою полинеш.

Прийде, прийде, моя доню,
Такая година,
Що рідніше нені буде
Любая дружина".

І я чую тихі речі,
Голосніше граю,
Я душею молодою
Красу обіймаю.

Ой бандуро, рідна сестро,
Золотії струни!
Вложи в неї моє серце,
Високії думи.

Нехай їй вві сні присниться,
Що я чую й знаю,
Про що серцем одиноким
Доленьку благаю.

Нехай їй вві сні присниться
Мати Україна,
Наше горе, наша радість,
Надія єдина.

Святе слово - рідна мати!
Є іще святиня
Вища, доленьці миліша, -
Рідна Україна.

Зрозумій, моє кохання,
Чистою душею,
Що люблю я, чим живу я, -
Будеш ти моєю!
1861

Юрій ФЕДЬКОВИЧ
ДЕЗЕРТИР

Ой сів же він при столику,
При світлі думав,
Писаннячко дрібнесеньке,
А він го читав.

Писаннячко дрібнесеньке,
Листочок як сніг;
Склонив же він головоньку
К столові на ріг.

"Ой ненечка старенькая
Ми пише в одно,
Що там зима тяженькая,
А їй студено;

Нема, нема єї кому
Врубати дрівець,
Бо їй синок, один в дому, -
Цісарський стрілець".

І схопився, як поломінь,
Полетів, як птах,
А вітер з ним не йде вдогінь,
Бо годі му так;

Бо він летить до матоньки
Старої домів,
Дрівець єї врубатоньки,
Би хатку нагрів.
1861

Олександр КОНИСЬКИЙ
БОЖЕВІЛЬНА

Сидить на ліжку одинока.
Яка хороша, чорноока!
Рум'янець грає, кров кипить,
Любові жар в очах горить,
До лона руки притискає
І стиха "котика" співає.

Сумна історія її.
Вона не знала батька зроду,
А мати - вже на восьмім году
У найми віддала її.
Сім літ за хліб вона служила,
На восьмім плату получила.

Пан добрий був - подарував
Разок намиста і хустину...
А навесні господь дитину
Їй несподівано послав.
За це її, недужу, вбогу,
Господар витурив, небогу.

Шукать роботи потягла.
Потіль ходила та шукала,
Покіль на вулиці упала...
Отямилась в тюрмі вона...
-А де дитина? - поспитала.
- Її давно вже поховали...

Заголосила, заревла,
Несамовито закричала,
В шматки одежу розривала
Й "кота" співати почала.
Так третій рік сидить співає,
Дитину ніби присипляє...
1876

Яків ЩОГОЛІВ
МАТИ СИНА КОЛИХАЛА...

Мати сина колихала;
Колихаючи, співала:
"Ніч заходе, треба спати, -
Коло тебе рідна мати.

Я тебе нагодувала,
І сповила, і приспала;
Колишу тебе й співаю,
Спи дитино! баю-баю!

Будеш ти рости помалу,
І нікому на поталу
Я не дам тебе, мій сину,
Поки ляжу в домовину.

Геть від нас усяке лихо;
Хай круг тебе буде тихо!
Над тобою я співаю,
Спи, дитино! баю-баю!

Ти зростеш собі на славу,
Будеш мати силу жваву
І одягнешся в лудани,
Кармазинові жупани.

А поки рости ти будеш
Та ту славу роздобудеш,
Я не сплю, тебе качаю,
Спи, дитино! баю-баю!

Я знайду тобі коханку -
Чорнобривую панянку;
Оженю тебе, мій сину,
Та тоді хоч в домовину!

Спи ж, нехай господь з тобою!
Ніч покрила землю млою.
Я не сплю, тобі співаю,
Спи, дитино! баю-баю!"
1878

Далі