Джордж ОРВЕЛЛ
ФЕРМА «РАЙ ДЛЯ ТВАРИН»
НЕБИЛИЦЯ
З англійської переклав Юрій ШЕВЧУК

Розділ ІІІ

Як же вони трудилися й сходили потом, аби заготувати сіна! Та їхні зусилля віддалися сторицею, бо врожай вдався понад усі сподівання.
Часом робота давалася вкрай тяжко, адже знаряддя призначалися для людей, а не для тварин. Відчутним недоліком було й те, що жодна тварина не могла дати раду знаряддю, яке вимагало стояти на двох ногах. Але свині виявилися кмітливими, вони знаходили вихід із будь-якої скрути. Що ж до коней, то ті знали кожну п'ядь луки і, по суті, тямили в косінні та граблюванні куди краще, ніж Джонс та його челядь. Свині, втім, самі не працювали, лише давали вказівки й керували іншими. Вони більше знали, тож цілком природно, що вони перебрали на себе керівництво. Боксер і Конюшинка впряглися в косарку (звісно, тепер зайвими виявилися вудила чи віжки) і без перепочинку ходили по лугу, а свиня покрикувала: «Гаття, товаришу!» або «Тпру, товаришу!»— залежно від обставин. І кожна тварина, аж до найменшої, косила, перевертала й згрібала сіно. Навіть качки й кури цілий Божий день пеклися на сонці, носячи в дзьобах жмутики сіна. І от косовиця завершилася, навіть на два дні раніше, ніж це звичайно вдавалося Джонсові з його наймитами. До всього, то був найбагатший врожай за всю історію ферми. Жодних втрат не було, бо гострозорі кури й качки повидзьобували все до останньої стеблини. І ніхто не вкрав і билинки.
Усе літо ферма працювала як заведена. Тварини неабияк тішилися, бо ж хіба вони думали, що таке можливо. Кожен з'їдений шматок невимовно смакував їм, адже тепер то був по-справжньому їхній шматок, добутий своєю працею, а не по-скнарському вділений хазяїном. Тепер, коли не стало ні до чого не здатних і ледачих людських істот, кожен мав що їсти. Лишалося й більше вільного часу, хоч, що не кажи, тваринам багато в чому бракувало досвіду. Виникало чимало труднощів. Скажімо, коли з зібраного збіжжя мусили витоптувати зерно, а провіювати — дмухаючи на нього, бо на фермі не було віялки. Але свиняча винахідливість та потужні м'язи Боксера виручили й тут. Щодо Боксера, то ним захоплювались усі. Він ревно працював ще за Джонса, а тепер у нього ніби вселилося три конячі сили, а не одна. Були дні, коли, здавалося, вся робота на фермі звалювалася на його могутні плечі. З ранку до ночі він то тягнув щось, то пхав, і то там, де було найтяжче. Він домовився з півнем, аби той будив його на півгодини раніше, ніж усіх, і ще до початку робочого дня брався за якусь добровільну працю, причому найнеобхіднішу. На кожний закид чи умовляння він знав одну відповідь: «Я працюватиму ще завзятіше». Те стало його власним девізом.
Але кожен трудився в міру своїх можливостей. Кури й качки, скажімо, заощадили в жнива два мішки збіжжя, підбираючи розсипані зернинки. Ніхто не крав, ніхто не скаржився на свою пайку, сварки, гризня і заздрість, звичні для колишнього життя, майже зникли. Ніхто не байдикував або майже ніхто. Моллі, щоправда, вкрай неохоче вставала вранці й мала звичку залишати роботу нібито через те, що в копито забився камінець. І кіт трохи дивно поводився. Невдовзі всі помітили, що тільки з'являлась якась робота, кіт наче крізь землю западав; він зникав на цілі години, а тоді вигулькував, коли всі сідали за стіл, а то й зовсім увечері; наче нічого й не сталося. Та він завжди мав напохваті поважну причину і так лагідно муркотів, що важко було не повірити йому. Старий віслюк Бенджамін наче й не змінився після Повстання. Виконував свою роботу повільно й затято, як і за Джонса, ніколи не уникав її, але ніколи й не зголошувався попрацювати зайву часину. Про Повстання та його наслідки він волів не висловлюватись. Коли його запитували, чи не щасливіший він тепер без Джонса, він лише відказував: «Віслюки довго живуть. Ніхто ще не бачив здохлого віслюка». І всі мусили задовольнитися цією загадковою відповіддю.
По неділях не працювали. Снідали годиною пізніше, ніж у будень, а після сніданку відбувався незмінний ритуал. Першим було підняття прапора. У збруярні Сніжок знайшов стару зелену скатертину місіс Джонс і намалював на ній білою фарбою ратицю й ріг. її й підіймали недільного ранку на флагшток у садку за будинком. Зелений колір прапора, пояснював Сніжок, то зелені лани Англії, а ратиця з рогом означають Республіку Тварин, яка постане, коли остаточно буде здолано людський рід. Після підняття прапора всі марширували до великого хліва на загальні збори, що звалися Мітинг. Тут визначали роботу на наступний тиждень, виносилися й приймалися резолюції. Саме свині завжди й висували резолюції. Інші тварини знали, як голосувати, але самі на резолюцію не могли спромогтися. Сніжок і Наполеон були найактивнішими в дебатах. Проте між ними, як помітили, ніколи не було згоди: яку б пропозицію не висував один, інший неодмінно був проти. Навіть коли вирішили перенести малу обору за садок, щоб у ній відпочивали тварини, що вже відслужили своє, то хоч проти цього ніхто й не заперечував, розгорілися бурхливі суперечки щодо пенсійного віку для кожного різновиду тварин. Мітинг завжди завершувався гімном «Тварини Англії». Решта недільного дня відводилася дозвіллю.
Свині влаштували у збруярні свій штаб. Тут вечорами вони навчалися ковальству, теслярству та іншим корисним ремеслам з книжок, що їх поприносили з будинку Джонса. Сніжок іще заходився залучати інших тварин у Комітети тварин, так він їх називав. Тут він утоми не знав. Він створив Комітет по виробництву яєць для курей, Лігу Чистих Хвостів для корів, Комітет приручення диких побратимів (він прагнув одомашнити щурів та зайців), Рух Білішої Вовни для овець і всілякі інші; до всього, він запровадив уроки читання й писання. Проте ці проекти не мали успіху. Спроба приручити диких побратимів провалилася майже одразу, бо ті й надалі поводилися точнісінько так, як і раніше, а щедрістю, яку виявляли до них, просто зловживали. Кіт приєднався до Комітету приручення і, ніде правди діти, кілька днів був на диво діяльним. Якось навіть бачили, як кіт сидів на даху й проводив виховну роботу з кількома горобцями, які намагалися триматися подалі від нього. Він переконував їх, що тепер всі тварини — друзі, і що кожен горобець може, якщо забажає, злетіти й сісти йому на лапу. Але ті воліли триматися подалі.
Зате уроки читання й писання тішили неабиякими здобутками. До осені кожна тварина на фермі стала до певної міри письменною. Що ж до свиней, то ті й так уміли добре читати й писати. Пси й собі навчилися досить пристойно, але цікавість виявляли лише до Семи Заповідей. Коза Мюріел освоїла абетку краще від псів, отож вечорами читала клапті газет зі смітника. Бенджамін читав незгірше від свині, але не хизувався своїм хистом. Мовляв, немає чого до пуття почитати. Конюшинка засвоїла абетку, але складати з літер слова не вміла. Боксер більше чотирьох літер запам'ятати не міг. Іноді виведе в пилюці своїм великим копитом А, Б, В, Г і стоїть, втупившись у ці літери, час від часу щулячи вуха, стріпуючи гривою і, напружуючи пам'ять, пригадуючи, що ж далі. Але марно. Кілька разів він таки долав наступні чотири літери, але тим часом забував перші чотири. І Боксер мусив задовольнитися першими чотирма літерами, пишучи їх раз а то й два на день, щоб закріпити в пам'яті. Моллі визнавала лише ті п'ять літер, які складали її ім'я. Вона вкрай ретельно викладала їх з гілочок, прикрашала квіточками, а тоді ходила навколо і милувалась. Решта тварин на фермі далі літери А не просунулись. Виявилося також, що абетка важко дається вівцям, курам та качкам. Вони неспроможні завчити й Сім Заповідей. Після тривалих роздумів Сніжок оголосив, що Сім Заповідей можна, власне, звести до одного гасла, а саме: «Чотири ноги добре, а дві — погано». Це і є, як він казав, основна засада тваринизму. Хто всебічно засвоїв її, тому не страшні людські впливи. Спершу птахи протестували, бо їм здавалося, що і в них дві кінцівки, але Сніжок довів їм, що вони помиляються.
— Крило у птахів, товариші, це засіб пересування, а не маніпулювання, — казав він. — Корінною ознакою людини є р у к а, знаряддя, яким і чинить всі кривди.
Птахи не зовсім збагнули довгу промову Сніжка, та пристали на його пояснення, і всі нижчі тварини ревно заповзялися запам'ятовувати нове гасло. «ЧОТИРИ НОГИ ДОБРЕ, А ДВІ — ПОГАНО» — написали на тильній стіні хліва над Сімома Заповідями, і ще більшими літерами. Раз завчивши те гасло, вівці неабияк вподобали його, і часто, лежачи в полі, починали мекати: «Чотири ноги добре, а дві — погано! Чотири ноги добре, а дві — погано!» І не знали в цьому втоми, мекали годинами без кінця-краю.
Наполеона мало обходили Сніжкові комітети. Він казав, що виховання молоді важливіше, ніж виховання дорослих. Сталося так, що невдовзі після косовиці Джессі й Квітка ощенилися й привели дев'ять дебелих цуценят. Коли ті перестали ссати, Наполеон забрав їх у матерів, мовляв, сам виховуватиме їх. Він позаносив щенят на горище, куди можна вилізти лише по драбині із збруярні, і осібно тримав їх там. Тож невдовзі всі забули про них.
Таємниця того, куди зникало молоко, незабаром випливла: його щодня домішували до свинячого пійла. Вже достигали перші яблука, і вони всипали траву в садку. Тварини вважали, що яблука розподілять між усіма порівну. Проте якогось дня було сказано зібрати всі яблука й доставити їх до збруярні, свиням до вжитку. На це дехто невдоволено буркотів, та марно: тут усі свині були одностайними, навіть Сніжок з Наполеоном. Пищика уповноважили дати необхідні пояснення.
— Товариші! — гукнув він. — Сподіваюсь, ви не гадаєте, що ми, свині, чинимо так з егоїзму й через привілей? Багатьом із нас не до вподоби молоко та яблука. І мені теж. Єдине, для чого ми беремо цей харч,— піклування про загальне здоров'я. Молоко і яблука — це, товариші, довела наука — містять речовини, вкрай необхідні для добробуту свині. Ми, свині, працюємо розумово, вся організація, все господарювання лежить на нас. Денно й нощно ми дбаємо про ваш добробут. І саме заради вас ми п'ємо це молоко, їмо ці яблука. А чи знаєте ви, що було б, якби ми, свині, не виконували свого святого обов'язку?
Повернувся б Джонс! Так-так, повернувся б Джонс! Поза сумнівом, товариші,— майже благально вигукнув Пищик, підстрибуючи і метляючи закрученим хвостиком. — А серед вас, звісно, ніхто не хоче, щоб повернувся Джонс? І справді, якщо в чомусь тварини й були одностайні, то це в тому, щоб ніколи не повернувся Джонс. Після такого запитання їм нічого було казати. Значення того, щоб свині перебували в доброму здоров'ї було надто очевидним. Отож без зайвих суперечок погодилися молоко і яблука-падалиці (а також весь урожай яблук, коли дозріє) надати для свиней.

Далі