КОРАН

З арабської переклав Ярема ПОЛОТНЮК

Примітки

1 Дослівно означає «ряд каменів, ряд цеглин у стіні». Так Мохаммед називав окреме своє одкровення чи фрагмент з нього. Після смерті пророка назву сур одержали окремі розділи відредагованого Корану.

2 Цей розділ стоїть першим лише тому, що мусульмани вважають його найважливішою молитвою, яку найчастіше повторюють.

3 Мусульманські богослови давно намагаються встановити, в якому місці були провозвіщені ті чи інші розділи або фрагменти Корану. Інколи це вдається, але не завжди.

4 Мохаммед вважав кожен вірш священної книги чудом, по-арабськи «айя». Оскільки термін «вірш» викликає в українського читача дещо інші асоціації, ми вирішили залишити арабський термін без змін.

5 Ці епітети по суті є синонімами, і різниця між ними лише та, що епітет «ар-рахман» характеризує Бога, як милосердного до тих, що заслужили на милосердя, епітет «ар-ра-хім» характеризує Бога, як милосердного навіть до тих, хто не вартий такого милосердя, навіть до найбільших грішників.

6 Слово «іляг», тобто «бог», в арабській мові давно зрослося з означеним артиклем «аль-», давши слово «Аллах» — дослівно «цей бог», або просто «Бог».

7 Побожні мусульмани вважають, що тут мова йде про пророків, святих та праведників.

8 Щоб пояснити своїм послідовникам, чому священні книги іудеїв так сильно розходяться з Кораном, Мохаммед твердив, що іудеї деякі з тих одкровень, які були послані Богом через їхніх пророків, або забули, або спотворили (сура 5, айят 13), дещо приховали(сура 2, айят 174), а деякі слова та вирази в Божих книгах поміняли місцями чи переставили (сура 5, айят 13; сура 5, айят 41; сура 4, айят 46), чим заслужили на Божий гнів, тому під тими, «що прогнівили Тебе», тобто Бога, слід розуміти іудеїв.

9 Згодом аналогічні звинувачення Мохаммед робив і християнам, бо вважав, що вони блукають у мороці невігластва, хоча й стоять значно ближче до «істинної віри», ніж іудеї. В дійсності, як показали численні дослідження, і в Корані, і в ісламі, як релігії, є значно більше елементів іудаїзму, ніж у християнстві.

10 Сура названа так тому, що цю тварину згадано в 67-м айяті.

11 У Корані є такі «таємничі», чи «магічні», буквосполучення, справжнього змісту яких ніхто не знає. Сучасні європейські дослідники майже одностайно погоджуються, що ці загадкові літери означають імена тих чи інших власників коранічних фрагментів, які позичали свої списки Зейдові ібн Сабітові, коли той редагував текст Корану. Могли це бути й помітки власників списків. Так, наприклад, вважається, що А.Л.М могло бути скороченням напису — «Амара лі Мохаммед» — «Наказав мені (записати це) Мохаммед».

12 Цей айят інколи ще називають «Айятом трону» або «Божим престолом». За уявленнями середньовічних мусульман, трон Бога, який «вміщає в собі небеса і землю», був «найвищим» місцем у цілому всесвіті.

13 В сучасних виданнях Корану це слово, надруковане над текстом, повинно нагадувати слухачам чи читачам, що, дійшовши до цього місця, слід зробити поклон на честь Бога.

14 Тобто за небом і землею.

15 Тобто якого немає ніде на землі і який є лише на небесах.

16 Бог говорить про себе в першій особі множини,

17 Слово «бахр» по-арабськи означає і море, і велику річку. В даному випадку мова йде про Червоне море та річку Євфрат, які були відомі арабам ще задовго до виникнення ісламу.

18 «Піски». Так називався край, розташований на південному узбережжі Аравійського півострова між Оманом та Хадрамаутом, де проживав стародавній народ (чи плем'я) Ад, який, згідно з легендою, Бог винищив бурею чи самумом за його гріхи.

19 Тогочасне арабське прокляття.

20 Це вже слова Бога, звернені до Мохаммеда.

21 Тобто біблейського праотця Авраама.

22 Мова йде про місто, згодом зруйноване за гріхи його жителів.

23 Дослівно: «один будинок мусульман». У нашому перекладі термін «мусульмани» ми даємо розширено, тобто так, як його розуміли сучасники Мохаммеда.

24 Так по-арабськи звучить ім'я біблейського Мойсея.

25 Назва цього народу чи племені походить від Ада, який був правнуком легендарного сина Ноя — Сема (в новогрецькому читанні Сіма).

26 Так араби називають біблейського Ноя.

27 Це означає, що для тих, які не увірували в Коран та проповіді Мохаммеда, буде горе в день Страшного Суду.

28 Мова йде про храм на небі, який, за уявленнями середньовічних мусульманських богословів, є копією храму Кааби. Цей храм щодня обходять тридцять тисяч ангелів.

29 На цьому опис раю закінчується. Далі йде інший фрагмент.

30 Мається на увазі Коран.

31 Тобто Мохамчед.

32 Цими словами пророк хоче сказати, що то не був самообман.

33 За уявленнями мусульман це лотосове дерево росте на сьомому небі біля самого престолу Бога, на межі, за яку не сміють переступити ні ангели, ні найбільші пророки.

34 Назви ідолів (жіночого роду). Коли сусідні з Меккою племена обурилися проповідями Мохаммеда, мекканці, щоб не псувати стосунків з сусідами, по чиїх територіях ходили їхні торгові каравани, почали вимагати від Мохаммеда, щоб той нейтрально висловився про ідолів, яким поклонялися сусіди. Пророк спершу пішов на компроміс і назвав тих ідолів зграбними лебедями і стрункими юнаками. На якийсь час конфлікт був улагодже ний, але через рік Мохаммед зрозумів, що компроміс невигідний, бо підриває основи його вчення і заявивши, що його попутав диявол, пророк виголосив вірші 21, 22 і 23.

35 Народження дівчинки в доісламських арабів вважалося нещастям, якщо не ганьбою.

36 Ідеться про язичників.

37 Тобто Коран.

38 Тобто синів.

39 Згадані ідоли мали жіночі імена,і доісламські араби інколи називали іх «дочками Бога».

40 Так по-арабськи звучить ім'я біблейського Мойсея.

41 Зірка, яка на Аравійському півострові з'являється тоді, коли спадає літня спека.

42 Тобто Мохаммед.

43 За уявою середньовічних мусульман, Заккум це пекельне дерево, плоди якого — , дуже гидкі й несмачні — будуть їжею грішників у пеклі.

44 Мова йде про смерть.

45 На початку сури стоїть літера «н» («нун»). Дослідники Корану вважають літери, які стоять на початку деяких розділів (сур), ініціалами власників тих фрагментів.

46 Коментатори Корану вважають, що в даному місці мова йде про конкретну людину з великим носом, зокрема про аль-Валіда ібн аль-Могіру, який в битві при Бадрі був поранений у ніс. Інші вважають, що мова йде про Ахнаса ібн Шорейка з племені бану сакіф. Дехто вважає, що до когось із них відносяться айяти 10—16. Інші вважають, що айяти 15 і 16 стосуються Надра ібн аль-Харіса.

47 Мається на увазі застережлива формула «Якщо цього забажає Бог!» Говорячи про свої плани на майбутнє, правовірний мусульманин спершу промовляє формулу застереження, щоб з ним не сталося те, що з власниками саду.

48 Мається на увазі пророк Юнус — біблейський Йона, який, потрапивши в черево кита, пристрасно там молився і завдяки тим молитвам Бог урятував його.

49 Тобто Коран.

50 Бог звертається до Мохаммеда.

51 Маються на увазі Содом і Гоморра

52 Тобто Коран, переказаний через пророка.

53 Тобто Мохаммед.

54 Слід розуміти, що питався іронічно, глумлячись. Згідно з твердженнями коментаторів Корану, мова йде про родича пророка Абу-ль-Хакама Амра іон Гішама ібн аль-Мугіру, прозваного Абу Джаглем, тобто «Батьком Невігластва». Інші вважають, що мова йде про ан-Надра ібн аль-Харіса,

55 Тобто день Страшного Суду.

56 Коли Мохаммед проповідував свій Коран.

57 Одна з найстаріших сур Корану. Мусульманський коментатор Абу-ль-Касим Мах-муд ібн Омар аз-Замахшарі (1075— 1144) вважає, що архангел Джаораїл провозвістив пророкові цю суру, коли той спав, закутавшись у катифу— шовковий чи оксамитовий одяг.

58 Мається на увазі Мойсей.

59 Айяти 10-й —19-й, мабуть, значно пізніші, ніж 1-й — 9-й, а 20-й айят доданий набагато пізніше. За своїм стилем та по окремих виразах, як помітив акад. А. Ю. Кримський, він є, певно, медінський, На той час пророк постарів, а хвороби та надмірне статеве життя,— не забуваймо, що після смерті першої дружини Хадіджі він мав 12 жінок,— все це підірвало його здоров'я і довгі нічні вистоювання на молитвах були важкі для старого Мохаммеда, якому ще до переїзду в Медіну перевалило на шостий десяток. Тому в 20-у айяті цієї сури він скасовує обов'язковість нічних молитов, проголошену в перших дев'ятьох. Таким чином, нічні молитви є вже не обов'язкові, а бажані, обов'язковою є тільки щоденна п'ятикратна молитва.

60 В оригіналі стоїть просто «молитви». В Корані прямої вказівки на п'ятиразову щоденну молитву немає, а розширений переклад у дужках продиктований мусульманською традицією.

61 Назва 73-ї сури «Аль-Муззамміль» і 74-ї «Аль-Муддасір», хоча й звучать по-різному і походять від різних коренів, по суті означають одне й те ж — «загорнений, закутаний у верхній одяг»,

62 Мусульманські коментатори Корану вважають, що айяти 9-й — 30-й спрямовані проти Валідааль-Могіри, багатого шейха, ворога Мохаммеда.

63 Деякі сходознавці, зокрема акад. А. Ю. Кримський, вважають, що число 19 по
дане тут виключно задля рифми. Під час виголошення цього місця воно викликало насмішки та глузування Абу-ль-Ашадда та іудеїв, які читали і добре знали книги Старого завіту. Тоді, як зауважив А. Ю. Кримський, пророк проголосив 31-й айят.

64 Тобто іудеї.

65 Тобто скажуть, яке майбутнє життя вона приготувала собі своїми вчинками і чого вона буде позбавлена внаслідок своїх гріхів.

66 Мається на увазі, що Бог читає Коран Мохаммедові.

67 Деякі коментатори вважають, що мова йде про родича пророка Абу Джагля, який свого часу переслідував пророка та глузував з нього.

68 3 контексту достеменно не відомо, про що, власне, йде мова, бо тут можна розуміти і ангелів, і вітри, і душі, і навіть айяти Корану.

69 Мова йде про ті міста, народи та племена, які Бог винищив за їхні гріхи.

70 Це звернення до мекканців, які не хотіли вірити в Бога та в пророчу місію Мохаммеда.

71 Тут починається 30-а, остання частина Корану.

72 В першому і другому айятах цієї сури протиставляються дві категорії ангелів: одні, які силоміць вириватимуть душі із тіл грішників, спричиняючи їм біль та страждання, і другі, які легко й безболісно забиратимуть душі праведників.

73 Маються на увазі сучасні Мохаммедові мекканці, які брали під сумнів учення пророка.

74 Ця сура була проголошена однією з перших у зв'язку з тим, що коли Мохаммед розмовляв із Валідом ібн аль-Мугірою, до нього підійшов Абдаллаг ібн Омм Мактум і гукнув з усмішкою: «О пророче! Навчи мене того, чого тебе навчив Бог!» Мохаммед не відповів нічого, лише насупився, відвернувся і відійшов. Значно пізніше, коли Абдаллаг ібн Омм Мактум прийняв іслам, пророк навіть призначив його начальником міста Мекки і, зустрічаючись, тепло вітався з ним.

75 Період вагітності одногорбої верблюдиці 13 місяців, двогорбої 14, але вже з десятого місяця бедуїни піклуються про них, що й видно з цього айяту.

76 Натяк на доісламський бедуїнський звичай у голодні роки новонароджених дівчаток живцем закопувати в землю, Іслам суворо засуджував цей звичай.

77 Натяк на мекканців, які вважали Мохаммеда божевільним.

78 Маються на увазі ангели, що записують добрі і злі вчинки людей.

79 Деякі коментатори Корану вважають, що це відділ пекла, де є книга з аналогічною назвою, в якій записані всі гріхи злочинців та грішників.

80 Згідно з уявленнями мусульман, це або вища сфера сьомого неба, куди вознесуться душі праведників, або книга на небі, в яку ангели записують добрі діла людей.

81 За уявленнями середньовічних мусульман у день Страшного Суду права рука
кожної людини буде прив'язана до потилиці, а ліва до спини (див. Коран- Перeвод и комментарии И. Ю. Крачковского. Комментарии. — Сура 84. — П. 9. — С. 629).

82 За уявленням мусульман, паливом у пекельних печах будуть грішники,

83 Бідою, яка «покриє» всіх, пророк вважав Страшний Суд.

84 Коментатори Корану тлумачать, що лиця людей в день Страшного Суду будуть покірні, очі скромно опущені, а голоси притишені.

85 Одні коментатори вважають, що мова йде про перші десять ночей місяця зу-ль-хідже. Інші, що йдеться про перші десять ночей місяця рамадану.

86 Вважають, що тут мова йде про всі живі істоти, які живуть парами, і про Бога, який не має пари.

87 Див. прим. 18.

88 Одні коментатори вважають, що це стосується Абу-ль-Ашада, інші, що аль-Валіда ібн аль-Могіри.

89 Коментатори вважають, що мова йде про дві висоти людської порядності — щедрість і гостинність або про висоти добра і зла.

89-а Імені пророка Саліха в тексті немає, але воно згадується в сурах 7, айят 73; 11, айят 61 та в сурі 27, айят 45.

90 Імені Кідара ібн Саліфа в тексті немає, воно нам відоме з коментарів.

91 Коментатори бачать натяк на Гору Смоковиць та на відому Оливкову Гору, де проповідував своє вчення Ісус Христос.

92 Гора, на якій Мойсей бачив т. зв. неопалиму купину і де йому Бог дав таблиці з десятьма заповідями.

93 Коментатори вважають, щоайяти 6-й — 19-й відносяться до Абу-ль-Хакама Амра ібн Пшама ібн Аль-Могіри, одного з найзапекліших ворогів пророка.

94 Вільні араби, як правило, відпускали собі чуба і він був своєрідною ознакою вільної людини.

95 Коли Коран читають вголос, слухачі при цьому слові роблять поклон до землі.

96 Мусульмани вважають, що Бог через архангела Джабраїла почав зсилати Коран у «Ніч Призначення», тобто в ніч з 23 на 24 місяця рамадана.

97 Це слово має ще й значення «могутність», а тому інколи й назву ночі перекладають як «Ніч Могутності».

98 Бедуїни Аравійського півострова найчастіше робили свої наскоки вранці, коли їх найменше сподівалися. Деякі дослідники, наприклад К. Р. Расван, бачили в перших п'яти айятах цієї сури аналогію з апокаліптичними вершниками.

99 Ця сура була провозвіщєна пророком для моральної підтримки мусульманської громади, яку турбувало те, що вона дуже малочисленна.

100 Це відголосок мекканської легенди про похід абіссінського намісника Абраги проти Мекки, який нібито намагався змусити арабів робити паломництво не до Кааби, а до нової церкви, яку той збудував у Сані. Згідно з легендою, в абіссінському війську був один слон.
Джерела підтверджують, що похід Мекки дійсно відбувся, але його метою було не повернення паломництва в Сану замість Мекки, а усунення перешкод для Йєменської торгівлі в Хіджазі.

101 Мається на увазі храм Кааби.

102 Коментатори вважають, що мова йде про конкретних осіб, зокрема про Абу Джагля, який прогнав голого сироту, та про Абу Соф'яна, що відмовився почастувати сироту м'ясом щойно забитого верблюда.

103 Коментатори вважають, що мова йде про Аса ібн Ваіля, який насміхався з пророка і казав, що в нього немає потомства. Адже двоє синів пророка — Аль-Касем і Абдаллаг — померли в дитячому віці, рано померли й дочки пророка, і його рід продовжила тільки Фатима, яка вийшла заміж за Алі ібн Абі Таліба.

104 Міна — долина біля Мекки, якою проходив пророк, здійснюючи свій останній хадждж.

105 Дослівно «Батько Вогню». Так називали Абд-ель-Оззу ібн Абд-аль-Мотталіба, одного з найзапекліших ворогів пророка.

106 Коментатори вважають, що ці слова відносяться до мекканських ідолопоклонників, які вважали деяких ідолів дочками Бога, інші вбачають у цій сурі антихристиянське спрямування і заперечення того, що Ісус Христос є син Божий.

107 Сури 113 і 114 побожні мусульмани називають «Аль-Муаввізатан» — тобто «Дві (сури-)охоронниці». Нерідко арабський текст цих двох сур пишеться на аркушику паперу, зашивається в шкіряний або бавовняний мішечок і носиться на шиї як талісман.
Велика пошана мусульман до цих двох сур пояснюється такою легендою: на п'ятому році після гіджри, тобто переселення пророка з Мекки в Медіну, після підкорення племені бану Корейза, пророк довгий час мучився якоюсь тривалою й дуже виснажливою хворобою, причину якої ніхто не міг встановити.

І ось одного дня архангел Джабраїл уві сні відкрив Мохаммедові таємницю його хвороби. Виявилося, що це єврей (правдоподібніше араб іудейського віросповідання) Льобейд та його дочки-чаклунки наслали на пророка хворобу свосго магією. Для цього вони виліпили з воску маленьку фігурку пророка, обв'язали її волоссям і в 11 місцях прокололи її голками, потім зав'язали 11 вузлів на тятиві лука, роблячи при цьому магічні подмухування та попльовування на вузли тятиви й бурмочучи страшні закляття. Нарешті, коли вже все було готове, вони зав'язали решту тятиви навколо воскової фігурки і кинули її в криницю.
Довідавшись, у чому справа, пророк послав Алі ібн Абі Таліба до криниці, щоб той витягнув звідтіля воскову фігурку і приніс її. Після цього пророк прочитав дві останні сури Корану, айят за айятом, і після читання кожного айяту з фігурки випадала одна голка і розв'язувався один вузол на тятиві лука. Коли було прочитано останній айят, випала остання голка і розв'язався останній вузол, пророк повністю видужав.
Очевидно, ця легенда видумана значно пізніш о, щоб продемонструвати магічну силу двох останніх сур Корану. Деякі сходознавці припускають, що айяти цих двох сур -- пізніша переробка доісламських шаманських заклинань.

108 Натяк на диявола, який спокушає людей і щезає при згадці імені Бога або одного із його 99 епітетів.

109 Так мусульмани називають добрих і злих духів. Злих називають ще іфритами, або маридами.

КОРАН