КОРАН

З арабської переклав Ярема ПОЛОТНЮК

СУРА П'ЯТДЕСЯТ ШОСТА— «(ТЕ), ЩО МАЄ СТАТИСЯ»
мекканська, крім айятів 81-го і 82-го, бо вони є медінські, і в ній 96 айятів.
Провозвіщена після сури «ТА — ГА»,тобто «ТГ»

В ім'я всемилостивого, всемилосердного Бога.

1. Коли станеться те, що має статися,
2. Немає нічого, що заперечило б те, що має статися,
3. Низьке і високе!
4. Коли земля, захитавшись, здригнеться,
5. А гори потрощаться, розкришаться
6. І стануть пилом.
7. А ви поділитеся на три гурти:
8. Ті, що стоятимуть праворуч — хто ж вони ті, що стоятимуть праворуч?
9. І ті, що стоятимуть ліворуч — хто ж вони ті, що стоятимуть ліворуч?
10. А ті, що стоять попереду, стоятимуть попереду.
11. Вони наближені до Бога,
12. І місце їм у райських кущах.
13. Це гурт старожитніх людей
14. І трохи теперішніх.
15. На ложах, витканих золотом і дорогоцінним камінням,
16. Спершись на лікоть, вони лежатимуть один напроти одного.
17. їм служитимуть вічно молоді юнаки
18. З чашами, глечиками та чарами, наповненими джерельною водою.
19. Од неї не болить голова, і вони не п'яніють.
20. Наповненими плодами, які їм до смаку,
21. І м'ясом птахів, яке їм до вподоби.
22. А чорноокі волоокі красуні,
23. Гарні, як перлини, що їх пильнують від злодіїв,
24. Будуть їм нагородою за їхнє праведне життя.
25. Не докучатимуть їм там суєслів'ям. Не дорікатимуть гріхами.
26. Чутимуть тільки слова: «Мир вам! Мир вам!»
27. А ті, що стоятимуть праворуч,— хто ж вони, ті, що стоятимуть праворуч?
28. Серед лотосів без колючок
29. І бананів, що вгинаються від плодів,
30. У затінку крислатих дерев,
31. Біля прохолодних джерел
32. Та грядок з овочами,
33. Які зріють круглий рік і які можна їсти досхочу,
34. Для них застелені килимами високі ложа.
35. Воістину, ми сотворили чорнооких красунь своїм особливим повелінням:
36. Ми сотворили їх невинними дівчатами,
37. Які пристрасно люблять своїх чоловіків і є їхніми ровесницями.
38. Це для тих, які стоять праворуч.
39. Гурт людей, які жили давно,
40. І гурт людей, що жили недавно.
41. А ті, що стоятимуть ліворуч,— хто ж вони ті, що стоятимуть ліворуч?
42. Овіяні гарячим вітром, омиті пекучим окропом,
43. У клубах густого, чорного диму,
44. Що не дає жаданої прохолоди.
45. Перед тим вони, воістину, благоденствували і розкошували,
46. І вперто трималися своїх гріховних переконань.
47. І вони, бувало, питали один одного: «Невже, коли ми помремо та будемо прахом і кістками — невже ми будемо воскрешені?
48. І наші прабатьки теж?!»
49. Скажи їм: «Воістину, давні й теперішні
50. Будуть зібрані у визначений день.
51. Потім, воістину, о ви, заблукані, які справжню віру вважають оманою,
52. Ви ж будете їсти плоди з пекельного дерева Заккум43
53. І будете наповняти ними свої утроби,
54. По тому запиватимете все це окропом.
55. І питимете окріп так жадібно, як п'ють люди, що знемагають від спраги».
56. Отак їх почастують у день Страшного Суду.
57. Ми ж сотворили вас, щоб ви повірили в це.
58. А чи ви замислювались над тим, чи так багато важить ваше дітородне сім'я?
59. Чи ви творите дітей своїх, чи Ми творимо їх?
60. Ми вирішуємо, хто з вас має померти, і Ми єдина над вами влада.
61. Лиш Ми можемо замінити вас подібними вам, і Ми відтворюємо вас у подобі, якої ви не знаєте.
62. Ви вже знаєте про перше сотворення. Тож поміркуйте про друге!
63. Чи ви думали над тим, що ви обробляєте?
64. Чи ви засіюєте поле, чи Ми, його сіячі?
65. Якби Ми захотіли, то на полі стирчали б самі сухі стебла, а ви б бідкалися:
66. «Але ж ми обтяжені боргами
67. І до того ж ще й убогі!»
68. А чи думали ви про воду, яку п'єте?
69. Чи ви її змушуєте проливатися з дощової хмари, чи Ми її проливаємо?
70. Якщо б Ми захотіли, то зробили б її солоною. Тож будьте вдячні Нам!
71. А чи ви думали про вогонь, який ви добуваєте?
72. Чи, може, ви сотворили дерево, завдяки якому він горить, чи Ми є творці його?
73. Ми сотворили його для нагадування та користі тих, що живуть у пустелі...
74. Тож хвали ім'я твого великого Господа!
75. Та ні! Клянуся місцем, де заходять зорі!
76. А це, воістину, якщо ви знаєте, велика клятва!
77. Воістину, це є високошанований Коран,
78. Записаний у потаємній, заповітній Книзі.
79. До нього доторкаються тільки очищені від скверни люди.
80. Він є послання від Господа світів.
81. Невже ви будете відкидати це провозвіщення,
82. А ваші життєві блага перетворите на те, що зветься оманою?
83. Тож коли вона стискає вашу горлянку44,
84. І ви тоді будете дивитися,
85. То Ми тоді ближчі до вмирущого, ніж ви, але ви не бачите того!
86. Якби ж то ви були непідвладні Йому,
87. Ви б відвернули її, якби ваші слова були правдиві.
88. Та якщо він був з числа наближених до Бога,
89. То його чекає успокоєння, милість Божа та райські кущі.
90. А якщо він з тих, що стоять праворуч,
91. То «Мир нехай буде над тобою!» він почує від тих, що стоять праворуч.
92. Але якщо він з тих, які вважали справжню віру оманою, чи з тих, що заблукали,
93. То питиме він окріп
94. І горітиме в пекельному вогні.
95. Ось це, воістину, є достеменна правда!
96. Тож хвали ім'я свого великого Господа!

СУРА ШІСТДЕСЯТ ВОСЬМА — «ТРОСТИНОВЕ ПЕРО»
мекканська, крім айятів від 17-го і до кінця 23-го та від 48-го й до кінця 50-го, бо ті є медінські, і в ній 52 айяти.
Провозвіщена після сури «Аль-Аляк» — «Згусла кров»

В ім'я всемилостивого, всемилосердного Бога.

1. Нун45 Клянуся тростиновим пером та тим, що ним пишуть!
2. Ти по милості свого Господа не є божевільний.
3. І, воістину, тебе чекає щедра винагорода,
4. І ти, воістину, вельми достойна людина,
5. І ти напевно побачиш, і вони побачать,
6. Хто з вас божевільний насправді.
7. Господь твій, воістину, краще знає, хто збочує з його дороги
і краще знає, хто йде прямим шляхом.
8. Не корися тим, хто звинувачує тебе в обмані.
9. Вони хотіли б, щоб ти лицемірив, бо тоді й вони б лицемірили.
10. І не корися нікчемі, який постійно клянеться.
11. Ані хулителеві, який оббріхує ближніх своїх,
12. Ані гонителеві добра, ворогові, грішникові,
13. Жорстокому і до того ж безрідному,
14. Навіть якщо б він володів майном і мав синів.
15. Коли перед ним читають наші айяти, він каже: «Це ж старожитні казочки!»
16. Ми затавруємо його великий ніс46.
17. Воістину, Ми випробували їх так само, як і власників саду, коли ті заприсяглися, що неодмінно зберуть урожай зранку.
18. Та вони не сказали застереження47,
19. Тому до них прийшла біда від твого Господа, коли вони спали.
20. А вранці сад був голий, з дерев позривано всі плоди.
21. Вранці ті люди казали одне одному:
22. «Ходімо у сади, раз ми вже вирішили зібрати урожай!»
23. І вони пішли, перемовляючись між собою:
24. «Не пустимо в наші сади жодного злидаря!»
25. І йшли вони раннім ранком, вирішивши нікого не пускати в сад.
26. Коли ж вони побачили голий сад, вони заволали: «Воістину, невже ми заблудилися?
27. Та ні! Пропав наш урожай!»
28. І прорік тоді середущий з них: «Чи не говорив я вам, щоб ви воздавали хвалу Богові?!»
29. Одрекли вони: «Слава нашому Господові! Воістину, ми чинили неблагочестиво!»
30. І одні з них звернулися до інших, каючись:
31. «О, горе нам! Воістину, ми були нерозумні і вперті!»
32. Можливо Господь наш дасть нам взамін цього саду ще кращий! Ми ж бо благаємо нашого Господа!»
33. Така була їм кара. А кара в майбутньому житті буде ще більша.
О, якби вони це знали!
34. Для благочестивих у їхнього Господа будуть райські сади благодаті.
35. Хіба ми вчинимо з правовірними так, як з грішниками?
36. Що у вас є? Чому ви так вважаєте?
37. Хіба у вас є Святе письмо, хіба ви його вивчаєте?!
38. Воістину, в ньому є для вас те, що ви самі вибрали.
39. Чи у вас є непорушні клятви над Нами, які триватимуть до дня воскресіння з мертвих?! Воістину, для вас буде те, що ви самі собі присудите!
40. Запитай їх: хто з них може за це поручитися.
41. Чи може в них є спільники? Тоді нехай вони приведуть своїх спільників, якщо вони кажуть правду.
42. В той день, коли над ними нависне кара і вони будуть покликані поклонитися, вони не зможуть цього зробити.
43. Вони потуплять від сорому очі, і їх спостигне презирство, а їх же давно кликали поклонитися, і тоді вони були здорові.
44. Тож залиш мене з тими, які твою розповідь вважають обманом. Ми призведемо їх до загибелі так, що вона спостигне їх зненацька.
45. Я продовжу їм їхнє життя. Воістину, моя кара буде зовсім несподівана.
46. Чи, може, ти попросиш у них нагороди, а вони будуть обтяжені боргами?
47. Чи, може, в них є потаємне знання істини і вони пишуть Коран?
48. Тож потерпи, доки твій Господь виконає свій вирок, і не тривожся, як тривожився той, хто попав у китове черево і волав до Бога, пригнічений горем48.
49. Якби не милість Господа, то кит викинув би його на пустельному березі моря, осоромленого й зневаженого.
50. Але Господь забрав його до себе і зробив праведником.
51.1 хоча ті, які не увірували в Бога, злісно печуть тебе своїми поглядами, коли ти нагадуєш їм про Страшний Суд, і кажуть: «Воістину, Він же божевільний!» є нагадуванням для всього світу.

Далі