Бальтасар ГРАСІАН
                  КИШЕНЬКОВИЙ ОРАКУЛ,
                  або
                  НАУКА РОЗСУДЛИВОСТІ, ДЕ ЗІБРАНІ АФОРИЗМИ, ВЗЯТІ 3 ТВОРІВ ЛОРЕНСО 
                  ГРАСІАНА
                37.
                  Кидати й відбивати потаємні стріли. Належить до 
                  найбільших тонкощів поводження.
                  Таємними стрілами перевіряються заміри, приховано й глибоко 
                  досліджуються серця. Стріли ці часом підступні, смертельні, 
                  змочені зіллям заздрості, змащені отрутою пристрасті - невидимі 
                  блискавки, що повержують з висот фавора й шаноби. Безліч позбулася 
                  ласки найвищої та всенародної, вражена дрібненьким слівцем, 
                  в той час як ціла змова, складена пащекуватістю юрби й зловорожістю 
                  окремих осіб, не змогла й похитнути їхнього стану. Часом стріли, 
                  навпаки, діють на користь, підтримуючи й закріплюючи добру славу. 
                  Та з такою ж спритністю, з якого їх пускає замір, обережність 
                  повинна їх зустрічати, а прозірливість - передбачити, бо знання 
                  - найнадійніший захист, і передбачений удар вже не такий небезпечний.
                38.
                  Вчасно припинити вдалу гру. Правило досвідчених 
                  гравців. Вміти достойно відступати
                  так само важко, як відважно наступати; коли справді досить, 
                  коли досягнуто багато, - підведи риску. Безперервне везіння 
                  завше підозріле; надійніше -. вперемішку: кисло-солодке певніше 
                  від суцільних солодощів. Коли тобі раз по раз щастить, є небезпека, 
                  що все розвалиться й впаде. Часом милості фортуни бувають короткими, 
                  зате великими. Та довго тягти пестунчика на плечах набридає 
                  й Фортуні.
                39.
                  Шукати того, що досягла розквіту й зрілості. Всі 
                  творіння природи досягають довершеності лише у певну пору: попереду 
                  того вони зріють, опісля - псуються. Та твори мистецтва рідко 
                  бувають такими, щоб їх не можна було поліпшити. Перевага доброго 
                  смаку - здатність насолоджуватися речами лише в їхньому завершеному 
                  вигляді; не кожному вона дана, а іншому й дана, та нерозвинута. 
                  Навіть у плодах розуму є своя найвища ступінь зрілості: вмій 
                  її розпізнати, щоб її поцінувати й себе розвинути.
                40.
                  Любов народу. Нелегко досягти загального захоплення, 
                  ще важче - любові. Частіше це дається долею, та більше - старанням; 
                  перша закладає начало, друге - продовжує. Самих достоїнств замало, 
                  хоча завше гадають, що, заслуживши повагу, не важко досягти 
                  й любові.
                  Щоб завоювати благоговіння, потрібні благодіяння: твори добро 
                  навсібіч, не скупись на добрі слова і ще кращі діла - люби, 
                  щоб тебе любили. Люб'язність - політичне приворотне зілля видатних 
                  людей. Спершу берись за діяння, а потім за перо; від полів брані 
                  до полів паперових, бо письменникам також дарується любов народу, 
                  притому вічна.
                41.
                  Не захоплюватися, понад міру. Уникай найвищих 
                  ступенів, аби не зруйнувати картину й не прославитися дурнем. 
                  Захвалювати, роздавати захоплення - ознака обмеженості розуміння 
                  й смаку. Похвали збуджують цікавість, розпалюють бажання, і 
                  якщо достоїнства виявляються нижчі від твоєї оцінки - а здебільша 
                  так і буває, - обдурене чекання помститься за обман презирством 
                  - і до того, що захвалювалося, і до того, хто вихваляв. Людина 
                  розсудлива є стримана, вона радше буде скупою, ніж розтринькуватою. 
                  Чудодійне рідкісне: будь помірним у захопленнях. Непомірне захоплення 
                  схоже на брехню люди втратять довіру до твоїх смаків, що неприємно, 
                  і до розуму, що вже й зовсім кепсько.
                42.
                  Про вроджену владність. Одне з потаємних джерел 
                  вищості. Нарочиті хитрощі тут не допоможуть. Їй підкоряються 
                  всі непомітно для самих себе, визнаючи тим самим таємну силу 
                  володаря природного. Наділені даром повелівати - це королі за 
                  достоїнством, леви за правом народження; вони приборкують серця 
                  й навіть позбавляють дару мови усіх без винятку, що німіють 
                  від благоговіння. І коли інші достоїнства сприяють, люди ці 
                  створені бути першими, вершителями справ державних, бо одним 
                  порухом досягають більшого, ніж інші довгими розмовами.
                43.
                  У думках із меншістю, в речах із більшістю. Бажання 
                  пливти проти течії настільки чуже здоровому глуздові, наскільки 
                  й небезпечне. Лише Сократ зміг на це відважитися. Незгода сприймається 
                  як образа, бо відкидає думку інших; число незадоволених множиться, 
                  одні хвалитимуть те, що ти осуджуєш, інші стоятимуть за тих, 
                  хто хвалить. Істина - доля небагатьох, помилковість - звичайна 
                  й повсюдна. Зі слів на майдані не впізнаєш мудреця - не своїм 
                  голосом він там говорить, а голосом людської глупоти, хоч би 
                  в душі з нею й не згоджувався. Розсудливому не менш огидно бути 
                  запереченому, ніж самому сперечатися: він охоче вислухає думку 
                  іншого, але не натовпу. Думка вільна, над нею не можна і не 
                  дозволено чинити насильство. Нехай не сховається вона в святилище 
                  мовчання, а якщо й з'явиться на світ, то лише для втаємничених.
                
                44.
                  Симпатія між великими людьми. Герою властиво зближуватися 
                  з героями: потаємна це і прекрасна властивість - одне з чудес 
                  природи.
                  Існує спорідненість сердець і характерів, нікчемна чернь пояснює 
                  це дією приворотного зілля. Початок симпатії - повага, та веде 
                  вона й далі - до прихильності, а потім і до глибокої приязні. 
                  Вона переконує без слів й винагороджує без заслуг. Симпатія 
                  буває двох рівнів, активного й пасивного; і та і ця - блаженство 
                  для високої душі. Велике мистецтво - розпізнати й, вгадувати, 
                  розрізняти й завойовувати, а коли немає цієї таємничої здатності, 
                  ніяка наполегливість не допоможе.
                45.
                  Роби розрахунок, та не зловживай ним. Напоказ 
                  його не виставляй, тим паче не дозволяй розгадати; розрахунок 
                  треба приховувати, він насторожує, особливо розрахунок тонкий, 
                  він ненависний. Навкруги обман, тому будь насторожі, та не виявляй 
                  своєї недовіри, аби не викликати недовіри до себе; це небезпечно, 
                  бо, породжуючи ворожнечу, розбудиш до помсти й розбурхаєш таке 
                  зло, яке тобі й не снилося. Вмілий розрахунок - запорука успіху 
                  в діянні; розмірковування - найкращий помічник.
                  Найвища майстерність в ділах досягається при повній упевненості.
                46.
                  Вгамовувати свою антипатію. Ми легко піддаємося 
                  почуттям неприязні, навіть признаючи справжні достоїнства. Природний 
                  цей вульгарний нахил іноді дерзає замахнутися й на мужів великих. 
                  Нехай розсудливість загнуздує її - нема гіршої ганьби, ніж неприязнь 
                  до кращих; наскільки похвальна симпатія до героїв, настільки 
                  ж ганебна антипатія до них.
                47.
                  Уникати зобов'язань. Одне з найперших правил розсудливості. 
                  Великі здібності ставлять перед собою мету велику й далеку; 
                  довгий шлях до них, і люди часто так і застрягають напівдорозі, 
                  надто пізно беручися за головне.
                  Від зобов'язань легше ухилитися, ніж вийти з них із честю. Вони 
                  - зваба для розуму. Тут ліпше втікати, ніж перемагати. Одне 
                  зобов'язання тягне за собою інше, більше, - і ось ти остаточно 
                  загруз. Є люди гарячі за натурою і навіть по крові, такі легко 
                  беруть на себе зобов'язання; але той, чий шлях осяяний розумом, 
                  проходить повз спокуси. Він вважає більшою доблестю не встрявати, 
                  ніж перемогти, і там, де один дурень вже попався, не бажає стати 
                  другим.
                48.
                  Наскільки людина глибока, настільки вона особистість. 
                  Завжди і у всьому - всередині має бути більше, ніж ззовні. Є 
                  люди з одним фасадом, як будинки, недобудовані за браком матеріалу: 
                  зовні - палац, а всередині - халупа. На прихисток тут не сподівайся, 
                  говорити з такими людьми ні про що: після привітань під час 
                  зустрічі замовкають речі. Спершу, люб'язно забалакуючи, гарцюють 
                  незгірше сицилійських огирів, та тут же перетворюються на мовчунів 
                  - де немає джерела думок, слова вичерпуються швидко. Таким неважко 
                  приворожувати людей, як і вони, поверхових, але не тих, хто 
                  заглядає вглиб і бачить, що їхні голови, як у тій мудрій байці, 
                  порожняві9.
                Далі