Бальтасар ГРАСІАН
КИШЕНЬКОВИЙ ОРАКУЛ,
або
НАУКА РОЗСУДЛИВОСТІ, ДЕ ЗІБРАНІ АФОРИЗМИ, ВЗЯТІ 3 ТВОРІВ ЛОРЕНСО
ГРАСІАНА
25.
Похвала проникливому. Колись понад усе цінувалося
вміння розмірковувати; тепер цього
замало - треба ще розпізнавати і, основне, розвінчувати обман.
Не можна назвати розумною людину непроникливу. Бувають ясновидці,
які читають в серцях, рисі, які бачать людей наскрізь. Істини,
для нас найважливіші, висловлюються лише наполовину, та до чутливого
розуму вони дійдуть повністю. Якщо до тебе зласкавлюються, відпусти
повіддя своєї довірливості, та коли до тебе зловорожі, дай їй
шпори і мчи геть.
26.
До кожного підбирай відмичку. У цьому мистецтво
керувати людьми. Для нього потрібна не відвага, а вміння, вміння
знайти підхід до людини. У кожного своя пристрасть - люди різні,
бо різні природні нахили. Всі люди - ідолопоклонники: кумир
одних - почесті, інших - користь, а більшості - насолода. Штука
в тому, щоб здогадатися, який у кого ідол, а потім застосувати
належний засіб, ключ до пристрасті кожного. Шукай першодвигун;
не завше він величний, частіше ниций, бо людей нікчемних більше,
ніж порядних. Треба застукати натуру зненацька, намацати дошкульне
місце й рушити в атаку саме ту пристрасть - перемога над свавільною
натурою тоді забезпечена.
27.
Не гнатися за кількістю, прагнути глибини. Суть
величі - не кількість, а якість. Прекрасне завше одиничне і
рідкісне: чого багато, тому вартість невелика. Ось і серед людей
велетні зростом - здебільше карлики розумом. Дехто цінує книжки
за обсягом, ніби книжки пишуться для вправ рук, а не голови.
Поширюючись лише вшир, не вийдеш за рамки посередності. Лихо
людей універсальних у тому, що, бажаючи пізнати все, вони до
пуття не знають нічого.
Лише глибина дає перевагу справжню, а в сферах величних - героїчну.
28.
Уникати загальнодоступності. Особливо в смаках.
О, великий був мудрець, який засмутився, коли його твори подобалися
багатьом!
Загальна похвала неприємна розумному. Як хамелеони харчуються
повітрям, так деякі люди хмеліють від поклоніння натовпу, і
грубе його дихання їм приємніше від найсолодшого подиху Аполлона.
Так само в розумінні: не дивуйся чудесам, які зворушують чи
лякають нікчем; натовп дурний, мислити тверезо дано лише небагатьом.
29.
Праведна людина. Не відаючи страху, вона завше
на боці справедливості - ні пристрасті натовпу, ні насильство
тирана не змусять її переступити її межу. Але де він, сей фенікс
стійкості? У правди мало шанувальників. Багато хто вихваляє
її, та лише відчужіло; інші йдуть за нею, доки немає небезпеки,
а там - негідники відкрито її зречуться, а хитруни вірними прикинуться.
Не хитаючись, піде вона проти друзів, проти влади, проти власної
вигоди - в цьому випробуванні найчастіше їй зраджують. Лукаві
в пишних розмірковуваннях зрікаються її, щоб не зачіпати інтересів
вищих або державних. Та чоловік прямодушний вважає всяку фальш
зрадою: пишаючись своєю стійкістю більше, ніж зіркістю, він
завше підвладний правді. I якщо він покидає її підданих, то
змінився не він, а вони, бо полишили її першими.
30.
Не присвячувати себе заняттям неповажним. Особливо
ж дивацтвам, вони викличуть здебільша зневагу, ніж повагу. В
церкві капризу безліч сект, та гідний себе біжить геть від них
усіх. Є любителі незвичайного, яких притягує все те, що розсудливих
відштовхує; найбільше для них задоволення - бути не як усі;
цим, щоправда, вони стають відомими, та швидше як предмет насмішок,
ніж поваги. Навіть в учених заняттях не варто перебирати міру,
тим більше в таких, приналежність до яких наперед смішна; точніше
їх не називаємо, бо вони вже позначені загальною неповагою.
31.
Розпізнавати щасливців і нещасних, аби триматися
перших, а від других втікати. Нещастя - найчастіше покара
за дурість, а для близьких прилиплива хвороба. Бережись відчиняти
ворота малій біді - за нею прокрадеться безліч інших, набагато
гірших. Перше правило в грі - вчасно зняти карту: менша карта
тої масті, що зараз у козирях, більша від старшої попереднього
козиря. Коли путь неясна, тримайся людей мудрих і обережних
- рано чи пізно вони знаходять вдалий вихід.
32.
Бути людиною, що схильна робити добро. Для володарів
вигідно, щоб їх вважали благодійниками: це прикрашає монархів,
приносячи їм всенародну любов. Єдина перевага володаря - можливість
робити більше добра, ніж інші люди. Друг той, хто готовий послужити.
Та є люди, які настійно не бажають творити добро, і не тому,
що їм важко, а просто від злості: вони в усьому протилежні божественному
подавачу благ.
33.
Вмій ухилитися. Якщо вміння ухилитися - важливе
для життя правило, ще важливіше відмовити самому собі, справам,
поважним особам. Є заняття нікчемні, це міль, яка з'їдає дорогоцінний
час; займатися дурницями гірше, ніж нічого не робити. Розумний
нікому це обридає, та треба ще потурбуватися, щоб тобі самому
не набридали. Хто належить усім, той не належить собі. Обмежуй
себе навіть у друзях, а від них також не вимагай більшого, ніж
тобі дають. Зайвина .завше погана, особливо в спілкуванні з
людьми. Розсудлива поміркованість зберігає дружбу й повагу,
бо тримається в рамках безцінної благопристойності. І так, возлюбивши
вибране, зберігай свободу духа й навіть у спілкуванні не гріши
проти гарного смаку.
34.
Знати головну свою перевагу: розвивати найкраще
своє вміння, не забуваючи про решту.
Кожен зміг би в чомусь досягти більших висот, якби знав свої
переваги. Зауваж головний свій дар й приклади зусилля: в одних
переважає розум, в інших - доблесть. Більшість людей присилують
свою натуру й тому ні в чому не можуть досягти успіху. Легкий
успіх підлещується пристрастям, та час приносить запізніле розчарування.
35.
Мати своє судження. Особливо в справах важливих.
Дурні втрачають себе тим, що не розмірковують; не вдатні зрозуміти
й половини справи, не вміючи передбачити ні шкоди, ні вигоди,
не можуть вони належно діяти; вони надають великого значення
речам маловартісним і не звертають уваги на важливе, оцінюючи
все навпаки. Багато хто не втрачає розуму лише тому, що його
не має. Є речі, в які треба проникати глибоко й ховати їх у
надрах свого розуму.
Мудрий робить своє судження про все, та особливо вникає в те,
в чому є глибокий і вищий сенс, бо вважає, що там є більше,
ніж він гадає.
Так розмірковування проникає далі від першопочаткового судження.
36.
Випробувати свою фортуну - щоб діяти, щоб досягти.
Це важливіше, ніж зберігати незворушність духу. Якщо нерозумно
після сорока звертатися до Гіппократа по здоров'я 8, то ще нерозумніше
- звертатися до Сенеки по розсудливість. Велике мистецтво -
керувати Фортуною, то її очікуючи (бо треба вміти також ждати),
то наздоганяючи, аби заскочити свій випадок, свою чергу, хоча
замірів цієї привередиці нікому не розгадати. Зауваживши, що
вона прихильна, дій відважно; вона любить сміливих і, як красуня,
- молодих. Невдасі не варто й силкуватися - краще відступити,
не наражаючись на лихо подвійне. А хто над Фортуною панує -
сміливіше вперед!
Далі