Бальтасар ГРАСІАН
КИШЕНЬКОВИЙ ОРАКУЛ,
або
НАУКА РОЗСУДЛИВОСТІ, ДЕ ЗІБРАНІ АФОРИЗМИ, ВЗЯТІ 3 ТВОРІВ ЛОРЕНСО ГРАСІАНА

289.
Найбільш згубне для репутації людини - показати, що вона всього лише людина; у той день, коли всі переконаються в слабкості її людській, настає кінець усьому божественному. Смертельний ворог доброї слави - легковажність. Оскільки муж розсудливий більше, ніж просто людина, остільки легковажний - напівлюдько. Жоден порок так не підриває довір'я - адже легковажність виключає серйозність. Легковажному не бути ґрунтовним, тим паче коли вже немолодий і давно б уже пора взятися за розум. І хоча порок цей - один із найпоширеніших, він особливо вартий презирства.

290.
Щасливий, хто знайшов і повагу, і любов. Аби шанували, потрібно, щоб не дуже гаряче любили. Любов зухваліша від ненависті; ніжність і шаноба погано уживаються. Так що краще не навіювати ні великого страху, ні великої любові. Любов веде до панібратства, і чим його більше, тим менше поваги. Шукай любові, яка іде не стільки від серця, скільки від розуму, - вона-бо й гідна особистості.

291.
Піддавати пробі. Немалий розум потрібний, щоб зрозуміти чужий розум, - нехай проникливість розумного тут змагається із стриманістю потайного. Важливіше розумітися на видах і властивостях людей, ніж трав і каміння. Це одне із найтонших життєвих мистецтв; метал пізнається по дзвону, людина - по слову. Порядність пізнається в мові, але ще правдивіше - в ділах. Тут потрібні увага прегостра, спостережливість невпинна, тонка спостережливість, тверезе судження.

292.
Нехай людська натура вивищується над обов'язками сану, а не навпаки. Який би не був високий пост, покажи, що особистість вище. У кого великий запас духовного, той з кожною новою справою сам росте і виявляє все більше достоїнств. Справа до краю заповнить лише того, у кого серце мілке, а врешті-решт він зазнає краху і в справах, і в репутації. Великий Август пишався тим, що він більше людина, ніж монарх. Для цього потрібні високість душі і розсудлива впевненість у собі.

293.
Про зрілість. Вона осяює зовнішність, але ще більше - норов. Вага предметна означує ціну золота, вага моральна - особистості: прикрашаючи обдарування, вона викликає повагу. Постава людини - фасад душі; статечність - не застигла обмеженість, як вважає убогість мислення, а спокійна впевненість: у словах повчальна, в ділах взірцева. Зрілість властива людині самодостатній - наскільки вона зріла, настільки вона особистість; вийшовши із дитинства, вона набула поважності і авторитету.

294.
Обмежувати себе в судженнях. Всяк думає та гадає, як йому вигідно, і не скупиться на докази на користь свого судження. У більшості думка під владою пристрасті. Дві особи спіткнуться на протиріччі, і кожна вважає, що правда на її боці, але розум ніколи не дволикий. Нехай же розумний у дражливих випадках гарненько подумає - і, може статись, обачний погляд на себе виправить оцінку судження іншого. Нехай поставить себе на місце супротивника, нехай зрозуміє його докази - тоді, можливо, і його не осудить, і себе так беззастережно не виправдає.

295.
Не метушливим бути, а діловим. Надто діловими прикидаються ті, кому найменше це властиво. Із дрібниці роблять невідь-що, та ще з виглядом поважним, - такі собі хамелеони, що ковтають похвалу, аж у довколишніх викликають відрижку зі сміхом. Марнославна метушливість завжди нестерпна, у ділах же - й геть кумедна. Муравлики ці, підбираючи крихти почестей, посягають на славу подвигів. Найменше хвалися високими достоїнствами; задовольняйся ділом, хвалити дай іншим. Діяння дарма віддавай, не продавай.! негоже наймати золоте перо, аби оспівувало твоє ніщо, на досаду гідним. Героєм треба бути, а не здаватись.

296.
Муж достоїнств величних. Великі достоїнства творять великих людей: одне таке рівне безлічі середніх. Хтось бажав, щоб усе в нього було велике, навіть побутові речі 62; наскільки ж достойніше, коли великий муж бажає того ж для уборів свого духу. В Богові все безкінечне, все неосяжне, а в героєві все має бути великим і величним, аби всі його діяння і навіть слова ошатнені були трансцендентне грандіозним.

297.
Робити завжди так, наче на тебе дивляться. Обачний той, хто дивиться, як на нього дивляться або подивляться. Він знає, що стіни мають вуха, що зло доконане випручується назовні. Навіть наодинці він так поводиться, наче весь світ його бачить, бо ж знає, що ніщо не заховається: бачить свідків уже зараз у тих, хто, можливо, ними стане потім. Той, хто бажав, щоб усі його бачили 63, не боявся, що із чужих осель можуть спостерігати за ним у його власній.

298.
Три якості роблять із людини диво - і це вищі дари Верховної Щедрості: плідний талант, глибокий розум, тонкий і щасливий смак. Велика перевага - гарно вигадати, ще більша - гарно обмізкувати. І оцінити - гарне. Талант не в хребті сидить, інакше це - швидше старанність, ніж дотепність, але вірне служіння - плід розсудливості. У двадцять років запановує почуття, в тридцять - талант, у сорок - розум. Є уми, які нагадують очі рисі, що мовби випромінюють світло, - чим ніч темніша, тим вони ясніші; є інші, щасливі, завжди знаходять найпотрібніше - таким удається зробити і багато, і добре: блаженна властивість, яка дарує плодючість. Але гарний смак скрашує людині все життя.

299.
Залишати невтоленним. Щоб вуста просили ще нектару. Бажання - міра цінності. Гарний смак радить навіть тілесну жадобу розпалювати, але не гамувати; добре та мало - подвійно добре. За-іншого разу все здається набагато гіршим. Перенасичення шкодить задоволенню, вселяє відворотність навіть до віками визнаваного величчя. Надійний спосіб бути приємним: застукати апетит тієї миті, коли голод його розпалив, і - залишити напівпроголодь. Уже ж коли йому подразнюватись, то краще від нестерпного бажання, ніж від досадної ситості: насолода вистраждана подвійно солодка.

300.
Одне слово: святість. Цим все сказано. Доброчесність - центр усіх довершеностей, зосередження всіх радостей. Вона робить людину розсудливою, уважною, проникливою, мудрою, мужньою, обачливою, прямодушною, щасливою, гідною хвали, істинним і універсальним героєм. Три дари дарують блаженство64 : святість, здоров'я, мудрість. Доброчесність - сонце малого світу нашого, її небесна баня - чиста совість; прекрасна, вона знайшла любов Бога і любов людей. Ніщо таке не люб'язне, як доброчесність, ніщо таке не бридке, як порок. Лише доброчесність - справжнє, все інше - підробне: вона не залежить ні від чого. Доки жива людина, її люблять; помре - пам'ятають.

Далі