Бальтасар ГРАСІАН
КИШЕНЬКОВИЙ ОРАКУЛ,
або
НАУКА РОЗСУДЛИВОСТІ, ДЕ ЗІБРАНІ АФОРИЗМИ, ВЗЯТІ 3 ТВОРІВ ЛОРЕНСО ГРАСІАНА

277.
Людина, яка вміє себе показати. У цьому - вишукана шляхетність. Для неї своя пора: лови випадок, не кожний день буде днем урочистості. Є люди величні, в яких і мала цнота сяє, а більша - захоплює. Коли уміння себе показати єднається з якостями видатними - людина стає дивом. Є народи, які люблять блиск; іспанці в цьому перевершують інших. Світло дароване усьому сотвореному, аби воно величалося. Уміння себе показати багато чого доповнює, багато чого надолужує, всьому надає другого буття, особливо коли здібності сприяють. Наділяючи досконалістю. Небо передбачило й уміння красуватися - одне без іншого було б нестерпним. А щоб показати себе, потрібно мистецтво: хто не вчасно його проявив, терпів крах. Але ні в одному умінні так не небезпечне напускне, тут воно згубне, бо перебуває на межі марнослав'я, а марнослав'я - на межі презирливого. Красуючись, тримайся міри, аби не впасти у вульгарність, і пам'ятай, що розгнузданість у цьому розсудливими засуджується. Інколи це мистецтво полягає більше в красномовстві німому, в умінні показати певну несхожість наче між іншим; розсудлива стриманість - найприємніша з усіх похвал: заперечуючи в собі спроможність, тільки підстьобуєш зацікавленість. Дуже важливо не виказати її всю за один раз, розкривати мало-помалу, все більше і глибше. І нехай одна здатність слугує запорукою іншій, іще більшій, - похвала породить надію на наступне.

278.
Не бути дуже помітним. Тільки опинись на видноті, все краще в тобі стане недоліком. А причина в тому, що незвичайне звичайно осуджують; виняткове - самітне, навіть незвичайна краса не на користь добрій славі: приваблюючи погляди, викликає ніяковість. Тим паче - дивацтва варті осудження. Але декому втішно вславитися бодай огидними вадами, намагаються вразити негідним, аби запобігти безславної слави. Навіть поважна вченість і та вироджується в балакучу глупоту.

279.
Не завжди відповідати на заперечення. Потрібно розрізняти, коли перечать через невігластво, а коли з лукавства, інколи це впертість, але може бути і хитрість. Отже, остерігайся сам, влягтися першій і стати жертвою другої. Найбільше корисна обережність із спостерігачами: проти їхньої відмички для сердець кращий засіб - залишити в замку, зсередини, ключик стриманості.

280.
Людина честі. Добрим звичаям прийшов кінець, зобов'язання не визнаються, вдячність зустрічаєш рідко; чим старанніша служба, тим скупіша нагорода - така мода запанувала всюди. Є цілі народи, схильні до непутящих звичаїв: від одних чекай віроломства, від інших - непостійності, від третіх - обдурювання. Нехай невірність інших служить нам не для наслідування, а для обережності; дивлячись на таку непристойність, збезчеститись може сама праведність. Але муж честі, дивлячись на інших, ніколи не забуде, хто він.

281.
Схвалення розумних. Холодне "так" мужа видатного більше лестиве, ніж похвала натовпу, - полов'яна відрижка не дуже радує. Мудрі судять з розумінням справи, лише їхня похвала приносить невичерпну радість. Розумний Антігон 61 іменував Зенона театром своєї слави, для Платона всю його школу замінив один Арістотель. А декому лиш би наповнити шлунок, хоч і об'їдками черні. Навіть владики мають потребу в пишучій братії і більше бояться їхнього пера, ніж погануля - пензля маляра.

282.
Відсутність інколи корисна - додає поваги, побільшує ціну. Присутність зменшує славу, відсутність збільшує; той, кого у відсутність величали левом, показався - і жалюгідною подобою гори виявився. Достоїнства зблизька тьмяніють - оточуючим видно кору зовнішнього, а не серцевину духу. Уява швидша зору, і зачарування, що зазвичай через слух увіходить, через очі виходить. Хто в зеніті слави заховається від очей, той її збереже. Навіть фенікс зникає, аби краще засяяти: розпалюючи бажання, освітити шанування.

283.
Розсудливо винахідливий. Розуму сила, але чи багато глузду в розумі без дещиці безумства? Винахідливість - у талановитих; відбір - у розсудливих. Винахідливість-також дарунок, навіть більш рідкісний; відбирати вдало удавалося багатьом, винаходити вдало - небагатьом: тим, хто були першими і за обдарованістю, і за часом. Нове всім люб'язне, а коли ще й вдале, коштовніше й поготів. У судженнях новизна небезпечна, бо призводить до хизування, а в творіннях таланту - похвальна. Але і в першому, і в другому випадку якщо вдала - нею захоплюватимуться.

284.
Не будь набридливим - не зазнаєш ганьби. Поважай себе, аби тебе поважали. На те, щоб себе показати, будь краще скупий, ніж марнотратний: приходь туди, де бажаний, де тебе привітно зустрінуть, не приходь, поки не просять, і йди ще перед тим, як попросять. Хто лиш за себе клопочеться, на випадок невдачі вся сварня також лише на ньому окошиться, а доб'ється удачі, подяки не одержить. Набридливий - всякчасна мішень для ганьблення; як сам він втручається без сорому, так і його випроводжають без церемоній.

285.
Не губити себе через чуже нещастя. Дивися, хто тоне в болоті, і пам'ятай - туди ж потягне й тебе, щоб разом вам утішатися в спільній біді. Такі шукають, хто б їм поміг знести недолю, - кому вони у дні успіху підставляли спину, до того тепер простягають руки. З потопаючими потрібна особлива обережність - аби і його врятувати, і самому не потонути.

286.
Не давай себе обплутувати зобов'язаннями всім і кожному - станеш рабом, притому всезагальним. Одні народилися щасливішими, ніж інші, - цим призначено дарувати благодіяння, іншим - приймати благодіяння. Од усіх дарунків найдорожча свобода, і її найлегше втратити. Краще нехай від тебе залежать багато хто, ніж тобі залежати від одного. Влада має лише одну перевагу - дозволяє творити добро багатьом. Головне, не вважай за милість те, до чого тебе змусили, - частіше всього це зобов'язання, підлаштоване підступністю, аби тебе обплутати.

287.
Ніколи не діяти у розпалі пристрасті - все зробиш не так. Хто втратив тяму, той і не відповідає за себе, пристрасть вигонить розум. Нехай тоді його заступить розсудливий безпристрасний посередник: глядачі бачать більше, ніж гравець, вони не гарячкують. Коли відчуєш себе знетямленим, нехай розсудливість б'є відбій, щоб не знуртувалась кров, - бо тоді вчинок буде кривавим, і в одну мить натвориш такого, що на багато днів вистачить: тобі каятись, людям осуджувати.

288.
Пристосовуватись до обставин. В правуванні, в судженнях - усе має бути до речі; хотіти, коли можеш; належний час і пора нікого не чекають. У діях не переймайся рутиною, хіба що в тому, що узгоджено з доброчесністю, а в бажаннях ніколи не зарікайся - можливо, завтра трапиться тієї води напитись, на яку нині і дивитись не хочеться. Є дурні до безглуздя вимогливі - вони хотіли б, щоб обставини пристосовувались до їхніх примх, а не навпаки. Та розумний знає, що суть розсудливості - пристосуватися до обставин.

Далі