Бальтасар ГРАСІАН
КИШЕНЬКОВИЙ ОРАКУЛ,
або
НАУКА РОЗСУДЛИВОСТІ, ДЕ ЗІБРАНІ АФОРИЗМИ, ВЗЯТІ 3 ТВОРІВ ЛОРЕНСО ГРАСІАНА

265.
Ставити своїм підлеглим завдання. Важке завдання, вчасно запропоноване, зробило багатьох особистостями - потрібно тонути, щоб навчитися плавати. Ось так багата хто знайшов доблесть, навіть ученість, яка, коли б не трапилась нагода, була б похоронена в своїй нерішучості. Важке діло - для репутації випробування: коли шляхетний бачить загрозу своїй честі, він один діє за тисячу. Мистецтвом ставити завдання - як і всіма іншими - володіла в досконалості католицька королева Ізабелла 58, і саме цьому політичному її прийому зобов'язаний Великий Капітан59 своїм іменем і багато інших - вічною славою: цим способом вона створювала великих людей.

266.
Не виявитись поганим через надмірне добросердя. Кого ніщо не гнівить, у того немає серця, а байдужий не може бути особистістю. Не завжди це від незворушності духу, частіше - від нездатності відчувати. Принагідне розгніватися - акт особистісний. Птахи звикають до опудал, сміливо сідають на них. Солодке поєднувати з кислим - гарний смак: лише солодке для дітей і дурнів. Велика біда -- погубити себе таким байдужим добросердям.

267.
Шовкові слова, оксамитовий норов. Стріли вражають тіло, гіркі слова - душу. Одна ароматна пастилка - і вуста пахнуть. Велике мистецтво на життєвому ринку - продавати повітря. Платять частіше всього словами, вони здійснюють неможливе; у вищих сферах триває торгівля повітрям і одне дихання із найвищих вуст неабияк надихає. Вуста твої хай будуть повні цукру - підсоложувати мову, навіть на смак ворогів. А певний спосіб бути люб'язним - завжди бути незворушним.

268.
Розсудливий робить спершу те, що нерозумний у кінці. І той, і інший роблять одне і те ж - різниця лише в часі: один діє вчасної) інший - невчасно. У кого мізки з самого початку навиворіт, той і далі так живе; на ногах те, що має бути на голові, праве - зліва, у всій поведінці - лівша; а всього-на-всього потрібно було зрозуміти спершу. Нарешті, нерозумний зробить з примусу те, що міг би зробити добровільно, а розсудливий зразу бачить, що потрібно зробити раніше, що пізніше, і робить це охоче і славно.

269.
Користуйся тим, що ти новий; поки ти - новинка, тебе цінують. Нове подобається, воно вносить різноманітність, освіжає задоволення - новеньку посередність більше цінують, ніж узвичаєну знаменитість. Зношується і старіє навіть досконале; пам'ятай, що слава твоя як новинка буде недовгою, день-другий - і захопленням кінець. Через те скористайся первинкою захоплення і в розпалі успіху дістань усе, на що можеш посягати; запал захоплення пройде, пристрасті охолонуть, і задоволення від нового зміниться досадою від набридлого. Повір, усе мало свій час - і все проминуло.

270.
Не засуджуй один те, що подобається всім. Певно, в тому є щось путнє, якщо всім любе, і, хоч пояснити цього не можна, всі насолоджуються. Необачне судження неприємне, а коли помилкове - смішне; воно швидше осоромить недалекий твій розум, аніж предмет; залишишся один зі своїм поганим смаком. Якщо не можеш знайти доладне, приховай своє безсилля, не осуджуй огульно - поганий смак звичайно плід незнання. Про що всі говорять, те або є, або повинно бути.

271.
У всякій справі, коли знаєш мало, тримайся перевіреного. Хоч розумним не назвуть, зате вважатимуть людиною поважною. Знаючому дозволено дерзати і діяти як забагнеться, але знати мало і йти на ризик - добровільна погибель. Тримайся правого боку, загальноприйняте не підведе. Жалюгідним знанням - бита дорога. Та і у всіх випадках, із знаннями або без них, розсудливіше триматися звичного, аніж незвичайного.

272.
Робити добро тому, хто платить гречністю, - ще більше зобов'язати. Скільки не просить прохач, великодушний давець дасть більше. Люб'язність не просто дає, а зобов'язує, а ґречність відповідає ще більшим зобов'язанням. Для людини порядної немає дорожчого за те, що йому дали дарма: начебто двічі дали і за подвійну ціну - за її достоїнства і за ґречність. Правда, для негідника ґречність - дурниці, мова ввічливості йому незрозуміла.

273.
Знати норов тих, з ким маєш справу, - щоб зрозуміти їхні наміри. Знаючи причину, зрозумієш наслідок, спочатку виходячи із причини, а тільки потім - із приводу. Меланхолік завжди пророчить нещастя, а лихослівний - злодіяння; їм бачиться лише погане; нездатні сприймати добро в теперішньому, вони провіщають зло і в майбутньому. Пристрасний говорить мовою, яка викривляє справжню суть речей: у ньому говорить пристрасть; не розум. І так - кожен, згідно з пристрастю або настроєм, але однаково далеко від істини. Учись розгадувати вираз обличчя, за зовнішніми ознаками читати душу. Розрізняй: хто завжди сміється - від глупоти; хто ніколи не сміється -- від злості. Уникай допитливого - від легковажності, від нахабства. Не чекай добра від виродка, таких образила сама природа, і як вона їх не поважала, так і вони її не поважають. А у вродливих - чим більше вроди, тим більше глупоти.

274.
Бути привабливим - у тім чари політичної поштивості. Нехай твоя люб'язність служить приманкою швидше для почуттів, ніж для вигод або для того й іншого. Самих цнот замало, коли не вдаються до приємності, - тільки вона зробить тебе улюбленцем, вона - найдостойніше знаряддя владик. Стати загальним улюбленцем - удача, але допомогти собі тут можна і мистецтвом; до великих цнот природних краще прищеплюється і штучне. Так породиш відданість, а там і прихильність.

275.
Опускатися до звичайного, але не до непристойного. Не тримайся чепуруном, буркотливим - це перечить поштивості. Щоб здобути загальну прихильність, краще применшити церемонність. Інколи можна й покпинити з простакуватості, але в рамках пристойного, - адже кого повсюдно величають дурнем, того і таємно не вважають розсудливим. За один день безглуздих веселощів утратиш більше, ніж придбав за все статечно прожите життя. Також не думай, що ти виняток: виклична поведінка - неповага до інших; не дозволяй собі примхи, віддай їх примхливій статі; навіть примхи духу - варті сміху. Краща роль для чоловіка бути чоловіком; жінка та може гідно хвали наслідувати чоловіка, але не навпаки.

276.
Обновлюй свій норов за допомогою природи і мистецтва. Кажуть, через кожні сім років міняється характер, нехай же зміна проявляється в покращанні і вишуканості смаку. У перші сім років вселяється в нас розум, нехай же і надалі, з кожним люстром 60, вселяється нова досконалість. Зауважуй ці одміни природні, аби їм сприяти, очікуючи кращого і від наступних. Адже багато хто поведінку свою міняють лише при зміні становища чи посади, а в характері це помітним стає, аж коли в очі впадає. У двадцять літ він - павич, у тридцять - лев, у сорок - верблюд, у п'ятдесят - змія, в шістдесят - пес, у сімдесят - мавпа, у вісімдесят - ніщо.

Далі