Бальтасар ГРАСІАН
КИШЕНЬКОВИЙ ОРАКУЛ,
або
НАУКА РОЗСУДЛИВОСТІ, ДЕ ЗІБРАНІ АФОРИЗМИ, ВЗЯТІ 3 ТВОРІВ ЛОРЕНСО ГРАСІАНА

229.
Розподіляти своє життя розумно: не як підкаже випадок, а щоб і користь була і задоволення. Без передишок життя обтяжливе, як довга подорож без готелів; різноманітність пізнань робить його приємним. Перший перегон шляху у благому житті використай на бесіди з мертвими: ми народжуємося для звання і для самопізнання, і книги, вірно нам служачи, роблять із людини особистість. Другий перегон проведи із живими: зауважуй і обдивляйся все прекрасне у світі. Не все краще знаходиться в одній країні: отець наш всеосяжний розподілив придане різним землям, і, може статися, поганенька багатша од всіх. Третій перегон - увесь для себе самого: вище блаженство в роздумах.

230.
Вчасно розплющувати очі. Не у всіх, хто бачить, очі розплющені, не всі, хто дивиться, бачать. Пізно розібратися - мало пуття, одна досада. Дехто починає бачити, коли вже ні на що дивитися, коли вже зруйнували свої будинки і справи, замість того, щоб наживати добра. Важко напоумляти, коли до цього немає бажання; ще важче навіяти бажання, коли немає розуму. Такі люди - іграшка в руках оточуючих, їх водять, як сліпих, усім на посміх; і через те, що вони глухі і не бажають чути, то і очі не розплющують, і, не бачать. 1 тут же, того й дивись, трапиться хитрун, який сліпоту оцю і глухоту підтримає - йому це вигідно. Біда коняці за безоким господарем - не бувати їй тілистою.

231.
Ніколи не показувати півсправи - нехай милуються, коли скінчена вона. Початок завжди недоладний, і недоладний цей образ залишається в уяві; пам'ять про нього заважає насолодитися річчю, уже завершеною. Насолодження предметом великим як цілим, хоч і затруднює судження про частини, саме по собі вдосконалює смак. Перш ніж стати всім, воно було нічим: коли виникло, було ще глибоко заховане у своєму ніщо. Поглянь, як готують навіть найсмачнішу страву, це збудить швидше відразу, ніж апетит. Хай же умілий майстер остережеться показувати свої твори в зародку: навчаючись у природи, потрібно показувати їх світові лише тоді, коли вже можуть з'явитися на світ.

232.
Трохи бути і діловим. Не можна лише розмірковувати, доводиться й діяти. Дуже вчених легко обманути - їм відомі речі незвичайні, зате звичайнісінького і необхідного в житті не знають. Споглядання предметів піднесених не залишає їм часу на узвичаєне, і оскільки не знають те, що варто знати у першу чергу і на чому інші собаку з їли, то у поверхового натовпу викликають здивування або здаються йому невігласами. Отож, нехай постарається муж учений бути хоч трішки діловим - настільки, щоб його не обманювали, не висміювали; нехай буде і практичним, що хоча й не визначальне в житті, але дуже необхідне. Навіщо знання, якщо вони нежиттєві? У наш час знання життя - саме воно і є істинним знанням.

233.
Бажаючи бути приємним, не схиб - замість задоволення дістанеш прикрість. Прагнучи привабити, деякі тільки роздратовують, бо не розібралися в норові. Що одному утішно, для іншого безчесно - думав зробити послугу, а завдав образи. Викликавши невдоволення, не чекай ні вдячності, ні дару, бо збився з бажаного шляху. Не знаючи норову, як догодити? Ось і буває: хотів виголосити хвалу, а прорік хулу і одержав, що заслужив. А той хотів розважити красномовством, але тільки до смерті набрид балаканиною.

234.
Запорукою твоєї репутації хай буде чужа честь. Туди, де користь певна, рушай самотиною, а непевна - у товаристві. У справах честі набувай союзників, аби кожний, боячись за добру свою славу, беріг чужу. Якщо можна, не ризикуй, а якщо вже доведеться, нехай на місце обережності стане розрахунок. Нехай буде справа взаємоважливою і ризик спільним- аби нинішній співучасник раптом не перетворився на свідка.

235.
Уміти просити: для одних немає нічого труднішого, для інших - нічого легшого. Є люди, які не уміють відмовляти, - до таких не потрібен і підхід. Є й інші, у кого "ні" - перше слово в будь-який час дня; з такими потрібна кмітливість. І з усіма - уміння підійти вчасно, коли душа весела: після приємного насичення тіла чи духу. Якщо ж до того у прохачеві не передбачають таємного заміру, дні веселощів стають днями милості, яка щедро виливається назовні. Не підходь із проханням, коли на твоїх очах щойно комусь відмовили, - вдруге легше вимовляти "ні". Удачі не обіцяє і час печалі. Добре також зобов'язати заздалегідь - це нібито початок обміну, не відплатити тобі було б ницістю.

236.
Робити заздалегідь як послугу те, що потім матиме вигляд нагороди. Засіб вправних політиків. Винагорода напередодні заслуг - випробування вдячності. У такої попереджуючої винагороди дві переваги - завбачливість того, хто нагорождує, зобов'язує того, хто одержує. Один і той же дарунок після послуги - повернення боргу, до неї - позичка. Вишуканий спосіб переміщення боргу - зобов'язання нагородити, яке лежало на тому, хто вище, перекладається на того, хто нижче, а останній має віддячувати. Таке обходження годиться з людьми обов'язковими, а для ницих плата наперед виявиться швидше вуздечкою, аніж острогом.

237.
Не перейматися таємницями тих, хто стоїть вище. Думаєш - з тобою ділять млинці, а виходять - гулі та синці. Багато повірників ось так гинули. Повірник - той же колобок, і чекає на нього та ж доля. Коли владика звідує тобі свої таємниці - це не фавор, а данина. І багато хто потім розбиває дзеркало за те, що нагадує їм про це; вони ненавидять того, хто знає їхнє лиходійство. Бійся, щоб хто-небудь від тебе надто залежав, тим паче владу маючий. Пов'язком нехай краще будуть послуги, що ти їх зробив, аніж прихильність, що ним спричинена. Особливо небезпечна відвертість дружня: звідомив свої таємниці іншому - став його рабом. Для пана це протиприродне і довго тягтися не може. Він прагне повернути втрачену свободу і ради цього готовий потоптати все. навіть справедливість. Отже, таємниць не вислуховуй і сам не повідомляй.

238.
Знати, чого тобі не вистачає. Багато хто міг би стати особистостями, коли б не були позбавлені якоїсь якості, без якої не досягнути досконалості повної. Дехто досяг би багато, притлумивши в собі мізерність. Комусь не вистачає серйозності, через яку тьмяніють блискучі здібності; комусь - м'якості поведінки, недолік, більше всього відчутний для сім'янина, особливо у персон поважних. Цим не завадило б додати рішучості, тим - стриманості. Від усіх цих недоліків, коли пізнав їх у собі, неважко позбутися - старанність перетворить звичку на другу натуру.

239.
Не бути занадто розумним - краще бути розсудливим. Більше знати, ніж належить, означає вирізнятися витонченістю, а де тонко, там і рветься, надійніше загальноприйняте. Добре бути людиною багатознаючою, але не педантом. Багато розмірковувати - суперечки затівати. Корисніше мати діловий здоровий глузд, що не розмірковує більше, ніж потрібно.

240.
Удаватися в грі до невідання. Знаючий і той інколи ставить на цю карту: бувають випадки, коли мудріше проявити невігластво. Не потрібно бути невігласом, але невігласом прикинутись інколи не завадить. З дурнями ні до чого бути мудрецем, з причинуватими - розсудливим; з кожним говори його мовою. Дурний не той, хто дурістю затуляється, а хто на неї невиліковно хворий. Справжня дурість- вроджена, але є в підробка - ось чого сягає хитрість! Гарний спосіб здобути прихильність - одягтися в шкіру найпримітивнішої тварини.

Далі